Рішення № 91636063, 18.09.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 583/1882/20

Провадження № 2-а/638/289/20

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2020 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря Рассохи В.Ю.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Савицька Яна Миколаївна,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у залі суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Савицької Яни Миколаївни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю з Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Савицької Яни Миколаївни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 14 травня 2020 року інспектором лейтенантом взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Савицькою Яною Миколаївною щодо ОСОБА_1 , була винесена постанова від 14 травня 2020 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позивач посилається на те, що відповідачем не доведено правомірність винесення постанови від 14 травня 2020 року. Сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено.

Також, позивач вказує на те, що відповідачем йому надано постанову, зокрема електронну, форма якої не відповідає за змістом бланку постанови, затвердженої додатком № 5 до вказаної Інструкції, зокрема нумерацією та змістом пунктів. Один пункт затвердженого зразка постанови взагалі відсутній у електронній постанові, а саме пункт № 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено (підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності)». Відсутність цього рядка у постанові свідчить про те, що така постанова виписана на бланку, який втратив чинність ще у 2018 році і станом на 14 травня 2020 року недійсний.

Додатково позивач зазначає, що оскаржувана постанова від 14 травня 2020 року не містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, що спростовує доводи скаржника про дотримання відповідачем встановлених частиною третьою статті 283 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач просив суд визнати дії інспектора лейтенанта взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Савицької Яни Миколаївни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП противоправними; скасувати постанову від 14 травня 2020 року серії ЕАМ № 2532076 про накладення адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 425 грн, яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожньої руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У відзиві на позовну заяву інспектор лейтенанта взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Савицька Яна Миколаївна зазначила, що вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на дотримання норм діючого законодавства під час винесення оскаржуваної постанови.

Відповідач посилається на те, що під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності нею враховано відеозапис правопорушення та усні пояснення позивача. Зазначає про те, що під час скадання оскаржуваної постанови на місці скоєння адміністративнго правопорушення було дотримані норми діючого законодавства.

Також, відповідач вказує на те, що оскаржувана постанова за формою відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчить відповідне підтвердження відправлення судової повістки відповідачу на його офіційну електронну адресу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Звертаючись із позовною заявою позивач не погоджується з обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові від 14 травня 2020 року серії ЕАМ № 2532076, посилаючись на порушення вимог законодавства при її постановленні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Савицької Яни Миколаївни, серії ЕАМ № 2532076 від 14 травня 2020 року, на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн у зв`язку з тим, що водій проїхав по вул. Дачна, с. Климентове Охтирського району Сумської області с. Климентове, Охтирський р-н., Сумська обл., на забороняючий рух червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання матеріалів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст.77, ч.3 ст.205, ст.286 КАС України розглядає справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, було розглянуто безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст. 222, ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП, а також відповідає змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (зокрема, змісту п. 4 вказаної Інструкції).

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП).

Відповідно до пункту 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вищенаведеними положеннями правових норм у цій справі визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У такій постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи має створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи докази винятково за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Факт такого порушення заперечується самим позивачем.

Відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 8.7.3 (е) ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до статті 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також, з наведених вище правових норм у цій справі слід дійти висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 червня 2020 року у справі № 607/1068/17, від 04 червня 2020 року у справі № 343/875/17.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Як зазначалось вище, позивачем заперечується факт вчиненого порушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.

При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідачем всупереч вказаному вище не надано належних, достатніх та допустимих доказів того, що позивач за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, порушив пункт п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.

Аналіз установлених судом обставин справи у їх взаємному зв`язку та сукупності дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

За таких обставин, відповідачем не доведено, що у діях позивача 14 травня 2020 року був наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідачем не доведено, оскільки відповідачем не було надано жодних доказів правопорушення. Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин скоєного правопорушення.

Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача стосовно того, що відповідачем йому надано постанову, зокрема електронну, форма якої не відповідає за змістом бланку постанови, затвердженої додатком № 5 до вказаної Інструкції, зокрема нумерацією та змістом пунктів.

Згідно п. 5 розділу ІV Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

В додатоку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 5 розділу IV) наведеда форма бланку постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій зазначені пункти постанови.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАМ № 2532076 від 14 травня 2020 року вбачається, що в ній наявні не всі пункти, які передбачені у формі бланку (додатку 5) постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, який є додатком 5 до вказаної Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

З урахуванням викладеного, не заслуговують на увагу доводи відповідача, наведені у запереченні на позовну заяву стосовно того, що оскаржувана постанова за формою відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що що під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності нею враховано відеозапис правопорушення та усні пояснення позивача, оскільки до відзиву не надано відеозапис вченення порушення відповідачем Правил дорожнього руху, відповідно ж до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, слід зазначити, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕАМ № 2532076 від 14 травня 2020 року не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, тому накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення є необґрунтованим, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Разом з тим, з метою повного захисту прав позивача, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю складу правопорушення в його діях.

Вимоги про визнання дій інспектора лейтенанта взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Савицької Яни Миколаївни з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП противоправними задоволенню не підлягають, адже достатнім та ефективним способом захисту прав позивача у відповідності до положень ст. 286 КАС України є скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подання позову був сплачений судовий збір в сумі 420,40 грн, що підтверджується квитанцією № 1-4663К від 25 серпня 2020 року. Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Сумській області.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Савицької Яни Миколаївни, місце роботи за адресою: вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора лейтенанта взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Савицької Яни Миколаївни від 14 травня 2020 року серії ЕАМ № 2532076 про накладення адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 425 грн, у справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожньої руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій інспектора лейтенанта взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Савицької Яни Миколаївни з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП противоправними відмовити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Сумськійобласті, код ЄДРПОУ 40108777, місцезнаходження: вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Із урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції, яка набула чинності з 15.12.2017) рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2020 року.

Суддя І.П. Латка