Рішення № 91635230, 17.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ № 640/10331/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового про адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця»до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Укрзалізниця»), в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Печерське РВ ДВС), в якому просило суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. про відкриття виконавчого провадження №61441983 від 04.03.2020 на виконання постанови ВП №61068548 від 27.01.2020.

В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що 23.03.2020 АТ «Укрзалізниця» отримало постанову державного виконавця Печерського РВ ДВС Коваль Л.І. від 04.03.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61441983 з примусового виконання постанови №61068548 від 27.01.2020 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 9 909,99 грн. Акціонерне товариство вважає постанову від 04.03.2020 №61441983 протиправною з наступних мотивів. АТ «Укрзалізниця» на день набрання чинності (тобто, 20.10.2019) Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» було включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. У контексті з наведеним позивач вважає, що на нього поширюється норма ч. 3 розд. ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.10.2019 №145-ІХ, за змістом якої забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. На переконання позивача виконавчий документ у такому випадку мав бути повернутий державним виконавцем стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, позивач зазначив, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2019 у справі №904/3055/19 було ним виконано в добровільному порядку 24.02.2020, що засвідчується платіжним дорученням №2576993 від 24.02.2020. Тобто, в рамках виконавчого провадження №61441983 державний виконавець фактично не вживав заходів примусового виконання рішення суду, а тому підстави для стягнення виконавчого збору з боржника (АТ «Укрзалізниця») були відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/10331/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача через канцелярію суду надійшли відзив на позовну заяву та додаткові матеріали (зокрема, інформаційна довідка з Автоматизованої системи виконавчого провадження по виконавчому провадженню №61065848, копія матеріалів виконавчого провадження №61441983). Свої заперечення проти позову відповідач мотивував наступним. На виконання до Печерського РВ ДВС стягувачем пред`явлено наказ Господарського суду міста Києва у справі №904/3055/19 від 16.10.2019 про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», на користь Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» суму штрафу у розмірі 97 178,87 грн. за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 грн. Державним виконавцем Відділу за такою заявою стягувача 27.01.2020 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №61068548). Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 9 909,99 грн.

Згодом до Відділу надійшла заява боржника (АТ «Укрзалізниція») за вх. №11828 від 17.02.2020 разом із платіжним дорученням №2576993 від 24.02.2020 щодо сплати заборгованості в повному обсязі. При цьому, виконавчий збір і витрати виконавчого провадження боржником не були сплачені. У зв?язку з цим постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження були винесені в окреме провадження.

В рамках виконавчого провадження №61441983 з примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2020 №61068548 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія такої постанови про відкриття виконавчого провадження №61441983 була направлена боржнику для виконання, та згодом винесено постанову про приєднання цього виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Наразі у Відділі на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №53314543, боржником за яким виступає АТ «Укрзалізниція».

Оспорювану постанову від 04.03.2020 №61441983 та дії державного виконавця відповідач вважає правомірними, вчиненими у порядку та у спосіб визначений чинним законодавством. Що стосується посилань позивача на зміст ч. 3 розд. ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.10.2019 №145-ІХ, то відповідач навів свою позицію про те, що приписи зазначеної норми Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не передбачають заборону на стягнення грошових коштів із об?єктів державної власності, що не підлягають приватизації, тобто із АТ «Укрзалізниця».

У призначені судові засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань.

Представник відповідача у судові засідання також не з?явився та в тексті свого відзиву просив суд розглядати справу за відсутності представника Печерського РВ ДВС.

03.08.2020 у судовому засіданні суд на підставі ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наданих сторонами документів і матеріалів, та згідно даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження (вільний доступ до якої надано на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), 04.03.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов?ю Іванівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61441983 з виконання виконавчого документу - постанови цього ж органу державної виконавчої служби №61068548 від 27.01.2020 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави (в особі стягувача - Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) коштів у сумі 9 909,99 грн.

За змістом цієї постанови від 04.03.2020 при її прийнятті державний виконавець керувався нормами ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26 і 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова від 04.03.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61441983 надіслана на адресу АТ «Укрзалізниця» разом із супровідним листом б/н від 04.03.2020, та була зареєстрована відділом канцелярії позивача за вх. №Ц-12752/0/65-20 від 23.03.2020.

Дослідивши зміст Інформаційної довідки з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчого провадження №61068548, та постанови про стягнення виконавчого збору від 27.01.2020 ВП №61068548, суд встановив наступне.

27.01.2020 державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. за наслідками розгляду заяви стягувача - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва №904/3055/19 від 16.10.2019 про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» коштів у сумі 99 099,87 грн. (з них 97 178,87 грн. - штраф за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та 1 921 грн. - витрат по сплаті судового збору) винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61068548.

27.01.2020 державним виконавцем Коваль Л.І. в рамках виконавчого провадження №61068548 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, за змістом якої постановлено стягнути з боржника (АТ «Укрзалізниця») на користь стягувача - Печерського РВ ДВС виконавчого збору в розмірі 9 909,99 грн., що становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Своєю заявою вих. №НЮв-4/466 від 27.02.2020 АТ «Укрзалізниця» повідомило Печерський РВ ДВС про виконання рішення суду у виконавчому провадженні №61068548, а саме - про сплату 24.02.2020 регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» згідно рішення суду від 25.09.2019 у справі №904/355/19 коштів у сумі 99 099,87 грн. на рахунок стягувача згідно платіжного доручення від 24.02.2020 №2576993.

Водночас за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження Печерське РВ ДВС отримало раніше від стягувача заяву про повернення виконавчого документу.

Як наслідок, 28.02.2020 державним виконавцем Коваль Л.І. в рамках виконавчого провадження №61068548 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження №61068548 вважається завершеним.

Документальних доказів оскарження постанов від 28.01.2020 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору ВП №61068548 та/або постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №61068548 позивач до суду не подав.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження суд також встановив, що наразі стан виконавчого провадження №61441983 значиться таким, що «завершене».

Відповідно тексту постанови державного виконавця Коваль Л.І. про закінчення виконавчого провадження ВП №61441983 назване виконавче провадження було закінчено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», - тобто, у зв?язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. А саме, згідно платіжного доручення №6329 від 16.03.2020, яке наявне у матеріалах виконавчого провадження №61441983, виконавчий збір у сумі 9 909,99 грн. 17.03.2020 перераховано на відповідний казначейський рахунок.

Між тим, станом на 20.10.2019 АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) було включене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, - що є додатком 2 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 №847-XIV, який втратив чинність 20.10.2019 у зв?язку з прийняттям Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»» від 02.10.2019 №145-IX.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 цього Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом норм ч. 1, 2, абз. 1 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, вимоги до виконавчих документів встановлені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Крім того, положеннями п. 4 і 5 розд. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції 02.01.2012 за №489/20802), яка більш детально врегульовує дії виконавців під час вчинення виконавчих дій, визначене наступне.

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд встановив відсутність на момент прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови від 04.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61441983 обставин, з якими норми ст. 4 Закону пов?язують виникнення у державного виконавця обов?язку повернути отриманий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Надаючи правову оцінку посиланню позивача на положення ч. 3 розд. ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.10.2019 №145-ІХ у контексті з розглядуваним спором, суд виходи в з наступного.

20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-IX.

Відповідно до п. 3 розд. III «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто, вищевказаним нормативно-правовим актом встановлена заборона вчиняти виконавчі дії (за винятком, вказаним в Законі). А саме, з аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»» заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», із визначенням двох виключень із такої заборони, що стосуються: 1) стягнення грошових коштів; 2) стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Станом на дату набрання чинності Законом від 02.10.2019 №145-IX АТ «Укрзалізниця» було включене до вказаного Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, - що є додатком 2 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 №847-XIV.

З наявних у справі матеріалів суд встановив, що у межах виконавчого провадження №61441983 стягується виконавчий збір, а у межах виконавчого провадження №61068548 предметом стягнення була сума штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та витрати зі сплати судового збору на користь ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», - тобто, суми грошових коштів.

За таких обставин суд погоджується із позицією відповідача про те, що заборона вчиняти виконавчі дії, передбачена п. 3 розділу ІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не поширюється на правовідносини, пов`язані зі стягненням з АТ «Українська залізниця» виконавчого збору.

Такі висновки суду на час розгляду даної адміністративної справи кореспондуються із правовою позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, сформовану за наслідками розгляду подібних спорів за участю АТ «Укрзалізниця» та органів ДВС (постанови від 08.09.2020 у справі №640/8799/20, від 27.07.2020 у справі № 640/8788/20, від 08.07.2020 у справі №640/8808/20, від 09.07.2020 у справі №640/8786/20).

Що стосується посилання позивача на обставини протиправності самої постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 27.01.2020 ВП №61068548, то суд їх відхиляє. Оскільки в рамках розглядуваного спору предметом оскарження є постанова про відкриття провадження від 04.03.2020 №61441983, а не виконавчий документ (постанова про стягнення виконавчого збору від 27.01.2020 ВП №61068548), на підставі якого таке виконавче провадження було відкрите.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що за змістом норма ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Винесення зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження засвідчує, що державний виконавець здійснив перевірку виконавчого документа вимогам, що встановлені ст. 4 вказаного Закону та не виявив підстав для його повернення стягувачу без прийняття до виконання.

В даному випадку, як вже було зазначено вище по тексту цього рішення суду, передбачених ст. 4 Закону підстав для повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу (а саме, постанови про стягнення виконавчого збору від 27.01.2020 №61068548) судом за результатами дослідження наданих сторонами документів і матеріалів не було встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає дії державного виконавця Коваль Л.І. щодо винесення 04.03.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61441983 такими, що були вчинені у відповідності та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а саму постанову від 04.03.2020 ВП №61441983 - правомірною.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок