Ухвала суду № 91635014, 17.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

17 вересня 2020 року справа № 580/2672/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Виноградової А.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Куліш А.А. (згідно з довіреністю),

розглянувши в залі суду в підготовчому засіданні клопотання Офісу генерального прокурора про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Офісу генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

17.07.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Офісу генерального прокурора (01011, м. Київ, вул.Різницька, буд. 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91грн.;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91грн.

Ухвалою суду від 22.07.2020 вирішено її розглянути правилами загального позовного провадження.

17.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду (далі - Клопотання). В обґрунтування зазначено, що остаточний розрахунок з позивачем у зв`язку зі звільненням проведений 29.10.2019. Доказів наявності поважних причин і заяви про поновлення такого строку позивач не надав. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц, від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц,- стверджує, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до структури заробітної плати. Тому для звернення до суду позивач мав дотриматися місячного строку.

У підготовчому засіданні 01.09.2020 представник відповідача Клопотання підтримав. Для надання можливості позивачу підготувати свої доводи та докази суд оголосив у підготовчому провадженні перерву.

У черговому підготовчому засіданні 17.09.2020 представник відповідача повторно Клопотання просив задовольнити.

Позивач надав суду письмове заперечення з проханням у його задоволенні відмовити, оскільки при звільненні отримав загальну суму коштів, з якої не міг зрозуміти, що в неї входить. Достовірно йому стало відомо з листа відповідача №21-1860 вих.-20 від 20.05.2020 на запит адвоката. Цей лист отримано адвокатом після виходу з відпустки – 22.06.2020. У подальшому, у зв`язку з введенням в Україні карантину процесуальні строки продовжувалися незалежно від волі сторін. Тому позивач вважає, що строку на звернення до суду не пропустив.

Оцінивши доводи Клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Строки для звернення до суду визначені в ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Зокрема, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані зі здійсненням розрахунку з позивачем у зв`язку з його звільненням з публічної служби, суд врахував.

Відповідно до ст.2 Закону України 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» в редакції на час припинення публічної служби позивача основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зважаючи на предмет спору суд врахував на виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду (далі- ВП ВС) у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц, яка зазначила.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).

Отже, вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).

Тому суд дійшов висновку, що для заявлених спірних правовідносин діє місячний строк на звернення до суду.

Сторони визнають і даними розрахункового листа позивача за жовтень 2019року підтверджується здійснення розрахунку з позивачем днем його звільнення зі служби згідно з наказом Генерального прокурора України від 28.10.2019 №1244ц. Довідкою відповідача від 27.11.2019 №18-985зп підтверджується звернення позивача за інформацією про нараховану та виплачену йому заробітну плату за серпень-вересень 2019року. Крім того, позивач звернувся з позовом про оскарження свого звільнення (справа №640/23454/19) у 2019році.

Отже, звертаючись до суду 17.07.2020 позивач пропустив місячний строк.

Пояснення позивача щодо нерозуміння стверджуваного порушення своїх прав із-за отримання одним платежем сум коштів розрахунку не доводить, щодо з дати їх отримання він не міг дізнатися про факт невиплати йому спірної вихідної допомоги, у т.ч. зважаючи на зміст посади, яку він обіймав до звільнення. Матеріали спору не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу волевиявлення позивача дізнатися, чи ввійшла в його розрахунок при звільненні така допомога.

Лист відповідача від 20.05.2020 (вих.21-1860вих-20), з фактом отримання адвокатом якого позивач пов`язує відлік відповідного строку до суду, не є належним доказом таких обставин з огляду на таке.

Початок відліку строку на звернення до суду вказані вище норми КАС України пов`язують з датою, коли саме позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав.

Згаданий лист, як у ньому зазначено, є результатом розгляду запиту адвоката ОСОБА_2 від 08.05.2020 щодо надання довідки про нараховану заробітну плату позивачу у 2019році, довідки про розмір заробітної плати для забезпечення подальшого перерахунку призначеної пенсії, наведення обґрунтувань щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні.

Отже, саме 08.05.2020 адвокат позивача ініціював питання дізнатися про причини невиплати позивачу спірної допомоги. Тобто позивач достеменно на вказану дату період знав, що її не виплачено і до часу звернення до суду не оспорював. Звернення стосувалося виключно для розуміння адвокатом правового обґрунтування відповідача та не полягали у досудовому врегулюванні спору. Водночас посилання позивача на відпустку адвоката не підтверджені жодним доказом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Термін його дії подовжено постановою Уряду від 20.05.2020 №392 до 31.07.2020 та у подальшому до 31.10.2020.

На час звернення позивача до суду згідно з п.3 розділу VI КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Оскільки позивач не надав заяви про продовження пропущеного місячного строку на звернення до суду і суд не встановив обставин поважності такого пропуску, які би зумовлені були обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, відповідно до вказаної вище ч.3 ст.123 КАС України суд зобов`язаний позов залишити без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 240 КАС України позивач у разі залишення позову без розгляду не позбавлений права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч.5 ст.240 КАС України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI).

Зважаючи на відсутність доказів сплати позивачем судового збору за звернення до суду, відсутні підстави для його повернення судового збору позивачу.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 122-123, 132-139, 183, 240, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю клопотання (вх.від 17.08.2020 №20745/20) Офісу генерального прокурора.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу генерального прокурора (01011, м. Київ, вул.Різницька, буд. 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91грн та зобов`язання її нарахувати та виплатити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Суддя А.М. Бабич

Ухвала складена в повному обсязі 18.09.2020.