Рішення № 91634819, 18.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 вересня 2020 р. № 520/5931/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А0501 (далі по тексту – відповідач, ВЧ А0501), в якому просить суд:

- стягнути з Військової частини А0501 (код ЄДРПОУ 24976272, м. Чугуїв, Харківської області, вул. Горішного, 142) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.07.2019р. по 27.04.2020р.(включно) в розмірі - 116827,20 грн. (сто шістнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 20 копійок) сума на руки з урахуванням утриманих податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не провело повного розрахунку при звільнені, як того вимагає ст. 116 Кодексу законів про працю. У зв`язку з цим, станом на 06.06.2019 року виникла заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 15859,00 грн.

28 квітня 2020 року його картковий рахунок «Приват Банку» з військової частини А 0501 проведено безготівкове зарахування в розмірі 15859,00 за рішенням суду. Зазначає, що середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, а саме з 25.07.2019р. по 27.04.2020 р. складає – 116827, 20 грн. У зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.05.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, що військовослужбовці при проходженні ними служби отримують грошове забезпечення. Поняття "грошове забезпечення" відрізняється від поняття "заробітна плата" і не корелюється з ним.

Отже, оскільки позивач проходив службу та одержував грошове забезпечення за рахунок держави, тобто, не знаходився в трудових відносинах з військовою частиною, то відносно нього не розповсюджуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, а тому в задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, є необґрунтованими, та в їх задоволенні належить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суд від 08 липня 2020 року вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, правовідносинам, з приводу яких подано даний позов передували ті, відносно яких є таке, що набрало законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7518/19, отже, певні обставини не підлягають доказуванню у справі № 520/5931/2020.

У справі № 520/7518/19 судом встановлено, що 26 квітня 202018 року між позивачем - ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А3435 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, військове звання за яким позивач проходжу службу - старший сержант.

26 квітня 2018 року наказом № 45-РС командира 1121 навчального зенітного ракетно-артилерійського полку позивача було призначено курсантом навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, ВОС-163.

07 вересня 2018 року наказом № 215 командира військової частини А3435 ОСОБА_1 було направлено для проходження військової служби до нового місця служби.

10 вересня 2018 року наказом №189 командира військової частини А0501 позивача було призначено на посаду командира відділення штабних машин взводу штабних машин центру зв`язку тилового пункту управління польового вузлу зв`язку.

06 червня 2019 року наказом командира військової частини А0501 від 06.06.2019 №123 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини.

Також судом встановлено, що після звільнення позивача з військової служби, військова частина А0501 не провело зі позивачем повного розрахунку, в результаті чого разі чого виникла заборгованість по грошовому забезпеченню у сумі - 35003,36 грн.

Також судом встановлено, що 11.06.2019 року на рахунок позивача надійшла сума - 12671,26 та 21961,67 грн.

25.07.2019 року на рахунок позивача надійшла сума - 370,43 грн.

Також судом встановлено, що позивач звернувся до командира військової частини А0501, про нарахування та виплату середнього заробіток за весь час затримки розрахунку з 06.06.2019 р. по 25.07.2019 р. в розмірі — 20250,72 грн., на яку відповідачем було надано відповідь що позивач проходив військову службу, питання, пов`язані з проходженням військової служби, регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а отже підстав для компенсації середнього заробітку не вбачається.

Позивач вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав звернувся за їх захистом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року по справі №520/7518/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини А0501 (63505, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з військової частини А0501, код ЄДРПОУ 24976272 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.06.2019 року по 25.07.2019 року в розмірі - 20250,72 грн.

21 січня 2020 року на картковий рахунок позивача здійснено безготівкове зарахування суми у розмірі 20250,72 грн. (а.с.56).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року по справі № 520/7931/19 встановлено, що 15 червня 2019 року позивач звернувся до “Урядового контактного центру” із заявою про надання командиром військової частини А0501 інформації про нарахування грошового забезпечення за період служби з 10.09.2018 по 30.09.2018.

Листом від 24.06.2019 № 10/724 Військова частина А0501 повідомила позивача, що під час нарахування та виплати грошового забезпечення у період з 10.09.2018 по 16.09.2018 виплата премії не здійснювалась на підставі п.6 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та деяким іншим особам.

01.07.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплати за період проходження служби з 10.09.2018 по 16.09.2018 премії, яку він отримував за останньою займаною посадою в військовій частині А3435.

Листом від 16.07.2019 №116/14/921/л відділом забезпечення оплати праці особовому складу фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомлено позивача, що під час опрацювання його звернення встановлено недоплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення в сумі 37,35 грн. за час прийняття справ та посади. Зазначені кошти нараховано та сплановано до виплати у липні 2019 року шляхом нарахування на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що 25.07.2019 на його картковий рахунок надійшла сума 370,43 грн.

Згідно листа Військової частини А0501 від 24.07.2019 виплата премії з 13.09.2018 по 16.09.2018 не здійснювалась на підставі п.7 розділу І та пункту 6 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року по справі № 520/7931/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про стягнення суми – задоволено частково. Зобов`язано Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (премію) за час приймання справ і посади в період з 13.09.2018 по 16.09.2018. В іншій частині позову – відмовлено.

Листом від 29.04.2020 року № 10/691/13 ВЧ А0501 на адресу Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено платіжне доручення та відомість стосовно перерахування коштів по справі №520/7931/19 на рахунок ОСОБА_1 (а.с.23, 24, 25).

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.04.2020 ВП№61471294 (а.с.26).

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим, відповідними спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Суд наголошує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 04.12.2019 у справі №825/66/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки спеціальним законодавством, яке регулює спірні відносини, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів вважає за можливе застосування норм ст.ст.116, 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При цьому згідно ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно ч. 1ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь, час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки з позивачем не було здійснено остаточного розрахунку, а саме не було виплачено премію за період з 13.09.2018 по 16.09.2018, що підтверджено судовим рішенням, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з ВЧ А0501 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність періоду з 25.07.2019 року по 27.04.2020 року за який необхідно здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені у зв`язку з тривалим виконання рішення по справі №520/7931/19 від 17 вересня 2019 року.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плата затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Також судом встановлено, що розрахунок середнього заробітку за весь час затримки з 25.07.2019 р. по 27.04.2020р. (включно) складає:

Загальна кількість робочих днів складає - 190 днів.

Середній заробіток складає (на руки, за вирахуванням податків)

Квітень 2019 р. = 12538,8 грн.

Травень 2019 р. - 12671,26 грн.

Вп = (31 + 32) / К1 * К2, де:

Вп - виплата, 31 - зарплата за перший місяць перед звільненням, 32 - зарплата за другий місяць перед звільненням, К1 - кількість фактично відпрацьованих днів за 2 місяці, К2 - середньомісячна кількість робочих днів за 2 місяці.

Вп=12538,8 + 12671,26/41(робочі дні за останні два місяці, квітень, травень 2019 р.) =614,88*190 (Загальна кількість робочих днів з 25 липня 2019 року по 27 квітня 2020 року (включно)) =116827,20 грн.

Отже, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати складає – 116827, 20 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач одержував грошове забезпечення за рахунок держави, тобто, не знаходився в трудових відносинах з військовою частиною, то відносно нього не розповсюджуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Грошове забезпечення відноситься до заробітної плати відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95 -ВР (далі -Закон N 108/95-ВР): встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закон № 108/95-ВР зазначає, що основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо вимог в частині стягнення середнього заробітку з урахуванням утриманих податків ті інших обов`язкових платежів при виплаті, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до п. п. 2, 4 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Таким чином на момент розгляду справи вимоги в частині стягнення середнього заробітку з урахуванням утриманих податків ті інших обов`язкових платежів при виплаті, суд вважає передчасними, оскільки така сума податку має бути компенсована ОСОБА_1 при виплаті суми середнього заробітку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А0501 (код ЄДРПОУ 24976272, адреса: м. Чугуїв, Харківської області, вул. Горішного, 142) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.07.2019 року по 27.04.2020 року (включно) в розмірі – 116827,20 грн. (сто шістнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 20 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне рішення складено 18 вересня 2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.