Рішення № 91634538, 10.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. Справа № 818/2031/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Демченко К.І.,

представника позивача - Бублик В.М.,

представника відповідача - Боброва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/2031/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі – позивач, ПАТ «Сумигаз») до Управління Держпраці у Сумській області (далі – відповідач, Управління Держпраці) про:

- визнання протиправним та скасування припису № 05-35/251 від 23.06.2017;

- визнання протиправними та скасування пунктів 6, 8 припису № 05-35/252 від 23.06.2017;

- визнання протиправним та скасування пункту 14 припису № 05-35/261 від 27.06.2017,

У С Т А Н О В И В:

І. Позиція позивача

За результатами планової перевірки, згідно з актом № 05-34/378 від 23.06.2017, Управління Держпраці дійшло висновку про порушення ПАТ «Сумигаз» вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки. З метою усунення виявлених порушень, 23.06.2017 відповідачем, зокрема, винесено приписи № 05-35/251 та № 05-35/252, а 27.06.2017 – припис 05-35/261.

На переконання позивача, згадані припис № 05-35/251, пункти 6, 8 припису № 05-35/252 та пункт 14 припису № 05-35/261 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки:

по-перше, IV групу з електробезпеки повинні мати не всі фахівці служби охорони праці, а лише ті, які виконують функції контролю безпечної експлуатації електроустановок. ОСОБА_1 , як фахівець служби охорони праці, через недостатній досвід роботи та відсутність необхідного стажу, не виконувала функцію контролю безпечної експлуатації електроустановок. Під час перевірки не виявлено жодного факту, який би засвідчив виконання згаданою особою функцій контролю безпечної експлуатації електроустановок.

Так само, інженери з охорони праці служби охорони праці та цивільного захисту, робочі місця яких знаходяться у м. ІІІостка та м.Конотоп, у зв`язку з відсутністю достатнього досвіду для отримання IV групи з електробезпеки, не здійснювали інспектування електроустановок виробничих дільниць, фактів здійснення такого інспектування, перевіркою не встановлено;

по-друге, згідно з наказом №557-к від 19.06.2017, слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування 3-го розряду відділу обслуговування вузлів обліку газу Управління метрології ОСОБА_2 був переведений на посаду електрогазозварника 5-го розрядку служби експлуатації систем газопостачання Управління експлуатації, що свідчить про помилковість тверджень щодо не укомплектування посади газоелектрозварника по дільниці у місті Глухів;

по-третє, форма наряду-допуску, визначена додатком 2 до Типової інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), затвердженої Держтехнаглядом СРСР 20.02.1985, є застарілою, в той час, коли форма наряду-допуску, затверджена Наказом ПАТ «Сумигаз» № 07.3Но-31-1116 від 29.11.2016, відповідає діючому законодавству з охорони праці та враховує оновлення чинного законодавства на ринку природного газу. При цьому, форма наряду-допуску, затверджена позивачем не суперечить формі, визначеній додатком 2, а, навпаки, є більш розширеною та більш жорсткою в частині дотримання вимог нормативних актів з питань охорони праці при проведенні газонебезпечних робіт.

З вищезазначених підстав, ПАТ «Сумигаз» вважає оскаржувані приписи протиправними, а позовні вимоги – такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Заперечення відповідача

Не погоджуючись з позовними вимогами, Управління Держпраці у відзиві (т. 2 а.с. 63-75) та додаткових поясненнях (т. 3 а.с. 138-139) зазначило, що за змістом підпункту 1.3.2 пункту 1.3 розділу І НПАОП 40.1-1.21-98, вимога про наявність у фахівців служби охорони праці IV групи з електробезпеки є обов`язковою для всіх працівників, а не тільки для тих, хто безпосередньо виконує функції контролю безпечної експлуатації електроустановок.

Стосовно посилання позивача на Наказ № 557-к від 19.06.2017 про переведення ОСОБА_2 на електрогазозварника 5-го розрядку служби експлуатації систем газопостачання Управління експлуатації, відповідач зауважив на тому, що для укомплектування посади газоелектрозварника, переведення працівника з однієї посади на іншу недостатньо. Для цього необхідно провести медичний огляд працівника, спеціальну підготовку, перевірку теоретичних знань і практичних навиків, знань інструкцій з охорони праці, працівнику необхідно мати кваліфікаційне посвідчення з записом про допуск на виконання цих робіт та пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).

Щодо форми наряду-допуску, відповідач звернув увагу на те, що відповідно до пункту 1.11 розділу І Типової інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт, «на проведение газоопасных работ оформляется наряд-допуск (прил. 2), предусматривающий разработку и последующее осуществеление комплекса мероприятий по подготовке и безопасному проведению работ». Тобто, форма наряду-допуску на виконання газонебезпечних робіт має відповідати встановленій формі. Виконання газонебезпечних робіт на підставі наряду-допуску іншої форми, є порушенням згаданої норми.

За наведених обставин, відповідач вважає, що оскаржувані приписи є правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалами суду від 14.12.2017, відкрито провадження у справі № 818/2031/17, розгляд справи по суті призначений у відкритому судовому засіданні на 27.12.2017 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 27.12.2017, у зв`язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11.01.2018 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 11.01.2018, занесеною до протоколу, в судовому засіданні оголошено перерву до 15 год. 30 хв. 17.01.2018.

Ухвалою суду від 17.01.2018, занесеною до протоколу, в судовому засіданні оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 31.01.2018.

Ухвалою суду від 31.01.2018, занесеною до протоколу, в судовому засіданні оголошено перерву до 15 год. 30 хв. 07.02.2018.

Рішенням суду від 07.02.2018, позовна заява ПАТ «Сумигаз» задоволена частково, визнані протиправними та скасовані приписи № 05-35/249 від 23.05.2017 в частині пунктів 5, 6; № 05-35/252 від 23.06.2017 в частині пунктів 3, 5; № 05-35/253 від 23.06.2017 в частині пунктів 5, 6; № 05-35/254 від 23.06.2017 в частині пунктів 19, 24, 30; № 05-35/261 від 23.06.2017 в частині пунктів 6, 7, 20, 21; № 05-35/264 від 23.06.2017 в частині пунктів 3-5.

В частині позовних вимог про скасування приписів № 05-35/251 від 23.06.2017, № 05-35/252 від 23.06.2017 в частині пунктів 6, 8 та № 05-35/261 від 27.06.2017 в частині пункту 14 – відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, вказане рішення суду І-ї інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.04.2020 зазначені рішення судів І-ї та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування припису № 05-35/251 від 23.06.2017, пунктів 6, 8 припису № 05-35/252 від 23.06.2017 та пункту 14 припису № 05-35/261 від 27.06.2017 – скасовані, справа в цій частині направлена на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 04.05.2020 справа № 818/2031/17 прийнята до провадження, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 27.05.2020 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.05.2020, на підставі клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 11.06.2020 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 11.06.2020, на підставі клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 23.06.2020 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 23.06.2020, на підставі клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 30.07.2020 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 30.07.2020, на підставі клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 19.08.2020 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 19.08.2020, занесеною до протоколу, в судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 10.09.2020.

В судовому засіданні 10.09.2020, представник ПАТ «Сумигаз» позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Управління Держпраці в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.

IV. Обставини справи

Згідно з Наказом № 318 від 16.06.2017 та Направленням № 05-29/231 від 19.06.2017, у період з 19.06.2017 по 23.06.2017, посадові особи Управління Держпраці провели перевірку ПАТ «Сумигаз» з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

За результатами перевірки, 23.06.2017 складений акт № 05-34/378, згідно з яким, окрім іншого, встановлені порушення статей 13, 18 Закону України «Про охорону праці», пунктів 1.1.1, 1.1.2, 1.1.7, 1.3.2, 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», пункту 2.1 розділу 2, пунктів 1.2, 1.12 розділу 4, пунктів 6.1, 6.6 розділу 6 ПТЕЕС та додатку 2 до НПАОП 0.00-5.11-85 Типової інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт.

На підставі акту перевірки, 23.06.2017 відповідачем видані приписи, зокрема, припис № 05-35/251, яким зобов`язано усунути порушення, що полягає у відсутності IV групи з електробезпеки у фахівця служби охорони праці ОСОБА_1 та припис № 05-35/252 пунктом 6 якого зобов`язано усунути порушення, що полягає у відсутності IV групи з електробезпеки у інженерів з охорони праці у містах Шостка та Конотоп, а пунктом 8 – усунути порушення, що полягає у не укомплектуванні посади газоелектрозварника по дільниці у місті Глухів.

Також, 27.06.2017 був виданий припис № 05-35/261, пунктом 14 якого зобов`язано усунути порушення, що полягає у невідповідності форми наряду-допуску на виконання газонебезпечних робіт затвердженій Типовою інструкцією з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт.

V. Норми права які регулюють спірні правовідносини та їх застосування

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулювання за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні на момент виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» в редакції Закону України від 12.02.2015 № 191-VIII (далі - Закон № 2694-XII).

Згідно із статтею 4 цього Закону державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону № 2694-XII роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.

За приписами статті 15 Закону № 2694-XII на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Права спеціалістів служби охорони праці визначені частиною шостою статті 15 Закону № 2694-XII, відповідно до якої останні, у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов`язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров`ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

За правилами частини 1 статті 38 Закону № 2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2694-XII посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки.

VI. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору

Стверджуючи про правомірність оскаржуваних приписів, Управління Держпраці зазначає про обґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушень ПАТ «Сумигаз» законодавства з охорони праці та промислової безпеки.

Проте, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на таке.

У цій справі судом встановлено, що припис № 05-35/251 від 23.06.2017 та пункт 6 припису № 05-35/252 від 23.06.2017 ґрунтуються на висновках відповідача про порушення ПАТ «Сумигаз» підпункту 1.1.1, підпункту 1.1.2, підпункту 1.1.7 пункту 1.1, підпункту 1.3.2 пункту 1.3 розділу 1; підпункту 2.1.1, підпункту 2.1.3, підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу 2 НПАОП 40.1-1.21- 98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 № 4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 № 93/2533; підпункту 1.12 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 розділу 4, пункту 6.1, пункту 6.6 розділу 6 ПТЕЕС «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів», а саме: фахівець служби охорони праці ОСОБА_1 та інженери з охорони праці та цивільного захисту в м. Шостка та м. Конотоп ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають відповідної IV групи допуску з електробезпеки на право інспектування електроустановок виробничих дільниць.

У підпункті 1.3.2 пункту 1.3 розділу 1 Правил зазначено, що фахівці служб охорони праці зобов`язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок і повинні мати групу IV з електробезпеки.

При цьому Управління наполягає на тому, що вимога про наявність у фахівців служби охорони праці IV групи з електробезпеки в силу підпункту 1.3.2 НПАОП 40.1-1.21- 98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» є обов`язковою для всіх фахівців служби охорони праці, незалежно від того виконували чи не виконували вищевказані фахівці функцію контролю безпечної експлуатації електроустановок.

Між тим, суд зазначає, що згідно із Законом № 2694-XII, служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

На виконання вимог Закону № 2694-XII, наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за № 1526/10125, затверджене Типове Положення про службу охорони праці (далі -НПАОП 0.00-4.35-04).

Відповідно до пункту 1.3 цього Типового положення, служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

На основі Типового положення про службу охорони праці роботодавець, з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників та інших факторів, розробляє та затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, в якому визначає основні завдання, функції та права працівників цієї служби, а також розробляє та затверджує посадові інструкції працівників.

Назви посад (професій) установлюються відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року N 327, а кваліфікаційні вимоги - відповідно до розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N 336.

Під кваліфікацією розуміють наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дозволяють особі належним чином проводити конкретний вид робіт.

Вищевказаний Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників не містить серед кваліфікаційних вимог до інженера з охорони праці чи інженера з охорони праці та цивільного захисту вимог про обов`язкову наявність IV групи з електробезпеки.

Вимоги для отримання працівниками відповідної групи з електробезпеки визначено виключно у Правилах безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 N 4, зареєстрованих у Мін`юсті України 10.02.1998 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), і відповідно оформлення присвоєння групи електробезпеки проводиться згідно з цими Правилами.

Пунктом 1.1. розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98 визначено галузь застосування цих Правил, зокрема, підпунктом 1.1.1 встановлено, що вимоги цих Правил поширюються на працівників, що обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і є обов`язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно від їх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва.

Пункт 1.3.2, зі змісту якого відповідач дійшов висновку, що посада фахівець служби охорони праці передбачає обов`язкову умову, а саме наявність IV групи з електробезпеки, входить до пункту 1.3 розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98, яким визначається організація безпечної експлуатації електроустановок.

Так, відповідно до підпункту 1.3.1 пункту 1.3 розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98 керівник підприємства зобов`язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Для цього він повинен, зокрема: (1) призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку (далі - особа, відповідальна за електрогосподарство); (2) забезпечити достатню кількість електротехнічних працівників; (3) затвердити Положення про енергетичну службу підприємства, а також посадові інструкції і інструкції з охорони праці; (4) встановити такий порядок, щоб працівники, на яких покладено обов`язки з обслуговування електроустановок, вели ретельні спостереження за дорученим їм обладнанням і мережами - оглядом, перевіркою дії, випробуванням і вимірюванням; (5) забезпечити проведення технічного огляду електроустановок тощо.

Тож підпункт 1.3.2 має тлумачитися у системному зв`язку із іншими підпунктами пункту 1.3 розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98.

Отже, з огляду на наведене, суд робить висновок, що IV групу з електробезпеки повинні мати лише ті фахівці служб охорони праці, які є відповідальними за електрогосподарство, тобто призначені відповідальними за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку. Для інших фахівців з охорони праці, які не призначені відповідальними за електрогосподарство та не здійснюють за своїми функціональними повноваженнями, визначеними посадовими інструкціями, проведення технічного огляду електроустановок, наявність IV групи з електробезпеки не є обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Сумигаз» створило службу охорони праці та цивільного захисту, яка є структурним підрозділом, знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні голови правління та здійснює свою діяльність на підставі Положення (т. 3 а.с. 195-205).

Для обслуговування діючих енергетичних установок, проведення в них оперативних переключень, організації та виконання монтажних або налагоджувальних робіт, позивачем створена енергетична група, яка є структурним підрозділом служби контролю за виробництвом та діє на підставі Положення (т. 3 а.с. 206-210), пунктом 3.1 якого передбачено, що згадані роботи здійснюються спеціально навченим персоналом.

Наказами № НО-37-1216 від 19.12.2016 та № НО-63-0317 від 15.03.2017, (т. 3 а.с. 226-231) позивач визначив відповідальних за технічний стан та безпечну експлуатацію електрообладнання з числа працівників, які мають відповідну електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку. При цьому, серед цих працівників фахівець служби охорони праці ОСОБА_1 та інженери з охорони праці та цивільного захисту в м. Шостка та м. Конотоп ОСОБА_3 й ОСОБА_4 відсутні.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо обов`язкової наявності IV групи з електробезпеки у фахівця служби охорони праці Пантелєєвої А.І. та інженерів з охорони праці та цивільного захисту в м. Шостка та м. Конотоп Євтушенка К.Ю. й ОСОБА_4 .

Стосовно пункту 8 припису № 05-35/252 від 23.06.2017, суд зазначає, що висновки Управління Держпраці про порушення, ґрунтуються виключно на недотриманні позивачем підпункту 6.7.48 НПАОП 40.1-1.21-98, який не містить жодної вимоги до роботодавця в частині комплектації посади (заповнення вакансії), натомість, містить вимоги працівників, які допускаються до самостійного виконання електрозварювальних робіт.

Так, за змістом підпункту 6.7.48 пункту 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 № 4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 №93/2533, до електрозварювальних робіт допускаються робітники, не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та перевірку теоретичних знань і практичних навиків, знань інструкцій з охорони праці і мають кваліфікаційне посвідчення з записом про допуск на виконання цих робіт, спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні.

У цій справі судом встановлено, що 19.06.2017 на підприємстві укомплектовано вакантну посаду електрогазозварника (м.Глухів) шляхом переведення ОСОБА_2 з посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування 3-го розряду відділу обслуговування вузлів обліку газу Управління метрології на посаду електрогазозварника 5-го розряду служби експлуатації систем газопостачання Управління експлуатації відповідно до наказу від 19.06.2017 № 557-к.

При цьому, ОСОБА_2 на момент призначення мав стаж роботи електрогазозварником більше 20 років, мав необхідну кваліфікацію, посвідчення, навики та досвід роботи. До виконання газонебезпечних робіт вказана особа фактично була допущена не з дня призначення на посаду, а з моменту допущення до самостійної роботи на підставі Наказу № 259 від 04.07.2017 (т. 4 а.с. 8), прийнятого на підставі рішення комісії ПАТ «Сумигаз» з перевірки знань з питань охорони праці (т. 4 а.с. 6).

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про відсутність порушень підпункту 6.7.48 пункту 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» та, як наслідок, необґрунтованість пункту 8 припису № 05-35/252 від 23.06.2017.

Як убачається зі змісту пункту 14 припису № 05-35/261 від 27.06.2017, порушення Типової інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), затвердженої Держтехнаглядом СРСР 20.02.1985, полягають у невідповідності форми наряду-допуску на виконання газонебезпечних робіт, затвердженої Наказом ПАТ «Сумигаз» № 07.3Но-31-1116 від 29.11.2016, формі, визначеній додатком 2 до згаданої Типової інструкції.

Втім, на переконання суду, порівняння змісту вказаних форм нарядів-допуску (т. 4 а.с. 9-14), свідчить про те, що відомості у формі наряду-допуску позивача є більш ширшими, ніж ті, які містяться у визначеній Типовою інструкцією формі та фактично не суперечать їй, а лише її доповнюють.

При цьому, беручи до уваги те, що відповідач не зазначив про можливе настання негативних наслідків в результаті використання позивачем власної «розширеної» форми наряду-допуску на виконання газонебезпечних робіт, а також не навів норми, яка б прямо забороняла використовувати таку форму, суд вважає твердження відповідача щодо порушення додатку 2 до Типової інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), затвердженої Держтехнаглядом СРСР 20.02.1985 не доведеними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані приписи не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги – є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування приписів в частині – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області № 05-35/251 від 23.06.2017.

Визнати протиправним та скасувати пункти 6, 8 припису Управління Держпраці у Сумській області № 05-35/252 від 23.06.2017.

Визнати протиправним та скасувати пункт 14 припису Управління Держпраці у Сумській області № 05-35/261 від 27.06.2017.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення суду складено 18.09.2020.

Суддя С.В. Воловик