Рішення № 91634512, 17.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 р. Справа № 480/3236/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять суд визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 10.04.2020 р., оформлене пунктом 1 протоколу № 59, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги їм як батькам загиблого військовослужбовця, та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути їхню заяву та здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при виконанні обов`язків військової служби сина – прапорщика ОСОБА_3 – в порядку і розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням наказів командира в/ч А0563 про виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу № 31-РС від 21.10.2019 р., № 232 від 20.11.2019 р., сповіщення про смерть № 5/361 від 28.02.2020 р., витягів з протоколів 12-ї регіональної ВЛК № 135 від 10.03.2020 р. та ЦВЛК Збройних Сил України № 208 від 12.03.2020 р. Позовні вимоги мотивують тим, що 15.11.2019 р. о 14 год. 50 хв., виконуючи службово-бойове завдання, їх син – прапорщик ОСОБА_3 загинув під час ручного навантаження елементів зенітної керованої ракети 9М3 до ЗРК "КУБ" на території в/ч А1352 в результаті загоряння (з невстановлених причин) твердопаливного реактивного маршового двигуна зенітної керованої ракети та детонування бойових частин ракет та їх елементів, раніше навантажених на вантажний автомобіль КАМАЗ для подальшого їх транспортування. За цим фактом Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, зареєстроване кримінальне провадження № 62019170000001124 від 15.11.2019 р. за ознаками ст. 245 ч. 3 КК України – недбале ставлення до військової служби з тяжкими наслідками в період особливого стану. Розслідування триває, повідомлення про підозру на час звернення з даним позовом до суду нікому не повідомлялося.

09.12.2019 р. позивачі звернулися до відповідача з заявою про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина – прапорщика контрактної служби ОСОБА_3 – при виконанні обов`язків військової служби, на що отримали відмову. Рішення про відмову оформлене протоколом № 59, пункт 1, засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 10.04.2020 р. Вважають, що відповідач безпідставно відмовив їм у призначенні одноразової грошової допомоги, чим порушив їх конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просили позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачам як батькам загиблого ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не виконано вимоги Інструкції про порядок виконання робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів, затвердженої наказом начальника Генерального штату Збройних Сил України від 08.01.2014 р. № 1, та порушено заходи безпеки під час виконання робіт 15.11.2015 р. на майданчику відкритого зберігання № 4 технічної території військової частини А1352, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 172-19 КУпАП. У зв`язку зі смертю прапорщика ОСОБА_3 відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався. Відповідно до ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. У зв`язку з цим позивачі на мають права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Крім того, позивачі звернулися до суду з вимогою зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення і виплату їм одноразової грошової допомоги, що є фактичним втручанням в його дискреційні повноваження. Вважає, що порушень вимог чинного законодавства ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.11.2019 р. о 14 год. 50 хв., виконуючи службово-бойове завдання, син позивачів – прапорщик ОСОБА_3 загинув під час ручного навантаження елементів зенітної керованої ракети 9М3 до ЗРК "КУБ" на території в/ч А1352 в результаті загоряння (з невстановлених причин) твердопаливного реактивного маршового двигуна зенітної керованої ракети та детонування бойових частин ракет та їх елементів, раніше навантажених на вантажний автомобіль КАМАЗ для подальшого їх транспортування. За цим фактом Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, зареєстроване кримінальне провадження № 62019170000001124 від 15.11.2019 р. за ознаками ст. 245 ч. 3 КК України – недбале ставлення до військової служби з тяжкими наслідками в період особливого стану.

Відповідно до витягу із протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 135 від 10.03.2020 р. та витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 12.03.2020 р. № 208 травма та причина смерті прапорщика ОСОБА_3 , 1993 року народження, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби (а.с.11,12).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А0563 від 20.11.2019 р. № 232 (по стройовій частині) та відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 0563 від 21.11.2019 р. № 31-рс (по особовому складу) прапорщика ОСОБА_3 – головного старшину інженерного батальйону, який загинув 15 листопада 2019 року, виконуючи бойове завдання з розмінування території військової частини А1352 м. Балаклія Харківської області, виключено зі списків особового складу частини. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с.6,7).

09.12.2019 р. позивачі звернулися до відповідача з заявою про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина – прапорщика контрактної служби ОСОБА_3 – при виконанні обов`язків військової служби (а.с.14,15).

Рішенням, оформленим протоколом № 59, пункт 1, засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 10.04.2020 р. позивачам відмовлено а призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на акт службового розслідування військової частини А 1352 від 27.21.2019 р., в якому зазначено, що смерть військовослужбовця є наслідком невиконання ним вимог Інструкції про порядок виконання робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів, затвердженої наказом начальника Генерального штату Збройних Сил України від 08.01.2014 р. № 1, та порушення заходів безпеки під час виконання робіт, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 172-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.13).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити позивачам одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина – військовослужбовця Збройних Сил України – необгрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 24 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, син позивачів – ОСОБА_3 – у 2013 році був зарахований на військову службу на посаду механіка-водія в/ч А0563 ЗСУ з місцем дислокації у м. Охтирка. З 07.09.2016 р. перебував на посаді головного старшини інженерного батальйону в/ч А0563, мав статус учасника бойових дій. З червня 2017 року проходив військову службу за контрактом. З 25 жовтня по 23 листопада прапорщик контрактної служби ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями на підставі наказу командира в/ч А9563 № 214 від 25.10.2019 р. був відряджений до в/ч А1352 м. Балаклія Харківської області для виконання службово-бойового завдання – очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів території 65-го арсеналу після його підриву у 2017 році, у зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважався таким, що виконував обов`язки військової служби.

Прапорщик контрактної служби ОСОБА_3 загинув під час ручного навантаження елементів зенітної керованої ракети 9М3 до ЗРК "КУБ" на території в/ч А1352 в результаті загоряння (з невстановлених причин) твердопаливного реактивного маршового двигуна зенітної керованої ракети та детонування бойових частин ракет та їх елементів, раніше навантажених на вантажний автомобіль КАМАЗ для подальшого їх транспортування. Крім ОСОБА_3 загинули ще два військовослужбовця: водій ОСОБА_4 та водій ОСОБА_5 . Відповідно до акту про нещасний випадок № 17/19, затвердженого командиром військової частини А1352 від 27.12.2019 р., попередньою причиною виникнення надзвичайної події – вибуху з людськими жертвами – стало, зокрема, неналежне виконання своїх службових обов`язків керівним складом в/ч А1352 та Центрального управління забезпечення ЗСУ МО України. Відповідно до цього ж акту, а також відповідно до наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2020 р. № 17 "Про результати проведення спеціального розслідування та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності", серед осіб, які допустили порушення законодавства та нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок, є зокрема, головний старшина інженерного батальйону військової частини А0563 прапорщик ОСОБА_3 , який не виконав вимоги Інструкції про порядок виконання робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів, затвердженої наказом начальника Генерального штату Збройних Сил України від 08.01.2014 р. № 1, та порушив заходи безпеки під час виконання робіт 15.11.2015 р. на майданчику відкритого зберігання № 4 технічної території військової частини А1352 (а.с.40-49,51-59). При цьому суд враховує, що прапорщик ОСОБА_3 не проходив відповідного навчання по поводженню з зенітними керованими ракетами, їх елементами, розмінуванню та знешкодженню, не мав практичного досвіду виконання таких робіт та не був обізнаний із заходами безпеки при розмінуванні та знешкодженні боєприпасів саме цієї категорії.

У зв`язку з цим акт про нещасний випадок та наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2020 р. № 17 "Про результати проведення спеціального розслідування та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності" не можуть бути враховані як докази на підтвердження вини сина позивачів у неналежному виконанні своїх обов`язків, оскільки вони суперечать іншим доказам у справі, які спростовують даний факт, а саме листу командира в/ч А0563 від 29.05.2020 р. № 691, відповідно до якого сапери ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не проходили навчання з питань поводження (розмінування) з елементами зенітних керованих ракет ЗРК "КУБ": 3М9 (М1,М2, М3), та не знали порядку особливостей поводження з даним типом боєприпасів, та відомостями щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відсутність щодо них кримінальним проваджень та вчинення ними адміністративних чи кримінальних правопорушень від поліції, військової прокуратури (а.с.91,92,93,94).

Вказаними доказами також спростовується твердження відповідача про вчинення прапорщиком ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-19 КУпАП, як про підставу відмови у виплаті позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їх сина при виконанні обов`язків військової служби.

Отже, ОСОБА_3 загинув при виконанні обов`язків військової служби під час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На підставі ст. 16-1 цього Закону такими особами є, зокрема, батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, які визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 97 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 3, пп. 1 п. 4, п. 5 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 загинув при виконанні обов`язків військової служби під час проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України.

Отже, з урахуванням наведених обставин і правових норм позивачі як батьки загиблого під час виконання обов`язків військової служби військовослужбовця мають право на соціальний захист шляхом надання пільг, переваг та соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовивши позивачам в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їхнього сина – військовослужбовця Збройних Сил України, допустив порушення вимог чинного законодавства, таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та прийняти рішення про призначення і виплату їм одноразової грошової допомоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, на зауваження відповідача про втручання в його дискреційні повноваження суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте Міністерство оборони України протиправно відмовило позивачам в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їхнього сина – військовослужбовця Збройних Сил України. При цьому відповідач, мотивуючи відмову, посилається на підстави, які не підтверджені належними доказами, натомість спростовані іншими доказами, наявними в матеріалах справи. У даному випадку у відповідача є обов`язок призначити позивачам одноразову грошову допомогу чи відмовити в призначенні такої допомоги, але на законних підставах. У свою чергу, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У даному випадку такі повноваження не є дискреційними, оскільки відповідач не уповноважений діяти на власний розсуд та обирати між кількома варіантами поведінки.

Тому суд вважає необхідним зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та прийняти рішення про призначення і виплату їм одноразової грошової допомоги, що, у свою чергу, буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, та відповідає висновку Верховного Суду України, який у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 10.04.2020 р., оформлене пунктом 1 протоколу № 59, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батькам загиблого військовослужбовця - прапорщика ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку із загибеллю при виконанні обов`язків військової служби сина - прапорщика ОСОБА_3 - в порядку і розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах