Рішення № 91634383, 11.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4230/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2020 року ОСОБА_1 /надалі також по тексту позивач; ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі по тексту також відповідач/, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 9 відділу з питань перерахунку пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.07.2020 року щодо відмови у проведенні перерахунку державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 29.02.1991 року №796-ХІІ, з 27 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 за період 27 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року державну пенсію по інвалідності ІІ групи як особі, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, йому встановлена ІІ група інвалідності, перебуває на обліку у відповідача. Звертав увагу на те, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не містили будь-яких обмежень щодо застосування приписів статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому з 27.05.2014 (отримання статусу ліквідатора наслідків ЧАЕС) року він мав право на отримання пенсії у розмірах, встановлених положеннями статей 50, 54 названого Закону у редакції, чинній на момент виникнення права на отримання пенсії. Однак, відповідач не виконав вимоги закону та не здійснив нарахування позивачу пенсії у визначеному законом розмірі, а звернення ОСОБА_1 від 27.07.2020 про перерахунок пенсії за період з 27.05.2014 пенсійним органом залишене без задоволення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2680/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, 21.08.2020 до суду від ГУ ПФУ у Полтавській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначав, що управління виплачує позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених законодавством. На підставі заяви ОСОБА_1 від 01.07.2019 йому здійснено перерахунок пенсії відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує, що з 01.07.2019 року позивач отримує пенсію по ІІ групі інвалідності в розмірі фактичних збитків, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначає, що

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Позивачу з 17.01.1997 призначено пенсію за віком (робота за списком №1) /а.с. 49/ та додаткову пенсію як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями посвідчення серії НОМЕР_1 с від 27.05.2014, вкладки /а.с. 42/.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії МСЕ №019739 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, захворювання якого пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 14.04.2014 безстроково /а.с. 36/.

Позивач з 01.07.2019 одержує пенсію по інвалідності за шкоду здоров`ю як особа з інвалідністю другої групи, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 01.07.2019 та протоколом про призначення пенсії /а.с. 43-44/.

27.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за період з 27.05.2014 виходячи з розміру пенсії, визначеного статтями 49, 50, 54 Закону №796-XII /а.с. 29-30/.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.07.2020 №9 позивачу відмовлено в перерахунку з 27.05.2014 пенсії, оскільки це суперечить частині 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не відповідає вимогам статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /а.с. 31/.

Не погодившись з такою відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір державної пенсії особам, які віднесені до першої категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, визначено статтею 54 Закону №796-ХІІ, а додаткової пенсії - статтею 50 названого Закону.

Законом України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до Закону №796-ХІІ, відповідно до яких викладено у новій редакції положення статей 50, 54 названого Закону.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 відповідні зміни визнані неконституційними, у зв`язку з чим відновила дію попередня редакція згаданих статей.

Зокрема, частиною першою статті 50 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

А відповідно до пункту 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

За змістом частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Водночас Законом України від 4.06.2011 №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011, прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктами другим та третім резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначено, що положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 27 травня 2014 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII у розмірах: основної пенсії - восьми мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, - 75% мінімальної пенсії за віком.

Так, відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210).

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак, з 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме із протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 17.01.1997 року /а.с. 49/.

У подальшому пенсія позивача була перерахована з 10.06.2014 року на підставі заяви від 10.06.2014 /а.с. 35/, через обрання ОСОБА_1 іншого виду надбавки - як інваліду війни ІІ групи /а.с. 48/. Однак сам вид пенсії ОСОБА_1 не змінювався.

01.07.2019 року ОСОБА_1 подано до органів пенсійного фонду заяву про призначення пенсії по інвалідності як ліквідатору наслідків ЧАЕС 1 категорії /а.с. 44/.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено призначення пенсії позивача по інвалідності на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2019 /а.с. 43/.

Таким чином, вид пенсії позивача "пенсія за віком" на "пенсія по інвалідності як ліквідатору наслідків ЧАЕС" не змінювався до 30.06.2019 включно.

Аналізуючи вищевикладене, та ту обставинну, що у спірний період ОСОБА_1 не було призначено державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю на підставі статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підстав для перерахунку державної пенсії з 27.05.2014 у розмірах встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 29.02.1991 року №796-ХІІ, у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не було.

Крім того, як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 27.07.2020 року про перерахунок пенсії, останній просить провести з 27.05.2014 року перерахунок його додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю на підставі статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з 75 процентів мінімальної пенсії за віком, як особі з інвалідністю ІІ групи, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак, із протоколу про призначення пенсії від 21.01.1997 №3/13 судом встановлено, що додаткова пенсія ОСОБА_1 призначена з 17.01.1997 як особі, постраждалій від Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Вказана додаткова пенсія була призначена позивачу до 09.06.2014 року включно. Так, з 10.06.2014 року на підставі заяви та за власним вибором ОСОБА_1 , йому органом пенсійного фонду призначено надбавку як інваліду війни ІІ групи /а.с. 48/. Доказів протилежного суду не надано.

З огляду на вищевикладене у спірний період позивачу не було призначено додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю на підставі статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, постраждалій від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а тому і підстав для її перерахунку у відповідача не було.

Суд дійшов висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв правомірно.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, згідно з якими у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів, що приймаючи оскаржуване рішення, діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а, відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Головуючий суддя К.І. Клочко