Рішення № 91634177, 17.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4702/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у м. Одеса Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзякова В`ячеслава Ігоревича (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у м. Одеса Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзякова В`ячеслава Ігоревича за результатом якого позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у м. Одеса Управління з контролю використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзякова Вячеслава Ігоровича від 19.02.2020 року №91-ДК/0029Пр/03/01/-20.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що припис від 19.02.2020 року №91-ДК/0029Пр/03/01/-20, складений відносно позивача, є незаконним, оскільки оскаржуваний припис відповідачем прийнято без дотримання принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також, до відома позивача не доведено про початок проведення перевірки, її підстав, обґрунтування. Також припис винесений з порушенням вимог законодавства. Разом з тим позивач зазначила, що на момент складання припису було відомо, що частина будинку, яка розташована на земельній ділянці, позивачем придбано ще в 1969 році, у зв`язку з чим, відповідно до п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України позивач зберігає право на земельну ділянку.

Ухвалою від 09.06.2020 року справу було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Від відповідача 30.06.2020 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у місті Одеса управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзяковим В.І. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19.02.2020 № 91-ДК/32/АП/09/01/-20, у ході перевірки якого встановлено, що відомості щодо реєстрації земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, 116-а, у відділі у м.Одеса Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Державному земельному кадастрі відсутні. Листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 12.02.2020р. №01-08/68 повідомлено Головне управління, що інформація щодо прийнятих рішень Одеською міською радою стосовно передачі зазначеної земельної ділянки у власність або користування відсутня. Згідно інформації Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради встановлено, що містобудівні умови та обмеження на проектування будь-яких об`єктів будівництва на зазначеній земельній ділянці не видавались. Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право спільної часткової власності на житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване за ОСОБА_1 (2/5 частини). У технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок відображена експлікація земельної ділянки, згідно якої загальна площа земельної ділянки складає 0,1275 га. Відповідач зазначав, що позивачу направлено повідомлення про виклик у зв`язку з проведенням перевірки від 10.02.2020 №91-ДК/0020/04/01/-20, у якому належним чином повідомлено про необхідність надання пояснень, проте таким правом позивач не скористалась. Відповідач зазначив, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 14.02.2020р. №91-ДК/46/АО/10/01/-19 встановлено, що земельна ділянка яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , не сформована та не зареєстрована, огороджена парканом, який облаштований воротами та хвірткою. На частині земельної ділянки, орієнтовною площею 0,009 га розташований одноповерховий житловий будинок, інша частина земельної ділянки вільна від забудови. Відповідач, посилаючись на положення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України зазначив, що позивач не виконав свого обов`язку щодо належного та своєчасного оформлення права власності земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно, та проявив бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством заходів щодо цього, а наявність у позивача права власності на частину будівлі ні яким чином не впливає на його обов`язок щодо усунення вказаних порушень. Поряд з тим, відповідач наголосив, що зміст порушення конкретизований та викладений у приписі відповідно до норм законодавства, а Головне управління не обмежує права позивача щодо вибору способу і усунення вимог порушення законодавства, а також на звернення до Головного управління за відповідним тлумаченням змісту припису.

21.07.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначила, що відзив є безпідставним, оскільки не містить обґрунтування, якими б спростовувались доводи позивача щодо протиправності складеного припису №91-ДК/0029Пр/03/01/-20 від 19.02.2020 року. У відзиві відсутнє спростування щодо здійснення психологічного тиску 14.02.2020 року на ОСОБА_1 та доньку ОСОБА_2 з боку невідомого чоловіка, який назвався ОСОБА_3 , та іншою особою, які висловлювали погрози виселенням в інтересах ОСОБА_4 , який написав скаргу на них. Будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність дій ОСОБА_3 та іншої особи, до відзиву не долучено та до суду не надано. Крім того, у відзиві відсутні будь-які спростування щодо того, що будинок позивача та ділянка якимось чином стосується інтересів ОСОБА_4 , який звернувся зі скаргою, що свідчить про відсутність підстав для проведення будь-яких перевірок. Відсутні також спростування відповідача щодо зацікавленості ГУ Держгеокадастру в Одеській області в інтересах ОСОБА_5 . Крім того, відзив не спростовує доводи позову щодо відсутності можливості застосування ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України для надання оцінки діям громадян з підстав, які позивачем детально викладено в адміністративному позову.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 14.09.2020 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

16.01.2020р. ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру України в Одеській області із заявою про самовільне зайняття земельної ділянки, що належить територіальній громаді м. Одеси за адресою АДРЕСА_2 громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.161-162).

14.02.2020р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у місті Одеса Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзяковим Вячеславом Ігоровичем складено акт обстеження земельної ділянки (т. 1 а.с.171-173).

19.02.2020р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у місті Одеса Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзяковим Вячеславом Ігоровичем складено акт про проведення позапланової перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства, під час використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.174-177).

Зі змісту вказаного акту від 19.02.2020р. вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 направлялись повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з проведенням перевірки, однак останні за викликом не з`явились.

У ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 використовують земельну ділянку орієнтованою площею 0,1275 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Приписом державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у місті Одеса Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзяковим Вячеславом Ігоровичем від 19.02.2020р. №91-ДК/0029Пр/03/01/-20, у зв`язку з використанням ОСОБА_1 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, приписано у 30-денний термін з дня отримання припису усунути порушення (т.1 а.с.88-89)

Позивач, не погоджуючись із прийняттям вказаного припису звернулась до суду із вказаним позовом про його скасування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначені Законом України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” 19 червня 2003 року № 963-IV, відповідно до положень ст. 9 якого державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Статтею 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель

Так, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.6-9 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтеюю Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порядок одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності визначено ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 2/5 житлового будинку (41,3 кв.м.) за адресою АДРЕСА_2 перебуває на праві приватної власності у ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.1969, загальна площа земельної ділянки 1283,00кв.м. (т.1 а.с.48-50).

Зі змісту оскарженого припису вбачається, що підставою для його складення стало порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що вказані норми містять лише роз`яснення щодо моменту з якого у особи виникає право власності на земельну ділянку та його оформлення.

Разом з тим, Земельний кодекс України не містить часові обмеження щодо етапів, які передують одержанню безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Таким чином, припис Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19.02.2020 року №91-ДК/0029Пр/03/01/-20 зобов`язує позивача усунути порушення норм ст. 125, 126 Земельного кодексу України, які не містять обов`язкової часової поведінки землекористувача.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 19.02.2020р. про проведення позапланової перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства, під час використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.83-86), перевірка проведена без участі ОСОБА_1 . Зі змісту акту вбачається, що ОСОБА_1 направлялось повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з проведенням перевірки, однак ОСОБА_1 не з`явилась, пояснення та документи надано не було.

Однак в матеріалах справи наявне повідомлення Управління з контролю за використанням та охоронною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10.02.2020р. адресоване ОСОБА_7 , згідно якого повідомлено, що Управлінням проводиться позапланова перевірка за дотриманням вимог земельного законодавства, під час використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та запропоновано з`явитись 13.02.2020р. о 10:00 до Управління для надання пояснень. При цьому, до суду не було надано повідомлення адресоване ОСОБА_1 , а також належних та допустимих доказів його направлення.

Враховуючи вищевикладене, припис Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19.02.2020р. №91-ДК/0029Пр/03/01/-20 є необґрунтованим, суд приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частинами1, 3 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80грн. про що свідчить квитанція.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 840,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути судові витрати та надає до суду договір про надання правової допомоги №5 від 14.03.2020 року,детальний опис робіт від 18.05.2020 року та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Відповідно до наданого розрахунку загальна сума витрат становить 18 391, 00 грн., вказана сума складається з правничої допомоги адвокату Васильєву І.І. - 11200, 00 грн., оплата адвокату за участь у розгляді справи – 2000, 00 грн. за кожен виїзд за адресом суду у призначений судом дату та час для прийняття участі у судовому засіданні, судовий збір у розмірі – 840, 80 грн. та витрати пов`язані з отримання копій документів з ГУ Держгеокадастру в Одеській області – 350, 60 грн.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, суд вважає необхідним відмовити у стягненні судових витрат, оскільки позивачем не було надано до суду доказів понесених витрат на правничу допомогу.

Стосовно компенсації витрат пов`язаних з отриманням копій документів з ГУ Держгеокадастру в Одеській області у розмірі 350,60 грн. суд вважає що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки до суду надано докази сплати таких витрат для отримання доказів, які були враховані судом при розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у м. Одеса Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзякова В`ячеслава Ігоревича (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у м. Одеса Управління з контролю використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Борзякова Вячеслава Ігоровича від 19.02.2020 року №91-ДК/0029Пр/03/01/-20.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, м.Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1191 (тисяча сто дев`яносто одна) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.