Рішення № 91634167, 17.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3295/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської митниці ДФС, про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00802, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 16 квітня 2020 надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської митниці ДФС, в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019 року за митною декларацією №UA500060/2019/036969 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/00802.

Позиція позивача обґрунтована наступним

У позовній заяві зазначено, що 26 липня 2019 року між компанією ASMIR DENJAGIC – AUTOBUS AND PARTNER (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (покупець) укладено Контракт №252019 купівлі-продажу пасажирського автобусу MAN A 21, 2009 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 за ціною 4500,00 євро.

13 листопада 2019 року декларантом Позивача була подана електронна митна декларація № UA500060/2019/036969 (далі - «Митна декларація») з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом.

В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару, зокрема, автобус, що був у використанні - 1 шт.; марки MAN; модель NL273 LPG; календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік – 2009; номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 . В графі 33 «Код товару» декларантом визначений код товару 8702909, який передбачає застосування ввізного мита за ставкою - 5% від митної вартості товару.

В графі 42 Митної декларації визначена ціна імпортованого ТОВ «АВТОБУС 365» товару у розмірі 4500,00 євро.

Разом з Митною декларацію позивачем подано наступні документи: контракт №252019 від 26.07.2019р.; інвойс № 252019 від 26.07.2019 р.; сертифікат про походження товару форми EUR.l № А658314 від 21.10.2019р.;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 -S-C-0-294/19-01430 від 21.10.2019 р.; платіжне доручення № 25 від 18.10.2019 р.; звіт № 10/2 від 01.11.2019 р. про визначення ринкової вартості КТЗ MANA NL 273 LPG,

(VIN) НОМЕР_1 , 2009 р. в. ФОП ОСОБА_1 ; договір поручення (про надання послуг митного брокеру) № 0404 від 23.05.2019р.; митна експортна декларації країни відправлення №19SK5264EX91645303 від 21.10.2019 р.

На запит відповідача повідомленням за вих. № 394/1 від 14.11.2019р. надано обґрунтовані пояснення стосовно відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, яка підтверджує митну вартість Товару, а саме:

- в рахунку-фактурі від 26.07.19 №252019, ні в інших документах не зазначаються умови поставки товару згідно Інкотермс;

- код товару в експортній декларації вказується експортером. З нашого боку

в МД код товару 8702901900, і даний код є вірний;

- назва іноземного суб`єкта даної зовнішньоекономічної операції, яка зазначається в

зовнішньоекономічному контракті та в банківських платіжних документах з урахуванням законодавства країни продавця може інколи різнитись, але зазначені назви є вірними у будь-яких випадках.

Позивач зазначає, що незважаючи на надання відповідачу для митного оформлення вказаного у цьому позові імпортованого товару усіх документів, що передбачені ч. 2 спи 53 МК України, наступного детального обґрунтування позивачем митної вартості товару, за відсутності у поданих позивачем документах недостовірних числових даних, які б не підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (згідно з вимогами ч. 4 та ст. 58 МК України) відповідач прийняв Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення

№ UA500060/2019/00802, а 14 листопада 2019 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 за митною декларацією

UA500060/2019/036969.

Згідно з графою 33 Рішення про коригування митної вартості, подані декларантом документи містять наступні «розбіжності»:

- відповідно о пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 26.07.19 №252019'

зазначено, що поставка товару здійснюється-на умовах DAT - Одеса, але в рахунку-фактурі від 26.07.19 №252019 умови поставки товару не вказані взагалі;

- висновок про вартісні характеристики товару від 01.11.19 N9 10/2, виданий експертом на автобус іншої моделі, відмінної від заявленої в митній декларації;

- назва іноземного суб`єкта даної зовнішньоекономічної операції в зовнішньоекономічному контракті від 26.07.19 №252019, в банківському платіжному документі, що стосується товару від 18.10.19 №25, відрізняється від назви в митній декларації та інших супровідних документах.

Позивач зазначає, що процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів, з урахуванням вимог чинного законодавства, має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МКУ можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів передбачених частиною 3 статті 53 МКУ можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів. Однак, на переконання позивача, винесені митним органом рішення про коригування митної вартості товарів не містять інформації щодо затребуваних органом доходів та зборів документів та пояснень з приводу обставин, які можуть бути підтверджені даними документами.

Окрім того, позивач стверджує, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішенняхдокладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки».

Як зазначено у позовній заяві, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 вказано, що «з метою забезпечення, повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарам, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим 20635 євро за одиницю (МД від 23.10.2019 № UA403030/2019/019359), ніж заявлено декларантом 4500 євро за одиницю». За наслідками коригування Одеською митницею ДФС, товариству, на думку позивача, додатково неправомірно донараховано до сплати платежів у сумі 111851,00 грн.

На думку позивача, само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим півнем митної вартості товару - не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Враховуючи наведене у позовній заяві, позивач вважає, що ним надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами частин 4 та статті 58 МК України, а, відповідачем, в свою чергу, не спростовано та не надано жодних належних доказів неможливості застосуванні для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу, що свідчить про неправомірність та незаконність прийнятих відповідачем рішень.

Позиція відповідача обґрунтована наступним

У відзиві вказано, що відповідно до фактичних обставин справи, для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС представником ТОВ «Автобус 365» було подано митну декларацію на товар «Автобус, що був у використанні - 1шт. Марки MAN...», яку прийнято до митного оформлення за №UA500060/2019/036969 від 13.11.2019. Митна вартість товару заявлена за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції) на умовах поставки DAT ODESSA.

Разом із митними декларацією для підтвердження митної вартості товару були надані: Зовнішньоекономічний договір, інвойс, копія митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, банківський платіжний документ.

Як вказує відповідач, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500060/2019/036969 від 13.11.2019, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до п.3.4 зовнішньоекономічного контракту від 26.07.2019 року №252019 зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAT-Одеса, але в рахунку-фактурі від 26.07.19 року №252019 умови поставки товару не вказані взагалі;

2) висновок про вартісні характеристики товару від 01.11.19 №10/2 виданий експертом на автобус іншої моделі, відмінно від заявленої в митній декларації;

3) назва іноземного суб`єкта даної зовнішньоекономічної операції в зовнішньоекономічному контракті від 26.07.2019 №252019, в банківському платіжному документі, що стосується товару від 18.10.19 №25, відрізняється від назви в митній декларації та інших супровідних документах.

Як зазначає відповідач, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації; ,

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи)виробника товару;

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відзиві зазначено, що 14.11.2019 декларантом було надіслано лист № 394/1, в якому зазначено, що додаткові документи надати не мають можливості.

Таким чином, як стверджує відповідач, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього інші документи, які б переконливо спростував (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані фіскальним органом документи.

Як вказує відповідач, зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішенні про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та застосування резервного методу визначення митної вартості.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) АСМО «Інспектор», встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більшим - МД від 23.10.2019 № UA403030/2019/019359 становить 20635 євро/од (ніж заявлено декларантом 4500 євро за од.).

У зв`язку з вищевикладеним, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019.

У зв`язку із викладеним у відзиві, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 21квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 липня 2020 року від представника позивача надійшла заява про долучення доказів (вхід. №26965/20).

20 липня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно з переліком (вхід. №28194/20).

03 серпня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №30229/20).

Станом на 17.09.2020 інших заяв по суті та додаткових доказів по справі від сторін не надходило.

Вирішуючи дану справу судом враховано, що особливості її розгляду визначені статтею 262 КАС України. Однак розгляд даної справи припав на період дії на території України карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із наступними змінами).

У зв`язку з цим пунктом 9 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 року №540-IX (далі – Закон України №540-IX від 30.03.2020 року), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ VI “Прикінцеві положення” КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено автоматичне продовження визначених статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу процесуальних строків, в тому числі і строків розгляду справи, подання інших заяв по суті справи, тощо на період дії карантину.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX (далі – Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 року) , пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, згідно якої встановлені цим Кодексом процесуальні строки поновляються судом лише за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом).

Пунктом 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 року також було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 року набрав чинності 17.07.2020 року, відповідно продовжені Законом України №540-IX від 30.03.2020 процесуальні строки закінчилися 06.08.2020 року.

Оскільки жодних заяв від учасників справи щодо можливості продовження процесуальних строків по справі до визначеного терміну подано не було, тому суд вважає, що жодних перешкод для вирішення даної справи та ухвалення судового рішення не має.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Обставини справи встановлені судом

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 42855926), видами діяльності якої є: 77.39 - надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у. (основний); 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів); 49.31 - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.39 - інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.

26 липня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (покупець) та компанією ASMIR DENJAGIC – AUTOBUS AND PARTNER (продавець) укладено контракт №252019 (далі контракт №252019 від 26.07.2019 року), відповідно до якого продавець продає передає у власність покупця пасажирський автобус, який був у використанні (далі по тексту контракту – Товар), а покупець приймає товар та зобов`язується його оплатити в строк та у порядку, передбаченому у цьому контракті (т.1 а.с.14-17).

Відповідно до п. 1.1. контракту №252019 від 26.07.2019 року, предметом контракту є автобус марки MAN, номер А21, 2009 року випуску з номером шасі (VIN) НОМЕР_1 , який був у використанні.

За умовами п.2.2. контракту №252019 від 26.07.2019 року, вартість товару становить 4500,00 євро.

Згідно із п.3.4. контракту №252019 від 26.07.2019 року, поставка товару здійснюється на умовах DAT – Одеса протягом 10 днів з моменту оплати товару.

Відповідно до п.4.2. контракту №252019 від 26.07.2019 року, оплата здійснюється до моменту поставки (100% попередня оплата) на підставі виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 01.12.2019 року.

26.07.2019 року компанією ASMIR DENJAGIC – AUTOBUS AND PARTNER виставлено рахунок-фактуру (invoice) №252019, в якому зазначена вартість автобусу марки MAN, тип А21, 2009 року випуску з номером шасі (VIN) НОМЕР_1 у розмірі 4500,00 євро. При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рахунку-фактури, для цього інвойсу діють умови та положення контракту №252019 від 26.07.2019 року (т.1 а.с.18).

18.10.2019 року позивачем подано до філії Одеське ОУ АТ «ОЩАДБАНК» платіжне доручення в іноземній валюті № 25 на перерахування 4500,00 євро компанії ASMIR DENJAGIC – AUTOBUS AND PARTNER в якості оплати за бувший у використанні автобус MAN A21 у відповідності до контракту №252019 від 26.07.2019 року та інвойсу №252019 від 26.07.2019 року (т.1 а.с.81).

Також 18.10.2019 року на автобус MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску видано сертифікат відповідності EUR.1 №А658514 (т.1 а.с.82).

Відповідно до супровідного документу при вивезенні (експортна митна декларація) від 21.10.2019 року 19SK5264EX91645303, вартість автобусу MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску зазначена на рівні 4500,00 євро.

З метою здійснення митного оформлення придбаного автобусу MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску, декларантом позивача, який діяв на підставі договору доручення №0404 від 23.05.2019 року (т.1 а.с.13-15), 13.11.2019 року подано митну декларацію №UA500060/2019/036969 (т.1 а.с.91-92), в якій визначено митну вартість автобусу MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску у розмірі 4500,00 євро та зазначено такі характеристики: автобус, що був у використанні, марки MAN; модель NL273 LPG; календарний рік виготовлення – 2009; модельний рік – 2009; номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ; тимчасовий транзитний номер - НОМЕР_3 ; адаптований для роботи зрідженим нафтовим газом; робочий об`єм циліндрів двигуна – 12816 куб. см; потужність двигуна – 200 кВт; фактичний пробіг – 569261 км; колір – червоний; колісна формула 4х2; загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія – 31, стоячий місць – 42; призначений для перевезення людей на дорогах загального користування; маса в разі максимального навантаження – 18000 кг; відповідає екологічним нормам «Євро-5»; ТЗ має сліди відновлення, сліди витікання мастила; виробник - MAN NUTZFFHRZEUGE AKTIENGESELLSCHAFT; країна виробництва – DE.

На підтвердження заявленої митної вартості автобусу MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску у розмірі 4500,00 євро, до митної декларації №UA500060/2019/036969 від 13.11.2019 року декларант позивача подав такі документи: рахунок-фактура №252019 від 26.07.2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 А658514 від 21.10.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 ; банківський платіжний документ, що стосується товару, №25 від 18.10.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №10/2 від 01.11.2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №252019 від 26.07.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №0404 від 23.05.2019 року; копія митної декларації країни відправлення №19SK5264EX91645303 від 21.10.2019 року.

14.11.2019 року декларантом позивача подано до відділу митного оформлення №6 митного поста «Одеса-центральний» повідомлення, в якому надані пояснення на запит митного органу стосовно оформлення митної декларації №UA500060/2019/036969, в якому зазначено, що: в рахунку-фактурі від 26.07.2019 року №252019, ні в інших документах не зазначаються умови поставки відповідно до Інкотермс; код товару в експортній декларації вказується експортером та зазначений 8702901900; назва іноземного суб`єкта даної зовнішньоекономічної операції може інколи різнитись, але зазначені назви у документах є вірними. У вказаному повідомлені також зазначено, що інші додаткові документи відсутні.

14 листопада 2019 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500060/2019/000246/2, яким скориговано вартість автобусу MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску із характеристиками, зазначеними в митній декларації №UA500060/2019/036969 від 13.11.2019 року, з 4500,00 євро до 20635,00 євро (т.1 а.с.93-94).

З матеріалів справи вбачається, що Одеською митницею ДФС оформлено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00802, в якій повідомляється про відмову у митному оформлені (випуску) товарів у зв`язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 року №UA500060/2019/000246/2. У картці-відмові також зазначено про необхідність подання нової декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від від 14.11.2019 року №UA500060/2019/000246/2 (т.1 а.с.95).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмовою, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” Одеська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг “Про реорганізацію митниць ДФС” 27.11.2019 розпочато процедуру реорганізації Одеської митниці ДФС шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку із чим позов пред`явлено до Одеської митниці Держмитслужби (дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 06.11.2019; номер запису: 1 556 102 0000 072181), яка є правонаступником Одеської митниці ДФС.

Правові відносини щодо порядку визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування регулюються, зокрема, але не виключно, Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог п. п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з вимогами пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631 (надалі – Порядок №631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 1 ст. 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 ст. 58 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема, 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав автобус, що був у використанні, марки MAN, тип А21, 2009 року випуску з номером шасі (VIN) НОМЕР_1 за контрактом №252019 від 26.07.2019 року за ціною 4500,00 євро, відповідно до умов якого оплата здійснюється до моменту поставки (100% попередня оплата) на підставі виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 01.12.2019 року.

Судом встановлено, що 26.07.2019 року компанією ASMIR DENJAGIC – AUTOBUS AND PARTNER виставлено рахунок-фактуру (invoice) №252019, в якому зазначена вартість автобусу марки MAN, тип А21, 2009 року випуску з номером шасі (VIN) НОМЕР_1 у розмірі 4500,00 євро. При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рахунку-фактури, для цього інвойсу діють умови та положення контракту №252019 від 26.07.2019 року

Відповідно до умов контракту №252019 від 26.07.2019 року, поставка здійснюється на умовах DAT – Одеса.

На підтвердження здійсненої оплати, позивачем подано до органу доходів і зборів разом із митною декларацією платіжне доручення в іноземній валюті № 25 на перерахування 4500,00 євро компанії ASMIR DENJAGIC – AUTOBUS AND PARTNER в якості оплати за бувший у використанні автобус MAN A21 у відповідності до контракту №252019 від 26.07.2019 року та інвойсу №252019 від 26.07.2019 року.

В експортній митній декларації ід 21.10.2019 року 19SK5264EX91645303 також зазначено, що вартість автобусу MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску складає 4500,00 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості автобусу MAN A21, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 року випуску у розмірі 4500,00 євро, до митної декларації №UA500060/2019/036969 від 13.11.2019 року декларант позивача подав такі документи: рахунок-фактура №252019 від 26.07.2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 А658514 від 21.10.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 ; банківський платіжний документ, що стосується товару, №25 від 18.10.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №10/2 від 01.11.2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №252019 від 26.07.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №0404 від 23.05.2019 року; копія митної декларації країни відправлення №19SK5264EX91645303 від 21.10.2019 року.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 року №UA500060/2019/000246/2 зазначено, що подані до митного оформлення документи не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема:

1) відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 26.07.19 №252019 зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAT - Одеса, але в рахунку-фактурі від 26.07.19 № 252019 умови поставки товару не вказані взагалі;

2) висновок про вартісні характеристики товару від 01.11.19 № 10/2, виданий експертом на автобус іншої моделі, відмінної від заявленої в митній декларації;

3) назва іноземного суб`єкта даної зовнішньоекономічної операції в зовнішньоекономічному контракті від 26.07.19 №252019, в банківському платіжному документі, що стосується товару від 18.10.19 № 25, відрізняється від назви в митній декларації та інших супровідних документах.

Водночас, відповідно до контракта від 26.07.19 №252019, найменування компанії-продавця є: ОСОБА_2 – AUTOBUS AND PARTNER. Натомість, найменування компанії є саме «AUTOBUS AND PARTNER», а ASMIR DENJAGIC, відповідно до преамбули контракта від 26.07.19 №252019, є директором компанії AUTOBUS AND PARTNER.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача у рішенні про коригування митної вартості від 14.11.2019 року №UA500060/2019/000246/2 про невідповідність іноземного суб`єкта даної зовнішньоекономічної операції в зовнішньоекономічному контракті від 26.07.19 №252019, в банківському платіжному документі, що стосується товару від 18.10.19 № 25, у в митній декларації та в інших супровідних документах.

Суд також вважає безпідставними твердження відповідача у рішенні про коригування митної вартості від 14.11.2019 року №UA500060/2019/000246/2 про те, що в рахунку-фактурі від 26.07.19 № 252019 умови поставки товару не вказані взагалі, оскільки, як встановлено судом, у рахунку-фактурі міститься посилання на умови поставки контракта від 26.07.19 №252019.

Твердження відповідача про те, що висновок про вартісні характеристики товару від 01.11.19 № 10/2, виданий експертом на автобус іншої моделі, відмінної від заявленої в митній декларації, суд вважає безпідставним, оскільки у звіті №10/2 від 01.11.2019 року зазначено, що здійснено дослідження ринкової вартості автобусу з VIN-кодом НОМЕР_1 .

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що такий звіт не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортовано товару, такий звіт (висновок) носить консультаційний характер; звіт про оцінку майна експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому він не містить інформацію про ціноутворення, позаяк вказані дії виходять за межі професійної діяльності оцінювача.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду 24 квітня 2019 року по справі №820/638/17.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначені подані позивачем документи разом із митною декларацією не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару.

Таким чином, доводи відповідача про те, що документи, які подані позивачем разом із митною декларацією №UA500060/2019/036969 від 13.11.2019 року, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо застосування резервного методу коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, відповідач визначив митну вартість автобусу позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 14.11.2019 року №UA500060/2019/000246/2 та у відзиві на позовну заяву зазначено, що в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, а також інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів, тому відповідно до статей 59, 60, 62, 63 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача не подано жодних доказів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідачем використанні данні митної декларації від 23.10.2019 №UА403030/2019/019359. Водночас, відповідачем до суду не надано вказаної декларації.

За таких підстав, суд позбавлений можливості встановити відповідність транспортного засобу, ввезеного позивачем, транспортному засобу, який зазначений у митній декларації від 23.10.2019 №UА403030/2019/019359.

У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами позивача, що при визначенні митної вартості товару із застосуванням резервного методу митний орган не зазначив конкретної інформації та джерел, які використовувалися при її визначенні, а саме: митна вартість автобусу якої марки бралася за основу, фактура вартість, країна експорту, час експорту в України, виробника, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зокрема, зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість визначеної відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 14.11.2019 року №UA500060/2019/000246/2 митної вартості транспортного засобу позивача у розмірі 20635,00 євро у зв`язку із застосуванням даних митної декларації від 23.10.2019 №UА403030/2019/019359.

Суд також погоджується із доводами позивача, який, з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 25.02.2019 року у справі 260/718/19, зазначив, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС и відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.03.2019 року у справі 826/17973/14 та постанові від 16.04.2019 року у справі №815/2146/16.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі 826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, оцінюючи зміст рішення про коригування митної вартості товарів, суд також враховує таке: відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації в повному обсязі не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00802 прийнято відповідачем на підставі рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00802 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської митниці ДФС, про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00802 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

В прохальній частині позовної заяви позивач також просить вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Так, у позовній заяві позивач зазначив, що між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУ« 365» та адвокатським об`єднанням «МІТРАКС ЮГ» укладено договір про надання правової допомоги №23-1 від 01.02.2020 року, відповідно до умов якого гонорар є фіксованим та складає 10000,00 грн.

При цьому, згідно з умовами додаткової угоди від 26.03.2020 року до договору про надання правової допомоги №23-1 від 01.02.2020 року 06.05.2020, оплата послуг здійснюється у два етапи: 50% вартості послуг за відповідним замовленням сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, а 50% вартості послуг – після набрання законної сили рішенням по справі, визначеній у замовленні.

У позові також зазначено, що суду буде надано копії (копію) актів (акту) приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, що будуть складені на виконання зазначеного договору.

13.07.2020 року представником позивача до суду надана заява про долучення доказів разом із копією платіжного доручення про сплату позивачем 5000,00 грн. за правову допомогу у справі №420/3295/20 (вхід. №26965/20).

Від відповідача, станом на 17.09.2020, не надходило заперечень на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 01.02.2020 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «МІТРАКС ЮГ» укладено договір про надання правової допомоги №23-1 (далі – Договір №23-1) (т.1 а.с.47-50).

Згідно із п.2.1. Договору №23-1, виконавець приймає зобов`язання надавати замовнику в межах його замовлення/замовлень правову допомогу, вказану у п.2.1.1. Договору, а замовник зобов`язується здійснити оплату за надану правову допомогу на умовах та в строки, що передбачені цим Договором та додатками до нього.

Відповідно до умов п.4.1., 4.4. Договору №23-1, виконавець надає послуги замовнику відповідно до замовлення останнього. Відомості про надані послуги та додаткові витрати виконавця фіксуються в Акті прийому-передачі на підставі даних про фактично надані обсяги послуг за замовленням за звітний період.

Як вказано у п.5.1., 5.2, 5.5. Договору №23-1, ціна цього Договору становить суму вартості послуг та додаткових витрат виконавця, наданих останнім та сплачених замовником протягом строку дії Договору. Гонорар за даним договором є фіксованим та складає суму вартості усіх замовлень, укладених на виконання даного договору. Розрахунок гонорару за надання правової допомоги визначається за згодою сторін у ході підписання договору у відповідному додатку до нього. Вартість послуг та додаткові витрати виконавця сплачуються замовником у безготівковій формі у національній грошовій валюті – гривні на реквізит, зазначені у цьому договорі протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору та/або протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту відправлення замовнику відповідного рахунку.

Відповідно до замовлення від 21.04.2020 року до Договору №23-1 про надання правової допомоги від 01.02.2020 року, позивач замовив у адвокатського об`єднання «МІТРАКС ЮГ» правову допомогу у справі №420/3295/20. Вартість замовлених послуг у вказаному замовленні визначено у розмірі 10000,00 грн. (т.1 а.с.51).

Відповідно до розрахунку гонорару за надання правової допомоги від 21.04.2020 року (т.1 а.с.52), вартість послуг з правової допомоги становить 10000,00 грн.

25.03.2020 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «МІТРАКС ЮГ» укладено додаткову угоду до договору №23-1 про надання правової допомоги від 01.02.2020 року, відповідно до умов якої сторони установили такий порядок розрахунків: 50% вартості послуг за відповідним замовленням сплачується протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту виставлення виконавцем відповідного рахунку, а 50% вартості послуг за відповідним замовленням сплачується після набрання законної сили рішенням по справі, визначеній у замовленні.

20.03.2020 року адвокатським об`єднанням «МІТРАКС ЮГ» складено рахунок №437 від 20.03.2020 року за надання правової допомоги по справі №420/3295/20 на загальну суму 10000,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №00081181 від 01.07.2020 року, позивачем сплачено на користь адвокатського об`єднання «МІТРАКС ЮГ» 5000,00 грн. за правову допомогу по справі №420/3295/20 згідно рахунку №437 від 20.03.2020 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Аналіз положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.7 ст.134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідач не надав до суду заперечень до заяви про відшкодування судових витрат, а також доказів неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допопмогу або завищення їх розміру.

Таким чином, суд зазначає, що наданими позивачем документами, фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила та має сплатити у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги підтверджено належними та допустимими доказами, а тому суд доходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення судових витрат з відповідача на суму 10000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 8623,31 грн. двома платіжними дорученнями: №00080200 від 19.06.2020 на суму 4419,31 грн. (т.1 а.с.45) та №00078053 від 25.05.2020 на суму 4204,00 грн. (т.1 а.с.46).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 8623,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 90, 134-143, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (вул. Старокиївська, буд.3, с. Курісове, Лиманський район, Одеська область, 67512, код ЄДРПОУ 42855926) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00802 – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000246/2 від 14.11.2019 року за митною декларацією №UA500060/2019/036969.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/00802.

Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” (код ЄДРПОУ 42855926) суму сплаченого судового збору в розмірі 8623,31 грн. (вісім тисяч шістсот двадцять три гривні 31 копійку).

Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (код ЄДРПОУ 42855926) суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.