Рішення № 91634117, 18.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 р. № 400/2026/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П.розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація", вул. Новозаводська, 13,м.Миколаїв,54028

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2020 р. № 00002210508,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація", звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26.02.2020 р. № 00002210508 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (133531,00 грн – за основним платежем, та 33 382,75 грн – за штрафними санкціями) на загальну суму 166 913, 75 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення є незаконними та підлягає скасуванню.

Від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що спірне рішення податкового органу винесено правомірно, оскільки під час перевірки при дослідженні проходження товару по ланцюгу від контрагента позивача до позивача, перевіркою встановлено, що господарські операції не відбулись, відсутнє джерело походження товару по ланцюгу постачання. Крім того, про безтоварність операції, на думку відповідача, свідчить наявність недоліків первинних документів, відсутність основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів у його контрагента, контрагент не мав працівників, найманих чи залучених за договорами ЦПХ. Контрагент не декларує будівель, складів, офісів, танспортних засобів або будь-яких інших основних засобів, які б зробили можливим виконання зобов`язань за договорами поставки чи транспортних послуг. Також із первинних документів не можливо встановити походження товару. У ході перевірки були виявлені порушення п.198.1,п.198.3,ст.198 ПК України ст.1,2,9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в наслідок чого завищено податковий кредит з податку надодану вартість за червень та грудень 2018 року на загальну суму ПДВ 133 531,00 грн в тому числі по господарській операції придбання піску(основний платіж- 89 833,34 та штрафна санкія – 22 458,34 грн), придбання піщаного грунту (осовний платіж- 19 430,62 грн та штрафна санкція -4857,66 грн), транспортні послуги (основний платіж 24 266,67 грн та штрафна санкція 6 066, 67 грн). Всього за основним платежем – 133 530,63 грн, та штрафними санкціями – 33 382,67 грн

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївбудмеханізація”, результати якої оформлено актом від 04.02.2020 № 116/14-29-05-08/01273125.

За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, та пункту 200.1, п.200.2 статті 200 податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 133 531,00 грн.

Згідно з актом перевірки у підтвердження вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган посилається на порушення згідно баз даних контролюючого органу, неподання контрагентом ТДВ “Миколаївбудмеханізація” податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період та відповідно не декларувались податкові зобов`язання з ПДВ, інформація з наданих цим платником податків до ДПС звітів про суми нарахованих доходів застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, балансів, звітів про фінансові результати, а також про відносини між окремими учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів, які є постачальниками контрагента Підприємства, при цьому перевірки таких платників податків не проводились.

Висновки акту перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зроблені на підставі виключно субєктивної думки перевіряючих ГУ ДПС у Миколаївській області щодо реальності здійснення господарських операцій.

У висновку Акту перевірки вказано на порушення позивачем приписів Податкового кодексу України в частині визначення податкових зобов`язань з ПДВ.

На підставі Акту перевірки, 26 лютого 2020 р. ГУ ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 00002210508.

Не погодившись із цим рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, яка відмовила в задоволенні скарги, рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 13.05.2020р№15939/6/99-00-08-05-02-06.

В акті перевірки міститься опис обставин, з якими ГУ ДПС пов`язує нарахування позивачу податків і застосування штрафу.

Так, у 2018 році позивач уклав із ТОВ "Мио-Спецстрой" договори, за якими контрагент надавав позивачу послуги з поставки піску та піщаного грунту.

Матеріали справи містять надані позивачем первинні документи, якими оформлені послуги з боку ТОВ " Мио-Спецстрой ": акти приймання передачі майна на відповідальне зберігання, банківські виписки, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, які не містять дефектів змісту або форми. Акт перевірки ТДВ "МБМ" також не містить зауважень щодо документарного оформлення господарських операцій позивача із ТОВ " Мио-Спецстрой ".

Єдиним застереженням, на якому ґрунтується висновок відповідача про відсутність реального виконання робіт з боку ТОВ "Мио-Спецстрой", є посилання на відсутність основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, контрагент не має працівників найманих чи залучених за договорами ЦПХ. Контрагент не декларує будівель, складів, офісів, транспортних засобів або будь-яких інших основних засобів, які б зробили можливим виконання зобов`язань за договорами поставки чи транспортних послуг.Також із первинних документів та АІС «Податковий блок» неможливо встановити походження товару.

Нарахування податків і застосування штрафу повинно ґрунтуватись на встановлених під час перевірки обставинах, які безпосередньо і доказово підтверджують відсутність виконання робіт, тоді як доводи про відсутність матеріальих і трудових ресурсів є опосередкованими і повинні підтверджуватись іншими доказами.

Від так оцінка діяльності платників податків за правочинами (договорами), укладеними із контрагентами і ставлення під сумнів можливості фактичного виконання цих правочинів знаходиться поза межами повноважень органів державної податкової служби та свідчить про порушення контролюючим органом статей 6 і 19 Конституції України.

Відповідно з нормами п.20.1.30 статті 20 ПК контролюючі органи наділені правом : звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

В порушення наведених норм чинного законодавства перевіряючими зроблено висновок про скланання удаваних угод позивача з ТОВ «Мио-Спецстрой».

Відповідно з нормами статті 235 Цивільного кодексу України правові наслідки удаваного правочину: «Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Однак, контролюючим органом не зазначено який, на їх думку, правочин було приховано, та як це впливає на реальність фактичного руху ТМЦ/послуг.

Слід звернути увагу на те, що ПК не містить поняття «удаваний правочин». Тому і не визначає жодних наслідків їх укладання відповідно, спеціальні наслідки удаваного правочину не застосовуються, так як вони передбачені лишне ЦКУ, а ЦКУ жодним чином не регулює податкові відносини.

Згідно п.198.6 Ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, перебдаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо всі суми були підтверджені платником податків у встановеному порядку податковими накладними, висновки ДПС щодо порушення зазначеної норми судом не беруться до уваги.

Особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних лише з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку(п.184.5 ст.184 ПК України).

В акті перевірки контролюючий орган констатує факт реєстрації податкових накладних ТОВ «Мио-Спецстрой», отже податкова накладна складена платником податку, який поставляє товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, а також подальше визнання фіктивності підприємництва, не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування.

Щодо не визнання права на податковий кредит з ТОВ «Мио-Спецстрой» на загальну суму 133 531 грн з причин його не звітування та інших причин, що пов`язано з господарською діяльністю вказаного контрагента, як самостійного платника податків, суд зауважує на таке.

Бухгалтерським проведенням, які відображені в акті перевірки по операціям з ТОВ «Мио-Спецстрой» підтверджено збільшення зобов`язання та зменшення активів що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.До того ж витрати достовірно оціненні – ГУ ДПС досліджені всі первинні документи щодо придбання та використання піску та транспортних послуг в господарській діяльності. Пунктом 1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, із змінами та доповненнями, визначено, що підставою для бухгалтерського облік господарських операцій є первинні документи. Підприємством в повній мірі для перевірки були надані документи щодо придбання та використаня транспортних послуг та піску.

Зауваження контролюючого органу щодо не надання до перевірки сертифікатів якості або технічних паспортів на товар, придбаний у ТОВ «Мио -Спецстрой», довіреності, журнали обліку довіреностей на отримання товару, інформацію щодо матеріально відповідальних осіб, інформацію щодо місць навантаження\розвантаження товару, придбаного у ТОВ «Мио - Спецстрой», паспорти відповідальності, сертифікати якості, інші документи, які підтверджують походження товарів та його відповідності ДСТУ і ТУ необгрунтовані.

Суд зазначає, сертифікати якості, відповідності та походження товару не відповідають жодним ознакам первинного документу, передбаченим відповідними законодавчими нормами, а саме нормами визначеними Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенням «Про докуметальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704.

Крім того, сертифікати відповідності, посвідчення якості або інші документи, які б підтверджували якість та походження товару не визнані нормами ПКУ документами, що підтверджують право на податковий кредит. Надання продавцем сертифікатів якості або технічних паспортів на товар, паспортів відповідності не передбачено умовами договорів поставки.

Отже, посилання контролюючого органу в матеріалах перевірки, зокрема в акті перевірки та у відповіді на заперечення, на ненадання сертифікатів якості та інших документів, відсутність яких, на думку контролюючого органу є причиною не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставним та не заслуговує на увагу.

Інформація щодо місць навантаження\розвантаження товару, придбаного у ТОВ «Мио- Спецстрой» наявна у товаро- транспортних накладних.Інформація щодо матеріально відповідальних осіб наявна у штатному розкладі підприємства, а доказами, які підтверджують факт передачі товару є наявність видаткових накладних .

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нрахованого у зв`язку з придбанням товарів\послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липн 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, п.198.6 ПК України передбачена єдина умова для позбавленя платника податків права на податковий кредит, а саме «не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів\послуг не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу».

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому Кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредит, а саме реєстрація податкових накладних є Єдиному реєстрі податкови.

Суд зазначає, що всі податкові накладні від контрагента ТОВ «Мио-Спецстрой» відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, контролюючий орган досліджує в акті перевірки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, з якими підприємство не мало жодних взаємовідносин (постачальників ТОВ «Мио-Спецстрой») без проведення перевірки цих платників податків

Стосовно твердження відповідача що ТОВ «Мио-Спецстрой» є фігурантом досудового розслідування, та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.11.2017 за №42017000000004299 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.358 КК України, досудовим розслідуванням встановлено факти вчинення фіктивного підприємства, фінансових операцій з коштами, одержаними злочинним шляхом, створення або придбання ряду суб`єктів фінансово-господарської діяльності, які входять до складу «транзитно-конвертаційної групи» в період 2018-2019 років, серед яких визначено і ТОВ ««Мио-Спецстрой»» суд зауважує таке.

Статтею 78 ч. 7 КАС України зазначається правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, за наведеними правилами КАС України, для адміністративного суду рішення іншого суду є обов`язковим лише в питаннях встановлення факту, тоді як правова оцінка не має обов`язкового характеру, в данному випадку рішення по кримінальній справі ще не прийнято, ведеться лише досудове розслідування, таким чином посилання на вищевказане відповідачем не є обов`язковим для врахування адміністративним судом.

Відповідно до вимог КАС України, докази, які подають учасники справи, повинні відповідати таким критеріям, як належність (ст. 73) і достатність.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 ч. 4 КАС України).

Суд зауважує, що по суті відповідач доказів на підтвердження свого висновку про штучний характер правовідносин між позивачем і ТОВ "Мио -Спецстрой" не подав, а лише інтерпретує обставини, які описані в Акті перевірки.

Відповідно до ст. 77 ч. 1-2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не подав належних, допустимих і достатніх доказів, які б доводили протиправність дій позивача, а його доводи носять характер припущень та оцінки.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст.139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали. Позивач сплатив судовий збір в сумі 2 503,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 25.05.20р.

З урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" (вул. Новозаводська, 13,м.Миколаїв,54028 код ЄДРПОУ 01273125) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001 код ЄДРПОУ 39394277) - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 26.02.2020 №00002210508 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (133531,00 грн - за основним платежем та 33 382,75 грн- за штрафними санкціями).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" (вул. Новозаводська, 13, м.Миколаїв,54028 код ЄДРПОУ 01273125) судові витрати в розмірі 2503,71 грн згідно платіжного доручення №39 від 25.05.2020р

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга