Рішення № 91634066, 15.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2020 р. № 400/3261/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 провизнання протиправним та скасування рішення від 28.02.2020 № 03/03.18-р,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.02.2020 №03/03.18-р та поновити виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.04.2013.

В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено їй в поновленні виплати пенсії, спираючись на те, що позивач на даний час працює на посаді фармацевта аптечного пункту №10 Аптеки №2 ТОВ "Медікал Рут", тобто працює на посаді, яка передбачена Переліком №909 та дає право на призначення пенсії за вислугу років. Разом з тим, за думкою позивачки, з такою позицією неможливо погодитись, оскільки до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації. Оскільки ТОВ "Медікал Рут" не проходило акредитацію, тому неможливо стверджувати, що позивачка працює на посаді, яка передбачена Переліком №909 та дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак відповідач протиправно відмовив їй в поновленні виплати пенсії за вислугу років.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у письмовому відзиві зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачка працює в аптечному закладі, а тому не має право на поновлення пенсії за вислугу років. Акредитація закладу охорони здоров`я в цьому випадку аптеки, не є обов`язковою умовою для визначення статусу закладу охорони, робота на якому дає право на пенсію за вислугу років. Таким чином, особи, що працюють в аптечних закладах, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на пенсію за вислугу років.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України, відповідно до строків, визначених в ухвалі про відкриття провадження від 17.08.2020.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.04.2008 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 08.04.2008 у зв`язку з працевлаштуванням ОСОБА_2 на посаду фармацевта аптечного пункту №10 Аптеки №2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікал Рут", виплату пенсії за вислугу років позивачці припинено.

19.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років. До заяви позивачка додала копію наказу від 08.04.2013 №4-00000007 про прийняття на посаду фармацевта аптечного пункту №10 Аптеки № 2 ТОВ "Медікал Рут" та довідку ТОВ "Медікал Рут" від 25.02.2020 №13, згідно з якою дане товариство проводить діяльність з реалізації лікарських засобів та предметів догляду за хворими, і не проходило акредитацію.

Рішенням від 28.02.2020 №03/03.18-р ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії за вислугу років в зв`язку з тим, що заявниця працює на посаді, яка Передбачена Переліком №909 та дає право на призначення пенсії за вислугу років.

На переконання позивача, оскільки ТОВ "Медікал Рут" не проходило акредитацію, тому неможливо стверджувати, що позивачка працює на посаді, яка передбачена Переліком №909 та дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Зі змісту статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону № 1788-ХІІ).

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них (частина друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ). Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

У пункті «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній станом на 2013 року) визначено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на пенсію.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

У розділі 2 «Охорона здоров`я» цього Переліку № 909 визначено, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років. При цьому серед найменувань закладів і установ зазначено не тільки аптеки, а й аптечні кіоски, аптечні магазини, але не зауважено, що вони мають бути обов`язково акредитованими. Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Аптечний кіоск - це структурний підрозділ аптеки, основним завданням якого є забезпечення населення лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі готовими лікарськими засобами, які відпускаються без рецептів лікаря (пункт 2 Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1570).

У редакції частини п`ятої статті 16 Закону № 2108-XII (зі змінами, внесеними законами України від 9 квітня 2015 року № 326-VІІІ, від 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII) наразі установлено добровільне проходження закладами охорони здоров`я акредитації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Також передбачено, що не підлягають обов`язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Установлений частиною першою статті 19 Закону України «Про лікарські засоби» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок торгівлі лікарськими засобами, як і наведене в статті 3 Закону № 2108-XII визначення поняття «заклад охорони здоров`я», також пов`язує здійснення оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України підприємствами, установами, організаціями та ФОП виключно з отриманням ліцензії, яка має видаватися в порядку, встановленому законодавством, а не з отриманням ще й акредитаційного сертифіката.

При цьому, в частині другій статті 19 вказаного Закону підставою для видачі зазначеної ліцензії визначалося наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких установленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов`язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними підрозділами у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Проходження першої акредитації закладу охорони здоров`я (офіційного визнання наявності у нього для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров`я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам) Порядком акредитації, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося лише через два роки від початку провадження діяльності у цій сфері.

Отже, на підставі системного аналізу вищенаведених норм законодавства України можна зробити висновок, що особи, які працювали на посадах фармацевтів в аптечних кіосках, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року по справі № 492/446/15-а.

У будь-якому випадку на працівника аптечного закладу не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення акредитації відповідного закладу охорони здоров`я.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність відмови позивачу у поновленні пенсії за вислугу років.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду України, викладено, зокрема, у постанові від 17.09.2013 по справі №21-241а13, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.08.2018 по справі №492/446/15-а відступила від викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі № 21-241а13 правового висновку, про те, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров`я на підставі державної акредитації.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.139, 241, 244, 242-246, 262 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 17.09.2020