Рішення № 91634064, 18.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 р. справа № 400/1483/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

проскасування рішення від 18.03.2020 р. № 262/03.20 р; зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд, з урахуванням уточнення позовних вимог:

1) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 262/03.20р. від 18.03.2020 року;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити з 10.03.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції визначеній рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020.

Окрім того, позивач заявила клопотання про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що по досягненню нею 50-річного віку, 10.03.2020 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (надалі - Закон № 1788), до якої надала усі необхідні документи. Рішенням відповідача від 18.03.2020 року № 262/03.20р. їй відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, з посиланням на те, що позивачка не досягла передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р. пенсійного віку (надалі - Закон № 1058). Позивач посилаючись на прийняте Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, яким встановлено застосування положень пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, вважає, що за наявності необхідної кількості загального та пільгового стажу, вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по досягненню 50-річного віку, у зв`язку із чим, рішення відповідача, яким їй було відмовлено у призначенні пенсії, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

28.07.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач не досягла пенсійного віку згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Також відповідач вважає безпідставними посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, так як порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено безпосередньо Законом № 1058, положення якого не визнавались такими, що не відповідають Конституції України. Отже, оскаржуване рішення прийнято у спосіб та на підставі вимог законодавства про пенсійне забезпечення, тому позовні вимог є необґрунтованими й не підлягають задоволенню.

Позовна заява залишалась без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 24-25).

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

У судове засідання сторони не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи що в судове засідання представники сторін не прибули, а їх доводи викладені в заявах по суті справи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач 10.03.2020 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. "б" ст. 13 Закону № 1058.

Відповідач рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком від 18.03.2020 року № № 262/03.20р. відмовив позивачу в призначенні пенсії, оскільки вона не досягла необхідного пенсійного віку 55 років, який передбачений ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 (а. с. 14-15).

Згідно рішення, страховий стаж роботи позивачки за списком № 2 складає 10 років 8 днів.

Загальний стаж складає 29 років 15 днів.

Таким чином, позивачка має передбачений нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV страховий стаж (як загальний так і пільговий - за списком № 2), з чим погоджується відповідач.

Суд дійшов висновку, що спірним питанням є досягнення позивачкою пенсійного віку. Питання щодо наявності достатнього страхового стажу суд у цьому спорі не досліджує, оскільки пенсійний орган дійшов до висновку, що позивачка має передбачений нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV страховий стаж (як загальний так і пільговий за списком № 2) і спір з цього приводу відсутній.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1788, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (надалі - Закон № 213), серед іншого, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213 внесено зміни у вищевказані приписи ст. 13 Закону № 1788, а саме: "на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах."

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону № 213, цей Закон набирає чинності з 01.04.2015 року.

Виходячи з наведеного, після внесення змін Законом № 213 до Закону № 1788, пенсійний вік жінок зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, був збільшений з 50 до 55 років.

Разом із тим, Конституційний Суд України рішенням від 23.01.2020 року № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед іншого, статтю 13 Закону № 1788-XII із змінами, внесеними Законом № 213.

Стаття 13, серед іншого, Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають серед іншого, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах."

Конституційний Суд України у цьому рішенні зазначив, що зміни внесені у статтю 13 Закону № 1788 вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, зокрема стаття 13 Закону № 1788 з змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З наведеного слідує, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020, тобто з 23.01.2020 р., вступають в дію положення ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що 50-річного віку позивачка досягла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про призначення пенсії звернулася 10.03.2020 року, має стаж роботи більше ніж 29 років, з них за списком № 2 понад 10 років, що є достатнім стажем за Законом № 1788 та Законом № 1058, працювала повний робочий день на роботі за списком № 2, суд приходить до висновку, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з дати звернення - 10.03.2020 року, тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У позовній заяві позивач, також, просить суд зобов`язання відповідача подати, у встановлений судом строк, звіт про його виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 01.04.2020 року № 0.0.1665664301, доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали, з урахуванням задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159), задовольнити.

2. Визнати протиправним та касувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 18.03.2020 року №262/03.20р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції визначеній рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, з 10.03.2020 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз