Рішення № 91633954, 17.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4561/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ДПС у Львівській області), у якій просить визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 006771310 від 31.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що штрафні санкції розраховані на підставі того, що позивачем не здійснено сплату авансових внесків єдиного податку, які ним задекларовано в податкових деклараціях єдиного податку за перший квартал 2016 року та за перше півріччя (другий квартал) 2016 року. Проте вказує, що податок ним було сплачено по задекларованих в податкових деклараціях сумах. Відтак вважає, що в податкового органу відсутні будь-які підстави, щоб нараховувати штрафні санкції.

Ухвалою від 17.06.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 380/4561/20 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 33863 від 08.07.2020), у якому позову не визнав. Вказав, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення № 006771310 від 31.07.2017 щодо застосування штрафу в розмірі 20% у сумі 9835,72 грн є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Головним управління ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності сплати авансових внесків єдиного податку.

За результатами зазначеної перевірки складено акта про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов`язань до бюджету № 02510/13-01-13-10/ НОМЕР_1 від 31.07.2020 (а.с. 4), згідно з яким встановлено порушення позивачем п. 295.3 ст. 295 ПК України, а саме: порушено термін сплати узгодженої суми податкового зобов`язання із затримкою з 21.05.2016 по 28.07.2016 (за податковою декларацією № 1600014230 від 29.04.2016) на 69 днів та з 20.08.2016 по 13.10.2016 на 55 днів (за податковою декларацією № 1600021815 від 04.08.2016).

На підставі акта № 02510/13-01-13-10/ НОМЕР_1 від 31.07.2020 Головним управління ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 006771310 від 31.07.2017, яким на підставі ст. 126 ПК України зобов`язано ФОП ОСОБА_1 сплатити штраф у розмірі 20% грошового зобов`язання, погашеного із затримкою, у сумі 9835,72 грн (а.с. 3).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строки сплати податкових зобов`язань визначені ст. 57 ПК України, згідно з якою платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст. 31 ПК України).

За несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Зокрема, пунктом 126.1 ст. 126 ПК України регламентовано, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 цього Закону).

Отже, з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов`язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання.

Вказаний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 у справі № 809/3851/15.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і є платником єдиного податку третьої групи із ставкою податку 5%.

Відповідно до абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

За приписами пп. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з матеріалами справи податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перший квартал 2016 року подана позивачем 29.04.2016.

Граничним терміном подання податкової декларації за перший податковий (звітній) квартал 2016 року відповідно до норм пп. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49 ПК України було 10.05.2016.

Відтак, ураховуючи приписи п. 295.3 ст. 295 ПК України, сплата єдиного податку мала відбутися не пізніше 20.05.2020.

Судом встановлено, що 18.04.2016 та 12.05.2016 - у строк, встановлений п. 295.3 ст. 295 ПК України, позивач сплатив єдиний податок за перший квартал 2016 року у загальній сумі 50750,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 18.04.2016 та № 4 від 12.05.2016, копії яких міститься в матеріалах справи (а.с. 9, 10).

Також судом встановлено, що податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перше півріччя (другий квартал 2016 року) подана позивачем 04.08.2016.

Граничним терміном подання податкової декларації за другий податковий (звітній) квартал 2016 року відповідно до норм пп. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49 ПК України було 09.08.2016.

Відтак, ураховуючи приписи п. 295.3 ст. 295 ПК України, сплата єдиного податку мала відбутися не пізніше 19.08.2020.

Судом встановлено, що 26.07.2016 - у строк, встановлений п. 295.3 ст. 295 ПК України, позивач сплатив єдиний податок за перше півріччя (другий квартал) 2016 року у сумі 167826,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 26.07.2016, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 11).

Попри встановлені обставини відповідач стверджує, що позивач порушив терміни сплати вказаних сум податкового зобов`язання.

Відповідачем належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення суду не надано, факт сплати позивачем єдиного податку у встановлені Податковим кодексом України строки не спростовано. Відповідач також не пояснив, чому відомості про сплату позивачем єдиного податку 18.04.2016 у розмірі 31000,00 грн (платіжне доручення № 3 від 18.04.2016) своєчасно не відображено в інтегрованій картці платника єдиного податку.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на те, що матеріалами справи спростовується допущення прострочення позивачем єдиного податку за перший та другий квартали 2016 року, безпідставним є висновок контролюючого органу про необхідність застосування штрафної санкції у порядку ст. 126 ПК України, відтак суд дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 006771310 від 31.07.2017.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем, переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги та задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

У зв`язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 03.08.2020 по 16.09.2020 включно справу розглянуто в перший робочий день судді - 17.09.2020.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «Ш» № 006771310 від 31.07.2017 у сумі 9835 (дев`ять тисяч тридцять п`ять) гривень 72 коп.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.П. Качур