Ухвала суду № 91633945, 18.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7550/20

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

18 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження заяву Галицької митниці Держмитслужби про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Галицької митниці Держмитслужби до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу -

УСТАНОВИВ:

Галицька митниця Держмитслужби звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020.

Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020;

- зупинення дії оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020;

- заборони Головному управлінню Держпраці у Львівській області звертати до примусового виконання постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020.

Заходи забезпечення позову вжити до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що факт подання позову та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Крім цього оскаржувана постанова № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020 є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що примусове виконання оскаржуваної постанови до вирішення спору по суті може призвести до заподіяння шкоди інтересам позивача та до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти та майно позивача, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить позивачу на праві власності, у тому числі коштами, зважаючи на передбачені ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову та у разі подальшого задоволення позовної заяви усунути такі негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль. У той же час скерування постанови для примусового виконання призведе до додаткового стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення, що становить 467577,00 грн. На підставі викладеного просив суд застосувати вищезазначені заходи забезпечення позову.

В силу вимог ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується таким.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено главою 10 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області щодо позивача винесено постанову № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020, якою на Галицьку митницю Держмитслужби накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 4675770,00 грн.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема, і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008; Заява № 22014/04; остаточне 17.10.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача, що в разі несплати позивачем у добровільному порядку штрафу згідно з оскаржуваною постановою такий штраф буде стягнуто в примусовому порядку, що призведе до покладення на Галицьку митницю Держмитслужби обов`язку сплатити додаткові витрати у вигляді виконавчого збору, чим буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам позивача.

Наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення.

Суд погоджується з твердженням позивача про необхідність у випадку незабезпечення позову докладення значних зусиль та понесення витрат у випадку стягнення з нього відповідної суми штрафу.

У подальшому у разі протиправності оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Львівській області, що буде досліджуватись під час розгляду цього адміністративного спору по суті, позивач матиме змогу поновити порушені права та інтереси шляхом подачі значної кількості судових позовів, наприклад, про скасування рішень державного виконавця, стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів тощо. А це, у свою чергу, призведе до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних установ, пов`язаних із судовим розглядом декількох справ.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом на підставі поданих позивачем доказів фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача позов має бути забезпечено шляхом:

- зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020;

- зупинення дії оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020;

- заборони Головному управлінню Держпраці у Львівській області звертати до примусового виконання постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020 -

до набрання законної сили судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 3801/7550/20.

Доцільно звернути увагу на те, що станом на 18.09.2020 за наслідками розгляду наданих заявником документів судом не встановлено заінтересованих осіб, чиїм інтересам може бути завдана істотна шкода внаслідок забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови про накладення штрафу.

Отже, суд, ураховуючи доводи заяви про забезпечення позову, долучені до заяви письмові докази на її підтвердження, дійшов висновку, що заява Галицької митниці Держмитслужби про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 294-295, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Галицької митниці Держмитслужби про забезпечення позову задовольнити повністю.

2. Застосувати заходи забезпечення позову у справі № 380/7550/20 за позовом Галицької митниці Держмитслужби (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код за ЄДРПОУ 43348711) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005 м. Львів пл. Міцкевича 8; код за ЄДРПОУ 39778297) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

3. До набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/7550/20:

- зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020, якою на Галицьку митницю Держмитслужби накладено штраф у розмірі 4675770,00 грн;

- зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020;

- заборонити Головному управлінню Держпраці у Львівській області звертати до примусового виконання постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 13638/2007/АВ/ФС від 31.08.2020.

Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд на підставі п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.

Суддя Р.П. Качур