Ухвала суду № 91633893, 18.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

18 вересня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/3463/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Алексєєв Олексій Ігорович (далі також – представник позивача), до Управління державної міграційної служби України у Луганській області (далі також – відповідач, УДМС України у Луганській області), відповідно до якої просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення УДМС України у Луганській області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 03.09.2020 № 4401.5-12600/44.1-20;

- визнати протиправним та скасувати рішення УДМС України у Луганській області, оформлене повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів від 03.09.2020 № 44011100000259;

- зобов`язати УДМС України у Луганській області обміняти посвідку на тимчасове проживання громадянину Нігерії ОСОБА_1 на підставі документів, поданих ним 31.08.2020.

Разом з позовною заявою представником позивача надано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони УДМС України у Луганській області та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо примусового видворення громадянина Нігерії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт НОМЕР_1 , до моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в спірному рішенні про скасування посвідки на тимчасове проживання позивача від 03.09.2020 № 4401.5-12600/44.1-20 вказано, що він зобов`язаний в семиденний строк з дня отримання копії рішення виїхати за межі України.

Таким чином, позивач буде позбавлений права на законне перебування на території України після 18.09.2020 (рішення отримано позивачем 11.09.2020).

У разі виконання вимоги відповідача щодо залишення території України в силу приписів нормативно-правових актів в сфері міграційного законодавства, навіть у разі повного задоволення позовних вимог, позивач не зможе в`їхати в Україну без оформлення довгострокової візи типу «Д» в консульській установі нашої держави за кордоном. Крім того, позивач понесе значні витрати на повернення до країни свого громадянства до перегляду судом рішень Відповідача на предмет їх правомірності.

Спірні рішення Відповідача впливають на гарантовані Конституцією України та міжнародними актами базисні права людини та громадянина, зокрема, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та на доступ до освіти.

Позивач не є громадянином України і він обізнаний про несприятливі наслідки залишення на території України після спливу строку дії посвідки на тимчасове проживання і зараз перебуває у відчаї, оскільки має бажання продовжувати навчання і не розуміє, чому відповідачем прийнято оскаржуване рішення в його ситуації.

Становище, в якому знаходиться позивач, з урахуванням скасування діючої посвідки, позбавляє його можливості захистити свої права та законні інтереси, тому надання у подальшому судом оцінки такому акту та його можливе скасування не забезпечить реального захисту порушеного права позивача у разі, якщо йому доведеться покинути територію України.

Представником позивача зазначено, що позивачем сплачена значна для нього сума коштів за навчання та гуртожиток і він не має фінансової можливості придбати квитки на літак з метою очікування ухвалення рішення у цій справі за межами України. А навчальний заклад у випадку пропуску Позивачем занять відрахує його з освітньої програми без повернення грошей.

Невжиття заходів забезпечення позову несе небезпеку заподіяння шкоди правам позивача, його свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, зупинення дії спірного рішення не буде мати того ефекту, як пряма заборона Відповідачу вчиняти дії щодо примусового видворення позивача за межі України, що буде справжньою та ефективною передумовою подальшого примусового виконання судового рішення.

Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до УДМС України у Луганській області може унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення попущених інтересів Позивача.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами другою та третьою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Так, згідно із частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами частини другої статті 151 КАС України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що громадянину Нігерії ОСОБА_1 14.07.2014 Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області була оформлена посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 строком дії до 20.09.2020 за підставою 04/12 - «навчання» відповідно до положень Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681, який діяв на момент оформлення посвідки.

Відповідно до наказу № 04.02-03/277 від 25.08.2020 Позивач був зарахований з 01.09.2020 до Державного закладу «Луганський державний медичний університет» на 5 курс (IX семестр) 2020/2021 н.р. за спеціальністю 222 - «Медицина» (термін навчання 6 років) на денну форму навчання за контрактом у групу 17ім (англійською мовою) у зв`язку із поновленням на навчання.

Позивач 31.08.2020 звернувся до відповідача із заявою про її обмін та видачу нової посвідки на тимчасове проживання строком до 09.06.2025, до якої долучив документи.

Згідно із пунктом 32 Порядку для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) дійсний поліс медичного страхування; 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5 цього пункту.

Пунктом 33 також встановлено, що крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, подаються для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання: (6) документ, що підтверджує факт навчання в Україні (засвідчені в установленому порядку копії наказу закладу освіти про зарахування та про встановлення періодів навчання для іноземних студентів); (7) зобов`язання закладу освіти повідомити ДМС про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу.

За результатами розгляду звернення позивача УДМС України у Луганській області прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 03.09.2020 № 4401.5-12600/44.1- 20 на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку для оформлення посвідки на тимчасове місце проживання та повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів від 03.09.2020 № 44011100000259.

Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, передбачено порядок дій у випадку прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання.

Так, згідно з пунктом 1 Загальної частини Порядку посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 61 Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення.

Відповідно до пункту 67 Порядку № 322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Згідно з підпунктом 6-1 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.

Пунктом 77 Порядку № 322 визначено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Тобто, рішення про відмову в оформленні посвідки тягне зазначені вище юридичні наслідки для позивача, тобто це рішення є індивідуальним актом в розумінні КАС України.

Таким чином, становище, в якому знаходиться позивач, з урахуванням подання заяви про оформлення посвідки після закінчення терміну дії попередньої посвідки та очікування ним оформлення нової, позбавляє його можливості на законних підставах знаходитися в Україні, що обумовлює часткове вжиття заходів із забезпечення позову.

Клопотання про забезпечення позову в частині заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо примусового видворення громадянина Нігерії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі не підлягає задоволенню, оскільки вимоги за позовною заявою стосуються виключно УДМС України у Луганській області. Крім того, суд не уповноважений вирішувати питання стосовно не встановленого кола осіб щодо невстановлених правовідносин. Позивачем та його представником не зазначено та не надано доказів наявності спірних правовідносин з іншими органами, ніж відповідачем згідно позовної заяви. Як наслідок, в цій частині клопотання слід відмовити.

Зважаючи на вищевикладене, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Державної міграційної служби України в Луганській області вчиняти дії щодо примусового видворення громадянина Нігерії ОСОБА_1 може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому клопотання про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 5, 77, 150-154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Алексєєв Олексій Ігорович, про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Державної міграційної служби України в Луганській області вчиняти дії щодо примусового видворення громадянина Нігерії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт НОМЕР_1 , до моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

У задоволенні заяви в частині забезпечення позову шляхом заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо примусового видворення громадянина Нігерії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт НОМЕР_1 , до моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.В. Борзаниця