Рішення № 91633058, 17.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 р. Справа№200/5672/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А4267 (юридична адреса: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Моцарта, 33, код ЄДРПОУ 26615035) про визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А4267 (далі – відповідач), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4267 від 11 грудня 2019 року за №685 “Про призначення службового розслідування” за фактом самовільного залишення військової частини головним сержантом – командиром відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту сержантом ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину А4267 звільнити – командира відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту сержанта ОСОБА_1 на підстав п.п. “г” п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”;

- зобов`язати військову частину А4267 здійснити виплату ОСОБА_1 всі види основного та додаткового грошового забезпечення починаючи з дня припинення, а саме з 11 грудня 2019 року по день звільнення з військової служби.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою від 18 червня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 30 червня 2020 року.

30 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 27 липня 2020 року.

27 липня 2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку з перебування головуючого судді на лікарняному.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу 05 серпня 2020 року передано на розгляд судді Зінченку О.В.

Ухвалою від 07 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху у відповідності до частиною 13 статті 171 КАС України та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений в ухвалі строк недоліки позову усунуто.

18 серпня 2020 року до суду надійшла заява від представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року позивачеві поновлено строк звернення до суду та продовжено розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 квітня 2019 року уклав контракт про проходження строкової військової служби в Збройних силах України строком на три роки, який від імені Міністерства оборони України підписав командир військової частини А4267 - підполковник ОСОБА_3 .

11 грудня 2019 року, позивач подав рапорт про надання відпустки з 11 грудня 2019 року терміном на 5 діб - у зв`язку з одруженням, який було завізовано командиром роти РХБ захисту ОСОБА_4

11 грудня 2019 року позивач уклав шлюб з громадянкою України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого додається до позову.

По закінченню відпустки дружина позивача у зв`язку із загостренням хвороби була направлена на стаціонарне лікування до відділення неврології лікарні м. Бахмута.

З 17 грудня 2019 року по 02 січня 2020 року дружина позивача знаходилась на лікуванні, а позивач здійснював догляд за дружиною.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААБ № 056210, дружині позивача встановлена 3 група інвалідності.

03 січня 2020 року дружині позивача видана довідка № 12/12 про те, що вона за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

08 січня 2020 року позивачу видана довідка 2/6 про те, що він фізично здоровий та може надавати соціальні послуги своїй дружині - ОСОБА_5 .

У зв`язку із необхідністю постійного догляду за дружиною позивач не міг її залишити та 18 грудня 2019 року надіслав рекомендованим листом командиру роти РХБ захисту ОСОБА_6 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами згідно пункту «г» частини восьмої статті 26 «Про військовий обов`язок і військову службу», який він відмовився отримати і поштове відправлення було повернуто відправнику.

24 січня 2020 року позивач звернувся до військової служби правопорядку м. Бахмута та дізнався, що 11 грудня 2019 року згідно наказу командира військової частини А4267 11.12.2019 за № 685 «Про призначення службового розслідування», було проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини головним сержантом - командиром відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту с ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено "порушення сержантом ОСОБА_1 вимог статтей 11,12,16,49,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України.

Позивач звертався на «гарячу лінію» Міністерства оборони України, а також у зв`язку тим, що йому припинили виплачувати грошове забезпечення, до прокуратури.

В подальшому, 03 березня 2020 року військова частина А4267 направила повідомлення до слідчого відділу Державного бюро розслідувань про кримінальне правопорушення, за змістом якого, 11 грудня 2019 року у м. Маріуполь Донецької області під час перевірки особового складу військової частини, було виявлено відсутність військовослужбовця військової служби за контрактом, головного сержанта - командира відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту сержанта ОСОБА_1 .

06 травня 2020 року слідчим Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Слідчого ТУ ДБР у м. Краматорськ було винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020050000000420 від 03 березня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 407 КК України на підставі пункту другого частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із встановленою під час досудового розслідування у діянні відсутністю складу кримінального правопорушення.

Таким чином, прийняття командиром військової частини А4267, наказу від 11.12.2019 за № 685 «Про призначення службового розслідування» позивач вважає незаконним, і як наслідок, подальшу відмову у звільненні за сімейними обставинами згідно наданого рапорту та припинення виплати грошового забезпечення,такими, що порушили його права, гарантовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з чим, звернувся до суду.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач надав до відділу документообігу та архівної роботи суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Призначення службового розслідування є правом командира частини, який він реалізує з метою належного виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV.

У Збройних Силах України службові розслідування проводяться відповідно до наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ІЗ грудня 2017 року за № 1503/31371 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України" (далі - Порядок). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини 1 розділу II Порядку серед інших підстав, службове розслідування може проводитись з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

В даному випадку, наказом командира військової частини А4267 від 11 грудня 2019 року № 685, на підставі рапорту підлеглого військовослужбовця від 11 грудня 2019 року вхідний № 5536, призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, пов`язаного з неприбуттям 11 грудня 2019 року на військову службу сержанта ОСОБА_1 та нездійснення ним своєму безпосередньому начальнику доповіді про причини неприбуття на службу, а також встановлення вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною його вчинення. За результатами службового розслідування командиром військової частини А4267 видано наказ від 22 грудня 2019 року № 279.

Щодо надання відпустки та звільнення за сімейними обставинами, відповідач зазначає, що позивач від виконання вказаних обов`язків безпідставно самоусунувся та не дотримався порядку виходу військовослужбовця у відпустку.

Позивач не міг вважатися таким, що у відпустці за сімейним станом, оскільки в порушення вимог пункту 8.12 наказу Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", він не подав своєчасно командиру підрозділу рапорт про надання відпустки, а саме: не пізніше ніж за п`ятнадцять календарних днів до початку відпустки та в подальшому за підпорядкованістю не подав його для прийняття рішення командиру військової частини через штаб військової частини. Відпускний квиток не отримав, а самовільно залишив військову службу та самоусунувся від виконання службових обов`язків.

Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно пункту 236 вказаного Положення, з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.

Відповідно третього абзацу пункту 14.10 розділу XIV наказу Міністерства оборони України від 10.04.2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Таким чином, позивач не дотримався обов`язку, передбаченого чинним законодавством України щодо порядку звільнення за сімейними обставинами. Так, рапорт на звільнення по команді та оригінали документів, які б підтверджували підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами позивач не подав, своєчасно у військову частину не прибув, від виконання службових обов`язків самоусунувся. Як зазначає Позивач у позовній заяві, лише 08 січня 2020 року він отримав довідку про те, що він фізично здоровий та може надавати соціальні послуги своїй дружині. Також, довідка дружині Позивача про те, що вона потребує постійного стороннього догляду видана 03 січня 2020 року. Таким чином, з 03 січня 2020 року у позивача виникло право у встановленому законом порядку звернутися до командира частини з рапортом про звільнення за сімейними обставинами, чого він не зробив. Подання рапорту на звільнення поштовими відправленнями не передбачене, зміст зазначених позивачем поштових відправлень невідомий. Серед наведених позивачем доказів відсутній жодний належним чином зареєстрований рапорт з резолюцією командира.

Із зазначеного вбачається, що період самовільного залишення військової частини А4267 поділяється: з 11 грудня 2019 року по 03 січня 2020 року, коли позивач не мав права на звільнення за сімейними обставинами та з 03 січня 2020 по теперішній час, коли позивач має право на звільнення за сімейними обставинами, але не реалізовує його, оскільки не прибуває у військову частину.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба призупиняється для військовослужбовців,які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Відповідно пункту 15 Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Згідно із наказом № 336 від 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 вважається таким, що вибув, та його знято з усіх видів забезпечення.( арк. справи 64)

За таких умов, з 11 грудня 2019 року підстави для виплати грошового забезпечення Позивачу відсутні.

Щодо постанови про закриття кримінального провадження,відповідач зазначив, що військова частина А4267 не реалізувала право на оскарження, оскільки постанова на адресу частини не надходила. На даний час вживаються заходи щодо офіційного отримання постанови з метою подальшого прийняття правового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (арк. справи 20), має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 26 березня 2015 року ГУМВС України в Дніпропетровській області (арк. справи 21).

Проходив військову службу відповідно до контракту про проходження строкової військової служби в Збройних силах України від 15 квітня 2019 року строком на три роки, який від імені Міністерства оборони України підписав командир військової частини А4267 - підполковник ОСОБА_3 ,є військовослужбовцем(арк. справи 18-19).

11 грудня 2019 року надав рапорт командиру військової частини А 4267 про позачергову відпустку у зв`язку з одруженням, який командиром військової частини не завізовано(арк. справи 16).

Цього ж дня, тобто 11 грудня 2019 року, позивач уклав шлюб з громадянкою України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 11 грудня 2019 року( арк. справи 8).

ОСОБА_5 встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААБ № 056210(арк. справи 7).

З копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого № ІХ-190101/14208 вбачається, що дружина позивача ОСОБА_5 знаходилася на стаціонарному лікуванні з 17 грудня 2019 року по 02 січня 2020 року (арк. справи 5).

Згідно довідки за №12/12 від 03 січня 2020 року ОСОБА_5 за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду(арк. справи 6).

Відповідно до довідки № 2/6, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач фізично здоровий та може надавати соціальні послуги своїй дружині - ОСОБА_5 (арк. справи 6).

До позовної заяві позивач додав копію рапорту про його звільнення за сімейними обставинами, проте підпис позивача на ньому відсутній. Так само як и відсутня відмітка про отримання даного рапорту відповідачем(арк. справи 17).

Згідно копії Довідки № 18 Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку 24 січня 2020 року позивач до військового комісаріату звернувся самостійно, що підтверджується його поясненнями(арк. справи 14-15).

Постановою від 06 травня 2020 року Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Слідчого ТУ ДБР у м. Краматорськ закрито кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020050000000420 від 03 березня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 407 КК України, на підставі пункту другого частини першої статті 284 КПК України закрито, у зв`язку із встановленою під час досудового розслідування у діянні відсутністю складу кримінального правопорушення(арк. справи 10-13).

На підставі статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, Закону України «Про збройні сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Пунктом 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, зобов`язано кожного військовослужбовця додержуватися Конституції України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Пунктом 8.12 наказу Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" встановлено, що військовослужбовець не пізніше ніж за п`ятнадцять календарних днів до початку відпустки, визначеного графіком відпусток, подає командиру підрозділу рапорт про надання відпустки, в якому зазначається:

вид відпустки;

тривалість відпустки в календарних днях;

потреба виплати грошової допомоги на оздоровлення;

адреса, за якою буде проводитися відпустка, та контактний номер телефону для оповіщення;

вид транспорту, обраний для слідування у відпустку, тривалість часу для проїзду до місця проведення відпустки в межах України та у зворотному напрямку, який потрібен з огляду на віддаленість місця проведення відпустки;

пропозиція щодо тимчасового покладання на час відпустки виконання обов`язків військовослужбовця на іншу посадову особу (за потреби).

Рапорт військовослужбовця, підписаний командиром підрозділу, за підпорядкованістю подається для прийняття рішення командиру військової частини через штаб військової частини.

Розрахунок часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, здійснює штаб військової частини з огляду на віддаленість і тривалість проїзду до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку за видом транспорту, обраним військовослужбовцем (але не більше двох діб в один кінець), та з урахуванням пропозиції військовослужбовця. У разі поділу щорічної основної відпустки на частини (більш як 10 календарних днів) час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та назад, додається до кожної її частини. У разі проведення відпустки за кордоном час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та назад, визначається з огляду на вид транспорту, використаного військовослужбовцем, та віддаленість від місця проходження військової служби до державного кордону України в напрямку проведення відпустки.

Військовослужбовцям, які вибувають у відпустку, видаються відпускні квитки встановленого зразка.

Як вказано відповідачем, позивач не дотримався «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» та ним суттєво порушено алгоритм отримання відпустки військовослужбовцем.

У Збройних Силах України службові розслідування проводяться відповідно до наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ІЗ грудня 2017 року за № 1503/31371 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України" (далі - Порядок). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби.

Відповідно до частини 1 розділу II Порядку серед інших підстав, службове розслідування може проводитись з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 1 розділу III Порядку визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарні стягнення.

Як вже зазначено вище, на думку відповідача позивач суттєво порушив алгоритм отримання відпустки військовослужбовцем, тому керуючись статтею 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, командир військової частини реалізував своє право та призначив службове розслідування відповідним Наказом № 685 від 11 грудня 2019 року.

Приймаючи до уваги, що позивачеві відпустка не була надана, відпускний квиток позивач не отримував, а позивач залишив військову частину, суд погоджується із доводами відповідача стосовно наявності підстав для видачі спірного наказу про призначення службового розслідування.

Таким чином, спірний Наказ № 685 від 11 грудня 2019 року відповідачем видано з дотриманням діючих норм законодавства України, а, отже, він є правомірним, у зв`язку з чим правові підстави для його скасування у суду відсутні, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Наказу № 685 від 11 грудня 2019 року не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання військову частину А4267 звільнити його на підставі п.п. “г” п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовці в особливий період можуть бути звільнені через сімейні обставини, в тому числі у разі необхідності постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Згідно Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із військової служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, однією із підстав для звільнення військовослужбовця є необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно пункту 236 вказаного Положення, з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.

Відповідно до 3 абзацу пункту 14.10 розділу XIV наказу Міністерства оборони України від 10.04.2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач рапорт на звільнення відповідачеві разом із оригіналами документів, які б підтверджували підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами не подав, до військової частини з означеного питання не прибував.

Як вказав позивач у позовній заяві рапорт на звільнення надіслав рекомендованим листом на ім`я ОСОБА_7 , який його не отримав. Із наданих суду копій поштових повідомлень не можливо встановити зміст поштових відправлень(арк. справи 22-27).

Таким чином, позивач не дотримався порядку, передбаченого чинним законодавством України щодо звільнення за сімейними обставинами з військової служби, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини А4267 звільнити Позивача також не підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання військової частини А4267 здійснити виплату ОСОБА_1 всіх видів основного та додаткового грошового забезпечення починаючи з дня припинення, а саме з 11 грудня 2019 року по день звільнення з військової служби, суд виходить із наступного.

Зняття відповідачем позивачеві усіх видів забезпечення здійснено відповідачем на підставі Наказу № 336 від 11 грудня 2019 року.

Означений наказ є чинним, доказів його скасування позивач суду не надав, він не є предметом оскарження в даній адміністративній справі, тому підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити всі види основного та додаткового грошового забезпечення починаючи з дня припинення по день звільнення з військової служби відсутні.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини у справі та вищенаведене, позовні вимоги позивача до відповідача не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 5, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А4267 (юридична адреса: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Моцарта, 33, код ЄДРПОУ 26615035) про визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Повний текст судового рішення прийнятий в письмовому провадженні 17 вересня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко