Рішення № 91632962, 14.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 р. Справа№200/6893/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії від 19.06.2020 р.; зобов`язати відповідача, відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до пільгового стажу позивача на підземних роботах період роботи на шахті ім. О.Г. Стаханова в/о «Красноармійськвугілля» з 24.04.1992 р. по 18.06.1992 р. в якості учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, та строкової служби в Збройних силах з 19.06.1992 р. по 24.03.1994 р.; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача за № 1685 від 10.06.2020 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи та строкової військової служби.

Ухвалою від 27 липня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 04 серпня 2020 року.

04 серпня 2020 року розгляд справи відкладено на 14 вересня 2020 року.

18 серпня 2020 року представник відповідача надав засобами поштового зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

14 вересня 2020 року в судове засідання сторони повідомлені належним чином не з`явились про причини неявки не повідомили, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що рішенням відповідача від 19.06.2020 року, йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з недостатністю у пільгового стажу на підземних роботах, з причини неврахування до пільгового підземного стажу часу роботи на шахті ім. О.Г. Стаханова в/о «Красноармійськвугілля» з 24.04.1992 року по 18.06.1992 року в якості учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті та строкової служби в Збройних силах з 19.06.1992 року по 24.03.1994 року.

Оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що згідно уточнюючої довідки № 556 від 10.06.2020 року, наданої ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» з 24.04.1992 року по 05.05.1992 року позивач навчався в учбовому пункті, з 06.05.1992 року по 24.06.1992 року працював учнем електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО, але відповідно до довідки № 307 від 01.06.2020 р., наданої ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», оплата за час перебування в учбовому пункті не здійснювалась, а оплата за період роботи з 06.05.1992 р. по 24.06.1992 р. здійснювалась як робітнику поверхні. Крім того, відповідно до трудової книжки позивач був звільнений 01.07.1992 року у зв`язку з призовом в армію, а відповідно до військового квитка, строкова служба позивача розпочалась з 19.06.1992 року.

Позивач вважає, що неоплата підприємством днів його навчання в учбовому пункті з 24.04.1992 року по 05.05.1992 року та оплата днів його роботи в якості учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті з 06.05.1992 року по 18.06.1992 року за тарифною ставкою робітника поверхні не можуть слугувати підставою для того, щоб спірний період не було зараховано до пільгового підземного стажу позивача.

Позивач також зазначив, що в період з 02.09.1991 р. по 16.06.1992 р. навчався в ПТУ № 94 м. Димитров Донецької області за фахом електрослюсар підземний, що підтверджується копією диплома та довідки про навчання № 152 від 30.06.2020 року, а з 24.04.1992 р. по 18.06.1992 р. проходив виробничу практику за своєю спеціальністю, а саме в якості учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті.

Позивач вважає, що прийняттям оскаржуваного рішення відповідач порушив його права та просив відновити їх шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах період роботи на шахті ім. О.Г. Стаханова в/о «Красноармійськвугілля» з 24.04.1992 р. по 18.06.1992 р. в якості учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті та строкову службу в Збройних силах з 19.06.1992 року по 24.03.1994 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що згідно трудової книжки позивача з 04.07.1991 року по 23.04.1992 рік він працював учнем електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання на поверхні і одночасно навчався в ПТУ №94 від 02.09.1991 року по 16.06.1992 рік за професією «електрослюсар підземний».

Згідно довідки від 01.06.2020 року № 307 і довідки від 10.06.2020 № 556 наданої ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» вказано, що з 24.04.1992 року по 05.05.1992 рік позивач навчався в учбовому пункті, з 06.05.1992 року по 24.06.1992 рік працював учнем електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО, але оплата не здійснювалась як підземному робітнику.

З 25.06.1992 року по 01.07.1992 рік позивач працював електрослюсарем підземним на дільниці ЕМО, а згідно військового квитка позивач з 19.06.1992 року перебував в лавах Збройних Сил.

Відповідач вважає, не має підстав для зарахування періоду навчання в ПТУ № 94 за період з 02.09.1991 року по 16.06.1992 рік і служби в лавах Збройних Сил з 19.06.1992 року по 24.03.1994 рік до пільгового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Згідно наданих документів пільговий стаж позивача складає 23 роки 04 місяців 02 днів, що недостатньо для призначення пенсії згідно частини 3 статті 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши документи надані сторонами суд встановив наступне.

Відомості щодо наявного страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_3 від 06.07.1990 року.

Спірні періоди роботи, навчання позивача та служби в Збройних силах підтверджуються записами в трудовій книжці №№ 3-6:

- Запис № 3, з 24.04.1992 року - учень електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті;

- Запис № 4, з 25.06.1992 року - електрослюсар підземний 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- Запис № 5, 01.07.1992 року - звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України у зв`язку з призовом на військову службу;

- Запис № 6, з 19.06.1992 року по 25.03.1994 року служба в Збройних силах.

Згідно військового квитка НОМЕР_4 від 19.06.1992 року, позивач проходив військову службу в Збройних силах з 19.06.1992 року по 25.03.1994 року.

Згідно довідки ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвігілля» від 10.06.2020 року № 556, позивач в період з 24.04.1992 року по 05.05.1992 року навчався в учбовому пункті, в період з 06.05.1992 року по 24.06.1992 року за професією (посадою) учень електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО, що передбачена Списком №1, розділ 1, з 01.07.1992 року звільнений на військову службу.

Згідно довідки ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвігілля» від 01.06.2020 року № 307, за період 24.04.1992 року по 05.05.1992 року оплата роботи не здійснювалась, за період з 06.05.1992 року по 24.06.1992 року оплата здійснювалась як робітнику поверхні.

Згідно довідки Державного підприємства «Димитровськи учбово-курсовий комбінат» від 17.07.2020 року №34, позивач знаходився на заняттях по попередньому навчанню з охорони праці за професією «Електрослюсар підземний» при учбовому пункті шахті ім. Стаханова ГОАО «Учбово-курсовий комбінат» - 24.04.,25.04., 29.04., 04.05., 05.05.1992 року, перший спуск 30.04.1992 року (протокол №51 від 05.05.1992 року).

Згідно диплому НОМЕР_5 від 17.06.1992 року, виданому Професійно-технічним училищем №94 м. Димитрова Донецької області, позивач з 02.09.1991 року по 16.06.1992 року навчався за спеціальністю «електрослюсар підземний».

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави не зарахування спірних періодів роботи позивача та служби в Збройних силах, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (637-93-п ).

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Отже, зазначеним Порядком передбачено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючою довідкою.

З матеріалів справи, зокрема трудовою книжкою, військовим квитком, дипломом та наданими сторонами довідками вбачається, що позивач з 02.09.1991 року по 16.06.1992 року навчався на спеціальністю «електрослюсар підземний», з 24.04.1992 року по 05.05.1992 року переведений учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, з 06.05.1992 року по 18.06.1992 року працював електрослюсарем підземним третього розряду з повним робочим днем в шахті та звільнений з цієї посади 01.07.1992 року у зв`язку з призовом на строкову військову службу, фактично розпочав військову службу 19.06.1992 року, тобто до початку строкової військової служби позивач навчався та працював за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

При цьому, суд вважає хибними доводи відповідача, що оскільки за період 24.04.1992 року по 05.05.1992 року оплата роботи не здійснювалась, а за період з 06.05.1992 року по 24.06.1992 року оплата здійснювалась як робітнику поверхні, то ці періоди не можуть бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Суд звертає увагу відповідача, що умовою застосування п. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV є саме зайнятість в повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а не оплата праці у розрахунку відповідно до цих видів робіт.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України , зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі №513/1195/16-а.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - призначити пенсію, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

За таких обставин, питання про призначення особі пенсії не є дискреційними повноваженнями органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Аналогічні висновки викладено в постановах Першого ААС у справі № 360/4366/19 від 22 січня 2020 року, у справі № 360/4452/19, у справі № 200/11405/19-а.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 19.06.2020 року.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах період роботи ОСОБА_1 на шахті ім. О.Г. Стаханова в/о «Красноармійськвугілля» з 24.04.1992 р. по 18.06.1992 р. в якості учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, та строкової служби в Збройних силах з 19.06.1992 р. по 24.03.1994 року з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за № 1685 від 10.06.2020 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи та строкової військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 14 вересня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко