Рішення № 91632957, 17.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 р. Справа№200/6067/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова - 72-а, код ЄДРПОУ 42171919)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка - 8, код ЄДРПОУ 1348610)

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова - 72-а, код ЄДРПОУ 42171919), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка - 8, код ЄДРПОУ 1348610), в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №14 від 03 червня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії»

- визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №14 від 21 липня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії»;

- зобов`язати Мангушське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 29 травня 2020 року пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Мансійської райдержадміністрації від 28 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці в період з 17 серпня 2020 року по 11 вересня 2020 року справу розглянуто 17 вересня 2020 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 травня 2020 року маючи 2 групу інвалідності та стаж державної служби 27 років 01 місяць, після звільнення з посади начальника відділу економіки Мангушської райдержадміністрації, згідно наказу від 28.05.2020р. № 38/15-20 позивач звернулась до Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши оригінал трудової книжки, де є всі записи про стаж на державній службі, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.02.2020р. №01-29/1751/2/2-20, видану Мангушською РДА, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та копію довідки МСЕК.

12 червня 2020 року позивач отримала рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №14 від 03 червня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії», яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" і вказано, що «право на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" ОСОБА_1 набуде по досягнення 60 років та при наявності стажу на посаді державного службовця 20 років».

Зазначає, що однією з підстав відмови у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» вказано недостатність стажу державної служби через незарахування певних періодів роботи до державної служби. У рішенні вказано, що на момент звернення позивач має стаж державного службовця лише 18 років 11 місяців 20 днів в райдержадміністрації, тобто стаж роботи у відділі Пенсійного фонду в Мангушському (Першотравневому) районі з 20.03.1991р. по 03.05.1999р., не врахований згідно трудової книжки, як стаж державної служби. Відповідачем не врахована довідка про нараховану заробітну плату в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області за вказаний період.

Вказує, що всі необхідні документи щодо підтвердження стажу державного службовця для переходу з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших законів позивачем були надані відповідачу.

Також зазначає, що 14 червня 2020 року для підтвердження трудового стажу у відділі Пенсійного фонду в Мангушському (Першотравневому) районі Донецького обласного управління Пенсійного фонду України за період з 20.03.1991 року по 03.05.1999 року, як стажу державної служби, позивач звернулась до начальника Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з проханням надати довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637.

19 червня 2020 року на вищевказаний запит Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало довідку, якою підтверджено стаж державної служби за період з 20.03.1991р. по 03.05.1999р.

Таким чином, стаж державного службовця станом на 29.05.2020р. складає 27 років 01 місяць 00 днів: 18 років 11 місяців 17 днів - в Мангушській райдержадміністрації; 8 років 01 місяць 14 днів - в Пенсійному фонді України в Донецькій області.

Вважає, що відповідач помилково послався на частину 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» і дійшов висновку, що позивач набуде права на пенсію державного службовця лише після досягнення пенсійного віку (60 років), оскільки дана норма поширюється виключно на працездатних державних службовців, а не інвалідів І та II груп.

Також, закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Зазначає, що оскільки є інвалідом II групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то має право на призначення пенсії по інвалідності, а тому відповідно є правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця по інвалідності II групи.

Вважає, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи на державній службі період роботи позивача з 20.03.1991р. по 03.05.1999р. у Пенсійному фонді України в Донецькій області, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду був наданий відзив на позовну заяву позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що за даними довідки від 28.05.2020р. № 01-29/1751/2/2-20 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній страховий стаж на посаді державного службовця становить 18 років 11 місяців 20 днів. Також на момент звернення позивач не досягла пенсійного віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, Управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Право на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» позивач набуде по досягненню 60 років та при наявності стажу на посаді державного службовця 20 років. Таким чином просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головним Управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області на адресу суду надані письмові пояснення щодо предмету спору, з яких вбачається що ОСОБА_1 за період з 20 березня 1991 року по 03 травня 1999 року працювала на різних посадах в органах Пенсійного фонду та має стаж державної служби за вказаний період 8 років 1 місяць 14 днів, що в свою чергу, підтверджується довідкою Головного управління від 19 червня 2020 року.

З урахуванням викладеного просить розглянути справу всебічно розглянувши подані документи та матеріали і з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення справи по суті з урахуванням вищеозначених пояснень.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, установив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий першотравневим РВ УМВС України у Донецькій області 10 листопада 1999 року, ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом установлено, що позивач 29 травня 2020 року, маючи 2 групу інвалідності та стаж державної служби 27 років 01 місяць, після звільнення з посади начальника відділу економіки Мангушської райдержадміністрації, згідно наказу від 28.05.2020р. № 38/15-20 звернулась до Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши оригінал трудової книжки, де є всі записи про стаж на державній службі, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.02.2020р. №01-29/1751/2/2-20, видану Мангушською РДА, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та копію довідки МСЕК.

12 червня 2020 року позивач отримала рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №14 від 03 червня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії», яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" і вказано, що «право на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" ОСОБА_1 набуде по досягнення 60 років та при наявності стажу на посаді державного службовця 20 років».

Однією з підстав відмови у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» вказано недостатність стажу державної служби через незарахування певних періодів роботи до державної служби. У рішенні вказано, що на момент звернення позивач має стаж державного службовця лише 18 років 11 місяців 20 днів в райдержадміністрації, тобто стаж роботи у відділі Пенсійного фонду в Мангушському (Першотравневому) районі з 20.03.1991р. по 03.05.1999р., не врахований згідно трудової книжки, як стаж державної служби. Відповідачем не врахована довідка про нараховану заробітну плату в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області за вказаний період. Крім того, відповідач у своєму рішенні зазначив, що позивач набуде право на призначення пенсії державного службовця після досягнення нею 60-річного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджено довідкою МСЕК від 27 травня 2020 року серії 12 ААБ № 581726 (а.с. 26).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 в період з 20.03.1991р. по 03.05.1999р. позивач працювала в органах Пенсійного фонду (а.с. 10-14).

В матеріалах справи наявні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, довідки, що підтверджують стаж роботи на посадах державного службовця (а.с. 15-22, 29).

Отже судом установлено, що позивач має стаж державного службовця станом на 29.05.2020р. складає 27 років 01 місяць 00 днів: 18 років 11 місяців 17 днів - в Мангушській райдержадміністрації; 8 років 01 місяць 14 днів - в Пенсійному фонді України в Донецькій області.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

Згідно з статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами п. 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 ЗаконуУкраїни «Про державну службу» (далі Закон № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами частиною 9 статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Судом установлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить 27 років 27 років 01 місяць 00 днів у тому числі: 18 років 11 місяців 17 днів - в Мангушській райдержадміністрації; 8 років 01 місяць 14 днів - в Пенсійному фонді України в Донецькій області, є інвалідом ІІ групи, що підтверджено довідкою МСЕК від 27 травня 2020 року серії 12 ААБ № 581726.

Таким чином, позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Стосовно аргументів відповідача, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

У статті 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно з статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 22 Основного Закону України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивачки слід - визнати протиправними дії Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»; - визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №14 від 03 червня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії»; - визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №14 від 21 липня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії»; - зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 29 травня 2020 року пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Мансійської райдержадміністрації від 28 травня 2020 року.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року, справа № 822/524/18 (Пз/9901/23/18), провадження № 11-555заі18.

Згідно з статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова - 72-а, код ЄДРПОУ 42171919) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка - 8, код ЄДРПОУ 1348610) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №14 від 03 червня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії».

Визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №14 від 21 липня 2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії».

Зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 29 травня 2020 року пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Мансійської райдержадміністрації від 28 травня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 вересня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова