Рішення № 91632213, 07.09.2020, Веселівський районний суд Запорізької області

07.09.2020

Справа № 313/227/18

Провадження № 2/313/14/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2020 року смт.Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Кравцова С.О. при секретарі судового засідання Басова А.В. за участю розглянувши у відкритому судовому засіданні Веселівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до укладеного договору № б/н від 08.12.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2.п3.3. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Як зазначає позивач, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додані до позовної заяви.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbanlc.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 "Правил користування платіжною карткою". Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Як зазначив позивач, що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п.5.8 Правил користування платіжною карткою

Відповідно до п. 6.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку , виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість – 130269,86 грн., яка складається з наступного:

5458,62 грн. - заборгованість за кредитом;

113598,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

4533,18 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована частина).

6179,52 грн. - штраф (процентна складова).

Розрахунок суми заборгованості додається.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"

Посилаючись на договір законодавчу базу, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 598, 599, 610, ч.2 ст. 615, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 3,15, 107,110 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 5,14 Закону України "Про захист персональних даних", ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судові засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмові пояснення щодо заперечень відповідача, просить суд розглянути зазначену справу без участі представника позивача, та стягнути заборгованість в повному обсязі.

Представник відповідача, заперечив проти заявленого позову, надав відзив, що даний позов відповідач не визнає повністю в повному обсязі і в обґрунтування цього навів наступне:

З нарахованими процентами за користування кредитом не погоджується з наступних підстав:

08.12.2009 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № б/н (надалі - Договір). Відповідно до умов Договору відповідачем було отримано кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп., у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць (30,00% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом. Обов`язковий щомісячний платіж, визначений сторонами склав 7% заборгованості. Під час оформлення даного кредиту договору відповідач отримав кредитну у № НОМЕР_1 , строк дії якої складав три роки (до 10/2012 року).

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого і, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) позовна давність строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала о із загальною позовною давністю (ст. 257 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної ості пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.12.10. Умов та правил надання банківських послуг в разі порушення боржником умов чинного законодавства України або Договору у Банку виникає право вимоги строкового виконання зобов`язання в цілому або в певній частині.

Враховуючи положення ст. 257 ЦК України, до вимог про стягнення заборгованості по тілу та процентам за користуванням кредитом має застосовуватися загальний строк позовної давності - три роки. А до вимог щодо стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання в`язання за договором має застосовуватися спеціальна позовна давність - один рік.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання основного зобов`язання, але не більше ніж за один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна заява від 05.02.2018 року № б/н надійшла до Веселівського районного суду Запорізької області 26.02.2018 року. Отже, позовні вимоги щодо стягнення за тілом кредиту в 5458,62 грн., по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 113598,54 грн., по пені 4533,18 пред`явлені після закінчення строку позовної давності, що враховуючи положення ч. 4 ст. ЦК України, є підставою для відмови в їх задоволенні.

Суд, дослідивши наданий відзив, (відповідь) на заперечення представника позивача, матеріали справи, прийшов до наступного:

Сторонами не заперечується, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.12.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору

Позовна заява від позивача надійшла до Веселівського районного суду Запорізької області 26.02.2018 року

Відповідно до Договору та змісту зазначених правових норм, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів процентів та за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. До також самого правового висновку дійшов і Верховний суд України в постанові «Про стягнення заборгованості за кредитним договором» від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс 13, а також у постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-1457цс16.

Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 257 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.( Постанова Верховного суду України від 18 червня 2014 року.)

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

В розрахунку заборгованості за кредитом, який додано позивачем до позовної заяви зазначено, що останній платіж по погашенню процентів по кредиту відповідача проведений 19.03.2014 року в сумі 0,01 грн. (автоматичне списання, без волевиявлення відповідача). Загальна сума заборгованості за тілом кредиту (враховуючи колонок: сальдо поточної заборгованості за кредитом, сальдо пільгового періоду та сальдо строченої заборгованості за кредитом) із 30.04.2014 року була незмінною і складала 5458,62 Це означає, що в подальшому погашення і по тілу кредиту не проводилося. Виходячи із умов кредитування, після невнесення щомісячного платежу до 25 числа місяця, що слідує за звітним, що слідує за звітним, позивач вже із 30.04.2014 року дізнався про порушення його прав, у зв`язку із невнесенням місячних платежів. Судячи із того ж розрахунку, остання сума 114,31 грн. із обліку «Сальдо поточної заборгованості за кредитом» була зарахована до обліку «Сальдо простроченої заборгованості за кредитом» 30.04.2014 року. Отже, із цього часу, вся сума заборгованості по кредиту була простроченою.

Позивач вважає що зазначені платежі було здійснено в автоматичному режимі без її на то згоди, та запевнила суд що, особисто ніяких платежів за цей період вона не робила, що це не є підставою для переривання строку позовної давності. Позичав доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надав. Суд підтримує позицію відповідача.

Як зазначив в правовій позиції Верховний суд України викладеної в постанові від 08.11.2017 року по справі № 6-2891цс16 за змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Відповідно до заяви про видачу кредиту, яка містись в матеріалах справи кредитну карту відповідачу було видано 08.12.2009 року строк дії картки 3 роки. Отже строк на який відповідачу було видано кредит становить до 10/2012 року.

Відповідно до правової позиції ВСУ викладеної в постанові від 24.09.2014 року по справі № 6-103цс14. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення (правова позиція Верховного суду України викладена у постанові від 21,10.2015 року справа № 6-2003цс15).

Крім того, у цій заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (рішення Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у цивільній справі № 342/180/17).

Дослідивши відповідь на заперечення де позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правил строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, зазначене посилання позивача є хибним оскільки матеріали справи не місять додаткової угоди до кредитного договору про збільшення позовної давності за наданим кредитом підписану позивачем та позичальником.

Умови та правила, які містяться в матеріалах цивільної справи, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності. Аналогічна правова позиція зазначена судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 1 липня 2015 року по справі N 6-757цс15.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, який є обов`язковим для застосування за правилами ст. 360-7 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 15, 16, 256, 258, 261, 267, 551, 549, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст.263 -268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити у повному обсязі.

Застосувати до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5458,62 грн., по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 113598,54 грн., по пені 4533,18 грн. строк позовної давності.

Судові витрати залишити за позивачем.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається на даний час через суд першої інстанції, протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня вручення(отримання) повного рішення суду якщо учасник процесу був відсутній при оголошені повного тексту рішення суду.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області С.О. Кравцов.