Рішення № 91631944, 03.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5893/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засідань - Єфремової М.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа на боці відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішення суб`єкта владних повноважень,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа на боці відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням виконкому Ужгородської міської ради №129 від 08.05.2018 року поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, скасовано постанову адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно ОСОБА_2 , а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Дане рішення відповідача про поновлення строку на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, скасування постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно ОСОБА_2 на думку позивача є протиправним з тих підстав, що йому незаконно було поновлено строк на оскарження та безпідставно скасовано постанову адміністративної комісії.

Зокрема позивач зазначає, що постанова адміністративної комісії від 17.01.2016 року за № 12/17 прийнята за результатами розгляду протоколу за заявою потерпілої ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , про який останньому було відомо.

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відшкодування заподіяної ОСОБА_2 шкоди до Ужгородського міськрайонного суду. Під час розгляду вказаної справи під № 308/2742/17 ОСОБА_2 судом було надіслано копію позову з матеріалами, в яких також містилася копія постанови адміністративної комісії від 17.01.2016 року № 12/17.

Таким чином позивач вказує на те, що тільки через два роки з часу винесення постанови без наявності поважності причин пропуску строку ОСОБА_2 звернувся до комітету Ужгородської міської ради про поновлення строків на її оскарження.

За таких обставин на думку позивача рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 129 від 08.05.2018 року не може бути законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного вище позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 129 від 08.05.2018 року про поновлення ОСОБА_2 строку на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року 12/17, скасування постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно ОСОБА_2 та закриття справи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2018 року позивачу ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі.

В судове засідання учасники судового процесу не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Разом з тим представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради жодних заяв про відкладення судового розгляду до справи не подав, натомість в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі. Також сторона відповідача скористалась своїм правом на подання відзиву на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що 19.04.2018 року на адресу виконавчого комітету надійшла скарга ОСОБА_2 № Ш-864/04 - 06 на постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 12/17 від 17.01.2016 року щодо поновлення строку для оскарження постанови, скасування постанови адміністративної комісії про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження. Ознайомившись а поданою скаргою ОСОБА_2 від 19.04.2018 року та додатками до неї, виконавчим комітетом Ужгородської міської ради було прийняте рішення 08.05.2018 року № 129 «Про скаргу на постанову адміністративної комісії», пунктом 1 якого ОСОБА_2 поновлено строк на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, пунктом 2 скасовано постанову адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, а справу про адміністративне правопорушення закрито. Підставою поновлення строку на оскарження постанови № 12/17 від 17.01.2016 року сторона відповідача зазначає ту обставину, що в матеріалах адміністративної справи № 000189 відносно ОСОБА_2 була відсутня інформація стовно відправлення вказаної постанови виконавчим комітетом. Також акцентує увагу на тому, що виконавчий комітет не був стороною у справі 308/2742/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення немайнової шкоди. Окрім того відповідач вважає, що справи даної категорії віднесено до компетенції виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування і взагалі в даному випадку не можуть бути предметом розгляду в суді.

Третя особа та її представник заяв про відкладення судового розгляду до суду також не подавали. Свою правову позицію виклали в клопотанні про закриття провадження у справі. Зокрема звертають увагу на те, що згідно ст. 287 КУПАП право на оскарження постанови по праві про адміністративне правопорушення мають виключно прокурор, особа, відносно якої її винесено та потерпілий. Відтак третя сторона вважає, що ОСОБА_1 ані в протоколі, ані в оскаржуваному рішенні потерпілою не зазначена і тому у неї, як у заявниці, відсутнє право на оскарження постанови та рішення виконавчого комітету вцілому, а рішення прийняте відповідачем в результаті розгляду скарги на постанову адміністративної комісії є остаточним, набуває чинності після його прийняття та оскарженню в судому порядку не підлягає. Відтак третя особа вважає, що в даному випадку Виконавчий комітет Ужгородської міської ради діяв в межах компетенції та був уповноважений розглядати скаргу відповідно до КУПАП. Також третя особа вказує, що протокол замірів шуму, наданий позивачем в кості доказу навпаки доводить факт відсутності правопорушення, а пояснення свідків були відібрані через три дні після заходу, який проводився в іншому закладі. На підставі викладеного третя особа просить закрити провадження у справі, вжити заходів для запобігання зловживання процесуальними правами позивачкою та її представником та вирішити питання про розподіл судових витрат .

З огляду на те, що всі учасники судового процесу висловили свою правову позицію по суті справи, заяв про відкладення до суду не подали, суд вважає за можливе розглянути позов без їх участі на підставі наявних у справі письмових доказів.

Вивчивши зміст позовної заяви, додані до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Постановою адміністративної комісії Ужгородської міської ради від 17.01.2016 року № 12/17 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 останнього притягнуто до відповідальності за ст.182 КУпАП.

З матеріалів справи слідує, що даний протокол було складено за заявою ОСОБА_1 , яка вважає себе потерпілою від вказаного правопорушення.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №129 від 08.05.2018 року ОСОБА_2 поновлено строк на оскарження постанови адміністративної комісії від 17.01.2016 року № 12/17, скасовано дану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

ОСОБА_1 вважає рішення відповідача про поновлення строку на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, скасування постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно ОСОБА_2 протиправним з тих підстав, що йому незаконно було поновлено строк на оскарження та безпідставно скасовано постанову адміністративної комісії, що слугувало підставою для її звернення її до суду з даним позовом.

Позивачка ставить вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 129 від 08.05.2018 року про поновлення ОСОБА_2 строку на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року 12/17, скасування постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно ОСОБА_2 та закриття справи.

Відповідач натомість стверджує, що при винесенні оскаржуваних рішень діяв в межах чинного законодавства і 08.05.2018 року прийняв рішенням № 129 «Про скаргу на постанову адміністративної комісії», пунктом 1 якого ОСОБА_2 поновив строк на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, пунктом 2 скасував постанову адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, а справу про адміністративне правопорушення закрив з тих підстав, що в матеріалах адміністративної справи № 000189 відносно ОСОБА_2 була відсутня інформація стовно відправлення вказаної постанови виконавчим комітетом. Окрім того відповідач вважає, що справи даної категорії віднесено до компетенції виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування і взагалі в даному випадку не може бути предметом розгляду в суді.

Третя особа також вважає позовні вимоги безпідставними, акцентуючи увагу на тому, що позивач згідно чинного законодавства не є особою, яка може оскаржувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради, оскільки не є потерпілою у справі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАПпередбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Тобто, за змістом указаних правових норм, постанови про адміністративні правопорушення, прийняті судом, можуть бути оскаржені в порядку, визначеному КУпАП; для постанов, прийнятих іншими органами (посадовими особами), встановлено альтернативний порядок оскарження: або до виконкому відповідної ради, до відповідної ради, до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), або до адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.

Також суд в даному випадку звертається до положень статті 55 Конституції України, яка є нормою прямої дії та регламентує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як вбачається з наданих позивачем письмових доказів, зокрема Протоколу № 5 проведення дослідження шумового навантаження та інфразвуку від 03.12. 2016 року та Протоколу № 4 проведення дослідження шумового навантаження та інфразвуку від 03.12. 2016 року саме за місцем проживання позивача ОСОБА_1 було проведено дослідження за її заявою та визначено максимальний рівень шуму на прилеглій до буд. АДРЕСА_1 . Так зазначено, що шум виходив від клубу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В подальшому саме вказані протоколи слугували підставою для винесення Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради постанови 12/17 від 17.01.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 182 КУпАП.

З цих підстав суд не погоджується з доводами відповідача та третьої особи щодо неможливості оскарження ОСОБА_1 рішень відповідача про поновлення строку на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, скасування постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно ОСОБА_2 .

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим суд акцентує увагу на тому, що в даному випадку предметом позову є саме рішення суб`єкта владних повноважень - виконкому Ужгородської міської ради №129 від 08.05.2018 року про поновлення ОСОБА_2 строку на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 та скасовання постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно ОСОБА_2 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 19.04.2018 року звернувся зі скаргою до виконавчого комітету Ужгородської міської ради на постанову адміністративної комісії №12/17 від 17.01.2016 року в якій просив поновити строк на оскарження вказаної постанови та її скасування. З заяви вбачається, що причинами пропуску строку на оскарження скаржник зазначає відсутність повідомлення його про час розгляду справи та необізнаність з прийнятою комісією постановою.

Відповідач підставою для поновлення строку на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року зазначає ту обставину, що в матеріалах адміністративної справи № 000189 відносно ОСОБА_2 була відсутня інформація про відправлення вказаної постанови особі.

Разом з тим досліджуючи зміст рішення № 129 від 08.05.2018 року, яким відповідачем було поновлено строк на оскарження постанови, скасовано постанову та закрито провадження у справі, судом встановлено, що в такому не зазначено жодних підстав для винесення вказаних рішень.

Натомість зі змісту постанови 12/17 від 17.01.2016 року вбачається, що вказана постанова надіслана поштою 18.01.2017 року.

Окрім того дослідивши зміст протоколу, складеного відносно ОСОБА_2 03.12.2016 року ( а. с. 32), судом встановлено, що в такому чітко зазначено про те, що ОСОБА_2 пояснено права та обов`язки, повідомлено про виклик до Адміністративної комісії Ужгородської міської ради, міститься підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи та зазначено, що пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення містяться на окремому аркуші.

Відтак вказаний протокол доводить, що ОСОБА_2 надавав пояснення по суті порушення та станом на час складення протоколу був обізнаний з обставинами справи.

З цих підстав суд критично розцінює доводи відповідача щодо відсутності доказів надсилання постанови ОСОБА_2 .

Також суд звертає увагу на те, що відповідач не надав в якості доказів матеріали адміністративної справи № 000189 відносно ОСОБА_2 , на які посилається у своєму відзиві.

Суд критично розцінює доводи сторони відповідача та третьої особи щодо необізнаності ОСОБА_2 про винесення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відтак суд приходить до переконання, що з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради та матеріалів, на підставі яких воно прийнято вбачається, що в них відсутні переконливі та належні дані, які свідчать про поважність пропуску ОСОБА_2 строків на оскарження вказаної постанови.

Крім того, з наданих Позивачем матеріалів вбачається, що нею був поданий до Ужгородського міськрайонного суду цивільний позов та 22.05.2017 року відкрито провадження у справі № 308/2742/17 та Відповідачу ОСОБА_2 судом надіслано копію позовної заяви з матеріалами, в яких містилась копія постанови адміністративної комісії від 17.01.2016 року № 12/17. Тобто, ОСОБА_2 було відомо про існування постанови адміністративної комісії від 17.01.2016 року № 12/17.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, тлумачення ним такого основоположного аспекту верховенства права як принцип правової визначеності, жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пп.51 і 52 рішення від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії»).

Однією із підстав для поновлення строку на оскарження може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п.27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та ухвала від 14.10.2003 у справі «Трух проти України»).

В своїх рішення Європейський суд також наголошує, що сторона, задіяна в ході розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як наголошує ЄСПЛ, має перевірятися, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення від 29.10.2015 у справі «Пономарьов проти України»).

При цьому у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.08 у справі «Надточий проти України», де у п.21 цього рішення зазначено, що український уряд визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення, тобто його вимоги поширюються на всі органи, які розглядають справи про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суд вважає,що виконавчий комітет Ужгородської міської ради без наявності поважних причин поновив строк ОСОБА_2 на оскарження постанови адміністративної комісії від 17.01.2016 року № 12/17 та незаконно скасував її.

Враховуючи наведене, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №129 від 08.05.2018 року прийняте з порушенням КУпАП України, зокрема ст. 289 КУпАП України, без з`ясування всіх обставин, а тому, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 є обґрунтований та такий, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 76, 77, 90, 286 КАС України, ч. 1 ст. 288 КУпАП суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №129 від 08.05.2018 року, яким поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження постанови адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17, скасовано постанову адміністративної комісії 17.01.2016 року № 12/17 відносно нього, а справу закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В. І. Бедьо