Ухвала суду № 91631887, 15.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9354/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Сілкіна-Яцко Євгенії Олексіївни до Фермерського Господарства «Коник» про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування шкоди в зв`язку з незаконним звільненням,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Сілкіна-Яцко Євгенія Олексіївна, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Фермерського Господарства «Коник» про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування шкоди

в зв`язку з незаконним звільненням.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного висновку:

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна місити: …зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 3,4, ст.177 ЦПК України, У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, але при цьому не надав розрахунок середнього заробітку, довідки про середньомісячну та середньоденну заробітну плату для підтвердження розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відомості про отримання трудової книжки. Вказуючи в прохальній частині про необхідність витребування таких відомостей у відповідача, при цьому не вказує про причини неможливості отримати самостійно такі, доказів про звернення з відповідними запитами до відповідача Фермерського Господарства «Коник» до матеріалів позову не надає.

У позовній заяві із посиланням на ЗУ «Про судовий збір» вказано, що позивач від сплати судового збору звільнений.

Разом із тим позивачем визначено ціну позову 178831,29 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять одна тисяча 29 коп.)

Слід зазначити, що аналіз ст. 5 Закону України «Про судовий збір» дозволяє розмежувати підстави звільнення від сплати судового збору, в залежності від суб`єкта звернення, а також, виходячи з характеру позовних вимог, з якими особа звертається до суду.

Закон встановлює пільги для певної категорії позивачів, в залежності від характеру спору, за вирішенням якого має місце звернення до суду. Такі позовні вимоги випливають із застосування конкретного законодавчого акту, або з визначених Законом правовідносин, які є підставою для звернення до суду.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: - особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники – у справах щодо спорів, пов`язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; - громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; - виборці – у справах про уточнення списку виборців; - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків; - учасники бойових дій, Герої України – у справах пов`язаних з порушенням їхніх прав; - фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) – кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; - засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено наступні вимоги, зокрема:

«Визнати незаконними дії Відповідача щодо безпідставного мого звільнення за власним бажанням;

Стягнути з Відповідача на мою користь невиплачену заробітну плату у розмірі 37831,29 (тридцять

сім тисяч вісімсот тридцять одна гривня 29 коп.) грн.;

Стягнути з Відповідача на мою користь середній заробіток за період з 01.07.2019 року по 01.06.2020 року у розмірі 121000,0 (сто двадцять одна тисяча) гривень;

Стягнути з Відповідача на мою користь 20000,0 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди;

Зобов`язати відповідача надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з 01.01.2017 року по 01.07.2019 року».

Разом з тим, слід вказати на те, що перша вимога позивача, а саме: «Визнати незаконними дії Відповідача щодо безпідставного мого звільнення за власним бажанням» є вимогою немайнового характеру, та не належить до вимог які підпадають під п. 1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тобто до справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, з вимогами про поновлення на роботі позивач не звертається, так за вказану вимогу позивачу слід сплатити судовий збір відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у розмірі 840,80 грн.,

Щодо вимог позивача про стягнення з Відповідача на її користь середній заробіток за період з 01.07.2019 року по 01.06.2020 року у розмірі 121000,0 (сто двадцять одна тисяча) гривень, слід зазначити, що:

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року) підтвердила висновок Верховного Суду України щодо сплати судового збору за пред`явлення вимоги про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладений при розгляді справи № 6-1121цс16.

Зокрема Велика палата вказала на те, що … стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Окрім того, у вказаній постанові зазначено, що …. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином Велика Палата зробила правовий висновок про те, що … пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З огляду на викладене позивачу слід сплатити судовий збір за вказану вимогу відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», як за позовну вимогу майнового характеру.

З метою утвердження єдності системи судів загальної юрисдикції, яка забезпечується, в тому числі, єдністю судової практики (ч. 4ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суд вважає за необхідне вказати, що аналогічна судова практика щодо необхідності сплати судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні міститься в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року по справі № 276/759/16, від 14 червня 2017 року по справі № 569/6583/16, в ухвалах Апеляційного суду Луганської області від 02 лютого 2017 року по справі № 428/1697/16, від 16 червня 2017 року по справі № 428/2234/17 тощо.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача на її користь 20000,0 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди. Так, відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено сплати судового збору за подання до суду позовної заяв про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Згідно ч.1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем -1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. ч вказаного Закону, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.5 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди становить 1,5 % ціни позову, але менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 1,2 ч.3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд констатує, що хоча позивачем і заявлено ціну позову, однак оскільки така включає в себе і суму невиплаченої заробітної плати (37831,29 грн.), а також те що до вимог майнового та немайнового характеру, вимоги про стягнення моральної шкоди застосовуються різні ставки судового збору, необхідним є застосування положень саме ч. 3 ст 6 ЗУ «Про судовий збір» при визначенні суми судового збору, яку позивачу слід сплатити за звернення до суду із даним позовом.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень.

З огляду на викладене позивачу слід сплатити судовий збір за подання до суду даного позову, що складається із наступного:

За вимогу немайнового характеру про визнання незаконними дії Відповідача щодо безпідставного її звільнення за власним бажанням 840,80 грн

за вимогу про стягнення із відповідача на її користь середньомісячного заробітку: 1210грн. (121000*1%);

за вимогу про стягнення на її користь 20000,00 грн. моральної шкоди 2102 грн

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.ст.4, 6 Закону України «Про судовий збір» позивачем повинно бути сплачено судовий збір що становить 4152,80 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA328999980313121206000007002 ; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України та ч. 1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що в структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.

За приписами ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною першою ст.21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Разом з тим, позивач не надає до матеріалів позовної заяви, ні наказів про прийняття на роботу, на які посилається в обґрунтування позовних вимог, ні відомостей стосовно того, на підставі чого була прийнята на роботу (договір, контракт, цивільно-правова угода).

Крім того, позивач вказує, що проживає за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, до матеріалів справи додано довідку про реєстрацію місця проживання особи від 10.09.2019 року, згідно якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Жодних підтверджуючих даних про місце проживання за адресою вказаною в позовній заяві, до матеріалів позову не надано.

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне дану позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 175,177 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.175,185,260 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Сілкіна-Яцко Євгенії Олексіївни до Фермерського Господарства «Коник» про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування шкоди в зв`язку з незаконним звільненням, – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош