Рішення № 91631872, 14.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10630/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді – Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № 39/02-2008 від 14.02.2008 року у сумі 73040,29 дол. США, з яких 40247,82 дол. США – заборгованість по кредиту, 32792,47 дол. США – заборгованість по сплаті відсотків та 296103,42 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 14.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 39/02-2008 від 14.02.2008 року, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 40686,64 дол. США строком користування до 11.02.2033 року, зі сплатою 12,99% річних з урахуванням щомісячної комісії 0,3% від залишку кредиту. Згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит та нараховані відсотки в розмірі мінімально необхідного платежу – 463,00 дол. США щомісячно, до 10 числа поточного місяця. Крім того, виконання умов кредитного договору було забезпечено порукою ОСОБА_2 на підставі договору поруки від 14.02.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_2 . При настанні чергових строків погашення кредиту, відсотків за його користування позичальник свої зобов`язання перед банком не виконує. Поручитель після отримання повідомлення банку про необхідність виконання зобов`язання позичальника по кредитному договору в повному обсязі – вимоги банку також не виконав. Станом на 13.08.2015 року загальна заборгованість по вищевказаному кредитному договору у гривневому вираженні становить 1858098,66 грн. і складається з: 40247 дол. США (860715,41 грн.) – заборгованість за кредитом, в т.ч. прострочена, 32792,47 дол. США (701279,83 грн.) – заборгованість по сплаті відсотків, в т. ч. прострочена, 296103,42 грн. (13846,06 дол. США) – заборгованість по сплаті пені за прострочення сплати кредиту у гривневому вираженні.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, причини неявки суду не відомі. У позовній заяві позивач просить у разі неявки в судове засідання представника позивача провести розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Марамигін П.В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_2 . Причини неявки відповідача ОСОБА_1 та його представника суду не відомі.

У матеріалах справи наявне заперечення на позов, подане представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Марамигіним П.В., згідно якого він просить відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 у зв"язку з припиненням поруки.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 39/02-2008 згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 40686,64 дол. США строком до 11 лютого 2033 року.

Пунктами 4.3.3,4.3.4 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати мінімімально необхідні платежі у розмірі та в порядку, визначених у п. п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 договору, а у випадку порушення виконання зобов`язань, передбачених договором, сплати ти банку штрафні санкції, визначені у п. 5.1-5.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору № 39/02-2008 від 14.02.2008 року сторони визначили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку невиконання умов передбачених у п. 4.3.6 цього договору.

Як встановлено судом 16.11.2012 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 39/02-2008 року від 14.02.2008 року в загальній суму 515555,69 грн., з яких: 40247,82 дол. США (321700,83 грн.) – заборгованість по кредиту, 17819,25 дол. США (142429,27 грн.) – заборгованість по відсотках; 2365,37 дол. США (18906,40 грн.) – пеня за порушення строку сплати платежів, 4068,46 дол. США (32519,20 грн.) – штраф ( справа № 712/2350/12). Заборгованість розрахована станом на 16.10.2012 року.

18.03.2013 року Ужгородським міськрайонним судом Закакрпатської області у зазначеній цивільній справі № 712/2350/12 ухвалено рішення відповідно до якого позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість в розмірі 515555,69 грн.

Зазначене рішення суду набуло законної сили.

Таким чином, підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 40247,82 дол. США, відсотків та пені нарахованих станом на 16.10.2012 року немає.

При цьому судом встановлено, що у забезпечення виконання кредитного договору № 39/02-2008 від 14.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 14.02.2008 року укладено договір поруки відповідно до якого ОСОБА_2 зобов"язався відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 39/02-2008 від 14.02.2008 року.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1 цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до п. 1.3 відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов"язання не встановлений або встановлений моментом пред"явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред"явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов`язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов`язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2, п. 5.3 умов договору поруки від 14.02.2008 року сторони визначили, що договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та його дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов"язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Однак вказані умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

При цьому строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

При цьому суд враховує правову позицію висловлену в постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2662цс15, від 05.06.2019 року у справі № 554/1566/17.

Пред`явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Рішення про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості ухвалене Ужгородським міськрайонним судом 18.03.2013 року набуло законної сили .

Вимоги до поручителя ОСОБА_2 ПАТ КБ «Надра» протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явило.

А тому з огляду на вищенаведене порука ОСОБА_2 є припиненою, з підстав спливу строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України у зв`язку з чим позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів відсотків та пені нарахованих після 16.10.2012 року , що не охопленні рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закакрпатської області від 18.03.2013 року у цивільній справі № 712/2350/12, суд виходить з наступного.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Також відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором.

Таким чином звернувшись до суду в 2012 році із позовом про дострокове стягнення із позичальника ОСОБА_1 кредитної заборгованості у повному обсязі (справа № 712/2350/12), банк реалізував своє право на дострокове пред`явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання і у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

Правовими висновками про застосування відповідних норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (касаційне провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (касаційне провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16-ц (касаційне провадження № 14-318цс18) внесена визначеність, зокрема, щодо застосування положень чинного законодавства в частині стягнення з боржника заборгованості на користь кредитора та визначення складових такої заборгованості.

Так, Верховний Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вимог про стягнення з відповідачів сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

За викладених вище обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами та пенею за період з 16.10.2012 року, а тому у задоволенні вимог у цій частині також слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81,141,258,259,263-265,268,273,352-354 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук