Вирок № 91631455, 18.09.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/6777/16-к

Провадження номер 1-кп/243/53/2020

ВИРОК

іменем України

18 вересня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарях судового засідання Янчевському В.Ю., Малиновській І.Ю., Мержоєвій О.Ю.,

за участю прокурорів Бакуменка О.М., Цяпи Ю.О.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представників цивільного відповідача

ВЧ А4009 Македонського К.В.,Василенка А.В.,

представника цивільного відповідача

ВЧ А1352 Юрчука А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисників Шурхна К.А., Овчаренка С.М.,

розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050000001067 від 29.11.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця військової частини А4009, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини А4009 № 6 – ПМ від 29 жовтня 2009 року старшина ОСОБА_6 призначений на посаду начальника радіостанції військової частини А4009, де у теперішній час проходить військову службу на посаді начальника технічного забезпечення другої батареї, нині у військовому званні «молодший лейтенант».

У відповідності до наказу командира військової частини А4009 № 489 від 26 листопада 2014 року за ОСОБА_6 був тимчасово закріплений автомобіль Урал 4320 в/н НОМЕР_2 .

Згідно паспорту серії НОМЕР_3 автомобіль Урал 4320 в/н НОМЕР_2 відноситься до категорії транспортних машин, призначених для перевезення вантажів.

На підставі наказу командира військової частини А4009 № 261 від 26.11.2014 р. ОСОБА_6 вибув у розпорядження командира військової частини А1352 (м. Балаклея, Харківської області) з метою забезпечення боєприпасами військових частин ЗСУ, які приймають участь в антитерористичній операції.

Відповідно до наказу командира військової частини А1352 № 1305 від 28 листопада 2014 року був організований марш з метою перевезення боєприпасів у період з 29 по 30 листопада 2014 року зведеним підрозділом у складі п`яти машин за маршрутом: м. Балаклія - смт. Савинці - м. Ізюм - м. Слов`янськ - базовий табір антитерористичного центру м. Краматорська - м. Артемівськ, у тому числі автомобілем Урал 4320 в/н НОМЕР_2 під керуванням прапорщика ОСОБА_6 .

З цією метою відповідно до накладної № 4104 від 28.11.2014 р. та перепустки № 5740 до автомобілю Урал 4320 в/н НОМЕР_2 , були завантажені 60 шт. ящиків з 82 мм мінами, 6 шт. ящиків з підривниками М-6 та 2 шт. ящиків із зарядами 4Д2, при цьому загальна вага вантажу складала - 3158 кг.

Відповідно до обов`язків водія, зазначених у ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правил) та п.п. 2.2.8 Настанови з автомобільної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_6 , був зобов`язаний знати та забезпечувати виконання Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху і точно їх дотримуватись; не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам установам, організаціям і громадянам; перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу.

Так, згідно п.п. 31.1, 31.4, 31.4.1, 31.4.5 Правил, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств – виробників та іншої нормативно-технічної документації; забороняється експлуатація транспортних засобів при наявності наступних технічних несправностей та невідповідності наступним умовам, а саме вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою вище 3,5 т. які мають остаточну висоту рисунку протектору шин менше 1,0 мм., а також транспортних засобів із зміненою конструкцією гальмівних систем.

В той же час, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, що безпосередньо керує рухом транспортної машини, 29 листопада 2014 року близько 04-00 год. перед виїздом транспортного засобу на марш з військової частини А1352, всупереч вищевказаних правил експлуатації транспортної машини, в порушення покладених на нього та передбачених п.п. 2.3,31.4, 31.4.1, 31.4.5 Правил обов`язків не перевірив справний стан транспортного засобу та допустив виїзд з технічно несправною гальмівною системою автомобілю Урал 4320 в/н НОМЕР_2 , через від`єднання гальмівного механізму лівого колеса середньої вісі від гальмівної системи, при якому ефективність гальмування була зниженою, тобто зі зміненою конструкцією гальмівної системи, а також із шинами коліс задньої вісі та шиною лівого колеса середньої вісі автомобілю Урал 4320 в/н НОМЕР_2 , які перебували в технічно несправному стані через повний знос малюнку протектора, експлуатація якого при наявності зазначених технічних несправностей та невідповідності передбаченим умовам була заборонена.

Окрім того, відповідно до обов`язків водія, передбачених п.п. 2.3 та 12.1 Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху прапорщик ОСОБА_6 зобов`язаний був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, а при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Так, згідно повідомлення метеорологічної станції Артемівськ 29 листопада 2014 року спостерігалися наступні погодні умови, а саме з 6 год. до 8 год. 40 хв. мався серпанок з видимістю 2-4 км., на дорогах малася ожеледиця, висота снігового покриву складала 2 см., при цьому середньодобова температура складала 2,3 градусів морозу.

29 листопада 2014 року близько 06.00 години, в районі 665 км. + 500 м. автодороги сполученням “Київ-Харків-Довжанське? на території Слов`янського району Донецької області, військовослужбовець військової частини польова пошта А4009 прапорщик ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, що безпосередньо керував рухом транспортної машини, керуючи автомобілем Урал 4320 в/н НОМЕР_2 , в порушення ст.ст. 14, 16 Закону України “Про дорожній рух?, п.п. 2.3 та 12.1 Правил під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого на спуску на слизькій дорозі втратив керованість транспортного засобу та допустив виїзд на зустрічну смугу руху автомобілю Урал 4320 в/н НОМЕР_2 з наступним зіткненням з автомобілем Тoyota Сorolla, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля Тoyota Сorolla, державний номер НОМЕР_4 , - ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден на шкірі обличчя, крововиливи на повіках обох очей, перелом кісток носу, крововиливи в м`які покриви голови з боку внутрішньої поверхні впродовж всієї лобно-тім`яної області голови, багатоуламковий перелом в лобно-тім`яній області з розповсюдженням тріщин на основу черепу та деформацією черепу, множинні розриви твердої мозкової оболонки, розлиті крововиливи під м`які мозкові оболонки великих півкуль головного мозку та мозочку, кров`янистий ліквор у шлуночках головного мозку, крововиливи у речовині лобових та тім`яних часток великих півкуль головного мозку, садни на шкірі шиї, лівої кисті, правого плечового суглобу, правого гомілковостопного суглобу, крововиливи в м`язах шиї в проекції садни, крововиливи під легеневу плевру, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів з переважним малокрів`ям, набряк головного мозку, які у своїй сукупності мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, від яких настала смерть потерпілої; ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забійних ран обличчя, крововиливів під тверду мозкову оболонку, крововиливи під м`яку мозкову оболонку лівої потиличної долі, тупа травма грудної клітини: закритий перелом 2,3,4 ребер зліва по навколохребцевій лінії, закритий перелом правої стегнової кістки, садни правого стегна та гомілки, крововилив правого стегна, крововиливи плечей, правого передпліччя, які у своїй сукупності мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, від яких настала смерть потерпілої; ОСОБА_4 отримала ушкодження у вигляді гострої черепно-мозкової травми: забійні рани правої вушної раковини, багатоуламковий перелом кісток лицьового черепу та основи черепу з наявністю гемосінусу, правобічного посттравматичного отиту, забоєм головного мозку з гемморагічним просочуванням у лівій лобній долі; забійні рани правої верхньої кінцівки, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; ОСОБА_3 були спричинені ушкодження у вигляді гострої черепно-мозкової травми: забійних ран лобної області голови, припухлості м`яких тканин лобної частини голови, струсу головного мозку; тупої травми шиї з закритим компресійним переломом тіл 5-го та 6-го шийних хребців, закритий перелом суглобних відростків 4-го та 5-го шийних хребців з підвивихом в міжхребцевому суглобі, антелістез 3-го та 4-го шийних хребців, закриті перелами шийок обох 1-х ребер, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а водію вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 були спричинені ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: множинних забійних ран лобної області голови, обличчя, струсу головного мозку; закриті осколкові переломи обох кісток правого передпліччя в середній третині зі зміщенням уламків; закритий перелом зовнішньої щиколотки малогомілкової кістки лівої гомілки, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

За викладених вище обставин дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 415 КК України – порушення правил водіння та експлуатації транспортної машини, що спричинило загибель кількох осіб.

У скоєнні вказаного кримінального правопорушення вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, розкаявся у вчиненому, надати показання відмовився, посилаючись на ст.63 Конституції України. В судовому засіданні обвинувачений попросив вибачення у потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що 29.11.2014 р. близько 06-00 год. вони збиралися їхати до м.Харкова з м.Краматорська, до неї прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вони на автомобілі Тoyota Сorolla під її керуванням забрали ОСОБА_11 та поїхали через м.Слов`янськ. В автомобілі поруч з водієм знаходилася ОСОБА_12 , на задньому сидінні за водієм знаходилася ОСОБА_10 , посередині ОСОБА_13 і праворуч ОСОБА_14 . Вони їхали до м.Харкова, на блокпосту в м.Слов`янську (БЗС) їх зупинили для перевірки, перевірка тривала близько двох хвилин. Під час руху близько 06-20 год. відбулося зіткнення з автомобілем “Урал”. В той день випав перший сніг, видимість була добра, проїзна частина була мокра, сніг падав, але танув, температура повітря була або +1, або 0. Зіткнення відбулося на її полосі руху, вони їхали, проїжджали затяжний поворот з підйомом, траса була порожня, вони побачили військові автомобілі, перший проїхав, а за ним рухалися ще два автомобіля. Вона знизила швидкість до 50-60 км/год., з другим військовим автомобілем відбулося зіткнення, оскільки цей автомобіль раптово вилетів на їх смугу руху. Їй здалося, що водій цього автомобіля заснув за кермом і різко звернув в їхній бік. Вона намагалася гальмувати, але зіткнення відбулося раптово, у неї на бортовому комп`ютері було зафіксовано швидкість руху 40-45 км/год., точно не пам`ятає. Після зіткнення коли вона розплющила очі, то побачила що задні ліві двері автомобіля були відчинені, поруч стояли військові. Вона запитала чи живі її пасажири, ОСОБА_4 стогнала поруч, ОСОБА_14 намагалася щось говорити. Вона чула розмову військових, просила їх подивитися чи живі дівчата, однак вони проігнорували її прохання, стояли та говорили: “Що з ними будемо робити далі, давайте швидше вирішувати”. Вона дістала телефон та зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_15 , запитувала у військових де вони знаходяться, однак військові не відповідали. Вона знаходилася в автомобілі на передньому сидінні, спрацювала подушка безпеки, вона не мала змоги вийти з автомобіля. Як розташовувалися автомобілі після ДТП вона не пам`ятає. Присутні військовослужбовці не намагалися надавати першу допомогу. Внаслідок ДТП їй заподіяно моральну та матеріальну шкоду, завдано тілесних ушкоджень, внаслідок чого призначено ІІІ групу інвалідності.

На питання потерпілого ОСОБА_5 відповіла, що з ОСОБА_16 вона не була знайома, вперше з нею познайомилася в той ранок. Напередодні через спільну подругу ОСОБА_17 домовилися, що вона її забере в поїздку до м.Харкова. Після ДТП спочатку її відвезли, зі слів їй відомо, що ОСОБА_18 залишилася в автомобілі останньою, її не помітили, ОСОБА_19 там знаходився та звернув увагу людей, що там проводили слідчі дії, що труп знаходиться в машині. Це їй відомо зі слів ОСОБА_20 . Після того що сталося, вона не пам`ятає, чи приходили до лікарні працівники поліції, приходили журналісти за їх зверненням. На вантажних автомобілях не було прапорів, це була не колона. В момент зіткнення Урал вилетів по діагоналі, яким саме чином пояснити не може, могла б показати на місці.

На питання представника цивільного відповідача пояснила, що швидкість 50-60 км/год. була після того, як вона проїхала блокпост, згодом вона могла збільшити швидкість до 80 км/год. Проїхав перший військовий автомобіль, через кілометр їхали ще два військових автомобіля, які їхали неподалік один від одного. Вона пам`ятає, що вона у ОСОБА_14 запитувала чи живі дівчата, однак не пам`ятає що ОСОБА_14 відповідала, пам`ятає що ОСОБА_14 дістала телефон та також комусь телефонувала.

На питання обвинуваченого пояснила, що після БЗС їхала зі швидкістю 60-70 км/год.

На питання захисника пояснила, що блокпост проїхала приблизно о 06-20 год., проїзна частина була мокра, дорога не була оброблена спеціальними сипучими речовинами (сіллю, піском). Її автомобіль рухався по центру смуги руху, від лівого боку (суцільної лінії розмітки) автомобіль рухався на відстані близько 1 метра. Вона рухалася з ввімкненим ближнім світлом фар, можливо були ввімкнені протитуманні фари. Після блокпосту, коли вона побачила військові автомобілі вона сказала дівчатам, що їдуть військові автомобілі, більше вона ні про що не розмовляла з пасажирами. В автомобілі можливо тихо грала музика. Вона побачила, що поїхала вантажівка Урал, вона не знала це військовий чи цивільний автомобіль. Після того як проїхала перша вантажівка, за відстані не більше ніж кілометр, проїхали ще два автомобілі, яка була відстань між ними вона сказати не може, вона бачила їх обох одразу. На місці ДТП вона не зможе вказати місцезнаходження транспортних засобів, вона показувала на місці ДТП під час досудового розслідування. Швидкість руху її автомобіля під час ДТП становила близько 50-60 км/год., на бортовому комп`ютері стрілка зупинилася на швидкості 40-45 км/год. Перший автомобіль вантажний їхав зі швидкістю не менше 60 км/год., другий - з такою ж швидкістю, їй здалося, що вони їхали дуже швидко - приблизно 60-80 км/год. Швидкість третього автомобіля визначити не може, вона бачила лише, що він їхав за другим автомобілем. Всі автомобілі їхали з ввімкненим світлом фар. На зустрічну смугу руху виїхав другий автомобіль, він рухався також по центру своєї смуги руху, а потім раптово виїхав на її смугу руху. Подія відбулася протягом 1-2 сек., автомобіль раптово виїхав на її смугу руху. Яка була відстань до її автомобіля коли Урал перетинав суцільну лінію розмітки вона сказати не може, минуло 1-2 сек. Коли Урал почав перетинав суцільну лінію розмітки вона не встигла зманеврувати, лише застосувала гальмування. На її думку, військові, які там перебували, жодним чином не надавали допомогу, вони говорили, що потрібно швидше думати що з ними робити. Їй ніхто не погрожував. Вона телефонувала багато разів своєму знайомому ОСОБА_21 , оскільки перебувала в шоковому стані. Її першою забрала швидка допомога, вона не знає чи всі пасажири знаходилися на місці пригоди. Коли її забирала швидка допомога вона не пам`ятає чи були розтягнуті транспортні засоби та в якому стані вони знаходилися. ДТП відбулося в той час коли вже світало, видимість була нормальна, на прямій ділянці дороги видимість була 500-1000 м. Погода була не сонячна, туману не було, працювали склоочисники, оскільки йшов пухнастий сніг. На момент ДТП її водійський стаж складав 6-7 років, водійське посвідчення вона отримала у 2008 році. Перед ДТП вона рухалася на підйом. До теперішнього часу ніхто не намагався відшкодувати їй заподіяну шкоду.

Потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_1 забрала її вранці 29.11.2014 р., в машині вже була ОСОБА_12 та ОСОБА_22 . Був перший сніг, вони поїхали забрали ОСОБА_18 та поїхали в бік м.Харкова, виїхали на трасу і більше вона нічого не пам`ятає. В автомобілі за кермом була ОСОБА_1 , поруч з нею ОСОБА_23 , за водієм ОСОБА_10 , посередині ОСОБА_18 , а вона на задньому сидінні за пасажирським сидінням. Після блокпосту вони їхали повільно, яка швидкість була точно вказати не може, десь 60-80 км/год. Вона багато років їздила з ОСОБА_1 , знає, що вона дуже обережно керує автомобілем. Вона отямилася та не могла зрозуміти, де вона знаходиться, вона була повернута з телефоном в руці, почула як хтось запитує чи всі живі та зрозуміла, що вони потрапили в аварію. Вона дістала телефон, почала телефонувати чоловікові, сказала, що потрапила в аварію. Згодом приїхала швидка допомога, забрала її та ОСОБА_1 . Колону вона не бачила, припускає, що бачила один-два автомобілі. Під час руху за дорожньою обстановкою вона не слідкувала, періодично могла подивитися, однак розмовляла з ОСОБА_24 . Момент виїзду вантажівки на їх смугу руху не бачила. ДТП у ОСОБА_1 раніше не було. Вона чула як військові спілкувалися між собою і говорили: “Що ми будемо з ними робити?”. Ніхто не надав жодної допомоги, хто викликав швидку їй невідомо. Вони не підійшли до них, хоча їх просили про допомогу.

На питання потерпілого повідомила, що після зіткнення вона не пам`ятає чи були відчинені двері, розмову вона точно чула. Коли її діставав лікар швидкої допомоги ОСОБА_18 лежала головою у неї на колінах, ОСОБА_18 переклали з колін на сидіння. Вона не знала чи жива ОСОБА_18 . Чому не дістали ОСОБА_18 їй невідомо.

На питання захисника потерпіла повідомила, що механізм ДТП вона не бачила. Дорожнє покриття було вологим, сніг йшов, однак відразу танув. Такі погодні умови були в м.Краматорську, коли вони їхали у м.Слов`янську, вона не звертала увагу на стан дорожнього покриття. Водійське посвідчення вона отримала у 2016 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не розмовляли. На місці ДТП з нею слідчі дії не проводилися.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 29.11.2014 вони збиралися їхати до м.Харкова, її забрала ОСОБА_25 , згодом вони заїхали за ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а потім забрали ОСОБА_28 . Водієм автомобіля була ОСОБА_25 , вона розташовувалася на передньому пасажирському сидінні, за нею на задньому сидінні ОСОБА_29 , посередині ОСОБА_18 , ліворуч - ОСОБА_30 . Вони проїхали БЗС, їх зупинили, перевірили, вони поїхали далі. Рухаючись по дорозі побачили колону, перший автомобіль раптово повернув на них. В той день було холодно, опадів начебто не було, можливо, випав перший сніг, асфальт був сухий. Автомобіль рухався не швидко, приблизно 60 км/год. Колона рухалася у зустрічному напрямку, складалася з вантажних військових автомобілів. Коли ближче під`їхали, цей автомобіль раптово звернув на них. Після зіткнення вона нічого не пам`ятає. Вона не може сказати чи намагався водій їх автомобіля уникнути зіткнення. З ОСОБА_1 вона знайома протягом п`яти років, вони разом їздили в робочих справах щодня, ОСОБА_1 добрий водій, вона дуже акуратно їздить, ніколи не перевищує швидкість, дуже уважна. На її думку водій їх автомобіля не міг уникнути ДТП, вантажівка врізалася в них за секунду.

На питання потерпілого ОСОБА_5 пояснила, що у неї не було побоювань, що вантажний автомобіль втратив курсову стійкість, він дуже раптово звернув на їх смугу руху, зіткнення відбулося за секунду.

На питання захисника пояснила, що під час руху вона за дорожньою обстановкою спостерігала, з іншими пасажирами не спілкувалась. Світало, автомобіль рухався посередині своєї смуги. На задньому сидінні за водієм розташовувалася ОСОБА_10 , ліворуч - ОСОБА_29 , а посередині ОСОБА_13 . Рухалася колона - декілька вантажних автомобілів, вони були зеленого кольору як військові. Реєстраційні номера на цих автомобілях вона не бачила. Не може сказати на якій відстані рухалася колона, вона водійського посвідчення не має. Їх автомобіль рухався не швидко, близько 60-70 км/год., вона так припускає, вони тільки виїхали з блокпосту, тому не набирали швидкість. Під час слідчого експерименту вона не знає чи зможе на місці показати з якою швидкістю рухався автомобіль. Слідчі дії на місці з неї не проводилися. В колоні вона бачила нібито п`ять автомобілів. З цієї колони другий автомобіль скоїв наїзд на їх транспортний засіб. Швидкість руху цієї вантажівки вказати не може. Якими частинами транспортних засобів відбулося зіткнення сказати не може. Водій ОСОБА_1 чи застосовувала гальмування їй невідомо. Коли вантажівка виїхала на зустрічну смугу вона не пам`ятає чи їх автомобіль змінював напрямок руху. Зіткнення відбулось на їх смузі руху. Їй невідомо чому зустрічний автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, перешкод для руху для цього автомобіля не було. В той ранок вперше випав сніг, проїзна частина була мокрою, ожеледиці не було, яка була температура повітря їй невідомо. Дорожнє покриття не було оброблене сипучими речовинами.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 29.11.2014 дівчата збиралися їхати до м.Харкова, 28.11.2014 її донька ОСОБА_8 залишила у неї дитину. 29.11.2014 чоловік ОСОБА_4 зателефонував близько 09-00 год. та повідомив, що вони потрапили у ДТП, її донька знаходиться в реанімації. Про обставини ДТП їй відомо зі слів ОСОБА_4 що їхала колона машин, назустріч їм виїхала вантажівка і протягнула їх.

На питання захисника пояснила, що вона не була очевидцем ДТП, механізм ДТП пояснити не може.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком загиблої в цьому ОСОБА_31 , з якою перебував у шлюбі з 20.11.2013 р., вони мають доньку 2013 року народження. Напередодні 28.11.2014 р. ввечері він чув як його дружина розмовляла телефоном та домовлялася про поїздку на ринок до м.Харкова вранці, вона мала туди поїхати на прохання її подруги, яка була вагітна, перебувала в лікарні та не мала змоги поїхати. Він запитав на якому автомобілі вони поїдуть, вона відповіла, що автомобіль Тoyota, автомобіль новий, він не знав що за кермом мала бути дівчина. Дитина погано спала, тому він ліг спати лише о 02-00 год. ранку. Вранці на початку дев`ятої години йому зателефонувала подруга дружини, на прохання якої вона поїхала до м.Харкова, та повідомила, що його дружина у тяжкому стані в лікарні в м.Слов`янську. Через деякий час йому зателефонував незнайомий хлопець, повідомив те ж саме. В лікарню він приїхав на початку дванадцятої години, шукав свою дружину. Він побачив що там дівчата в крові, в бинтах, він розпитував де ОСОБА_18 , однак ніхто не знав. Він сподівався, що це якась помилка. Згодом з боку ОСОБА_1 був хлопець на ім`я ОСОБА_21 , який його відвіз на місце ДТП, приблизно за півкілометра після БЗС. Коли вони туди приїхали о 12-30 год. він вийшов та побачив, що там була Газель, Опель та стояв Урал, який вже був пустий, ящики стояли поруч, він підійшов до автомобіля, постукав у вікно, вийшла людина, показала посвідчення слідчого, він запитав, де ОСОБА_18 , на що слідчий повідомив, що він не знає чому його сюди викликали, тут має працювати військова прокуратура. Він зрозумів що слідчий нічого йому не пояснить та почав сам оглядати автомобіль. В автомобілі справа на задньому сидінні знаходилася дівчина, яка була згрупована, вона приклала руки до обличчя, розвернулася на задньому сидінні, руки були дуже притиснуті до обличчя, пошкоджень не було видно, було багато крові, яка витікала на асфальт. Руки, ноги дівчини були цілі, голова була трохи повернута, тіло не було притиснуто, будь-яких сторонніх предметів не було, йому здалося, що людина могла просто замерзнути там, було холодно. Він побачив, що в автомобілі знаходиться труп дівчини, а ніхто нічого не робить, тому він вирішив поїхати за допомогою. Через 35 хвилин коли він повернувся автомобіль Тoyota вже завантажили на евакуатор.

На питання прокурора пояснив, що Урал знаходився на узбіччі на зустрічній смузі руху. В огляді місця події він участі не брав, його не викликали.

На питання захисника пояснив, що очевидцем ДТП він не був. На задньому сидінні він побачив свою загиблу дружину, вона була дуже холодна. На місце ДТП він прибув о 12-30 год. До теперішнього часу ніхто не намагався відшкодувати заподіяну шкоду.

Свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що станом на 29.11.2014 р. він працював слідчим, в цей день він виїжджав на місце ДТП разом з експертом автотехніком. Вони оглядали місце розташування транспортних засобів, автомобілі знаходилися на смузі руху по ходу руху Тoyota. Перед Тoyota стояв військовий автомобіль, наскільки він пам`ятає, залишалися сліди від вантажівки на смугу руху Тoyota. Він не пам`ятає хто з потерпілих знаходився на місці. Пам`ятає, що був труп, були дівчата. Хто був винен у ДТП він сказати не може, але з урахуванням того, що вантажівка виїхала на зустрічну смугу руху, можливо припустити, що винен водій вантажівки. Відповідь на це питання надає експерт. Він пам`ятає, що у вантажівки була лиса гума, що також зафіксовано в протоколі. Він не пам`ятає що пояснював водій військової машини, наскільки він пам`ятає, була ожеледиця, він говорив, що його занесло. На смузі руху Тойоти цей автомобіль стояв в напрямку м.Ізюм, попереду неї знаходилася вантажівка. Як він зрозумів, до їх приїзду на місце автомобілі розтягувалися між собою. В Тойоті було багато пасажирів, коли вони приїхали, швидка допомога вже забрала живих пасажирів, можливо, тому розтягували та діставали пасажирів.

На питання потерпілого свідок пояснив, що труп загиблої оглядали разом з автомобілем. Коли він виїздив на місце ДТП, йому повідомили, що там ДТП з загиблими. Судово-медичний експерт не завжди виїздить на місце, слідчий приїхав щоб зафіксувати обставини події, судово-медичний експерт був відсутній під час огляду.

На питання обвинуваченого свідок пояснив, що він не пам`ятає о котрій годині він прибув на місце ДТП, цей час зазначений в протоколі огляду місця події. Транспортні засоби стояли ближче до узбіччя.

На питання суду пояснив, що за результатами слідчої дії складався відповідний протокол, обставини зафіксовані під час огляду транспортного засобу. Згодом матеріали кримінального провадження були передані до військової прокуратури за підслідністю. До моменту передання матеріалів за підслідністю вони знаходилися в сейфі у свідка, ніхто до них доступу не мав, з ОСОБА_1 він не спілкувався, будь-яких слідчих дій з нею не проводив. Він не пам`ятає чи була ОСОБА_1 на місці ДТП, напевно її вже забрала швидка допомога.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Так, наказом командира військової частини А4009 від 26.11.2014 року № 489 (з основної діяльності) та додатком до нього тимчасове закріплено автомобільну та спеціальну техніку за водіями військової частини А4009, зокрема за ОСОБА_6 було закріплено машину Урал-4320 (вантаж) Е-5 з номером двигуна НОМЕР_5 , в/н 1454 РІ 5943 ХІ (а.к.п.180-181, т.5).

Наказом командира військової частини А4009 ОСОБА_33 від 26.11.2014 року № 261 (по стройовій частині) вирішено вважати прапорщика ОСОБА_6 начальника радіостанції – КВ дивізіону транспортування таким, що вибув у розпорядження командира військової частини А1352 м. Балаклія Харківської області терміном з 26.11.2014 року до окремого розпорядження для забезпечення військових частин ЗСУ, які приймають участь у АТО, боєприпасами (а.к.п.182, т.5).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А1352 “Про організацію маршу з метою перевезення боєприпасів” від 28.11.2014 року № 1305, наказано здійснити марш з метою перевезення боєприпасів з 29 по 30 листопада 2014 р. зведеним підрозділом у складі п`яти машин в супроводженні підрозділу військової безпеки дорожнього руху за маршрутом: м. Балаклія – смт. Савинці – м. Ізюм – м. Слов`янськ – базовий табір антитерористичного центру м. Краматорськ та м. Артемівськ. Після розвантаження боєприпасів в зворотньому напрямку. Час прибуття в район зосередження – 07.00 29.11.2014 року. Відповідно до наказу до складу машин входив, зокрема, Урал-4320 в/н НОМЕР_2 – водій прапорщик ОСОБА_6 (в/ч А4009). Дистанцію між машинами тримати 25-50 м., під час руху по відкритій місцевості збільшувати до 100-150 м. Швидкість руху на марші – максимальна, в залежності від дорожніх умов та недопущення скоєння ДТП. Також, було звернено увагу на дотримання заходів безпеки під час руху (а.к.п.185, т.5).

Згідно з витягом з книги інструктажу водіїв, прикомандированих до військової частини А1352 перед виходом в рейс, за № 294 міститься запис про проходження 29.11.2014 р. інструктажу прапорщиком ОСОБА_6 (а.к.п.183-184, т.5). У витязі з книги передрейсового медичного огляду водіїв автотранспортних засобів військової частин А1352, перед виходом в рейс 29.11.2014 р. ОСОБА_6 пройшов медичний огляд (а.к.п.186-187, т.5).

Витягами з книги огляду (перевірки) машин техніком (з безпеки дорожнього руху) Начальником КТП військової частини А1352, книги обліку озброєння та техніки по номерам та технічному стану, акту проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів військової частини А4009 від 21.05.2014 року, технічним талоном транспортного засобу Урал 4320, р/н НОМЕР_6 , дорожнім листом № 708 ВЧ А4009 відповідно до яких транспортний засіб Урал 4320, в/н НОМЕР_6 , який належить військовій частині А4009 м.Старокостянтинів Хмельницької області, перебував у технічно справному стані як перед відрядженням до ВЧ А1352, так і перед виходом в марш 29.11.2014 року (а.к.п.124-130, т.6).

За відомостями метеорологічної станції Артемівськ, яка знаходиться на території сел. Опитне Артемівського району, 29.11.2014 р. о 06-30 год. спостерігалися наступні погодні умови: з 06 год. 46 хв. до 09 год. 18 хв. спостерігалася мряка. З 06-00 год. до 08 год. 40 хв. – серпанок з видимістю 2-4 км. На дорогах з 06 год. 46 хв. до 13-00 год. – ожеледиця. Висота снігового покрову – 2 см. Середньодобова температура повітря 2.3 градуса морозу, мінімальна 4.5 градуса морозу, максимальна – 1.1 градуса морозу (а.к.п.170, т.5).

З протоколу огляду місця події від 29.11.2014 року зі схемою та фототаблицею до нього вбачається, що 29.11.2014 року у період часу з 12-10 год. до 13-40 год. в похмуру погоду за температури 0°С було оглянуто місце зіткнення на автодорозі “Київ-Харків-Довжанське” на території Слов`янського району машини Урал 4320, в/н НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_6 із автомобілем “Тoyota Сorolla”, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 . Встановлено, що на момент огляду дорожнє асфальтне покриття мокре, має дві смуги руху, ширина проїзної частини 9 м., ширина узбіччя 2,0 м., автомобіль Тойота Корола розташований на відстані 7,4 м. від заднього лівого колеса до лівого узбіччя та 500 м. до базової лінії. Переднє ліве колесо розташоване на відстані 0,4 м. до лівого узбіччя по ходу руху. Автомобіль Урал розташований на відстані 10 м. від правого переднього колеса до правого узбіччя по ходу руху та 0,2 м. від переднього лівого колеса Тойоти. Заднє праве колесо до узбіччя – 8,9 м. та 3,1 м. до переднього колеса Урал. В графі “сліди гальмування” відсутні дані. При огляді автомобілю Урал 4320 н/з НОМЕР_6 у правій боковій частині кузову та розташоване на відстані 1,8 м. від передньої габаритної точки в напрямку прикладання сили справа наліво та спереду назад відносно кузова деформована задня частина переднього правого крила, нижня частина правої передньої двері кабіни нижнього закрилку в задній частині дверного отвору правої пасажирської підніжки. Стан освітлювальних приладів, лобового та бокових стекол машини без пошкоджень. Стан рульового керування справний. Наружних пошкоджень гальмівних трубок та шланг не встановлено. При огляді автомобілю Тойота Корола, н/з НОМЕР_7 , виявлено пошкодження передньої частини кузова авто, що характеризуються направленням прикладання деформуючої сили спереду назад відносно кузова. Кузов має перекос в трьох площинах, деформовані всі деталі і частини, що входять до складу обліцовки, а також внутрішньої області моторного відсіку. Праві передні та праві задні двері, передня частина крила, а також всі складові, передня частина салону - характерним ознаками направлення прикладення деформуючої сили слід вважати деформацію капоту моторного відсіку та передньої нижньої частини кузова автомобіля. На автомобілі нашарування ЛФП зеленого кольору. Передні освітлювальні сигнальні прибори зруйновані. В автомобілі на задньому сидінні справа був розташований труп жінки – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в полусидячому стані (а.к.п.93-103, т.6).

З протоколів огляду транспортних засобів Тойота Королла н/з НОМЕР_4 та машини Урал 4320 в/н НОМЕР_6 від 29.11.2014 року вбачається характер пошкоджень вказаних автомобілів, які були викладені також і в протоколі огляду місця події від 29.11.2014 року (а.к.п.209, 210 т.3);

Висновком експерта № 847 від 29.11.2014 року, складеним в результаті проведення судово-медичної експертизи, встановлено що під час дослідження трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено тілесні ушкодження, їх характер, локалізація та механізм утворення ушкоджень – удар, струс, тертя – вказують на те, що дані ушкодження могли утворитися в умовах автомобільної травми, при знаходженні потерпілої в момент ДТП всередині салону транспортного засобу. Причиною смерті ОСОБА_7 стала отримана нею відкрита черепно-мозкова травма, яка супроводжується відкритим багатоуламковим переломом кісток зводу та основи черепу з розривами твердої мозкової оболонки, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, що ускладнилося розвитком набряку головного мозку (а.к.п.211-213, т.3).

З протоколу огляду трупа від 15.12.2014 р. вбачається, що 15.12.2014 р. о 19-35 год. слідчим оглянуто труп ОСОБА_8 , виявлений у травмпункті Міської лікарні ім.Леніна, труп направлений до відділення Слов`янського СМЕ (а.к.п.104, т.6).

Згідно висновку експерта № 874 від 26.12.2014 року під час дослідження трупа ОСОБА_8 , 1984 року народження, та відомостей медичних документів встановлено, що причиною смерті стала закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки головного мозку, що ускладнилися двосторонньою нижньодольовою гнойною пневмонією, ексудативним плевритом, венозним повнокров`ям внутрішніх органів, набряку головного мозку та легенів. Виявлені при дослідженні її трупа закрита черепно-мозкова травма, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, тупа травма грудної клітини, закритий перелом правої стегнової кістки, садна правого стегна та гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, утворилися від дії тупих предметів, можливо в процесі дорожньо-транспортної пригоди, незадовго до надходження потерпілої до лікарні (а.к.п.157-160, т.5).

Відповідно до висновку експерта № 122 від 15.06.2015 року у ОСОБА_1 , 1984 року народження, при зверненні до лікарні було виявлено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме закрита черепно-мозкова травма: численні забійні рани лобної області голови, обличчя, струс головного мозку; закриті уламкові переломи обох кісток правого передпліччя в середній третині зі зміщенням уламків; закритий перелом зовнішньої щиколотки малогомілкової кістки лівої гомілки, які утворилися від дії тупих предметів, що могло бути при ударах о частини обладнання салону автомобіля в будь-якій послідовності, що могло бути у зазначений строк та при зазначених в постанові обставинах. Виявлені у ОСОБА_1 рубці лобної області та обличчя, що утворилися на місці загоєння забитих ран з часом змінять своє забарвлення, стануть блідими, менш помітними, однак повністю не зникнуть і таким чином є незгладимими (а.к.п.166-167, т.5).

Висновком експерта № 123 від 15.06.2015 року встановлено, що у ОСОБА_3 при зверненні до лікарні виявлені тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, а саме гостра черепно-мозкова травма: забійні рани лобної області голови, припухлість м`яких тканин лобної області голови, струс головного мозку; тупа травма шиї з закритим компресійним переломом тіл 5-го та 6-го шийних хребців, закритий перелом суглобових відростків 4-го та 5-го шийних хребців з підвивихом в дугоотросчатому суглобі, аналістез 3-го та 4-го шийних хребців, закриті переломи шийок обох перших ребер, які могли утворитися в будь-якій послідовності при ударах о частини обладнання салону автомобіля, що могло бути у зазначений строк та при зазначених у постанові обставинах. Виявлені у ОСОБА_3 рубці лобної області голови, які утворилися на місці загоєння забитих ран з часом змінять своє забарвлення, стануть блідими, менш помітними, однак повністю не зникнуть і таким чином є незгладимими (а.к.п.175-176, т.5).

Згідно з висновком експерта № 124 від 15.06.2015 року у ОСОБА_4 при зверненні до лікарні виявлені тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, а саме гостра черепно-мозкова травма: забійні рани правої вушної раковини, багатоуламковий перелом кісток лицьового черепа та основи черепа з наявністю гемосінуса, правобічного постравматичного отиту, забоєм головного мозку з геморорагічним пропитуванням в лівій лобній долі; забійні рани правої верхньої кінцівки, які утворилися від дії тупих предметів, що могло бути при ударах о частини обладнання салону автомобіля в будь-якій послідовності, що могло бути у зазначений строк та при зазначених в постанові обставинах. Виявлені у ОСОБА_4 рубці правої вушної раковини, правої верхньої кінцівки, що утворилися на місці загоєння забитих ран з часом змінять своє забарвлення, стануть блідими, менш помітними, однак повністю не зникнуть і таким чином є незгладимими (а.к.п.168-169, т.5).

З протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 29.11.2014 р. вбачається, що 29.11.2014 о 07-45 год. проведено огляд ОСОБА_1 у Міській клінічній лікарні м.Слов`янська та встановлено, що вона не перебуває у стані сп`яніння (а.к.п.58, т.6).

Згідно з висновком КЛПУ “Міський наркологічний диспансер м.Слов`янська” щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.11.2014 р. о 10-30 год. оглянуто ОСОБА_6 та встановлено, що ознак сп`яніння не виявлено. З результату аналізу на вміст алкоголю № 3/1 від 29.11.2014 р. вбачається, що вміст алкоголю в сечі ОСОБА_6 становить 0,0167 ‰ (а.к.п.62, т.6). Відповідно до акту медичного огляду № 332 від 29.11.2014 р. під час огляду встановлено, що ОСОБА_6 тверезий (а.к.п.63, т.6).

Висновком судової автотехнічної експертизи № 344 від 05.10.2015 року встановлено, що на підставі проведеної перевірки технічного стану рульового керування автомобіля Урал 4320, д/н НОМЕР_6 , на момент огляду рульове керування вказаного автомобілю знаходилося в працездатному стані та могло виконувати задані функції по керуванню даним автомобілем, тобто відсутні технічні неполадки на даному автомобілі, які могли б призвести до втрати курсової стійкості та керованості цього транспортного засобу. Вирішити питання про справність гальмівної системи автомобіля Урал 4320, н/з НОМЕР_6 , не виявляється можливим з причин вже наявних ушкоджень автомобіля аварійного характеру, які утворилися внаслідок контактування з автомобілем “Тoyota Сorolla”, державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_34 (а.к.п.106-108, т.6).

Висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 342, 343 від 05.10.2015 року встановлено, що в первинний момент взаємного контактування автомобіль “Тoyota Сorolla”, державний номер НОМЕР_4 , та автомобіль Урал 4320, д/н НОМЕР_6 , розташовувалися на проїзній частині таким чином, що кут між їх повздовжніми осями становив близько 170° спереду назад та зліва направо, відносно кузова автомобіля “Тoyota Сorolla” та спереду назад і зліва направо відносно автомобіля Урал. Місце зіткнення транспортних засобів розташовувалося на смузі руху автомобіля “Тoyota Сorolla” в райони осипу скла та пластика в лінії руху автомобіля Урал. В умовах цієї ДТП нормативні дії водія автомобіля Урал 4320, д/н НОМЕР_6 , ОСОБА_6 регламентувались вимогами п.12.1 ПДР України. В контексті вимог даного пункту ПДР водію ОСОБА_6 слід було формувати такий швидкісний режим, який би надав можливість йому під час впливу на органи керування автомобіля (рульове керування та гальмівна система), мати постійну можливість контролювати направлення та траєкторію руху в межах обраної смуги руху, не допускаючи втрату його курсової стійкості. При виконанні вимог п.12.1 ПДР ОСОБА_6 гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП. В умовах цієї ДТП водію автомобіля “Тoyota Сorolla” ОСОБА_1 з моменту коли вона мала об`єктивну можливість виявити, що автомобіль Урал, який рухався у зустрічному напрямку, втратив курсову стійкість та почав виїзжати на її смугу руху, їй необхідно було розцінити дорожню обстановку як небезпечну для руху та негайно вжити заходів для зниження швидкості керованого транспортного засобу аж до повної зупинки, що регламентовано вимогами п.12.3 ПДР України. Водій ОСОБА_1 не мала технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Урал, який рухався у зустрічному напрямку, шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР України. Порівняння нормативних та фактичних дій водія автомобіля Урал ОСОБА_6 в умовах цієї ДТП дозволяє оцінити його фактичні дії як такі, що не відповідають нормативним вимогам п.12.1 ПДР України. В цьому випадку невідповідність вимогам п.12.1 ПДР України створювала необхідні та достатні умови для настання ДТП і знаходилися з ними в причинному зв`язку. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля “Тoyota Сorolla” ОСОБА_1 невідповідностей вимог ПДР України, які знаходилися б у причинному зв`язку з настанням даної пригоди, не вбачається, оскільки вона не мала технічної можливості попередити дану пригоду, шляхом прийняття заходів до зниження швидкості руху керованого транспортного засобу аж до зупинки, що регламентовано п. 12.3 ПДР України (а.к.п.110-117, т.6).

Згідно з висновком експерта № 226/16 від 08.06.2016 року, складеного в результаті проведення судової автотехнічної експертизи, на момент дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система автомобіля “Урал 4320”, військовий номер НОМЕР_6 , через від`єднання гальмівного механізму лівого колеса середньої вісі від гальмівної системи перебувала в технічно несправному, але працездатному стані, при якому ефективність гальмування була зниженою. На момент дорожньо-транспортної пригоди шини коліс задньої вісі та лівого колеса середньої вісі автомобіля “Урал 4320”, військовий номер НОМЕР_6 , перебували в технічно несправному, але працездатному стані. На момент ДТП шини коліс передньої вісі та шина правого колеса середньої вісі автомобіля “Урал 4320”, військовий номер НОМЕР_6 , на момент дорожньо-транспортної пригоди перебували в працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, які б могли впливати на їх вихідні параметри (а.к.п.3-13, т.6).

Висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 225/239/16 від 30.06.2016 року встановлено, що місце зіткнення автомобілів “Урал-4320”, в/н НОМЕР_6 , та “Тoyota Сorolla”, р.н. НОМЕР_4 , розташовувалося на полосі руху в напрямку від м. Слов`янська до м. Святогірська (полосі руху автомобіля “Тoyota Сorolla”) в районі місця зміни напрямку слідів коліс автомобіля “Урал-4320” та розташуванні осипу скла та пластмаси, зафіксованих на схемі до протоколу огляду місця події. В момент первинного контакту автомобіль “Урал-4320”, в.н. НОМЕР_6 , знаходився у русі, автомобілі розташовувалися таким чином, що кут між їх повздовжніми осями складав приблизно 160°. Показання водія автомобіля “Урал-4320”, в/н НОМЕР_6 , ОСОБА_6 в частині того, що в момент зіткнення автомобіль “Урал-4320” перебував на узбіччі в нерухомому стані технічно неспроможні. У вказаних дорожніх умовах водій автомобіля “Урал-4320”, в/н НОМЕР_6 , ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.1 ПДР України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля “Урал-4320”, в/н НОМЕР_6 , ОСОБА_6 мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання вимог п. 12.1 ПДР України. В діях водія автомобіля “Урал-4320”, в/н НОМЕР_6 , ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 ПДР України які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з настанням даної події. У вказаних дорожніх умовах водій автомобіля “Тoyota Сorolla”, р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_1 повинна була діяти згідно з вимогами п. 12.3 ПДР України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди технічна можливість попередження зіткнення з автомобілем “Урал-4320”, в/н НОМЕР_6 , що рухався в зустрічному напрямку на спуску у некерованому стані, не визначалася діями водія автомобіля “Тoyota Сorolla”, р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_1 . В діях водія автомобіля “Тoyota Сorolla”, р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходилися б у причинному зв`язку з настанням даної події (а.к.п.20-41, т.6).

Згідно акту огляду та висновку судової автотоварознавчої експертизи № 217 06.12.2014 року під час дослідження транспортного засобу “Тoyota Сorolla”, державний номер НОМЕР_4 , встановлено наявність механічних пошкоджень, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля складає 203632,95 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 270711,45 грн., ринкова вартість автомобіля “Тoyota Сorolla”, державний номер НОМЕР_4 станом на 29.11.2014 року складає 223800,00 грн. (а.к.п.149-156, т.5).

Згідно висновку експерта № 338/28 від 22.03.2016 року, складеного за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля марки Урал 4320, реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на 29.11.2014 року склала 75909,91 грн. (а.к.п.118-122, т.6).

Проаналізувавши досліджені судом докази у їх сукупності, суд вважає необхідним зазначити, що показання потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були учасниками ДТП, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з протоколами слідчих дій, а також за своїм змістом відповідають висновкам експертів, тому суд приймає їх як достовірні. Окрім того, суд приймає показання потерпілого ОСОБА_5 , який хоча й не був очевидцем ДТП, однак був на місці ДТП згодом, оглядав автомобіль ОСОБА_1 , який розташовувався на своїй смузі руху. Також у суду немає підстав ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_32 , які узгоджуються як з показаннями потерпілих, так і з протоколом огляду місця події.

Отже, надавши належну оцінку матеріалам справи, показанням потерпілих та свідка, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 415 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил водіння та експлуатації транспортної машини, що спричинило загибель кількох осіб.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання судом встановлено не було.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_6 є осудним, раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем мешкання та служби, є учасником АТО, вибачився перед потерпілими в судовому засіданні, а також враховує позицію потерпілих, які просили призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. В той же час суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 жодного разу не запропонував потерпілим та їх сім`ям надати матеріальну допомогу в рахунок відшкодування завданої їм шкоди, що б дійсно свідчило про намагання зменшити негативні наслідки своїх дій та хоча б частково усунути заподіяну шкоду, і тому визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції інкримінованої йому статті кримінального закону у виді позбавлення волі.

Розмірковуючи над можливістю застосування положень ст.75 КК України, суд, належним чином дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та враховуючи, що ст. 75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, зазначає наступне.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

В першу чергу суд враховує наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а саме смерть двох осіб - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , завдання двом потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень та водію ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок ДТП, та підсумовує, що кримінальне правопорушення призвело до непоправних наслідків. Однак, зауважуючи, що тяжкість наслідків не є єдиною підставою, що унеможливлює застосування положень ст.75 КК України, суд враховує також і особу обвинуваченого, який хоча і висловив жаль з приводу скоєного у судовому засіданні, однак жодним чином з моменту події кримінального правопорушення (з 29.11.2014 р.) не намагався відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, жодного разу не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей, матері яких загинули в ДТП. Потерпілі в судовому засіданні пояснювали, що ОСОБА_6 та його колеги після ДТП не намагалися надати будь-якої допомоги постраждалим, що обвинуваченим не було спростовано під час судового розгляду, тому з урахуванням такого ставлення обвинуваченого до вчиненого та наслідків його дій, навіть беручи до уваги те, що ОСОБА_6 є учасником АТО, має власну родину, в якій виховує двох малолітніх дітей, та позитивні характеристики, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, суд не вбачає підстав для застосування положень ст.75 КК України. Таким чином, відомості, які характеризують обвинуваченого, його поведінка після вчинення злочину не вказують на можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання з огляду на характер скоєного злочину, а також непоправні тяжкі наслідки.

Цивільні позови військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції, заявлені в інтересах комунального закладу охорони здоров`я “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” заявлені на загальну суму 10452,24 грн. та комунальної медичної установи “Міська лікарня № 3” м. Краматорська, заявлені на загальну суму 4034,84 грн. про відшкодування витрат, понесених закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину у кримінальному провадженні № 12014050000001067 від 29.11.2014 року, заявлені на загальну суму 14487,08 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до Міністерства оборони України, Військової частини А4009, Моторного (транспортного) страхового бюро України за участю третьої особи ОСОБА_6 про солідарне відшкодування матеріальної шкоди на лікування у розмірі 19054,90 грн.; в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди щодо пошкодження автомобіля у розмірі 172800 грн. та 60000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у розмірі 3200 грн. щомісячно, починаючи з 29 листопада 2014 року до повного відновлення стану її здоров`я, але не менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати України та вартості проведення експертизи у розмірі 400 грн.; стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн. та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (автомобіль) 50000 грн.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про солідарне стягнення з ВЧ А1352 Міністерства оборони України та ВЧ А4009 Міністерства оборони України матеріальної шкоди, завданої протиправними діями військовослужбовця ОСОБА_6 у розмірі 8357,29 грн. та моральної шкоди у розмірі 250000 грн.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до Міністерства оборони України в особі Військової частини А4009, Моторного (транспортного) страхового бюро України, за участі третьої особи ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди у розмірі 7084,75 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Потерпілою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітній дітей: ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , подано цивільний позов до Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України, Моторного (транспортного) страхового бюро України, за участі третьої особи: ОСОБА_6 про солідарне відшкодування наступної матеріальної та моральної шкоди завданої злочином на її користь: матеріальної шкоди (лікування, поховання, спорудження пам`ятника) у розмірі 23172,65 грн. (солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); моральної шкоди у розмірі 1400000 грн. (солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); моральної шкоди у розмірі 10000 грн. (з МТСБУ); на утримання малолітньої дитини ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, за період з 29.11.2014 року по 29.01.2017 року у розмірі 99645 грн. (солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого за період з 29.09.2016 року та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 3832,50 грн. щомісячно (солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); на утримання малолітньої дитини ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, за період з 29.11.2014 року по 29.01.2017 року у розмірі 99645 грн. (солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); на утримання малолітньої дитини ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого за період з 29.09.2016 року до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 3832,50 грн. щомісячно (солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); на утримання малолітньої дитини ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого за період з 29.11.2014 року по 29.01.2017 року у розмірі 99645 грн. (солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); на утримання малолітньої дитини ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого за період з 29.09.2016 року та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 3832,50 грн. щомісячно солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А4009 Міністерства оборони України); на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого за період з 29.11.2014 року по 29.11.2017 року у розмірі 137970 грн.

Потерпілий ОСОБА_5 пред`явив цивільний позов до Військової частини А 4009 Міністерства оборони України за участі третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 8191 грн. та моральної шкоди у розмірі 500000 грн.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Згідно з нормою частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовую шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття “особа, яка завдала шкоду” та “особа, яка відповідає за шкоду”. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі невиплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

У частині першій статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом та наявності її вини.

Тобто, частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, частина друга статті 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом статті 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктивного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особі - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності), речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується із нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1187 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-108цс13, та за змістом узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові № 243/10982/15-ц від 05.06.2018 р., та постанові Верховного Суду № 233/1210/17 від 15.04.2020 р.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння бойова та інша техніка, боєприпаси. Стаття 2 вказаного закону передбачає, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Транспортний засіб марки Урал-4320, в/н НОМЕР_6 , належить ВЧ А4009.

Власником джерела підвищеної небезпеки визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах ним володіє.

Військова частина А4009 знаходиться у складі Збройних Сил України і є юридичною особою.

ОСОБА_6 є військовослужбовцем, який проходив військову службу у Військовій частині А4009, тобто перебував із військовою частиною у трудових відносинах, автомобіль Урал 4320, в/н НОМЕР_6 , належить військовій частині А4009, що вбачається з паспорту машини, тому саме військова частина А4009 має відшкодовувати завдану ОСОБА_6 шкоду. Заперечення Військової частини А4009 в частині того, що в даному випадку підлягає застосуванню ст. 1177 ЦК України, суд відкидає як юридично неспроможні як і доводи в частині того, що на момент ДТП ОСОБА_6 перебував під командуванням командира Військової частини А1352, оскільки ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах із Військовою частиною А4009, що в розумінні п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.08.2011 року № 530, не можна сприймати як перебування ОСОБА_6 із ВЧ А1352 у трудових відносинах на постійній основі.

Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_6 шкоду повинна відшкодовувати військова частина, на обліку та у оперативному управління якої перебуває джерело підвищеної небезпеки транспортний засіб марки Урал-4320, в/н НОМЕР_6 .

У контексті позовних вимог потерпілих суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. Втім, у зазначених правовідносинах відсутній закон чи договір, що передбачають солідарну відповідальність Міністерства оборони та військової частини на випадок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до таких висновків.

Розглянувши уточнені в ході судового розгляду позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, а саме з військової частини А4009 на користь ОСОБА_1 слід стягнути в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди понесені нею витрати на лікування у сумі 18505,79 грн. (що підтверджується доданими до позовних заяв чеками), завдані їй збитки у виді знищеного автомобіля у сумі 172800,00 грн. (що підтверджується висновком експертизи № 217, однак, у межах заявлених позовних вимог), та 400 грн. в рахунок відшкодування вартості експертного дослідження.

Розглянувши уточнені в ході судового розгляду позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, а саме з військової частини А4009 на користь ОСОБА_3 слід стягнути в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди понесені нею витрати на лікування у сумі 6581 грн. (що підтверджується доданими до позовних заяв чеками).

Розглянувши позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх задоволення, а саме з військової частини А4009 на користь ОСОБА_4 слід стягнути в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди понесені нею витрати на лікування у сумі 7084,75 грн. (що підтверджується доданими до позовних заяв чеками).

Розглянувши уточнені в ході судового розгляду позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, а саме з військової частини А4009 на користь ОСОБА_2 слід стягнути в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди понесені нею витрати на лікування доньки ОСОБА_8 та спорудження пам`ятника у сумі 20072,05 грн., з яких 9750 грн. - витрати на спорудження пам`ятника, 10322,05 грн. - витрати на лікування (що підтверджується доданими до позовної заяви чеками).

Розглянувши позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, а саме з військової частини А4009 на користь ОСОБА_5 слід стягнути в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди понесені ним витрати на поховання та спорудження пам`ятника у сумі 7678 грн. (що підтверджується доданими до позовної заяви чеками).

Розглянувши цивільні позови потерпілих з вимогами про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, суд зазначає, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Таким чином, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , суд виходячи із фактів моральних страждань потерпілої, її депресії та пригніченого стану, пов`язаного переживанням наслідків ДТП, відчуття фізичного болю внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тривалого лікування, отримання статусу особи з інвалідністю ІІІ групи, необхідності тривалої реабілітації, перебування потерпілої в постійній психологічній напрузі через зміну звичного способу життя, що викликано змінами у стані здоров`я, приходить до переконання щодо стягнення з військової частини А4009 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 , суд враховує завдання фізичного болю та страждань внаслідок заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, тривалість лікування та реабілітації, та приходить до переконання щодо стягнення з військової частини А4009 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 , суд враховує завдання фізичного болю та страждань внаслідок заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, тривалість лікування та реабілітації, постійне нервове напруження, викликане зазначеними обставинами та приходить до переконання щодо стягнення з військової частини А4009 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 та малолітнім дітям ОСОБА_8 - ОСОБА_35 , ОСОБА_37 та ОСОБА_37 , суд приймає до уваги, що внаслідок кримінального правопорушення настала смерть ОСОБА_8 , тобто ОСОБА_2 втратила доньку, а діти - матір. Суд також враховує, ОСОБА_38 на момент смерті ОСОБА_8 не досяг навіть піврічного віку, ОСОБА_35 на той час виповнилося вже 12 років, а ОСОБА_39 - 6 років. Тобто ОСОБА_35 та ОСОБА_40 в такому віці були здатні відчувати моральні страждання, усвідомлюючи втрату матері, розуміючи, що вони втратили її назавжди, і в подальшому будуть позбавлені можливості відчувати материнську любов і турботу, в той час як їх молодший брат взагалі позбавлений можливості не лише спілкування з матір`ю в подальшому, але й будь-якої згадки про неї в майбутньому. З дотриманням вимог виваженості і розумності, суд вважає необхідним стягнути з військової частини А4009 на користь потерпілої ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_5 , суд враховує, що внаслідок кримінального правопорушення настала смерть його дружини, на підставі чого потерпілому заподіяно непоправної втрати, що вкрай негативно позначилося на його психологічному стані. Окрім того, після смерті дружини потерпілий ОСОБА_5 самостійно виховує та утримує їх спільну дитину ОСОБА_41 , якій на момент вчинення кримінального правопорушення виповнилося лише 1,5 роки, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з військової частини А4009 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250000 грн.

Розмірковуючи над вимогами потерпілої ОСОБА_2 щодо відшкодування дітям матеріальної шкоди, завданої смертю потерпілої ОСОБА_8 , за період з 29.11.2014 по 29.01.2017, та щомісячних платежів, на відшкодування дітям шкоди, завданої смертю потерпілого, а також відшкодування ОСОБА_2 шкоди, завданої смертю потерпілого, за три роки, суд зауважує, що з доданих до позовних заяв документів неможливо встановити всі обставини, необхідні для належного вирішення позовних вимог. Так, цивільним позивачем не надано суду будь-яких відомостей щодо розміру середньомісячного заробітку загиблої, як і підтвердження відомостей про відсутність такого заробітку, відомостей про склад сім`ї на момент вчинення кримінального правопорушення та інших, необхідних для розгляду зазначених вимог документів. Таким чином, суд позбавлений можливості вирішити ці вимоги під час ухвалення вироку, тому роз`яснює потерпілій ОСОБА_2 право на звернення до суду з цими вимогами окремо в порядку цивільного судочинства.

Розмірковуючи над вимогами потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суд зазначає, що потерпілою не надано суду будь-яких документів на підтвердження втрати нею професійної або загальної працездатності, а додане до позовної заяви пенсійне посвідчення свідчить лише про наявність інвалідності третьої групи, і без медичних документів, зокрема, висновків МСЕК щодо втрати працездатності із зазначенням відсотку такої втрати, суд позбавлений можливості вирішити зазначену вимогу під час ухвалення вироку. Одночасно, суд роз`яснює потерпілій право на звернення до суду з цими вимогами окремо в порядку цивільного судочинства.

Інші вимоги цивільних позивачів задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 не застосовувались, підстави для їх застосування відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертиз згідно ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме автомобіль “Тoyota Сorolla”, державний номер НОМЕР_4 , переданий ОСОБА_1 відповідно постанови слідчого відділу з розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 17.12.2014 року, необхідно залишити у її власності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370,374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 не застосовувались.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А4009 Міністерства оборони України, що розташована за адресою: 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Попова, 9 (код 07902935), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , суму матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 18505,79 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ять грн. 79 коп.) та 172800 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот) грн., витрати на проведення експертизи 400 (чотириста) грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А4009 Міністерства оборони України, що розташована за адресою: 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Попова, 9 (код 07902935), на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , завдану злочином матеріальну шкоду у розмірі 6581 грн. 00 коп. (шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна грн. 00 коп.) та моральну шкоду у розмірі 50000 грн. (п`ятдесят тисяч грн.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 – задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А4009 Міністерства оборони України, що розташована за адресою: 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Попова, 9 (код 07902935), на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , завдану матеріальну шкоду у розмірі 7084 грн.75 коп. (сім тисяч вісімдесят чотири грн. 75 коп.) та моральну шкоду у розмірі 50000 грн. (п`ятдесят тисяч грн.).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітній дітей: ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А4009 Міністерства оборони України, що розташована за адресою: 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Попова, 9 (код 07902935), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_11 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , матеріальну шкоду завдану злочином у загальному розмірі 20072 грн. 05 коп. (двадцять тисяч сімдесят дві грн. 05 коп.); моральну шкоду у розмірі 500000 грн. (п`ятсот тисяч грн.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А4009 Міністерства оборони України, що розташована за адресою: 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Попова, 9 (код 07902935), на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_12 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 7678 грн. (сім тисяч шістсот сімдесят вісім грн. 00 коп.) та моральну шкоду у розмірі 250000 грн. (двісті п`ятдесят тисяч грн.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Цивільні позови військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції, заявлені в інтересах комунального закладу охорони здоров`я “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” та комунальної медичної установи “Міська лікарня № 3” м. Краматорська – задовольнити та стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 , наступні кошти:

- на користь комунального закладу охорони здоров`я “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” (вул. Шевченка, 40, м. Слов`янськ, Донецька область, р/р 35416001049258 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01991197) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від злочину на загальну суму 1474,86 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят чотири грн. 86 коп.);

- на користь комунального закладу охорони здоров`я “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” (вул. Шевченка, 40, м. Слов`янськ, Донецька область, р/р 35416001049258 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01991197) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8 від злочину на загальну суму 6027,66 коп. (шість тисяч двадцять сім грн. 66 коп.);

- на користь комунального закладу охорони здоров`я “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” (вул. Шевченка, 40, м. Слов`янськ, Донецька область, р/р 35416001049258 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01991197) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 від злочину на загальну суму 1474,86 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят чотири грн. 86 коп.);

- на користь комунального закладу охорони здоров`я “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” (вул. Шевченка, 40, м. Слов`янськ, Донецька область, р/р 35416001049258 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01991197) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 від злочину на загальну на загальну суму 1474,86 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят чотири грн. 86 коп.);

- на користь комунальної медичної установи “Міська лікарня № 3” м. Краматорська (вул. Вознесенського, 17, м. Краматорськ, Донецька область, р/р 31554301122816 ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016, ОКПО 01990810) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від злочину на загальну суму 648,46 грн. (шістсот сорок вісім грн. 46 коп.);

- на користь комунальної медичної установи “Міська лікарня № 3” м. Краматорська (вул. Вознесенського, 17, м. Краматорськ, Донецька область, р/р 31554301122816 ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016, ОКПО 01990810) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 від злочину на загальну суму 1330,95 грн. (одна тисяча триста тридцять грн. 95 коп.);

- на користь комунальної медичної установи “Міська лікарня № 3” м. Краматорська (вул. Вознесенського, 17, м. Краматорськ, Донецька область, р/р 31554301122816 ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016, ОКПО 01990810) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 від злочину на загальну суму 2055,43 грн. (дві тисячі п`ятдесят п`ять грн. 43 коп.).

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 , процесуальні витрати у справі, а саме:

- витрати на проведення експертизи технічного стану № 344 від 05.10.2015 року на користь Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз (вул. Лазо, 29, приміщення 66А, м. Краматорськ, Донецька область, ЄДРОПУ 02883147) у розмірі 2304 грн. (дві тисячі триста чотири грн.);

- витрати на проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 342, 343 від 05.10.2015 року на користь Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз (вул. Лазо, 29, приміщення 66А, м. Краматорськ, Донецька область, ЄДРОПУ 02883147) у розмірі 4608 грн. (чотири тисячі шістсот вісім грн.).;

- витрати на проведення експертизи технічного стану автомобілю Урал 4320 в/н НОМЕР_6 № 226/16 від 08.06.2016 року проведеної експертом Харківського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) у розмірі 1407,36 грн. (одна тисяча чотириста сім грн. 36 коп.);

- витрати на проведення комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 225/239/16 від 30.06.2016 року проведеної експертом Харківського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) у розмірі 5013,72 грн. (п`ять тисяч тринадцять грн. 72 коп.).

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме автомобіль “Тoyota Сorolla”, державний номер НОМЕР_4 , переданий ОСОБА_42 відповідно постанови слідчого відділу з розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 17.12.2014 року - залишити у її власності.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Донецького апеляційного суду через Слов`янській міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв