Вирок № 91631402, 18.09.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/745/20

Провадження №1-кп/242/487/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., за участю прокурора Прокопова П.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050500000134 від 12.02.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Курахівка, Донецької області, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, працюючого контролером КПП ТОВ «Збагачувальна фабрика №105», раніше не судимого в порядку ст.89 КК України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Гірник, Донецької області, громадянина України, з неповною середньо освітою, не одруженого, який навчається в Селидівському професійному ліцеї на 3 курсі за спеціальністю електрослюсар підземний, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

12 лютого 2020 року приблизно о 11 годині 00 хвилин ОСОБА_1 перебував біля території залізничної станції «Курахівка» Донецької залізниці, розташованої за адресою: Донецька область, смт. Курахівка, вул. Вокзальна, 43, де зустрів свого знайомого ОСОБА_2 . Побачивши, що на першому залізничному шляху знаходиться залізничний состав, який прибув з підприємства ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» і який було підготовлено для прямування до станції Добротвір Львівської залізниці, напіввагони якого заповнено вугіллям, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 вчинити крадіжку вугілля з одного напіввагону. Отримавши згоду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишився на території залізничної станції, тоді як ОСОБА_2 , готуючись до вчинення злочину, пройшов до магазину ФЛП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташований за адресою: смт. Курахівка, вул. Центральна, буд. 22, де придбав 12 полімерних мішків, з якими повернувся до території залізничної станції. Цього ж дня, приблизно о 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_2 , вибравши для себе один із напіввагонів составу під № 63937551, підійшли до нього і, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та їх дії невідомі оточуючим, а також переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б завадити реалізувати намічене, діючи з прямим умислом, маючи корисливий мотив та переслідуючи мету незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, розподіливши між собою ролі при вчиненні зазначеного злочину, згідно яких ОСОБА_2 технологічними сходами піднявся на напіввагон, тоді як ОСОБА_1 залишився стояти біля даного напіввагону спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки подати про це сигнал, а також чекати, коли ОСОБА_2 наповнить мішки і передасть йому, щоб мати змогу перенести їх за територію залізничної станції. Піднявшись на напіввагон, ОСОБА_2 , застосовуючи фізичну силу, руками заповнив дванадцять мішків вугіллям і почергово передав їх ОСОБА_1 , який переніс їх за територію станції, таким чином викрали: 559, 700 кг. вугілля марки ДГ 0-100 мм за ціною 1377,90 грн. за 1 тону, на загальну суму 771,21 грн., що належить ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», розпорядившись надалі викраденим на власний розсуд.

В результаті крадіжки ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» заподіяний матеріальний збиток у розмірі вартості викраденого на загальну суму 771,21 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив, що 12 лютого 2020 року вдень він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_2 . Вони разом прийшли на залізничну станцію «Курахівка» з метою крадіжки вугілля, де ОСОБА_2 піднявся на піввагон, став наповнювати мішки, які приніс з собою, вугіллям і передавати йому, а він став їх переносити за межі станції, їх дії ніхто не бачив. Він переніс дванадцять мішків з вугіллям за територію станції, де сховав. В подальшому він був затриманий співробітниками поліції, мішки з вугіллям були вилучені. В скоєному розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив, що 12 лютого 2020 року вдень він зустрів ОСОБА_1 , який запропонував йому вчинити крадіжку вугілля. Він погодився, разом з ОСОБА_1 вони прийшли на залізничну станцію «Курахівка», він заліз на напіввагон з вугіллям, став наповнювати мішки, які приніс с собою, вугіллям, та передавати їх ОСОБА_1 , який стояв біля даного напіввагону. Він набрав дванадцять мішків вугіллям і ОСОБА_1 переніс ці мішки за територію станції. Їх дії ніхто не бачив. В скоєному розкаюється.

Відповідно до ст. 325 КПК України суд, оголосивши заяву представника ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Качала А.С., в якій він просить розглянути справу в відсутність представника, за згодою учасників судового засідання вважає можливим провести судовий розгляд без представника потерпілого.

Визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченими та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд вважає вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

В обвинувальному акті при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.185 ч.2 КК України зазначена кваліфікуюча ознака - повторність.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII (далі – Закон № 2617-VIII).

Цим Законом № 2617-VIII внесено зміни, зокрема до ст. 12 КК України, а саме - кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Частиною другою статті 185 КК України (як до 01.07.2020 року, так і після) передбачена відповідальність за крадіжку, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, що карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Крім цього, Законом № 2617-VIII внесено зміни до Загальної частини КК України, зокрема – до ст. 32 КК України, згідно яких повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку; а також до ст. 89 КК України – такими, що не мають судимості, визнаються – особа, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

Крім цього, до змін, які набули чинності 01.07.2020 року, було передбачено, що такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до штрафу, якщо протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (ст. 89 КК України) та повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин погашено або знято.

Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Із викладеного вбачається, що положення ст. 32 та 89 КК України (в редакції від 01.07.2020 року) покращують становище особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, а тому підлягають застосуванню за відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому, ознака повторності, що визначена для кваліфікації дій ОСОБА_1 застосовується прокурором на підставі того, що ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України вироком Селидівського міського суду Донецької області від 09.10.2019 року до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке відбув 10.12.2019 року. З 01.07.2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому судимість за його вчинення погашається після відбуття покарання, що виключає повторність.

Тому суд, користуючись своїм правом в силу ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, застосовуючи ст. 5 КК України, вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України кваліфікуючу ознаку – повторність.

Дії ОСОБА_2 суд вважає вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 скоїли кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий в порядку ст.89 КК України , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання та за місцем навчання.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Згідно досудових доповідей Селидівського міського відділу філії ДУ «Центр пробації» у Донецькій області відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинувачених, їх спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення цих осіб можливе без позбавлення або обмеження волі.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, який може дозволити відступити від принципу поваги до особистої свободи та зобов`язання національних, передусім судових органів, враховувати вказане та викласти в своїх судових рішеннях при вирішенні питання про взяття під варту, зокрема рішення «Хайредінов проти України», згідно якого Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.

Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім.

На підставі викладеного, при обранні виду та міри покарання обвинуваченим, суд, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, враховуючи, що обвинувачені беззаперечно визнали провину, щиро каються в скоєному, вважає, що ступінь небезпечності обвинувачених для суспільства не перевищує положень принципу поваги до особистої свободи та з урахуванням характеру кримінального правопорушення, обставин та його наслідків дійшов до висновку про призначення обвинуваченим покарання, яке буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових правопорушень, у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої їм статті з застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, зобов`язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1(один) рік, зобов`язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирати.

Речовий доказ: 559, 700 кг. вугілля марки ДГ 0-100 мм, що зберігаються в боксі поліцейської станції Селидівського ВП (м. Гірник вул. Володимирська 37), повернути ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя І.М. Владимирська