Ухвала суду № 91631221, 17.08.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/3085/20

Провадження № 1-кс/237/581/20

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

17.08.2020 року м. Курахове

Слідчий суддя Мар`їнського районного суду Донецької області Сенаторов В.А., при секретарі Лахно Т.Г., за участю старшого слідчого СВ Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області Буняєва А.В., прокурора Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Шинкаренка Є.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області Буняєва А.В., погоджене з прокурором Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Шинкаренком Є.С. за матеріалами досудового розслідування, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050690000557 від 04 липня 2020 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Новоукраїнка, Мар`їнського району, Донецької області, громадянина України, який не працює, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого 05.11.2019 Донецьким апеляційним судом за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області Буняєв А.В. звернувся до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що 03.07.2020, в нічний час, точний час в ході слідства не встановлено, ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний із проникненням у інше приміщення, діючи повторно, шляхом вільного доступу, пройшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке є житлом ОСОБА_2 .

Після цього, ОСОБА_1 шляхом вільного доступу, через незамкнені двері, проник до приміщення літньої кухні-сараю, яка є іншим приміщенням.

Перебуваючи в приміщенні літньої кухні-сараю, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно, належне заявнику, а саме:

- електрозварювальний апарат «АС-250», вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи, становить 866 гривень 67 копійок;

- мотокосу (бензокосу) «Грін Гарден», вартість якої відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи, становить 933 гривні 33 копійки,

- після чого ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину разом з викраденим майном та розпорядився у подальшому ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1800 гривень.

Підозрюваним у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повністю підтверджується доказами у кримінальному провадженні:

- протоколом огляду місця події від 04.07.2020;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 05.07.2020;

- протоколом огляду та вилучення предметів від 09.07.2020;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 31.07.2020;

- протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 03.08.2020.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, санкція статті за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років.

В ході досудового розслідування кримінального провадження задля об`єктивного та швидкого його розслідування у розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та які вказують що підозрюваний може: переховатись від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне: підозрюваний має місце реєстрації, не має постійного місця роботи, відповідно не має постійного та законного джерела доходів для існування, та має можливість вільно змінити місце проживання.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 може впливати на свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, які були очевидцями даної події, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу, або використовуючи свої дружні відносини, змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде переховатись від органу досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Враховуючи все вищезазначене, щодо ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків, а саме - тримання під вартою.

І лише застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вище вказаним ризикам.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування щодо нього запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід не може бути застосований, окрім як до до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На підставі викладеного, просив суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний просив обрати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Вислухавши пояснення підозрюваного, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Суд оцінює вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

При цьому суд, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; його репутацію; міцність соціальних зв`язків.

Суд враховує те, що підозрюваний ОСОБА_1 , офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв`язків не має, таким чином останній може переховуватися від слідства та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи що, підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від слідства та суду, тим самим може перешкоджати кримінальному провадженню, суд приходить до висновку що вказані обставини виключають об`єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, або іншого більш м`якого запобіжного заходу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який віднесено до категорії тяжких злочинів.

Крім того, суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд, відхиляє доводи захисника про можливість усунення ризику ухиляння більш м`якими запобіжними заходами, оскільки, підозрюваний не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання на території України, свідчення щодо місця проживання змінив з часу затримання.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_1 як альтернативу застосованому щодо нього запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою - заставу, розмір якої становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає (2102*20) 42 040 гривень 00 копійок, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області Буняєва А.В., погоджене з прокурором Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Шинкаренком Є.С. за матеріалами досудового розслідування, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050690000557 від 04 липня 2020 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Новоукраїнка, Мар`їнського району, Донецької області, громадянина України, який не працює, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого 05.11.2019 Донецьким апеляційним судом за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб, тобто з 17.08.2020 року до 15.10.2020 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступні банківські реквізити:

Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача UA 828201720355259003000011792.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного, який вніс заставу, з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та слідчого суддю Мар`їнського районного суду Донецької області.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, з`являтися за викликом слідчого, прокурора, суду та слідчого судді.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, який внес таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 20.08.2020 року о 15-00 год.

Слідчий суддя В.А. Сенаторов