Ухвала суду № 91629623, 16.09.2020, Бершадський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Справа № 142/944/19

Провадження № 1-кп/126/169/2020

16 вересня 2020 року м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

із секретарем Кучанською В.М.

за участі прокурора Костяка О.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника адвоката Грушовець Є.А.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бершадь кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017020000000373 від 08.12.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 240 КК України,

встановив:

На адресу Бершадського районного суду Вінницької області з Вінницького апеляційного суду після визначення підсудності надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017020000000373 від 08.12.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 240 КК України.

У підготовчому судовому засіданні адвокат Грушовець Є.А. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Клопотання мотивує тим, що обвинувачення пред`явлене його підзахисному є неконкретне.

Прокурор Костяк О.С. заперечив проти задоволення клопотання та зазначив, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України і підстав для його повернення немає, а тому просить призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали клопотання захисника Грушовця Є.О..

Представник потерпілого - Гребенюк А.В. у підготовче судове засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити в тому числі такі відомості: п. 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до частини 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Статтею 91 ч.1 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований, зрозумілою для нього мовою, про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» № 9783/82 п.79).

Також Суд роз`яснює, що положення пп «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п.34).

Право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47), тобто неконкретність та незрозумілість обвинувачення є порушенням п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та права особи на захист.

Також, у справі «Barbera Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 року ( п. 146).

Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного («Barbera Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р.33, 77).

Відповідно до вимог ч.1, ч. 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України тобто привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Згідно теорії кримінального права привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є трьома різними складами злочину, що позбавляє можливості суд визначити у вчинені якого злочину обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто обвинувачення є неконкретизованим.

Крім того, відповідно до вимог ст. 314 ч. 2 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 56 КПК України, під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь у судовому провадженні; 3)брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Органом досудового розслідування потерпілим визначено Міністерство аграрної політики та продовольства України. Під час досудового розслідування слідчим залучено в якості представника потерпілого ОСОБА_3 , працюючого на посаді головного спеціаліста відділу аналізу та контролю ефективності використання державного майна управління державного майна управління державного майна Господарсько-фінансового департаменту Міністерство аграрної політики та продовольства України.

У відповідності до ст. 291 КПК України відомості про потерпілого та його представника, внесено до обвинувального акту в даному кримінальному провадженні, який 13.11.2019 року в порядку п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України направлений до суду.

Проте в підготовчому судовому засіданні з відповіді на адвокатські запити, наданої Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство аграрної політики та продовольства України реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

09 жовтня 2019 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 954-р «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності» державне підприємство «Піщанський кар`єр» (код ЄДРПОУ 00371989) (далі - ДП «Піщанський кар`єр») передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. У подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р ДП «Піщанський кар`єр» із сфери управління Мінекономіки передано до сфери управління Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об`єктів права

державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 21.09.1998 № 1482, передача об`єктів права державної власності зі сфери

управління міністерств до сфери управління інших органів, уповноважених

управляти державним майном, оформляється актом приймання-передачі. Право

на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта

приймання -передачі.

Акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу ДП «Піщанський кар`єр» зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна підписано 20.12.2019.

Таким чином, Мінекономіки не є органом управління майном ДП «Піщанський кар`єр», а відтак не може бути залучено в якості потерпілого в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017020000000373 від 08 грудня 2017 року.

Також, відповідно до наказу Мінекономіки від 09.01.2020 № 77-к ОСОБА_3 звільнено з посади головного спеціаліста відділу реорганізації та майнових відносин управління діяльності суб`єктів господарювання у сфері управління Міністерства департаменту фінансово-господарської діяльності 10.01.2020.

Ч. 2 ст. 291 КПК України міститься перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, в тому числі анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

При цьому особа потерпілого у кримінальному провадженні є обставиною, що має бути встановлена судом і обвинувальний акт в цій частині має узгоджуватись між собою та не містити суперечностей.

Даний обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст.291 КПК України, зокрема в обвинувальному акті в якості потерпілої особи вказана неіснуюча юридична особа, не встановлено її правонаступника, в зв`язку з чим неможливо встановити, кому саме діями обвинувачених заподіяно майнову шкоду та чиї інтереси порушено вчиненим кримінальним правопорушенням, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, обвинувачення викладено неконкретно, що позбавляє обвинувачених права на захист проти висунутого обвинувачення, в якості потерпілої особи вказана неіснуюча юридична особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України, в зв`язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 314-316, 369, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання захисника обвинувачених адвоката Грушовця Є.А. про повернення обвинувального акту задовольнити.

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017020000000373 від 08.12.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 240 КК України начальнику Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Костяк О.С.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О. Г. Рудь