Ухвала суду № 91628989, 14.09.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/205/2020

Справа № 537/2521/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А.Ю., за участю прокурора Замулко О.А., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - Кононенко А.П, обвинуваченої - ОСОБА_2 , захисника обвинуваченої - КононенкоВ.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170110000118 від 20 січня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

встановив:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Враховуючи , що 24.07.2020 року ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою , строк дії якого закінчується 21.09.2020 року , тобто до раніше визначеної дати наступного судового засідання , яке призначено на 25.09.2020 року , суд , за власною ініціативою, ставить на розгляд учасників кримінального провадження питання щодо доцільності продовження раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу або обрання іншого , більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор заявив про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На обґрунтування заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор вказав, що ризики, такі як, переховуватися від суду, впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, не змінилися, при цьому інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Кононенко А.П, заперечував проти продовження виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносного його підзахисного, оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено ризики визначенні ст. 177 КПК України, прохав застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти продовження виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з підстав зазначених його захисником, прохав застосувати домашній арешт.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 – адвокат Кононенка В.А. в судовому засіданні підтримав думку захисника Матюшенка К.І.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала думку захисників та обвинуваченого .

Суд, заслухавши прокурора, обвинувачених та захисників, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.07.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, строк дії якого закінчується 21 вересня 2020 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Щодо доводів захисника та обвинуваченого про відсутність вказаних ризиків, суд вважає необхідним зазначити, наступне.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на потерпілу, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Обвинувачений раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Також, суд враховує, що обвинувачений не одружений, не має стійких соціальних зв`язків, на момент затримання не працював, не мав і не має на даний час офіційного доходу, не має у власності цінного майна, а також відсутні дані, що у нього є засоби для існування.

Вказані обставини вказують на ризик продовження ним злочинної діяльності та спроб ухилення від явки до суду для уникнення покарання.

Щодо незаконного впливу на свідків для уникнення покарання, то в ході кримінального розслідування встановлено свідків вказаних злочинів, які своїми показами викривають злочину діяльність обвинуваченого, тому останній з метою уникнення покарання, може вчиняти дії з метою зміни показань свідків.

Доказів які б вказали на зміну вказаних прокурором ризиків, та медичних висновків щодо неможливості знаходження обвинуваченого під вартою, стороною захисту до суд не надано.

За таких обставин суддя вважає обґрунтованими наявність зазначених прокурором підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ст. 177, ст. 178, ст. 197, ст. 199 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З огляду на наведене, клопотання прокурора підлягає задоволенню, та обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу відмовити.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 199, 315, 331, 371, 372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме: з 14 вересня 2020 року до 12 листопада 2020 року до 24 години.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: В.І. Хіневич

Повний текст ухвали складено та проголошено 18.09.2020 року о 08.00 год.