Ухвала суду № 91628371, 18.09.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/5172/20

№ 1-кс/415/1111/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року місто Лисичанськ

Слідчий суддя Лисичанського міського суду Березін А.Г., за участю секретаря Павлова О.В., за участю прокурора Сичова В.В., слідчого Матвієвської Є.О., захисника Овчинникова Д.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Лисичанського міського суду клопотання захисника Овчинникова Д.А. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, та додані до клопотання матеріали, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанськ Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Лисичанського міського суду надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката Овчинникова Д.А. про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

В судовому засіданні захисник Овчинников Д.А. підтримав заявлене клопотання та викладені у ньому доводи, просив суд клопотання задовольнити та змінити підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 змінено підозру зі ст.ст.307 ч.2, 310 ч.2 КК України на ст.ст. 309 ч. 3, 310 ч.2 КК Ураїни КК України.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував.

Підозрюваний ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, практики Європейського суду з прав людини, – обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, при цьому, на підставі ст.9 ч.1 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.9 ч.5 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ст.177 ч.1 КПК України), а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ст.177 ч.1 КПК України (ст.177 ч.2 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ст.183 КПК України).

До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховую, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

Зокрема, у справі "Сергій Волосюк проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Крім того, відповідно до ст.5 п.3 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (п.37, п.38).

І, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 року) – "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

Разом з тим, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, з огляду на рішення Європейського суду, вважає, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106), і зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), і вагомість наявних доказів не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), відсутність роботи або сім`ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя проти Єстонії§ 64).

15.08.2020 року ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області Березіним А.Г. стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ухвали слідчого судді від 15.08.2020 року, про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового слідства та суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, що може реально спонукати останнього до вчинення дій, спрямованих на переховування від слідства та суду; а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, при цьому суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров`ю населення.

В судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2020 року органом досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.307 ч.2, 310 ч.2 КК України на ст.ст. 309 ч.3, 310 ч.2 КК України.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу про можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить лише тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, що не є достатньою підставою для продовження застосування стосовно ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкає разом зі своє цивільною дружиною ОСОБА_2 .

Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає, що можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 є домашній арешт, пов`язаний із забороною підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , в період часу з 21 години до 06 години, крім випадків відвідування медичних закладів та державних установ.

При цьому суд вважає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , згідно ст.194 ч.5 КПК України, наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, та суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою,

2) не відлучатися за межі мста Лисичанська Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду,

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

На підставі ст.ст.9, 29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст.176-178, 181, 186, 193, 194, 201, 202 КПК України, слідчий суддя, –

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката Овчиннікова Д.А.. про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , в період часу з 21 години до 06 години, крім випадків відвідування медичних закладів та державних установ.

Підозрюваного ОСОБА_1 звільнити з під варти в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки :

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, та суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою,

2) не відлучатися за межі міста Лисичанська Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду,

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто до 18 листопада 2020 року, включно, та підлягає негайному виконанню після оголошення.

Копію ухвали вручити прокуророві, підозрюваному та направити: начальнику СІ міста Старобільська УДПтСУ в Луганській області для виконання в частині звільнення особи з-під варти, начальнику Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області для контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_1 під час дії відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.Г.Березін