Рішення № 91624705, 17.09.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2922/20

Провадження № 2-а/0203/83/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Дьоміної А.Д.,

за участі:

представника відповідача – Бут Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: головний спеціаліст-інспектор з паркування Відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицький Андрій Сергійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

13 серпня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: головний спеціаліст-інспектор з паркування Відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицький Андрій Сергійович, в якому просить суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія РАП № 269793145 від 05 серпня 2020 року, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицьким А.С. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11 серпня 2020 року він отримав поштою оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 05 серпня 2020 року про фіксацію адміністративного правопорушення щодо транспортного засобу Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: здійснено стоянку на тротуарі за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 107, чим порушено вимоги п. 15.6 розділу 15 Правил дорожнього руху. З урахуванням цього, позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки з матеріалів фотофіксації Правил дорожнього руху вбачається, що від задньої крайньої частини автомобіля позивача до будинку існує вільний прохід для пішоходів, тобто жодних перешкод для руху інших учасників дорожнього руху не створено. Тому, в даному випадку, на думку позивача, діє виняток, встановлений пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду, оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, серії РАП № 269793145 від 05 серпня 2020 року, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицьким А.С. про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 255,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У судове засідання позивач не з`явився, проте надав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі та підтримав заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

У встановлений судом строк представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій виклав свої заперечення проти вимог позивача, обґрунтовуючи правомірність дій інспектора щодо складання оскаржуваної постанови та накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 255,00 грн, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення Правил дорожнього руху. Так, за поясненнями відповідача, на позивача було накладено стягнення, у зв`язку з порушенням ним способу поставлення транспортного засобу на стоянку, що передбачено п. 15.6 розділу 15 Правил дорожнього руху, а не порушення заборони стоянки, що передбачено пп. б) та пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху.

Також 17.09.2020 року до початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів адміністративної справи додаткових доказів: листа-відповіді «Про надання інформації» Комунального підприємства «Міськавтопарк» від 15.09.2020 року № 21/21-340 на 7 аркушах, а також надані суду докази направлення позивачу копії цього клопотання з додатками. Вказані додаткові докази були долучені судом до матеріалів справи та безпосередньо досліджені в ході судового розгляду справи (а.с. 58-65).

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та пояснив мотиви, якими він обґрунтовує свої заперечення таким, чином як про це зазначено у відзиві на позовну заяву. Водночас представник відповідача уточнив, що на позивача накладено адміністративне стягнення у зв`язку з порушенням ним правил стоянки способом поставлення транспортного засобу на стоянку (п. 15.6 розділу Правил дорожнього руху), а не через заборону стоянки, які визначені, зокрема пп. б), пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху. За поясненнями представника відповідача, посилання позивача на положення пп. б) та пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху є безпідставними та не спростовують порушення, не дозволяють здійснювати стоянку в зоні дії знаку 5.39 з табличкою 7.6.4 у спосіб, який не передбачено вказаною табличкою.

З огляду на це, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 17 серпня 2020 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору на суму 420,40 грн (а.с.20-21).

27 серпня 2020 року у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви та надав суду уточнену позовну заяву разом з доказами сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (а.с.25-29).

Ухвалою суду від 31.08.2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.30).

З урахуванням клопотання позивача про розгляд справи без його участі, наданим разом з позовною заявою, на підставі ч. 1 ст. 205 КАС України суд на місці ухвалив розглядати справу без участі позивача, який повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.3, 32-34, 56-57).

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, а також заслухані пояснення представника відповідача.

17 вересня 2020 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с.67).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення, серії РАП № 269793145 від 05 серпня 2020 року, винесеної головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицьким А.С., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.08.2020 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицьким А.С. було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.8).

За відомостями з оскаржуваної постанови, 23.06.2020 року о 13:48 годині відповідачем було зафіксовано адміністративне правопорушення, вчинене власником транспортного засобу Peugeot 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , а саме: транспортним засобом Peugeot 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено стоянку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 107, чим порушено вимоги п. 15.6 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, порушення схеми паркування. З урахуванням цього, відповідач постановив: визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн (а.с. 8).

З фототаблиць фіксації адміністративного правопорушення вбачається відображення розташування транспортного засобу позивача, який здійснив стоянку в районі будинку, про наявність яких зазначено в оскаржуваній постанові та які додані до матеріалів справи (а.с. 9-10).

За відомостями зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24.10.2018 року, транспортний засіб Peugeot 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_1 , який і є його власником (а.с.12).

Відповідно до фотознімку заміру ширини тротуару, на якому здійснено стоянку транспортного засобу позивача, така становить 9,17 м. При цьому згідно з технічними характеристиками транспортного засобу, останній має такі габарити: довжина – 4447 мм, ширина – 18941 мм (а.с.13, 14).

Відповідно до листа Комунального підприємства «Міськпарк» Дніпровської міської ради від 15.03.2020 року № 21/21-340 «Про надання інформації», КП «Міськавтопарк» є балансоутримувачем майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності, що визначаються відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», на яке покладено обов`язки щодо належного обладнання, утримання та своєчасний ремонт майданчиків для паркування власними силами або за допомогою залучених для цього операторів. Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року затверджено Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі. Майданчик для паркування за адресою: просп. Дмитра Яворницького, в районі буд. № 99 – 111 у м. Дніпрі, значиться у Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську», відповідно до виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року, та обліковано на балансі КП «Міськавтопарк». Розташування майданчика для паркування за адресою: просп. Дмитра Яворницького, в районі буд. № 99 – 111 у м. Дніпрі, здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: затвердженої схеми (проекту) організації дорожнього руху (ОДР). Копії вказаного листа разом з додатками містяться в матеріалах справи (а.с.59-65).

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд, вирішуючи спір між сторонами по суті, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки.

У примітці ст. 122 КУпАП роз`яснено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді, зокрема, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положення, зокрема, щодо правил стоянки транспортних засобів визначені у розділі 15 Правил дорожнього руху, підпункти якого є суміжними один до одного під час їх застосування та мають враховуватись у системній єдності один з одним.

Так, відповідно до п. 15.6. Правил дорожнього руху, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.5 – легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

При цьому табличка 7.6.4 визначає спосіб поставлення легкових автомобілів і мотоциклів на стоянці біля тротуару та з його використанням. У населених пунктах, де стоянка дозволена на лівому боці вулиці, можуть бути застосовані таблички, вказані із дзеркальним зображенням символів. Табличка розміщується безпосередньо під знаками, з якими вона застосовуються.

Підпунктами б) та в) п. 15.10 Правил дорожнього руху передбачено, що: б) стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) – частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;

- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) – видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

- проїзна частина – елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

- тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

У статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиця – автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; смуга відведення – земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.

Аналіз вищевказаних норм вказує, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги, а у спірних правовідносинах – по пр. Дмитра Яворницького, буд. 107, м. Дніпро.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.12.2019 року № 686/13619/17.

Під час судового засідання представник відповідача пояснив, що в оскаржуваній постанові відповідач констатує порушення позивачем саме п. 15.6 Правил дорожнього руху щодо стоянки транспортного засобу з порушенням поставлення транспортного засобу у відповідності до таблички 7.6.4, тобто недотримання ним саме способу поставлення транспортного засобу під час здійснення стоянки, як його визначено вказаною табличкою.

З цього приводу суд зазначає, що застосування п. 15.6, в тому числі щодо таблички 7.6.4, має відбуватись у системній взаємодії з положень пп. б) та пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху. З огляду на це, стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках: у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Тобто пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої пп. б) п. 15.10 ПДР, рівно як і при застосуванні табличок 7.6.2, 7.6.3., 7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39. В іншому випадку пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху втрачав би будь-який сенс і можливість його практичного застосування.

Таким чином, суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.6 Правил дорожнього руху неможливо, якщо автомобіль було припарковано з дотриманням умов, передбачених в пп. б) та пп. в) п. 15.10 Правил дорожнього руху, які системно взаємопов`язаними між собою. Так, в ході судового розгляду справи було встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме: фотознімками з даними вимірювання тротуару, з урахуванням габаритів транспортного засобу позивача, що позивач розташував легковий автомобіль на краю тротуару, де для руху пішоходів залишилось більше двох метрів, в тому числі з урахуванням вимог, які встановлюються табличкою 7.6.4.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що доводи позивача не були спростовані відповідачем в ході судового розгляду справи та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, пункт 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr. Ukraine, заява № 21722/11, пункт 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, пункти 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, пункт 65)).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (частина друга стаття 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частина перша стаття 77 КАС України).

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закриттю.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі статті 139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (квитанція про сплату позивачем судового збору від 26.08.2020 року № ПН1523138, міститься в матеріалах справи).

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: головний спеціаліст-інспектор з паркування Відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицький Андрій Сергійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, серії РАП № 269793145, від 05 серпня 2020 року, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою та зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Новицьким А.С. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, код ЄДРПОУ 42403446) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18 вересня 2020 року.

Суддя Ф.М. Ханієва