Ухвала суду № 91624697, 14.09.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2772/20

Провадження № 1-кп/0203/826/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді – Вусик Є.О.;

при секретарі – Скороход А.О.;

за участю прокурора – Федика О.Р.;

обвинуваченого – ОСОБА_1 ;

захисника – Мізевича Д.А.;

представника потерпілого – Воловика М.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42019042630000212, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42019042630000212, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Федик О.Р. вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, зазначивши, що він повністю відповідає вимогам КПК України.

Представник потерпілого – адвокат Воловик М.А., також, просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Мізевич Д.А. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з тим, що прокурором сформульовано обвинувачення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, викладеним в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а також, формулювання кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії»: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати скрізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають суттєве значення, а його некоректність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Приймаючи рішення про необхідність повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 прокурору, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 191 КК України передбачено покарання за дії, передбачені частинами 1, 2, 3 або 4 цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою.

Частина 1 статті 191 КК передбачає зокрема розтрату чужого майна, яке було ввірене особі або перебувало в її віданні.

Частина 2 статті 191 КК передбачає розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Специфіка цієї форми полягає в тому, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном.

Частина 3 статті 191 КК України передбачає покарання за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Так, відповідно до формулювання обвинувачення, зазначеного у обвинувальному акті, ОСОБА_1 здійснив розтрату майна ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на загальну суму 629 289, 18 грн., що відповідно до примітки 1 ст. 185 КК України в 714 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідає особливо великому розміру.

Разом із тим, всупереч п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42019042630000212 відносно ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення із зазначенням кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

З формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 , згідно обвинувального акту, не вбачається, розтрату якого майна він вчинив, яке було ввірене йому або перебувало у його віданні, або ж розтратив це майно шляхом зловживання своїм службовим становищем.

В обвинувальному акті прокурором не зазначено, що обвинуваченого ОСОБА_1 віднесено до службових осіб, відповідно до займаної ним посади і його службових обов`язків.

Крім того, фактичні обставини, зазначені в обвинувальному акті, містять посилання на вчинення злочину ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою посадовою особою з числа керівників ПрАТ «ДТРЗ».

Однак, правова кваліфікація кримінального правопорушення не містить таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб.

Також, суд зазначає, що суб`єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом, корисливим мотивом та метою.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Але, прокурором у обвинувальному акті не зазначено вид умислу та мотиви злочину.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що наведені порушення є істотними, такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду, і їх неможливо усунути під час підготовчого судового засідання, а тому, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.

Що стосується цивільного позову та клопотання про арешт майна, які надійшли до суду від представника потерпілого - адвоката Воловика М.О., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засідання, суд, зокрема, має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу. Тому, згідно ч. 1 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд не проводив підготовку до судового розгляду, як того вимагає частина 2 вказаної статті, зокрема, не розглядав клопотань учасників судового провадження.

Крім того, суд вважає необхідним роз`яснити, що в такому разі, представник потерпілого не позбавлений права пред`явити цивільний позов на стадії кримінального провадження до початку судового розгляду, а з метою його забезпечення, і клопотання про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Мізевича Д.А. про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42019042630000212 відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019042630000212 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, повернути старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Федику О.Р., у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Є.О. Вусик