Рішення № 91624429, 18.09.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6550/20

Провадження № 2-а/201/151/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 10 липня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

У поданому позові ОСОБА_1 просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 07 липня 2020 року серії ЕАМ № 2792205 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу.

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 вказує на те, що 07 липня 2020 року інспектором роти №1 батальйону № 3 УПП у Дніпропетровській області Прохоренком М.В. винесено постанову серії ЕАМ № 2792205 в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 425 грн. На думку позивача, указана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, дії інспектора не відповідають вимогам закону, при тому що його в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Так, позивач посилається на те, що він рухався на автомобілі по пр. Слобожанському в напрямку центру міста. Виїхавши на перехрестя з вулицею Батумською побачив, що зелене світло починає миготіти. Задля недопущення створення аварійної ситуації через екстрене гальмування він проїхав перехрестя, аде був зупинений інспектором за порушення пп. «ґ» п. 8.7.3 ПДД. Позивач наполягає на тому, що він не порушував вказаний пункт правил, оскільки відповідно до пп. «в» п. 8.7.3 ПДР, зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнене сигнал, який забороняє рух. На вимогу позивача відео порушення інспектор відмовився показати, пояснивши це технічною неможливістю. Таким чином, позивач вважає, що інспектор необґрунтовано та помилково, без оцінки порушення за допомогою спеціальних технічних засобів, виявив в його діях склад адміністративного правопорушення, при цьому неповно, не об`єктивно, упереджено оцінивши пояснення та доводи, незаконно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП. (а.с.1-2).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2020 року справа за указаним позовом була передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.8).

Ухвалою судді від 14 липня 2020 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення зазначених у ній недоліків (а.с.9-10). У встановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуті позивачем.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2020 року було відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (а.с.16-17).

Від представника відповідача 09 вересня 2020 року до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав несплати позивачем судового збору (а.с.20-21), а також відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що постанова є обґрунтованою та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому позивач не підтвердив жодними доказами свої позовні вимоги (а.с.22-26).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

07 липня 2020 року інспектором роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Прохоренком М.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2792205, згідно з якою позивач 07 липня 2020 року о 17 год. 06 хв., в м. Дніпрі, по пр. Слобожанському, 78к, керуючи транспортним засобом, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. ґ ПДР (а.с.7).

Відповідно до указаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Правомірність та обґрунтованість указаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із п. 8.7.3.ґ. ПДР жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

В свою чергу, згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно із п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Проте відповідачем на обґрунтування правомірності винесеної постанови не було надано будь-яких доказів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 4 ст. 73 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АЕМ № 2792205.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасування, то згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .

Щодо клопотання представника Департаменту патрульної поліції про залишення без розгляду позовної заяви з підстав несплати судового збору необхідно зазначити наступне.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху саме з підстав несплати судового збору. На виконання указаної ухвали позивачем 31 липня 2020 року до суду було надано квитанцію про сплату судового збору, з огляду на що, указане клопотання представника Департаменту патрульної поліції є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, на підставі ст. 139 КАС України у зв`язку з задоволенням позову з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2792205 від 07 липня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції Національної поліції України (03048 м. Київ вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Демидова