Рішення № 91623899, 09.09.2020, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/936/20

Провадження № 2/165/415/20

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Нововолинську, в порядку письмового загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Шахта №1 Нововолинська" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві,-

встановив:

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що працював у ВП "Шахта №5 "Нововолинська", яке було перейменовано у ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" Шахта №5 ДП "Волиньвугілля", а згодом у ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" ДП "Волиньвугілля" на посадах електрослюсар підземний, начальник підземної дільниці та головний механік. Внаслідок шкідливих підземних умов праці він отримав низку професійних захворювань: хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з легким степенем зниження слуху І ст., хронічну радикулопатію, хронічний бронхіт ІІ ст. у фазі затихаючого задгострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., вібраційна хвороба ІІ ст., пневмоконіоз І-ІІ ст. Крім того, 28 травня 2002 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого 31 травня 2002 року складено відповідний акт за №25. За висновком МСЕК від 16 травня 2013 року у нього виявлено 55% втрати професійної працездатності, як наслідок, встановлено ІІІ групу інвалідності. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 березня 2013 року причиною виникнення такого захворювання стало фізичне навантаження, пил, шум, несприятливий мікроклімат, довготривала робота в шкідливих умовах. Оскільки захворювання виникло при виконанні ним своїх трудових обов`язків і заподіяна йому шкода випливає з трудових відносин, тому вважає, що вона має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання на виробництві та переносить і по сьогоднішній день. Він змушений постійно лікуватися та відновлювати своє послаблене здоров`я. Утруднене дихання та приглухуватість призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань заподіяних йому внаслідок професійного захворювання на виробництві, просить суд присудити до стягнення з відповідача в свою користь моральну шкоду в сумі 259 765 грн.

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року за заявою позивача, замінено первісного відповідача ДП "Волиньвугілля" на належного ДП "Шахта №1" Нововолинська".

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутності та просив задоволити позов (а.с. 67).

У судове засідання представник відповідача ДП "Шахта №1 "Нововолинська" не з`явився, в.о. директора Рудець В.І. у відзиві зазначив, що відповідно до наказу Міненерговугілля від 30 жовтня 2013 року №803 виділено із складу ДП "Волиньвугілля" технічну одиницю "Шахта №5 "Нововолинська" ВП "Шахтоуправління "Нововолинське", створено на її базі ДП "Шахта №5 "Нововолинська". п.7 вищевказаного наказу установлено, що ДП "Шахта №5 "Нововолинська" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Волиньвугілля", пов`язаних з діяльністю ТО "Шахта №5 "Нововолинська" ВП "Шахтоуправління "Нововолинське", згідно з розподільчим балансом, а також у частині забезпечення соціальних гарантій передбачених Гірничим законом України та Галузевою угодою. Згідно наказу Міненерговугілля від 25 листопада 2014 року №839 створено шляхом виділу ДП "Шахта №1 "Нововолинська". В актах розслідування хронічного професійного захворювання не зазначається наявності вини відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання. ОСОБА_1 , укладаючи трудовий договір був повідомлений і ознайомлений під розписку про його права і обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та про можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права, пільги і компенсацію за роботу в таких умовах. Тобто позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження здоров`я та його наслідки, відтак не має підстав вважати, що відповідач здійснив протиправні дії відносно останнього, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням шкоди здоров`ю. Крім того, зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів про перенесений стрес, депресію, інші негативні прояви психологічного стану, у результаті отриманого професійного захворювання. З огляду на вищевикладене просить суд відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював у ВП "Шахта №5 "Нововолинська", яке було перейменовано у ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" Шахта №5 ДП "Волиньвугілля", а згодом у ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" ДП "Волиньвугілля". Загальний стаж його роботи становить 42 роки 05 місяців 23 дні, з яких в умовах впливу шкідливих факторів 38 років 11 місяців 19 днів. Звільнений ОСОБА_1 з підприєства 28 лютого 2013 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з виплатою разової допомоги з розмірі тримісячної вихідної допомоги (а.с.3-10).

Згідно копії актів розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16 серпня 2011 року та від 28 березня 2013 року у ОСОБА_1 діагностовно наступні захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше, хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість, початкові явища (І ст.) зниження слуху, за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - захворювання професійне, встановлене вперше. Причиною виникнення професійних захворювань стало: пил, фізичні навантаження, несприятливий мікроклімат, вібрація, шум. По санітарно- гігієнічній характеристиці умов праці усі професії, які обіймав ОСОБА_1 відносяться до робіт ІІІ класу по факторам шкідливості. Враховуючи рівні шкідливих виробничих факторів на робочому місці працівника, стаж роботи, позивач перевищив допустимі величини тривалості робочого часу передбачені Державними санітарними правилами та нормами "Підприємства вугільної промисловості" ДСП 3.3.1.095-2002 (а.с.15-28).

Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №02049265 від 16 травня 2013 року, копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії ВЛН №0003952 від 16 травня 2013 року (а.с.9-10) позивач ОСОБА_1 втратив 55% професійної працездатності по професійних захворювань і йому була встановлена третя група інвалідності.

Крім того, відповідно до копії акту форми Н-1 за №25 від 28 травня 2002 року під час виконання позивачем трудових обов`язків на шахті стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав забій спини справа. Причиною нещасного випадку визнано мокрі трапи біля складу В (а.с.11-14).

У відзиві представник відповідача підтвердив, що зі складу ДП "Волиньвугілля" було виділено ДП "Шахта №1" Нововолинська", як правонаступника ВП "Шахтоуправління "Нововолинське" в склад якого входила ТО "Шахта №5 "Нововолинська", а відтак, в силу ч.1 ст.82 ЦПК України, дані обставини не підлягають доказуванню.

Нормами Конституції України, зокрема ст.21, ст.43, ст.46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач, заперечуючи позов зазначає, що вина підприємства у спричиненні професійного захворювання позивачу не була встановлена, а моральна шкода жодними письмовими доказами не підтверджується, з чим суд не погоджується.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , під час роботи в шахті отримав професійне захворювання, у зв`язку з чим втратив 55 відсотків професійної працездатності та був визнаний інвалідом ІІІ групи.

У судовому засіданні також встановлено, що останньому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання та переносить і по сьогоднішній день. ОСОБА_1 відчуває себе неповноцінною людиною, є обмеженим у реалізації своїх життєвих планів. Стан здоров`я позивача вимагає додаткових зусиль в організації його повноцінного життя.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням, позивачу рекомендовано спостереження, лікування (амбулаторне та стаціонарне), медична реабілітація, санітарно-курортне лікування, а також протипоказана важка фізична робота.

Представником відповідача суду не надано жодних доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_1 в порушенні вимог нормативних актів про охорону праці. В актах розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання зазначено, що вини потерпілого в порушенні законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не було встановлено, адміністрація шахти не в змозі забезпечити належні умови праці. На даний час технічно неможливо забезпечити виконання на шахті ДсанПіН "Підприємства вугільної промисловості" 3.3.1095-2002 р.

Відповідно до вимог частин 2, 3, 5 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Вищенаведені обставини дають суду підстави вважати, що діями відповідача, як правонаступника, який не забезпечив безпечні умови праці, позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

Позивач отримав професійне захворювання, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час. Професійне захворювання та його наслідки викликали сильні емоційні страждання у ОСОБА_1 , зокрема: душевний біль, постійне почуття неповноцінності, пригнічення. Будучи обмеженим у фізичних можливостях, він змушений постійно докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Той факт, що моральна шкода у зв`язку з одержаним професійним захворюванням на теперішній час не відшкодована позивачу підтверджено в судовому засіданні дослідженими матеріалами справи. Отже, спір з приводу відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди раніше не був предметом судового розгляду.

Відповідно до роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи характер моральних та фізичних страждань позивача, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що з відповідача ДП "Шахта №1" Нововолинська" в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 116 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з ДП «Волиньвугілля» в дохід держави 840,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України, на підставі ст.153, ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.1167 ЦК України, ст.13, ст.14 ЗУ "Про охорону праці", - суд,

постановив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Шахта №1" Нововолинська", юридична адреса: вул. Шахтарська, буд.42, м. Нововолинськ Волинської області, код ЄДРПОУ 39806601, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) 116 000 (сто шістнадцять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Стягнути з Державного підприємства "Шахта №1" Нововолинська", юридична адреса: вул. Шахтарська, буд.42, м. Нововолинськ Волинської області, код ЄДРПОУ 39806601, в дохід держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Волинського апеляційного суду з дня його проголошення безпосередньо або через Нововолинський міський суд Волинської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк