Ухвала суду № 91623559, 17.09.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2620/20

1-кс/154/745/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Володимир - Волинський

Слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Вітер І.Р., при секретарі Кравчук А.М., за участю прокурора Трофімука О.В., слідчого Берези А.М., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Колєсова М.Г., розглянувши клопотання слідчого СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області Берези А.М. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42020031060000024 від 16 березня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягався до відповідальності, а саме:

1) 21.10.2014 вироком Володимир-Волинського міського суду засуджений за ч. 3 ст. 15- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком 1 рік,

2) 16.05.2017 вироком Турійського районного суду засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з іспитовим строком 2 роки,

3) 26.12.2018 року вироком Володимир-Волинського міського суду за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з іспитовим строком 1 рік,

судимості відповідно до ст. 89 КК України зняті та погашені в установленому законом порядку,-

ВСТАНОВИВ:

За матеріалами клопотання, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що, керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбав та зберігав з метою збуту психотропну речовину - амфетамін і в подальшому, 25 березня 2020 року, близько 12 години, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, знаходячись неподалік від місця свого проживання, а саме біля будинку АДРЕСА_1 , незаконно збув ОСОБА_2 порошкоподібну речовину, загальною вагою 0,2010 гр., яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,0252 г. і яка згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №2 віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено, продавши її останньому за ціною 200 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбав та зберігав з метою збуту психотропну речовину - амфетамін і в подальшому, 26 серпня 2020 року, близько 19 години, 40 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, знаходячись на об`їзній дорозі між вулицями Пилипа Орлика та Ковельської в районі військової частини А1008 міста Володимир-Волинський Волинської області, незаконно повторно збув ОСОБА_3 порошкоподібну речовину, загальною вагою 0,3526 гр., яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, масою 0,1627 г. і яка згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №2 віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено, продавши її останньому за ціною 300 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбав та зберігав з метою збуту психотропну речовину - амфетамін і в подальшому, 09 вересня 2020 року, близько 14 години, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, знаходячись на об`їзній дорозі між вулицями Пилипа Орлика та Ковельської в районі військової частини А1008 міста Володимир-Волинський Волинської області, повторно незаконно збув ОСОБА_3 порошкоподібну речовину, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін і яка згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №2 віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено, продавши її останньому за ціною 1500 грн.

Крім того, 15.09.2020 року, близько 15.50 год., під час проведення санкціонованого обшуку за адресою АДРЕСА_2 у ОСОБА_1 працівниками Володимир-Волинського відділу поліції та УСР у Волинській області, було виявлено та вилучено 3 таблетки, схожі на таблетки суботекс, які містять в своєму складі наркотичний засіб – бупренорфін та згорток з порошкоподібною речовиною, схожою на психотропну речовину амфетамін, які останній повторно, незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

16.03.2020 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020031060000024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

15 вересня 2020 року, о 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 , затримано, в порядку ст.208 КПК України, як особу, що щойно вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

15.09.2020 слідчим, за погодженням з прокурором, складено та в той же день вручено ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру у вчинені злочинів передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

У зв`язку з наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, яка підтверджується у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами обшуків, протоколами за результатами проведених оперативних закупок, висновками експертів, а також іншими матеріалами кримінального провадження, та наявністю ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором у клопотанні просили застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб із альтернативною можливістю внесення нею застави в розмірі 105 100 гривень.

Ризики обгрунтовані тим, що:

- через тяжкість злочину, по яким йому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, у разі доведення вини ОСОБА_1 , а також враховуючи, що останній має широке коло знайомств серед осіб, які займаються незаконною діяльністю, в тому числі пов`язаною з розповсюдженням наркотичних засобів, у слідства є достатні підстави вважати, що він може та матиме можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, намагаючись уникнути покарання;

- оскільки на даний час не встановлено джерело придбання ОСОБА_1 наркотичних засобів та психотропних речовин, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі вона може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом приховування доказів його причетності до незаконного поводження із наркотичними засобами та психотропними речовинами, з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів незаконно впливати на свідків;

- оскільки ОСОБА_1 не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину пов`язаного з незаконним, а тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, вона може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення пов`язанні з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.

На переконання сторони обвинувачення необхідність застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, якими є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт не зможе запобігти встановленим та доведеним під час досудового розслідування ризикам.

В судовому засіданні слідчий з прокурором заявлені ними вимоги підтримали з підстав, визначених у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Колєсов М.Г. просили в задоволенні клопотання слідчого відмовити та не обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підозрюваний вказав на готовність до активної співпраці із слідством. Зазначив про наявність постійного житла у місті Володимир-Волинському, наявність на утриманні колишньої дружини та двох неповнолітніх дітей. Захисник заявив, що підозрюваний має постійне місце проживання, не має жодного наміру: ухилятись від слідства, впливати на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні, а тим більше вчиняти інших кримінальних правопорушень. Ризики, про які заявила сторона обвинувачення, є виключно припущеннями, які не були обгрунтованими жодними доказами. Крім того вказав на наявність у підозрюваного захворювання, яке неможливо лікувати в умовах ізоляції від суспільства. Клопотав про допит в судовому засіданні колишньої дужини підозрюваного ОСОБА_4 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказала, що є колишньою дружиною підозрюваного, проте після розлучення вони й надалі проживають разом, виховують двох неповнолітніх дітей. Позитивно охарактеризувала підозрюваного. Просила суд не позбавляти волі її чоловіка, який має всі можливості знаходитись вдома, опікуватися дітьми в час, оскільки в даній ситуації лише вона зможе працювати та утримувати сім`ю.

Вислухавши пояснення слідчого та думку прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просили клопотання задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника, які просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та дослідивши додані до клопотання матеріали, проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Обґрунтованість підозри є самостійним і досить важливим елементом доказування на стадії досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Лише за умови наявності обґрунтованої підозри кримінальний процесуальний закон передбачає застосування запобіжних заходів.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена, зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Зазначеним, ЄСПЛ встановив мінімальні гарантії, яких мають дотримуватись правоохоронні органи саме під час здійснення невідкладних дій задля попередження вчиненню злочинів чи відвернення негативних наслідків вже вчиненого злочину.

В цьому ж п.175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначає - «однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри».

На підтвердження зазначеного також свідчить наступна практика ЄСПЛ: Рішення у справах «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX. «Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3-5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia) № 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання, Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суд зважає на те, що у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування кваліфікація правопорушення є виключною прерогативою сторони обвинувачення, яка зобов`язана висувати версії, перевіряти їх на предмет достовірності обставин, збирати докази на підставі яких кваліфікувати дії особи, що вчинила правопорушення у відповідності до положень Кримінального кодексу України. Проте при обранні підозрюваному запобіжного заходу суд зобов`язаний надати оцінку сукупності доказів, якими обґрунтовується підозра у вчиненні злочину, для врахування можливості застосування того чи іншого запобіжного заходу.

За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, які кваліфікуються як: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинених повторно.

У відповідності до змісту ст.12 КК України, дані кримінальні правопорушення класифіковані як тяжкі злочини, санкція за вчинення яких передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Отже, суд приймає до уваги як одну із обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його винуватості.

У відповідності до змісту матеріалів клопотання та повідомлення про підозру від 15 вересня 2020 року, ОСОБА_1 на цій стадії досудового розслідування інкримінуються чотири епізоди злочинів, пов`язаних із незаконним обігом психотропних речовин, об`єднаних метою їх збуту іншим особам, вчинених протягом чотирьох місяців.

Проте, суд звернув увагу на те, що зміст повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні злочинів, не відповідає змісту інформації, викладеній у витягу з ЄРДР в даному кримінальному провадженні, зокрема щодо невнесення відомостей про повідомлення про підозру у всіх епізодах протиправної діяльності, що інкримінується підозрюваному.

Повідомлена ОСОБА_1 підозра за епізодом від 25 березня 2020 року обгрунтована протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу оперативної закупки. Однак, зміст даного доказу в сукупності із висновком експерта № 217 від 15 квітня 2020 року свідчить про збут ОСОБА_1 особі на прізвище ОСОБА_3 психотропної речовини «амфетамін» масою 0, 0252 грам, однак за змістом повідомлення ОСОБА_1 про підозру, йому інкримінується факт збуту такої ж речовини у цей же день не ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 .

Оскільки інших доказів суду не подано, в даному випадку обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення , яке йому інкримінується є сумнівною.

За другим епізодом від 26 серпня 2020 року обґрунтованість підозри ОСОБА_1 не викликає будь-яких протиріч, оскільки на його причетність до вчинення правопорушення вказують протокол контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 26 серпня 2020 року, а також висновок експертизи № 814 від 10 вересня 2020 року.

Третій епізод злочинної діяльності від 09 вересня 2020 року не обгрунтований у клопотанні жодним доказом. Суд не приймає доводів слідчого про те, що на даний час вони не розтаємнені, оскільки обґрунтованість підозри не може базуватись на припущеннях.

За четвертим епізодом кримінальних правопорушень від 15 вересня 2020 року у вину ОСОБА_1 ставиться незаконне придбання та зберігання з метою збуту 3 таблеток, схожих на препарат субутекс із вмістом наркотичного засобу бупренорфіну, які були вилучені у підозрюваного під час проведення обшуку, однак відповідний протокол обшуку від 15 вересня 2020 року не містить такої інформації.

Зважаючи на це, станом на час розгляду клопотання суд не має підстав вважати те, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні усіх епізодів кримінальних правопорушень є у повній мірі обгрунтованою.

Проте, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації кримінального правопорушення, виходячи лише з фактичних даних, зазначених у доданих до клопотання документів, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин з метою їх збуту.

Слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що ОСОБА_1 матиме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; впливати на свідків, приховувати докази, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики стороною обвинувачення обгрунтовані виключно кримінально-правовою історією підозрюваного, за якою він неодноразово протягом 2014-2018 років притягався до кримінальної відповідальності, був засуджений, в тому числі за вчинення корисливих злочинів. Також, востаннє ОСОБА_1 було засуджено вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 грудня 2018 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із визначенням іспитового строку терміном 1 рік на підставі ст.75 КК України.

Проте, як вбачається із змісту довідки УІАП ГУНП у Волинській області 24 січня 2020 року ОСОБА_1 було знято з обліку Володимир-Волинської філії ДУ «Центр пробації» в Волинській області на підставі ухвали Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 грудня 2019 року у зв`язку із закінчення іспитового строку.

Отже, судимість ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.89 КК України є погашеною.

У відповідності до ч.2 ст.88 КК України, судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим (Правова позиція Верховного Суду у постанові від 27.09.2018 року у справі ВС/ККС № 647/1831/15-к).

Іншого належного обґрунтування заявлених ризиків стороною обвинувачення наведено не було. Жодного доказу у їх підтверджено також суду не надано.

За таких обставин слідчим та прокурором не доведено та не надано доказів існування хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Твердження щодо їх існування є виключно припущеннями сторони обвинувачення, які в жодному випадку не можуть бути прийнятими судом та використані у процесі доказування обставин у кримінальному процесі.

Крім того, прокурором та слідчим не було обґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу, в їх сукупності.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

У справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує необґрунтованість ризиків про які зазначив прокурор, а також не наведення переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.

Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який має визначене місце проживання за місцем розслідування кримінального провадження, заявив про готовність активно сприяти досудовому розслідуванню не приховуючи жодних фактів та обставин вчиненого, неможливість ним приховати інші докази, оскільки за місцем проживання підозрюваного вже було проведено обшук, докази, які вилучені, знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та доказів щодо їх наявності.

Також суд приймає до уваги і наявність медичних показань підозрюваного, які свідчать про потребу постійного лікування, а доказів про можливість такого лікування в умовах ізоляції від суспільства суду надано не було.

Зважає суд і на те, що за вчинення злочинів раніше підозрюваний ОСОБА_1 не утримувався під вартою, в розшук не оголошувався, виконав свої процесуальні обов`язки, досудове розслідування та судовий розгляд у всіх справах завершувалися вироками та відбуттям покарання із визначенням іспитових строків, за якими, покладені вироками суду обов`язки він виконав, наслідком чого було звільнення від покарання та погашення судимості.

Прокурором під час розгляду клопотання не подано переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м`який запобіжний захід.

На підставі вище викладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку немає, тому приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього, процесуальних обов`язків визначених частиною 5 ст.194 КПК України, та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176-183, 193, 194, 198 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні слідчого СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області Берези А.М. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України - відмовити

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном на два місяці із забороною цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- за першим викликом прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатися із місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (в разі їх наявності).

- носити електронний засіб контролю;

Строк дії ухвали 2 (два) місяця з дня її оголошення.

Ухвалу передати для виконання у Володимир-Волинський відділ поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 18 вересня 2020 року.

Слідчий суддя (підпис).

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер