Ухвала суду № 91623532, 17.09.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2620/20

1-кс/154/741/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

17 вересня 2020 року м. Володимир - Волинський

Слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Вітер І.Р., при секретарі Кравчук А.М., за участю прокурора Трофімука О.В., слідчого Берези А.М., підозрюваної ОСОБА_1 , її захисника Юнчик О.М., розглянувши клопотання слідчого СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області Берези А.М. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 42020031060000024 від 16 березня 2020 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Володимир-Волинський Волинської області, з професійно-технічною освітою, працюючої поштаркою поштового відділення №2 Льотниче центру поштового зв`язку «Укрпошта», розлученої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

ВСТАНОВИВ:

За матеріалами клопотання ОСОБА_1 , керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбала та зберігала з метою збуту психотропну речовину - амфетамін і в подальшому, 20 червня 2020 року, о 20 годині 24 хвилини, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, знаходячись за місцем свого проживання, а саме у дворі будинку АДРЕСА_1 , незаконно збула ОСОБА_2 порошкоподібну речовину, загальною вагою 0,1341 гр., яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,0432 г. і яка згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №2 віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено, продавши її останньому за ціною 100 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбала та зберігала з метою збуту психотропну речовину - амфетамін і в подальшому, 31 серпня 2020 року, о 22 годині 55 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, знаходячись за місцем свого проживання, а саме у дворі будинку АДРЕСА_1 , повторно незаконно збула ОСОБА_3 порошкоподібну речовину, загальною вагою 0,3932 гр., яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,2216 г. і яка згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №2 віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено, продавши її останньому за ціною 300 грн.

Крім того, 15.09.2020 року, близько 15.50 год., під час проведення санкціонованого обшуку в автомобілі марки «БМВ», н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що був зупинений працівниками поліції на автодорозі, неподалік села Шистів, Володимир-Волинського району Волинської області, працівниками Володимир-Волинського відділу поліції та УСР у Волинській області, було виявлено та вилучено 3 згортки з порошкоподібною речовиною, схожою на психотропну речовину - амфетамін, яку остання повторно, незаконно придбала, перевозила та зберігала з метою подальшого збуту.

16.03.2020 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020031060000024 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

15 вересня 2020 року, о 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 , затримано, в порядку ст. 208 КПК України, як особу, яка щойно вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.

15 вересня 2020 року слідчим, за погодженням з прокурором, складено та в той же день вручено ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст.307 КК України.

У зв`язку з наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих їй злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, яка підтверджується у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами обшуків, протоколами за результатами проведених оперативних закупок, висновками експертів, а також іншими матеріалами кримінального провадження, а також наявністю ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором у клопотанні просили застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб із альтернативною можливістю внесення нею застави в розмірі 200 000 гривень.

Ризики обгрунтовані тим, що:

- через тяжкість злочину, по яким їй оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, у разі доведення вини ОСОБА_1 , а також враховуючи, що остання має широке коло знайомств серед осіб, які займаються незаконною діяльністю, в тому числі пов`язаною з розповсюдженням наркотичних засобів, у слідства є достатні підстави вважати, що вона може та матиме можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, намагаючись уникнути покарання;

- оскільки на даний час не встановлено джерело придбання ОСОБА_1 наркотичних засобів та психотропних речовин, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі вона може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом приховування доказів її причетності до незаконного поводження із наркотичними засобами та психотропними речовинами, з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів незаконно впливати на свідків;

- оскільки ОСОБА_1 раніше вже притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочину пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, а тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, вона може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення пов`язанні з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.

На переконання сторони обвинувачення необхідність застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, якими є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт не зможе запобігти встановленим та доведеним під час досудового розслідування ризикам.

В судовому засіданні слідчий з прокурором заявлені ними вимоги підтримали з підстав, визначених у клопотанні.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисник Юнчик О.М. просили в задоволенні клопотання слідчого відмовити та не обирати відносно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підозрювана вказала на свою непричетність до вчинення злочинів, а також наявність на її утриманні неповнолітньої дочки, яка хворіє, ще двох повнолітніх дітей, що навчаються, а також матері пенсійного віку. Захисник заявила, що підозрювана має постійне місце проживання, не має жодного наміру: ухилятись від слідства, впливати на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні, а тим більше вчиняти інших кримінальних правопорушень. Ризики, про які заявила сторона обвинувачення, є виключно припущеннями, які не були обгрунтованими жодними доказами.

Вислухавши пояснення слідчого та думку прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просили клопотання задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваної ОСОБА_1 , її захисника, які просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та дослідивши додані до клопотання матеріали, проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, приходжу до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, виходячи з наступних підстав.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Обґрунтованість підозри є самостійним і досить важливим елементом доказування на стадії досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Лише за умови наявності обґрунтованої підозри кримінальний процесуальний закон передбачає застосування запобіжних заходів.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена, зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Зазначеним, ЄСПЛ встановив мінімальні гарантії, яких мають дотримуватись правоохоронні органи саме під час здійснення невідкладних дій задля попередження вчиненню злочинів чи відвернення негативних наслідків вже вчиненого злочину.

В цьому ж п.175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначає - «однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри».

На підтвердження зазначеного також свідчить наступна практика ЄСПЛ: Рішення у справах «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX. «Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3-5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia) № 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання, Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суд зважає на те, що у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування кваліфікація правопорушення є виключною прерогативою сторони обвинувачення, яка зобов`язана висувати версії, перевіряти їх на предмет достовірності обставин, збирати докази на підставі яких кваліфікувати дії особи, що вчинила правопорушення у відповідності до положень Кримінального кодексу України. Проте при обранні підозрюваному запобіжного заходу суд зобов`язаний надати оцінку сукупності доказів, якими обґрунтовується підозра у вчиненні злочину, для врахування можливості застосування того чи іншого запобіжного заходу.

За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, які кваліфікуються, зокрема, як: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинених повторно.

У відповідності до змісту ст.12 КК України, дані кримінальні правопорушення класифіковані як тяжкі злочини, санкція за вчинення яких передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Отже, суд приймає до уваги як одну із обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі доведення її винуватості.

У відповідності до змісту матеріалів клопотання та повідомлення про підозру від 15 вересня 2020 року, ОСОБА_1 на цій стадії досудового розслідування інкримінуються три епізоди злочинів, пов`язаних із незаконним обігом психотропних речовин, об`єднаних метою їх збуту іншим особам, вчинених протягом чотирьох місяців.

Вказана підозра обгрунтована протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які вказують на причетність підозрюваної ОСОБА_1 до вчинення збуту психотропних речовин 20 червня 2020 року та 31 серпня 2020 року особам щодо яких органом досудового розслідування вжито заходи забезпечення безпеки. В той же час, змістом даних протоколів підтверджуються факти причетності до вчинення цих кримінальних правопорушень також інших співучасників, а їх роль та участь у вчиненні збуту психотропних речовин на даному етапі досудового розслідування підлягає встановленню.

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні вказаних злочинів надасть можливість їй ідентифікувати свідків обвинувачення, а відтак особисто або за допомогою інших невстановлених на даний час співучасників впливати на них з метою зміни або відмови від показань, що буде заподіянням шкоди кримінальному провадженню.

Разом з тим такий вплив на свідків може відбуватися, шляхом вчинення кримінального правопорушення, зокрема передбаченого ст.386 КК України.

Дані обставини в їх сукупності вказують на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Протоколом обшуку від 15 вересня 2020 року підтверджується факт виявлення та вилучення у автомобілі підозрюваної згортку з фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору. На даному етапі досудового розслідування у сторони обвинувачення відсутні категоричні докази належності даної речовини до наркотичних засобів або ж психотропної речовини, а також про їх розмір, оскільки ці відомості підлягають встановленню експертним шляхом. Проте в сукупності із попередньо встановленими обставинами, а також фактом приховання даного пакунка у салоні автомобіля, вказують на наявність достатніх підстав підозрювати ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні даних заборонених до обігу речовин. У підтвердження даної гіпотези, суд також звернув увагу на пояснення ОСОБА_1 , викладені нею власноручно у протоколі, які вказують про її обізнаність в тому, що вилучена речовина є «наркотиком», однак підозрювана заявила що він їй не належить.

Отже, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації кримінальних правопорушень, виходячи лише з фактичних даних, зазначених у доданих до клопотання документів, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

Крім того, як вбачається з доданих до клопотання документів, підозрювана ОСОБА_1 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочину пов`язаного з незаконним обігом наркотиків. А саме, 09.01.2018 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області її було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та засуджено до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, проте звільнено від відбування призначеного покарання на підставі п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Вказаний факт є свідченням про те, що ОСОБА_1 вважається несудимою.

Проте суд не може залишити поза увагою, те, що за встановленими обставинами даної справи, ОСОБА_1 зберігала без мети збуту у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , в перерахунку на висушену речовину 1151,57 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, незважаючи на те, що на той час разом із нею проживали ще троє її неповнолітніх дітей.

За змістом долучених до матеріалів справи протоколів контролю за вчиненням злочину від 20 червня 2020 року та 31 серпня 2020 року, збут підозрюваною психотропних речовин також фіксувався за місцем постійного її проживання та дітей.

Вказані обставини також підтверджують підвищену суспільну небезпеку особи підозрюваної ОСОБА_1 , свідчать про системність її протизаконної поведінки.

Таким чином, при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрювана ОСОБА_1 через тяжкість злочинів, по яким їй оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, у разі доведення вини ОСОБА_1 , а також враховуючи, що остання має широке коло знайомств серед осіб, які займаються незаконною діяльністю, в тому числі пов`язаною з розповсюдженням наркотичних засобів, може та матиме можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення, намагаючись уникнути покарання. Також є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі вона може перешкоджати кримінальному провадженню, в тому числі шляхом приховування доказів її причетності до незаконного поводження із наркотичними засобами.

Наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, а тому слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Беручи до уваги вищенаведене, суд на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винною, вік, дані про її особу, ступінь соціальних зв`язків, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання вказаних ризиків, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, суд приходить до висновку, що обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам останньої переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; спробам знищити, сховати або спотворити докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких документів про наявність медичних протипоказань утримання на даний час підозрюваної ОСОБА_1 в умовах ізоляції, в ході розгляду клопотання суду не надано.

Доводи захисту про наявність на утриманні підозрюваної неповнолітньої дитини та позитивні характеристики за місцем проживання та роботи в даному випадку на переконання суду є недостатніми. Суд приймає до уваги, що неповнолітня дитина підозрюваної проживає разом із бабусею та іншими двома вже повнолітніми братом і сестрою.

В той же час, суд звертає увагу на обов`язок Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області щодо негайного повідомлення відповідного органу опіки та піклування за місцем проживання дитини про вжиття відповідних заходів для надання їй статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та за наявності підстав забезпечення її піклуванням, у відповідності до пп.7 п.24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, № 866 від 24 вересня 2008 року.

В даному випадку тримання під вартою є виправданим, оскільки застосовується на визначений строк, а саме до 60 днів, а конкретні ознаки систематичної злочинної поведінки підозрюваної прямо вказують на наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При цьому судом також приймається до уваги підвищена суспільна небезпеки правопорушень, які інкримінуються підозрюваній, оскільки безпосереднім їх об`єктом є здоров`я населення.

За вказаних обставин суд визнає не достатніми доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваної більш м`яких запобіжних заходів, а тому вважає за належне застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176-183, 193, 194, 198 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області Берези А.М. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України - задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Володимир-Волинський Волинської області, з професійно-технічною освітою, працюючої поштаркою поштового відділення №2 Льотниче центру поштового зв`язку «Укрпошта», розлученої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали покласти на Володимир-Волинський ВП ГУНП у Волинській області.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислювати з 15 вересня 2020 року.

Строк дії ухвали закінчується о 24 годині 13 листопада 2020 року.

Встановити розмір застави ОСОБА_1 в сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень з можливістю внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу – «ПІБ особи, яка вносить заставу на рахунок та ПІБ особи за яку внесено застава, найменування суду, що виніс рішення, номер справи».

У разі внесення застави на підозрювану ОСОБА_1 покласти обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема:

1) прибувати до слідчого у кримінальному провадженні на першу його вимогу;

2) не відлучатися із населеного пункту за місцем постійного проживання без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (в разі їх наявності);

6) носити електронний засіб контролю;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 листопада 2020 року включно.

Роз?яснити підозрюваній, що у разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Волинській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі СІЗО.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово орган, за яким буде рахуватися ОСОБА_1 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_1 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 18 вересня 2020 року.

Слідчий суддя: (підпис).

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер