Ухвала суду № 91623320, 17.09.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7372/20

Провадження №2/522/4598/20

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

18 вересня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа на боці відповідача – ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації, та за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації,

ВСТАНОВИВ :

До Приморського районного суду м. Одеси 08.05.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа на боці відповідача – ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації від 30.04.2020р.

Ухвалою суду 13.05.2020 року провадження у справі було відкрите в загальному позовному порядку та провести підготовче засідання 12.06.2020 року.

У підготовче засідання 12.06.2020 року з`явились позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 , представник відповідача ОСОБА_5 , у клопотанні від ОСОБА_2 про об`єднання справ в одне провадження від 19.05.2020 року було відмовлено.

У підготовче засідання 09.07.2020 року з`явились третя особа ОСОБА_2 та представник третьої особи Самодурова Н.В., Бугайчука В.В. було залучено у якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 за його заявою від 07.07.2020 року.

У підготовче засідання 28.07.2020 року з`явились третя особам ОСОБА_2 та новий представник відповідача в особі директора Киричок О.Г., які позов не визнали.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року клопотання третьої особи про об`єднання справ в одне провадження – задоволено та об`єднано в одне провадження:

- цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа на боці відповідача – ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації (справа №522/7372/20) та

- цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації (справа №522/7847/20) (с. Чернявська Л.М.).

Присвоєно зведеній цивільній справі №522/7372/20. Розгляд справи відкладено на 10.09.2020р..

У зв`язку з неявкою сторін 10.09.2020 року розгляд справи відкладено на 16.09.2020 року.

У підготовче засідання 16.09.2020 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляд справи належним чином.

У матеріалах справи наявна заява представника третьої особи – ОСОБА_6 від 16.09.2020 року, згідно якої просила закрити провадження у справі з тих підстав, що відсутній предмет спору (п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України), оскільки вважає, що в силу прямої вказівки законодавства спірні питання мають вирішуватись відповідно до статутних документів відповідної громадської організації, та спір не підлягає розгляду в порядку судочинства. Також як на підставу позову посилалась на відсутність предмету спору, оскільки позивач оспорює правовий акт індивідуальної дії статутного органу юридичної особи, відносно якої ним особисто подано заяву від 15.10.2019 року про залишення членства у лавах даної юридичної особи.

Розгляд справи був відкладений на 17.09.2020 року для належного ознайомлення сторони позивача з клопотанням про закриття провадження у справі.

У судове засідання 17.09.2020 року представник відповідача ОСОБА_7 , який обраний з 30.04.2020р., в засідання не з`явився, поважність причин неявки суду не повідомив.

Представником позивачів – адв. ОСОБА_4 до суду 17.09.2020 року були подані заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що спір має розглядатися саме в судовому порядку та вважає, що положення Закону України «Про громадські об`єднання» не свідчать про неможливість судового оскарження рішень статутних органів громадських об`єднань. Також, у запереченнях представник позивачів посилався на те, що нібито думка щодо клопотання про закриття провадження у справі була висловлена суддею ще до його розгляду по суті в коридорі 16.09.2020 року.

Представник ОСОБА_6 також не з`явилась в судове засідання 17.09.2020р. надавши до суду заяву про проведення судового засідання у її відсутність.

Між тим, зважаючи на належне сповіщення сторін, на положення ст.223 ЦПК України, а також ознайомлення представника позивачів із вищевказаним клопотанням про закриття провадження у справі (останній заперечував проти його задоволення), з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності сторін.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього рішення є 18.09.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Закон України від 24 грудня 1993 року № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт» (далі - Закон № 3808-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Згідно зі ст. 5 Закону № 3808-XII державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 24 липня 2013 року № 390/2013 (далі - Положення), визначено, що Міністерство молоді та спорту України (далі - Мінмолодьспорт України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінмолодьспорт України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту.

Основними завданнями Мінмолодьспорту України є забезпечення формування та реалізація державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту, участь у формуванні та реалізація в межах своєї компетенції державної політики у сфері волонтерської діяльності (п. 3 Положення).

Мінмолодьспорт України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, сприяє національним спортивним федераціям України та фізкультурно-спортивним товариствам у забезпеченні розвитку олімпійських і неолімпійських видів спорту, спорту ветеранів, національним спортивним федераціям інвалідів з нозологій - у розвитку видів спорту інвалідів, поліпшенню їх матеріально-технічної бази, надає іншу підтримку; встановлює порядок атестації тренерів та спортивних суддів; приймає рішення про надання громадському об`єднанню фізкультурно-спортивної спрямованості статусу національного або відмову в його наданні; затверджує положення про національні збірні команди України з видів спорту, визнаних в Україні; затверджує порядок присвоєння спортивними федераціями кваліфікаційних категорій спортивним суддям; затверджує Положення про Єдину спортивну класифікацію України, порядок видачі посвідчення про присвоєння відповідного спортивного розряду, затверджує зразки нагрудних значків, що свідчать про рівень спортивної, суддівської кваліфікації, а також установлює перелік спортивних нагород для переможців і рекордсменів всеукраїнських спортивних змагань; організовує здійснення контролю за якістю фізкультурно-спортивних послуг (п. 4 Положення).

Відповідно до ст. 20 Закону № 3808-XII спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо; далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Відповідно до ст. 20 Закону № 3808-XII спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо; далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту. У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, забезпечують розвиток відповідного виду спорту; представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях; здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань; інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань. Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації можуть отримувати з державного бюджету фінансову підтримку відповідно до закону на розвиток відповідного виду спорту, організацію і проведення спортивних заходів.

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі - Закон №4572-VI) громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

За нормами ст. 3 Закону № 4572-VI громадські об`єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, (…) в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом. Рівність перед законом передбачає, що громадські об`єднання є рівними у своїх правах та обов`язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об`єднання.

Із матеріалів позовної заяви убачається, що спір виник між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (членами громадської організації) та громадською організацією «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», яка відповідно до Статуту є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема спортивних, екологічних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів своїх членів.

Організація здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про громадські об`єднання» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», інших законів та нормативно-правових актів, а також Статуту.

У відповідності до п.1.5 Статуту, організація створена та діє на засадах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу її членів, прозорості, відкритості та публічності.

У відповідності до п.1.9 Статуту, втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових, і службових осіб, а також посадових осіб інших об`єднань громадян у діяльності Організації, так само як втручання Організації та її посадових і службових осіб у діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а також у діяльність інших об`єднань громадян, не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

У відповідності до п.4.2 Статуту, до керівних органів Організації належать: вищий керівний орган – Конференція; центральний постійнодіючий орган управління – Рада; виконавчий орган – Директор.

У відповідності до п.4.27.11 Статуту, конференція можуть вирішувати будь-які питання діяльності Організації, у тому числі й питання, вирішення яких віднесено до компетенції інших органів Організації.

До виключних повноважень конференції відноситься, зокрема, формування складу статутних органів (обрання та відкликання) членів: Ради, Ревізійної комісії, Директора.

Беручи до уваги наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов про визнання протиправним і скасування рішення статутного органу громадської діяльності не може бути розглянутий в судовому порядку цивільного судочинства (у тому числі у судовому порядку будь-якої юрисдикції).

Відповідного правового висновку дійшов Верховний суд у постанові від 27 березня 2019 року по справі №826/4734/16.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника третьої особи як на підставу для закриття провадження у справі відсутність предмету спору, з тих підстав, що позивач за власною заявою вийшов з членства юридичної особи, правовий акт якої оскаржує. Оскільки на підтвердження викладеного представником не було надано жодних доказів та окрім того на думку суду зазначене не свідчить про відсутність між сторонами спірних правовідносин.

Також, суд відхиляє посилання представника позивачів із приводу того, що головуючою ще 16.09.2020 року було висловлено думку з приводу заявленого клопотання, оскільки такі посилання не відповідають дійсності та не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись ст..206, ст. 247 ч.2, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа на боці відповідача – ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації, та за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації, – закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 18.09.2020 року.

Суддя Домусчі Л.В.