Рішення № 91622109, 17.09.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 926/1031/20

За позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 592 940,42 грн

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники сторін:

від позивача (в режимі ВКЗ) – адвокат Орел С.С.

від відповідача – адвокат Ткач Ф.Г.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 592 940,42 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 29 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та відповідачем Міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго” укладено договір № 5176/1718-КП-38 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 8 112 549,97 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Позивач стверджує, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно оплату та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Далі позивач вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, останнім нараховано 390 252,29 грн. – пені; 59 681,60 грн. – 3% річних; 143 006,53 грн. – інфляційних втрат.

Відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, проте просить суд зменшити розмір стягнення пені на 90%.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2020 року, судову справу № 926/1031/20 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15 травня 2020 року прийнято справу № 926/1031/20 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року відкладено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 01 липня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 липня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 26 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 926/1031/20; призначено справу до розгляду по суті на 17 вересня 2020 року.

Адвокат позивача в судовому засіданні 17 вересня 2020 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 17 вересня 2020 року визнав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені; просив суд зменшити розмір пені на 90%.

Адвокат позивача в судовому засіданні 17 вересня 2020 року проти задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 90% заперечив.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис)

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17 вересня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, 29 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго” укладено договір № 5176/1718-КП-38 купівлі-продажу природного газу.

Доказів визнання недійсним або встановлення факту нікчемності чи не укладення вищевказаного договору суду не надано.

Згідно пунктів 1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1504,655 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 2017 – 63,924; листопад 2017 – 238,251; грудень 2017 – 314,008 (ІV квартал 2017 р. – 616,273); січень 2018 – 343,356; лютий 2018 – 290,426; березень 2018 – 254,600 (І квартал 2018 р. – 888,382).

02 квітня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору постачання природнього газу від 29 вересня 2017 року № 5176/1718-КП-38, згідно пункту 1. якої, Сторони додали до пункт 2.1. Договору абзац: “Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 53,687 тис. куб.м., у тому числі по місяцях квітень 2018 р. - 53,687 тис.куб.м.”.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 3.1. Договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: актів приймання-передачі природного газу, на виконання умов укладеного Договору, позивач передав у власність відповідача

для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 8 112 549,97 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу - від 31.10.2017р., у обсязі 25,918 тис.куб.м. від 30.11.2017р., у обсязі 127,856 тис.куб.м.; від 31.12.2017р., у обсязі 166,349 тис.куб.м.; від 31.01.2018р., у обсязі 180,623 тис.куб.м.; від 28.02.2018р., у обсязі 177,232 тис.куб.м.; від 31.03.2018р., у обсязі 171,390 тис.куб.м.; від 30.04.2018р., у обсязі 5,607 тис.куб.м.

Означені акти підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень щодо дати їх укладення.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 12.1 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 02 квітня 2018 року), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур`єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами Договору. Вказані обставини не заперечуються представником відповідача.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з визнання представником відповідача позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з останнім та вважає його таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення пені

Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 390 252,29 грн.

Правильність нарахування пені, окрім іншого, визнана представником відповідача.

Стосовно клопотання адвоката відповідача про зменшення на 90% розміру пені

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, положення частини 3 статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання або не виконання зобов`язання, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи не вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному окремому випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні гуртуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо надмірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі № 917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 903/322/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/1936/19, від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд виходить з того, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення населенню, а тому господарська діяльність останнього є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль; невиконання відповідачем зобов`язань зумовлено тим, що основним джерелом для оплати за послуги розподілу природнього газу є кошти, отримані як оплата з боку населення та бюджетних установ; державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, і відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ (в тому числі по Договору купівлі-продажу природного газу № 5176/1718-КП-38 від 29 вересня 2017 року); з урахуванням того, що відповідач виконав грошове зобов`язання за отриманий газ; збитковість підприємства згідно звітів про фінансові результати; надмірно велике нарахування пені, а також з урахуванням того, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку клопотання адвоката відповідача задовольнити частково та зменшити розмір пені яка підлягає стягненню на п`ятдесят відсотків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 9 статті 129 ГПК України унормовано, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір у розмірі 8 894,11 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, буд. 19-А, код 34519280) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) – 195 126,15 грн. – пені; 59 681,60 грн. – 3% річних; 143 006,53 грн. – інфляційних втрат та 8 894, 11 грн. – судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 195 126,14 грн. – пені.

Повний текст рішення складено та підписано – 18 вересня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк