Рішення № 91621898, 16.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2082/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ" (49007, м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 31) до Фізичної особи-підприємця Вагнер Яни Едуардівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 35909,13 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ" (позивач) до Фізичної особи-підприємця Вагнер Яни Едуардівни (відповідач) про стягнення 35909,13 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором №12/08 про надання транспортних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.01.2020, в частині здійснення експедитором повної та своєчасної оплати наданих перевізником послуг за заявкою на перевезення № 173 від 14.01.2020 у встановлені договором строки. З урахуванням наведеного, до стягнення з відповідача заявлено: заборгованість за послуги перевезення за заявкою на перевезення від 14.01.2020 №173 у розмірі 27589,00 грн.; пеню у розмірі 2505,71 грн.; штраф у розмірі 4451,23 грн.; 3% річних у розмірі 395,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 968,19 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

06.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про надання для огляду суду оригіналів доказів, які були подані разом із позовною заявою (вх. № 18107).

12.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов супровідний лист із відповіддю на позов та примірниками платіжних доручень (вх. № 18599), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

26.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 19669) із копіями платіжних доручень та доказами надіслання на адресу позивача відповіді на позов.

Надані відповідачем документи досліджено та приєднано до матеріалів справи.

16.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява (вх. № 21443), в якій позивач повідомляє суд про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 27589,00 грн., яка відбулася після звернення з цим позовом до господарського суду, на підставі чого, з урахуванням здійсненої оплати підтримує позовні вимоги про стягнення 4451,23 грн. штрафу, 2505,71 грн. пені, 395,00 грн. 3 % річних, 968,19 грн. інфляційних втрат.

Заяву позивача (вх. № 21443 від 16.09.20) досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

13.01.2020 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СТГ» (перевізник) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Вагнер Я.Е. (експедитор) було укладено договір №12/08 про надання транспортних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір, т.с. 1 а.с. 12-14), відповідно до умов якого, за дорученням експедитора перевізник зобов`язався здійснити доставку довіреного останньому вантажу до пункту призначення та видачу такого вантажу уповноваженій на його отримання особі.

Відповідно до п.2.2.1. вищевказаного договору експедитор зобов`язаний направити перевізнику заявку на перевезення у письмовій формі факсимільним зв`язком або на електронну адресу не пізніше 2 (двох) діб до дати подання автотранспорту під навантаження на транспортний засіб.

Експедитор зобов`язаний виплатити перевізнику належну винагороду (п.2.2.4. договору).

Разом з тим, пунктом 4.2. встановлено, що експедитор сплачує послуги перевізника з коштів, які надходять від замовника, протягом 14 банківських днів після надання перевізником оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, CMR-накладних та товарно - транспортних накладних.

Згідно з п.5.1. договору за невиконання або неналежно виконання зобов`язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність на підставі та у розмірі, встановлені з урахуванням вимог чинного законодавства України та договором.

Так, із обставин справи убачається, що відповідачем було направлено позивачу заявку на перевезення від 14.01.2020 за №173, за місцем навантаження: м. Ізмір, Туреччина, а місцем розвантаження - м. Київ, Україна.

Ставка фрахту та форма оплати відповідно до заявки становить 87589,00 грн. протягом 15 банківських днів з дати отримання оригіналів документів.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату транспортних послуг у міжнародному сполученні по маршруту м. Ізмір (Туреччина) - м. Київ (Україна) НОМЕР_1 / НОМЕР_2 від 14.01.2020 №14/01/20-04, згідно якого сума послуг склала 87589,00 грн. (а.с. 17).

Із наявної у матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №463849 убачається, що вантаж одержано замовником 28.01.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи (а.с. 16).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що за фактом виконання перевізником своїх зобов`язань за договором, експедитору направлено акт надання послуг від 28.01.2020 №28.01-01, а саме надання транспортних послуг у міжнародному сполученні по маршруту м. Ізмір (Туреччина) - м. Київ (Україна) АЕ9401ЕО/АЕ5281ХР, вартість яких складає 87 589,00 грн.

Вказаний оригінал акту надання послуг разом із оригіналами CMR-накладних на адресу відповідача були направлені кур`єрською доставкою ТОВ «Нова Пошта», які відповідачем були отримані згідно № відправлення - 59000483830989.

Зазначений акт надання послуг №28.01.-01 від 28.01.2020 відповідач підписав без будь-яких претензій та зауважень, підпис скріпив печаткою. Примірник підписаного акту надання послуг відповідач повернув позивачу, однак оплату вартості послуг у встановлені договором строки повністю та своєчасно не здійснив.

Виходячи із положень п. 4.2. договору, відповідач мав сплатити грошові кошти у розмірі 87589,00 грн. протягом 14 банківських днів з дати отримання оригіналів документів, тобто з 06.02.2020 по 26.02.2020 року.

Позивачем у позові наголошено, що відповідач не виконав свої зобов`язання відповідно до умов договору, а саме не здійснив оплату наданих транспортних послуг у строк та у розмірі, визначених у п.4.2. договору, здійснивши лише часткову оплату послуг згідно платіжних доручень (а.с. 19-29), у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за транспортні послуги по маршруту м. Ізмір (Туреччина) - м. Київ (Україна) у розмірі 27589,00 грн.

16.03.2020 у зв`язку з наявною заборгованістю за договором №12/08 про надання транспортних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.01.2020, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за вих. №16.03 про сплату заборгованості (а.с. 36). Ця претензія повернулася 06.04.2020 позивачу без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку «причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання».

На підставі наведеного, через несвоєчасну сплату відповідачем транспортних послуг, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 27589,00 грн., пеню у розмірі 2505,71 грн.; штраф у розмірі 4451,23 грн.; 3% річних у розмірі 395,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 968,19 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який заявлено до стягнення у розмірі 27589,00 грн. є обґрунтованим, доведеним та таким, що відповідачем не спростований.

Разом з тим, із обставин справи убачається, що після відкриття провадження у цій справі, відповідачем було сплачено суму заборгованості за послуги перевезення у розмірі 27589,00 грн. за заявкою на перевезення від 14.01.2020 №173, про що свідчать платіжні доручення та про що повідомлено суд позивачем у своїй заяві (вх. № 21443 від 16.09.20).

Враховуючи, що заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 27589,00 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом та після відкриття провадження у цій справі, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими відповідачем разом із відповіддю на позов (вх. № 18599 від 12.08.20), предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в цій частині вимог згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю.

Щодо заявлених до стягнення пені у розмірі 2505,71 грн. та штрафу у розмірі 4451,23 грн., суд виходить з наступного.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.1. договору за невиконання або неналежно виконання зобов`язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність на підставі та у розмірі, встановлені з урахуванням вимог чинного законодавства України та договором.

Суд звертає увагу, що в даному випадку договором не встановлено забезпечення виконання зобов`язання у вигляді сплати пені та штрафу. Діюче законодавство також не вказує на можливість позивачу в односторонньому порядку нараховувати у спірних відносинах пеню та штраф.

Таким чином, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені та штрафу, як виду забезпечення виконання зобов`язання, укладено не було.

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені та штрафу з відповідача, з урахуванням чого суд відмовляє у задоволенні вимог в частині заявлених до стягнення 4451,23 грн. штрафу та 2505,71 грн. пені.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 395,00 грн. та індексу інфляції у розмірі 968,19 грн., суд вирішив наступне.

Вимогами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 395,00 грн. та індексу інфляції у розмірі 968,19 грн., суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ" до Фізичної особи-підприємця Вагнер Яни Едуардівни підлягають частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вагнер Яни Едуардівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТГ" (49007, м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 31, код ЄДРПОУ 35679714) - 395,00 грн. 3 % річних; 968,19 грн. інфляційних втрат та 1694,77 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог про стягнення 27589,00 грн заборгованості - провадження у справі закрити.

У задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 2505,71 грн та штрафу у розмірі 4451,23 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" вересня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв