Рішення № 91621786, 10.09.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 Справа № 917/2099/19

м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ", вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське", вул. 1905 року, 32, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

про врегулювання розбіжностей, що залишилися неврегульованими під час укладення договору

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники сторін:

від позивача: Червона О.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3341 від 11.02.2020, довіреність № 06/2412 від 24.06.2020);

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - позивач/ ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ") звернулося до Комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське" (далі - відповідач/ КГЖЕП "Автозаводське") про врегулювання розбіжностей, що залишились неврегульованими при укладанні договору. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в процесі укладання Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 738 сторони не дійшли згоди по деяких пунктах договору.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.02.2020.

Ухвалою від 20.02.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 11.03.2020.

Ухвалою від 11.03.2020 суд відклав підготовче засідання на 02.04.2020.

У зв`язку із установленням на всій території України карантину з 12.03.2020 до 03.04.2020 постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, суд ухвалою від 19.03.2020 повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться 15.04.2020.

Ухвалою від 08.04.2020 суд повідомив сторін, що підготовче засідання 15.04.2020 не відбудеться у зв`язку із продовженням строку дії карантину.

29.07.2020 суд ухвалою повідомив сторін, що підготовче засідання відбудеться 20.08.2020.

20.08.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.09.2020.

В судове засідання 10.09.2020 відповідач чи його представник не з`явилися.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення. Таким чином, неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість.

Представник позивача під час розгляду справи по суті наполягає на задоволенні позову.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 з метою встановлення договірних відносин з постачання теплової енергії в гарячій воді ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (теплопостачальна організація за договором) направило на адресу КГЖЕП «Автозаводське» (споживач за договором) для підписання договір № 738 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

11.11.2019 відповідач повернув на адресу позивача підписаний Договір з протоколом розбіжностей.

Позивач розглянув підписаний з боку відповідача протокол розбіжностей до Договору і підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов в редакції відповідача, а саме пунктів 7, 21, 23, 26 та 35 Додатку № 1 до Договору.

Щодо запропонованих відповідачем змін до Договору в частині пунктів 1.3 та 5.8, викладених в протоколі розбіжностей, позивач не погоджується.

Так, в редакції позивача пункт 1.3 Договору відсутній.

Відповідач в протоколі розбіжностей виклав п. 1.3 в наступній редакції:

« 1.3. Даний договір укладено з урахуванням особливостей, передбачених законодавством України про здійснення публічних закупівель, що регулює особливості здійснення господарської діяльності Споживача, як розпорядника бюджетних коштів, який знаходиться на казначейському обслуговуванні.»

Позивач не погоджується із запропонованим відповідачем п. 1.3 Договору з огляду на те, що спірний договір укладається у відповідності та на підставі Закону України «Про теплопостачання», а не за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», а тому підстави для включення в Договір зазначеного пункту з посиланням на Закон України «Про публічні закупівлі» відсутні.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач жодним чином не підтвердив, що він являється розпорядником бюджетних коштів та не надав підтверджуючих документів. Як видно з реквізитів Договору, у відповідача відкрито рахунок на підставі якого він буде здійснювати розрахунки за даним договором у АТ «УкрСиббанк». Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно наголошує на включенні даного пункту в договір.

Щодо пункту 5.8 Договору, то вказаний пункт Договору позивач виклав в наступній редакції:

« 5.8. У випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.»

Відповідач в протоколі розбіжностей виклав пункт 5.8 Договору в наступній редакції:

« 5.8. Сторони домовились, що у зв`язку з особливою умовою господарювання Споживача (використання коштів Споживача як розпорядника бюджетних коштів), Теплопостачальна організація не має права застосовувати штрафні санкції до Споживача за несвоєчасне проведення розрахунків, якщо Споживач фінансові зобов`язання в органах казначейства зареєстрував своєчасно, але органом казначейства такі зобов`язання не були виконані (тобто кошти з казначейського рахунку Споживача своєчасно не надійшли на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації), що виключає вину Споживача, в тому числі і на момент пред`явлення претензії.».

Позивач зазначає, що відповідач цим самим намагається позбавити позивача можливості захистити свої права у випадку допущення з боку відповідача порушення умов договору.

Враховуючи викладене позивач вважає, що даний пункт не може бути включено до тексту Договору в редакції запропонованій відповідачем, та просить суд не включати даний пункт до тексту договору.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд врегулювати розбіжності за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 738, укладеним між ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» та КГЖЕП «Автозаводське», а саме:

- не доповнювати Договір пунктом 1.3. Договору, який запропонований відповідачем, Договір залишити в редакції позивача, в якій даний пункт відсутній;

- п. 5.8. Договору залишити в редакції Позивача, а саме: « 5.8. У випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.»

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на наступні обставини.

Так, відповідач зазначає, що КГЖЕП «Автозаводське» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Кременчука Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради, яка відповідно до Статуту є власником відповідача. Підприємство функціонально підпорядковане Управлінню житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради.

Статутом КГЖЕП «Автозаводське» також передбачено, що підприємство за відповідним рішенням власника частково фінансується (дотується) з місцевих та державного бюджетів та використовує отримані кошти. Предметом діяльності відповідача відповідно до його Статуту, зокрема, є утримання на балансі житлового фонду комунальної власності міста, Статутом підприємства також визначено, що його головним видом діяльності є утримання на балансі житлового фонду. Основним видом діяльності КГЖЕП «Автозаводське» відповідно до ЄДР є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

Рішенням- Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1298 від 24.12.2007 «Про погодження виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та початок регуляторної діяльності з затвердження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій» КГЖЕП «Автозаводське» визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.08.2008 «Про реорганізацію житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади міста Кременчука» КГЖЕП «Автозаводське» є правонаступником КГЖЕП «Молодіжне» і КГЖЕП «Центральне».

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Предметом спірного договору є постачання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» теплової енергії в гарячій воді у нежитлові приміщення, власником яких є територіальна громада м. Кременчука, та які за рішенням виконкому Кременчуцької міськради передані КГЖЕП «Автозаводське» на баланс. Фінансування оплати комунальних послуг за приміщення комунальної власності, що не передані в оренду, здійснюється з міського бюджету.

Відповідно до «Програми розвитку комунального госпрозрахункового підприємства «Автозаводське» на 2019рік», затвердженої Рішенням Кременчуцької міської ради від 11.10.2018, на 2019 рік заплановано фінансування з міського бюджету м. Кременчука на оплату послуг з централізованого опалення у вільних нежитлових приміщеннях комунальної власності міста у розмірі 1700000 грн.

«Програмою діяльності комунального госпрозрахункового підприємства «Автозаводське» на 2020 рік», затвердженої Рішенням Кременчуцької міської ради від 24.10.2019, на 2020 рік з міського бюджету м. Кременчука на оплату послуг з централізованого опалення у вільних приміщеннях комунальної власності міста заплановано фінансування у розмірі 1700000 грн.

Таким чином, КГЖЕП «Автозаводське» є балансоутримувачем приміщень, та, відповідно, розпорядником бюджетних коштів, і здійснює платежі за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України. Тобто, відповідач не є споживачем теплової енергії у розумінні ст. 1 Закону України "Про теплопостачання".

У період з 2009 року по 2018 рік теплову енергію у нежитлові приміщення комунальної власності, балансоутримувачем яких є відповідач, поставляло ПАТ «Полтаваобленерго» на підставі договору № 738 від 01.10.2009.

Після прийняття Закону України «Про публічні закупівлі» між КГЖЕП «Автозаводське» та ПАТ «Полтаваобленерго» було укладено договір № 738/8 від 16.02.2018 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до вказаного Договору КГЖЕП «Автозаводське» - замовник теплової енергії в гарячій воді, та згідно до п. 11.4. Договору, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Згідно ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що укладення договору з позивачем мало відбуватись за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі». Тому внесення до Договору пункту 1.3. в редакції відповідача є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Також відповідач зазначає, що наявність у нього поточного рахунку, відкритого у AT «УкрСиббанк» не спростовує той факт, що він є розпорядником бюджетних коштів. У Протоколі розбіжностей до спірного договору відповідачем у своїх реквізитах також вказано рахунок у ГУ УДКСУ у Полтавській області.

Враховуючи, що виконання умов договору про постачання теплової енергії стосовно оплати залежить від виконання органом Держказначейства взятих на себе відповідачем зобов`язань, наявність у договорі застереження про звільнення КГЖЕП «Автозаводське» від відповідальності за порушення строків оплати теплової енергії в разі затримки бюджетного фінансування, на думку відповідача відповідає нормам Бюджетного кодексу та нормам Господарського й Цивільного кодексів щодо звільнення від відповідальності через відсутність його вини у цьому порушенні.

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що листом за вих. № 01-12/434 від 29.11.2019 він повідомив ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» про те, що згоди на передачу до суду неврегульованих розбіжностей по вищезазначеному договору КГЖЕП «Автозаводське» не надає.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» у задоволенні позовних вимог та викласти п. 1.3. і п. 5.8 Договору № 738 про постачання теплової енергії у гарячій воді в редакції відповідача.

Позивач у відповіді на відзив наголошує на тому, що він згідно чинного законодавства має право передати виниклий спір на вирішення господарського суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Судом встановлено, що позивач отримав підписаний відповідачем протокол розбіжностей 11.11.2019, про що свідчить вхідний штамп ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" на супровідному листі від 11.11.2019.

Таким чином у строк по 02.12.2019 позивач повинен був розглянути протокол розбіжностей, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Протокол узгодження розбіжностей до Договору у власній редакції позивач направив відповідачу з супровідним листом датованим 02.12.2020. В цей же день 02.12.2020 позивач звернувся до суду з даним позовом, що підтверджується експрес-накладною Укрпошти на конверті, у якому надійшла позовна заява.

Таким чином, позивачем не порушено строки звернення до суду, визначені ч. 5 ст. 181 ГК України.

Відповідач зазначає, що він не надавав згоди на врегулювання розбіжностей в судовому порядку.

Вказане заперечення відповідача суд до уваги не бере, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг, до яких відносяться і послуги з постачання теплової енергії, здійснюється виключно на договірних засадах. Як зазначає позивач він є монополістом на ринку м. Кременчука по наданню послуг з теплопостачання. Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення спірного Договору є обов`язковим для сторін, отже позивач правомірно звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей, що залишилися не врегульованими.

Щодо неврегульованих пунктів Договору, суд зазначає наступне.

В Договорі у редакції позивача п. 1.3 відсутній.

Відповідач в протоколі розбіжностей виклав п. 1.3 в наступній редакції:

« 1.3. Даний договір укладено з урахуванням особливостей, передбачених законодавством України про здійснення публічних закупівель, що регулює особливості здійснення господарської діяльності Споживача, як розпорядника бюджетних коштів, який знаходиться на казначейському обслуговуванні.»

Суд погоджується із твердженням позивача стосовно того, що спірний Договір укладається у відповідності та на підставі Закону України «Про теплопостачання», а не за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», а тому підстави для включення в Договір зазначеного пункту з посиланням на Закон України «Про публічні закупівлі» відсутні.

Таким чином, пункт 1.3 в редакції відповідача не підлягає включенню у Договір.

Пункт 5.8 Договору позивач виклав в наступній редакції:

« 5.8. У випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.»

Відповідач в протоколі розбіжностей виклав пункт 5.8 Договору в наступній редакції:

« 5.8. Сторони домовились, що у зв`язку з особливою умовою господарювання Споживача (використання коштів Споживача як розпорядника бюджетних коштів), Теплопостачальна організація не має права застосовувати штрафні санкції до Споживача за несвоєчасне проведення розрахунків, якщо Споживач фінансові зобов`язання в органах казначейства зареєстрував своєчасно, але органом казначейства такі зобов`язання не були виконані (тобто кошти з казначейського рахунку Споживача своєчасно не надійшли на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації), що виключає вину Споживача, в тому числі і на момент пред`явлення претензії.».

Суд зазначає, що частиною 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов`язок споживача оплатити пеню у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено порядок нарахування річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, п. 5.8 Договору в редакції позивача відповідає нормам чинного законодавства.

Стосовно заперечень відповідача, що виконання умов договору про постачання теплової енергії стосовно оплати залежить від виконання органом Держказначейства взятих на себе відповідачем зобов`язань, а наявність у договорі застереження про звільнення КГЖЕП «Автозаводське» від відповідальності за порушення строків оплати теплової енергії в разі затримки бюджетного фінансування відповідає нормам Бюджетного кодексу та нормам Господарського й Цивільного кодексів щодо звільнення від відповідальності через відсутність його вини у цьому порушенні, суд зазначає наступне.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Пунктом 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17).

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, неналежне чи несвоєчасне фінансування відповідача з міського бюджету не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасно виконані зобов`язання по оплаті теплової енергії.

Враховуючи викладене, п. 5.8 Договору підлягає включенню у Договір в редакції позивача.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами, а отже задовольняються судом у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Врегулювати розбіжності за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 738, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" та Комунальним госпрозрахунковим житлово-експлуатаційним підприємством "Автозаводське", а саме:

- не доповнювати Договір пунктом 1.3 Договору, який запропонований відповідачем; Договір залишити в редакції Позивача, в якій даний пункт відсутній;

- п. 5.8 Договору залишити в редакції позивача, а саме: "5.8. У випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення."

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.09.2020.

Суддя О.С. Семчук