Рішення № 91621762, 08.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/967/20Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Борисової Н.В.,

розглядаючи справу № 916/967/20

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа"

про стягнення 1 117 219,13 грн.,-

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

06.04.2020 року позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 1005/20) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа" про стягнення 1 117 219,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу №DNH2LNI06063 від 02.08.2014р., в частині повної сплати розміру винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/967/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 07.05.2020 року.

Ухвалою суду від 07.05.2020 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 28.05.2020 року.

Ухвалою суду від 28.05.2020р., в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено до 25.06.2020 року.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 17.07.2020 року.

Ухвалою суду від 17.07.2020 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 04.08.2020 року.

Ухвалою суду від 04.08.2020р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 10.08.2020 року.

10.08.2020 року судове засідання було відкладено на 08.09.2020 року.

07.09.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” надійшло клопотання) про відкладення судового засідання у зв`язку із карантинними обмеженнями. При цьому, відповідач зазначає, що не має можливості забезпечити явку представника у судове засідання, оскільки всі представники юридичного департаменту, з яким укладено договір на представництво, у зв`язку з карантином були відправленні у відпустку без збереження заробітної плати. При цьому, зазначив про відсутність можливості для прийняття участі у судовому засіданні №916/967/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням технічних засобів.

Згідно положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).

Відповідно до пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 N 731-IX.

Отже такі процесуальні дії могли бути вчинені до спливу 06.08.2020 (Закон України від 18.06.2020 N 731-IX набрав чинності 17.07.2020) вказаного 20-денного строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Дія 97” проти України” зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Водночас, за результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення судового засідання від 07.09.2020 року судом було відмовлено у його задоволенні з огляду на таке:

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 р. № 291, від 04.05.2020 р. № 343) з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №292 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з 22.05.2020р. до 22.06.2020р. на усій території України установлено карантин, з продовженням на всій території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” від 30.03.2020р., який набрав чинності 02.04.2020р., внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України щодо продовження процесуальних строків згідно прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 року №760 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, продовжено карантин до 31.10.2020 року.

Дійсно визначені вказаною постановою обмежувальні заходи певною мірою перешкоджають учасникам справи здійснювати користування своїми процесуальними правами, зокрема, щодо участі у судовому засіданні.

Поряд з цим, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому господарський суд зазначає, що вирішення питання про відкладення розгляду справи відноситься до компетенції суду, та умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом з матеріалів справи, судові засідання неодноразово відкладались, з огляду на встановлення карантину, а тому відповідач у разі необхідності мав достатньо часу для реалізації свого процесуального права на подання пояснень по суті спору, у тому числі шляхом їх надіслання засобами поштового зв`язку чи електронної пошти.

Як зазначав відповідач у клопотанні про відкладення судового засідання, всі представники юридичного департаменту, з яким укладено договір на представництво, у зв`язку з карантином були відправленні у відпустку без збереження заробітної плати, проте відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника для захисту своїх прав та інтересів. Обґрунтування неможливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення у клопотанні відповідач не навів.

Враховуючи викладене вище, а також те, що на час проведення судового засідання 07.09.2020 року, на державному рівні вже було вжиті заходи щодо послаблення карантину, суд зазначає, що відповідач, у разі необхідності, мав можливість бути присутнім у даному судовому засіданні, як безпосередньо так і прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в зв`язку з чим у суду відсутні підстави для його задоволення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також порядок подання сторонами доказів встановлений ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності повідомлення учасників справи про необхідність подання додаткових доказів, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про подання сторонами всіх доказів необхідних для розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення своєчасного судового захисту, дотримуючись завдань судочинства щодо своєчасного розгляду справи, у межах розумного строку, суд приймає рішення у даній справі за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників учасників справи.

З метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 08.09.2020 року представники сторін не з`явились.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, між тим, про розгляд справи повідомлявся про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень. Водночас, суд зазначає, що відповідачем не було висловлено свою позицію щодо суті, однак враховуючи, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.09.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.09.2020р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (надалі – банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа" (надалі – лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №DNH2LNI06063, відповідно до якого відповідач отримав від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у платне користування Жатка Sunspeed 12-70 та зобов`язується сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі встановлених у додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний вище автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на права власності АТ КБ"ПриватБанк".

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (п. 2.2 договору).

За умовами п. 2.4 договору, лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, зазначений у п. 1.5 цього договору, без урахування авансу, зазначеного у п. 1.4 цього договору, згідно додатку №2, також винагороду за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі, згідно відповідної формули, складовими якої є: сума винагороди за користування майном, числове значення фінансової процентної ставки згідно цього договору (п. 2.3.2), базис днів у році для розрахунку процентів 360 днів, офіційний курс української гривні до євро/долару США на день розрахунку, порядковий номер дня розрахунків історії цього договору, різниця між сумою лізингу за договором та сумою погашення заборгованості за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня „і”, сума погашених процентів „Р” за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня „і”, офіційний курс гривні до євро/долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня „і”, вхідне сальдо на день розрахунку. Винагорода за моніторинг операції фінансового лізингу майном розраховується на дату, передбачену п. 11.1 цього договору для остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором або у день повного фактичного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку дострокового повного погашення зобов`язань за цим договором подальший розрахунок винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу майном відбувається згідно із зазначеною формулою, де подальші обороти після повного погашення зобов`язань розглядаються як початкові, “п” та “i” отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу майном здійснюється в українській гривні. Сума винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу майном сплачується у строк, зазначений у п. 11.1 цього договору, або у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.

За умовами п. 11.1 строк дії цього договору з дати підписання цього договору до 06.08.2019 року. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п.10.1-10.4.2 цього договору.

У додатку №2 до договору фінансового лізингу № DNH2LNI06063 від 07.08.2014 року зазначено, що графік лізингових платежів складається з:

1.Графіку відшкодування вартості майна.

2.Винагороди за відкриття рахунку у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.1 договору.

3.Винагороди за користування майном у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.2 договору.

4. Винагороди за отримання майна у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.3 договору.

5.Винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі та порядку сплати згідно п.2.4 договору.

19.08.2014 року між сторонами у справі було складено акт прийому-передачі майна до договору фінансового лізингу №DNH2LNI06063, за яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: Жатка Sunspeed 12-70 вартістю 551 560,75 грн. з ПДВ.

Відповідно до п, 2.9.4.8.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, у разі настання Події Дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання Події Дефошу (надалі - “Повідомлення про Дефолт”) та повернення Предмета лізингу. У Повідомленні про Дефолт, окрім зазначеної інформації, Лізингодавець ставить вимогу про повернення Заборгованості за фактичний строк користування Предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов`язань за цим Договором. Повернення Предмета лізингу здійснюється за адресою, вказаною у Повідомленні про Дефолт.

У порушення зазначених норм закону та умов Договору зобов`язання належним чином не виконані, в результаті чого 19.08.2014 р. відповідно до акту прийому-передачі Відповідач повернув предмет лізингу автомобіль Позивачу.

П. 2.9.4.8.2.4 Договору передбачено, що якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Повідомлення про Дефолт, Лізиигоодержувач не усунув Подію Дефолту, Лізиигоодержувач зобов`язаний негайно повернути в повному обсязі Заборгованість за цим Договором, яка відповідно розділу 2.9.4.1. "Визначення термінів та тлумачення" означає залежно від контексту грошові зобов`язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем, строк сплати за якими настав або (і) суму коштів за такими грошовими зобов`язаннями.

Наслідки неналежного виконання договору фінансового лізингу зі сторони Лізингоодержувача визначені у ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг”, яка передбачає право лізингодавця на відшкодування збитків.

Таким чином, Відповідно до умов Договору станом на 29.01.2020 року заборгованість Відповідача перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за фактичний строк користування предметом лізингу складає 1117219,13 грн., а саме: 199050,27 грн. - Заборгованість наданим кредитом (тілом кредиту); 120491,77 грн. - Заборгованість за процентами; 660251,81 грн - Заборгованість за винагородою; 137425,28 грн. - Заборгованість з пені.

Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу №DNH2LNI06063 від 07.08.2014 року.

Згідно зі статтею 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг”, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Так, суд зазначає, що за договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договору оренди та купівлі-продажу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2018 року у справі дійшов висновку, що застосована законодавцем конструкція “можуть включати”, а не “можуть лише включати” чи “можуть включати виключно”, як і зазначення в п. “г” даної норми загальної фрази “інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу”, свідчить, що даний склад лізингових платежів становить приблизний характер і є загальним орієнтиром для сторін договору фінансового лізингу. Повний та чіткий склад лізингових платежів, з врахуванням наведених положень ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони договору визначають та погоджують вільно, самостійно та на власний розсуд безпосередньо в договорі.

Як вище встановлено судом, за умовами п. 2.4 договору, лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, зазначений у п. 1.5 цього договору, без урахування авансу, зазначеного у п. 1.4 цього договору, згідно додатку №2, також винагороду за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі, згідно відповідної формули, складовими якої є: сума винагороди за користування майном, числове значення фінансової процентної ставки згідно цього договору (п. 2.3.2), базис днів у році для розрахунку процентів 360 днів, офіційний курс української гривні до євро/долару США на день розрахунку, порядковий номер дня розрахунків історії цього договору, різниця між сумою лізингу за договором та сумою погашення заборгованості за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня „і”, сума погашених процентів „Р” за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня „і”, офіційний курс гривні до євро/долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня „і”, вхідне сальдо на день розрахунку. Винагорода за моніторинг операції фінансового лізингу майном розраховується на дату, передбачену п. 11.1 цього договору для остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором або у день повного фактичного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку дострокового повного погашення зобов`язань за цим договором подальший розрахунок винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу майном відбувається згідно із зазначеною формулою, де подальші обороти після повного погашення зобов`язань розглядаються як початкові, “п” та “i” отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу майном здійснюється в українській гривні. Сума винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу майном сплачується у строк, зазначений у п. 11.1 цього договору, або у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.

Як встановлено судом, у додатку №2 до договору фінансового лізингу №DNH2LNI06063 від 07.08.2014 року зазначено, що графік лізингових платежів складається з: 1.Графіку відшкодування вартості майна; 2.Винагороди за відкриття рахунку у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.1 договору; 3.Винагороди за користування майном у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.2 договору; 4. Винагороди за отримання майна у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.3 договору; 5.Винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі та порядку сплати згідно п.2.4 договору.

При цьому з наявного в матеріалах справи та розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість Відповідача перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за фактичний строк користування предметом лізингу складає 1117219,13 грн., а саме: 199050,27 грн. - Заборгованість наданим кредитом (тілом кредиту); 120491,77 грн. - Заборгованість за процентами; 660251,81 грн - Заборгованість за винагородою; 137425,28 грн. - Заборгованість з пені.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість Відповідача перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за фактичний строк користування предметом лізингу складає 1117219,13 грн., а саме:

- 199050,27 грн. - Заборгованість наданим кредитом (тілом кредиту);

- 120491,77 грн. - Заборгованість за процентами;

- 660251,81 грн - Заборгованість за винагородою;

- 137425,28 грн. - Заборгованість з пені.

Розрахунки пені та відсотків перевірено судом та встановлено, що вони відповідає умовам договору від 07.08.2014р., вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами, а тому у повному обсязі підлягають задоволенню судом.

- За таких обставин, враховуючи те, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №DNH2LNI06063 від 07.08.2014р., а саме: 199050,27 грн. - Заборгованість наданим кредитом (тілом кредиту);

120491,77 грн. - Заборгованість за процентами; 660251,81 грн - Заборгованість за винагородою; 137425,28 грн. - Заборгованість з пені.

При цьому, відповідач жодним чином не спростував викладені позивачем, з посиланням на докази, факти існування між сторонами фактичних відносин щодо користування кредитними коштами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 530 цього ж Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вимог ст.ст.73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем до суду не надано доказів, підтверджуючих сплату грошових коштів у розмірі 1117219,13 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів відсутності боргу або контррозрахунку стягуваної суми, що дає суду підстави вирішувати спір за наявними письмовими доказами.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок на предмет правильності та законності заявленого до стягнення розміру заборгованості, вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору №DNH2LNI06063 від 07.08.2014 року, а саме не сплатив заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу відповідно договору фінансового лізингу №DNH2LNI06063 від 07.08.2014 року в сумі 1117219,13 грн., а саме:

199050,27 грн. - Заборгованість наданим кредитом (тілом кредиту); 120491,77 грн. - Заборгованість за процентами; 660251,81 грн - Заборгованість за винагородою; 137425,28 грн. - Заборгованість з пені.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” та стягнення з відповідача заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу відповідно договору фінансового лізингу №DNH2LNI06063 від 07.08.2014 року в сумі 1117219,13 грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідачем у справі доказів належного виконання своїх зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк" до матеріалів справи не надано.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 16758,29 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 233, 237, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа" про стягнення 1 117 219,13 грн., – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа" (65007, Одеська область, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.101, кв. 30, код ЄДРПОУ 19058491) на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. №1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу відповідно договору фінансового лізингу №DNH2LNI06063 від 07.08.2014 року в сумі 199 050 / сто дев`яносто дев`ять тисяч п`ятдесят/ грн.. 27 коп.. - заборгованість наданим кредитом (тілом кредиту); 120 491/ сто двадцять тисяч чотириста дев`яносто одна/ грн.. 77 коп.. - заборгованість за процентами; 660 251 /шісот шістдесят тисяч двісті п`ятдесят одна/ грн.. 81 коп. - заборгованість за винагородою; 137 425 /сто тридцять сім тисяч чотириста двадцять п`ять / грн.. ,28 коп.. - заборгованість з пені, та судовий збір у розмірі 16758 / шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім / грн.. 29 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 18 вересня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут