Рішення № 91621756, 02.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1162/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Балєвої Марії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача Фізичної особи-підприємця Самойлової Світлани Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, буд 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

за участю представників сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Балєва Марія Миколаївна звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Самойлової Світлани Анатоліївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 47,6 кв.м, укладеного 10.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною з його невід`ємною частиною - актом прийому-передачі від 10.10.2017.

Позовні вимоги ФО-П Балєвої М.М. обґрунтовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 10.10.2017 позивач не підписувала, підпис, який міститься у договорі та акті прийому-передачі, вчинений іншою особою, без наступного схвалення. При цьому позивач посилається на те, що спірна стаціонарна тимчасова споруда (павільйон) встановлена позивачем для здійснення підприємницької діяльності та розміщена на визначеному місці під розташування групи тимчасових споруд у відповідності до виданого Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради паспорту прив`язку та укладеного останнім з позивачем договору від 14.02.2017.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.05.2019 об 11:00. Окрім того, даною ухвалою суду залучено Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та витребувано у відповідача - Фізичної особи-підприємця Самойлової Світлани Анатоліївни оригінал договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 47,6 кв.м, укладеного 10.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною та оригінал акту прийому-передачі від 10.10.2017, який складений на виконання умов договору купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2019 відкладено підготовче засідання на 19.06.2019 об 11:00.

07.06.2019 за вх.№11414/19 до суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких третя особа зазначила, що не вбачає можливості висловити свої міркування на підтримку або заперечення проти позову, оскільки не в змозі підтвердити чи спростувати дійсність обставин, зазначених сторонами, їх представниками при подачі документів.

У підготовчому засіданні 19.06.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 10.07.2019 о 14:00.

09.07.2020 за вх.№13608/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просив суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, а також відмовити у задоволенні позову з огляду на його недоведеність.

У підготовчому засіданні 10.07.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 15.07.2019 о 16:00.

15.07.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№14094/19) та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх.№2-3338/19), а від відповідача - додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи (вх.№14095/19).

У підготовчому засіданні 15.07.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 18.07.2019 о 12:00 для надання відповідачу та третій особі можливості надати письмову позицію на подане позивачем клопотання про призначення експертизи.

У поданій відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та вважає, що заперечення відповідача не підтверджуються належними та допустимими доказами.

В обґрунтування поданого клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач зазначив, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 10.10.2017 позивач не підписувала, підпис, який міститься у договорі та акті прийому-передачі, за посиланнями позивача вчинений іншою особою, без наступного схвалення. При цьому позивач просив призначити експертизу по копіям оспорюваних документів за відсутності оригіналів останніх.

18.07.2019 за вх.№14310/19 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо призначення почеркознавчої експертизи, в яких відповідач зазначив про неможливість проведення експертизи, оскільки відсутній оригінал договору купівлі-продажу від 10.10.2017.

Витребуваних судом оригіналу договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 47,6 кв.м, укладеного 10.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною, та оригіналу акту прийому-передачі від 10.10.2017, який складений на виконання умов договору купівлі-продажу, відповідач до суду не надав.

18.07.2019 за вх.№14329/19 до суду від позивача надійшло клопотання та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.07.2019 клопотання Фізичної особи-підприємця Балєвої Марії Миколаївни за вх.№2-3338/19 від 15.07.2019 задоволено; призначено у справі №916/1162/19 почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано підписи від імені Балєвої Марії Миколаївни у графі "Продавець" на договорі купівлі-продажу від 10.10.2017 та акти прийому-передачі від 10.10.2017 самою Балєвою Марією Миколаївною чи іншою особою? Експертизу провести по копіям договору купівлі-продажу від 10.10.2017 та акту прийому-передачі від 10.10.2017, які містяться в матеріалах справи (а.с. 42-44); доручено проведення почеркознавчої експертизи Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

15.08.2019 за вх.№16347/19 до суду від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов лист разом з клопотанням експерта.

Листом господарського суду Одеської області від 21.08.2019, враховуючи необхідність розгляду клопотання експерта, витребувано у Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України матеріали справи №916/1162/19.

Ухвалою суду від 16.09.2019 поновлено провадження у справі №916/1162/19; призначено судове засідання на 16.09.2019 о 16:00.

16.09.2019 за вх.№18793/19 до суду від позивача надійшло клопотання та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.09.2019 клопотання експерта за вх.№2-3837/19 від 15.08.2019 задоволено частково; провадження у справі №916/1162/19 на час проведення експертизи зупинено.

09.10.2019 від директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - Костіна О.Ю. надійшов лист за вх.№20698/19 від 09.10.2019 разом із повідомленням про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку, зокрема, з ненаданням оригіналу договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 47,6 кв.м, укладеного 10.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною та оригінал акту прийому-передачі від 10.10.2017, який складений на виконання умов договору купівлі-продажу.

Листом від 10.10.2019 господарським судом повідомлено експерта про те, що матеріали господарської справи №916/1162/19 були скеровані до експертної установи 07.10.2019 відповідним супровідним листом за вих.№916/1162/19/5903/2019 від 07.10.2019 за підписом керівника апарату суду для продовження проведення судової експертизи.

Супровідним листом від 21.10.2019 за вх.№21589/19 від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали справи №916/1162/19.

Ухвалою суду від 04.11.2019 поновлено провадження у справі №916/1162/19; призначено підготовче засідання на 08.11.2019 о 16:00.

Ухвалою суду від 08.11.2019 призначено у справі №916/1162/19 почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - Чи виконано підписи від імені Балєвої Марії Миколаївни у графі "Продавець" на договорі купівлі-продажу від 10.10.2017 та акті прийому-передачі від 10.10.2017 самою Балєвою Марією Миколаївною чи іншою особою? Експертизу провести по копіям договору купівлі-продажу від 10.10.2017 та акту прийому-передачі від 10.10.2017, які містяться в матеріалах справи (а.с. 42-44); доручено проведення почеркознавчої експертизи Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 35, код ЄДРПОУ 25574222); провадження у справі №916/1162/19 на час проведення експертизи зупинено.

03.01.2020 за вх.№187/20 до суду від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання, до якого експертною установою долучено рахунок на оплату експертизи та зазначено, що у разі невиконання клопотання експерта протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання буде направлено повідомлення про неможливість виконання експертизи.

Листом від 13.01.2020 судом направлено на адресу позивача для термінової оплати експертизи оригінал рахунку №2209/2018 від 18.12.2019.

30.01.2020 за вх.№2382/20 до суду від позивача надійшла заява з квитанцією на оплату експертизи, яка залучена судом до матеріалів справи.

До господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 31.01.2020 №367-п за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, а також матеріали справи №916/1162/19. Висновком експерта Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України №367-П від 31.01.2020 засвідчено, що відповісти на питання чи виконано підписи від імені Балєвої Марії Миколаївни у графі "Продавець" на договорі купівлі-продажу від 10.10.2017 та акти прийому-передачі від 10.10.2017 самою Балєвою Марією Миколаївною чи іншою особою не виявилось можливим у зв`язку з неможливістю встановлення відсутності монтажу у вказаних документах. Визначено, що відповісти на питання буде можливим при наданні на дослідження оригіналів досліджуваних документів.

Ухвалою суду від 07.02.2020 поновлено провадження по справі №916/1162/19 з 24.02.2020; призначено підготовче засідання на 24.02.2020 о 14:20. Ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданнях суду на 25.02.2020 о 14:45 та 17.03.2020 о 14:45. Ухвалою суду від 25.02.2020 відкладено судове засідання на 17.03.2020 о 14:45. Ухвалою суду від 16.03.2020 у зв`язку з оголошеним на державному рівні карантином судове засідання призначено 07.04.2020 о 14:30. Ухвалою суду від 07.04.2020 відкладено судове засідання на 28.04.2020 о 12:15. Ухвалою суду від 28.04.2020 відкладено судове засідання на 13.05.2020 о 15:45. Ухвалою суду від 13.05.2020 відкладено розгляд справи на 02.06.2020 об 11:45. У судовому засіданні 02.06.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 16.06.2020 о 12:30. У судовому засіданні 16.06.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 202, 216 ГПК України про відкладення судового засідання на 07.07.2020 об 11:15. У судовому засіданні 07.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 202, 216 ГПК України про відкладення судового засідання на 22.07.2020 об 11:00.

19.05.2020 за вх.№12624/20 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

21.07.2020 за вх.№19172/20 до суду від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідачем зазначено про намір подати письмові пояснення з приводу висновку експерта від 31.01.2020 №376-П та щодо письмових пояснень позивача від 19.05.2020.

Ухвалою суду від 22.07.2020 відкладено розгляд справи на 02.09.2020 о 16:50.

31.08.2020 за вх.№22651/20 до суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з дією на території України карантину, при цьому без зазначення які саме дії унеможливлені для відповідача або які дії відповідач додатково має намір вчинити.

Справа №916/1162/19 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) сторони не повідомили суд про намір вчиняти якісь інші процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

При цьому у судовому засіданні 02.09.2020 судом у протокольній формі відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за вх.№22651/20 від 31.08.2020 в частині відкладення розгляду справи. Суд виходить з того, що розгляд справи неодноразово відкладався, наразі, враховуючи останні зміни до господарського процесуального законодавства, внесені Законом України від 18.06.2020 №731-IX, відсутні підстави для нерозгляду та чергового відкладення розгляду справи.

У судове засідання 02.09.2019 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу у судовому засіданні 02.09.2020 за поданими процесуальними позиціями сторін у справі.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

27.01.2017 ФО-П Балєва Марія Миколаївна звернулась до Управління розвитку споживчого та захисту прав споживачів Одеської міської ради із запитом на отримання висновку щодо можливості установки тимчасових споруд за конкретною адресою (АДРЕСА_3).

26.01.2017 ФО-П Балєва Марія Миколаївна звернулась до Управління розвитку споживчого та захисту прав споживачів Одеської міської ради із заявою про оформлення договору на право тимчасового користування місцем для розташування ТС за конкретною адресою (АДРЕСА_3).

30.01.2017 Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надано висновок, згідно з яким відповідно до п.7.3 додатку до «Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі», затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради підтверджує можливість установки тимчасової споруди та укладення договору на право тимчасового користування місцем для розміщення тимчасової споруди за адресою - АДРЕСА_3 та товарною спеціалізацією - продовольча група товарів, за умови наявності паспорту прив`язки виданого управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.

06.02.2017 за вих.№01-08/100 на адресу ФО-П Балєвої М.М. Управлінням архітектури та містобудування надіслано лист, в якому повідомлено, що ТС на території міста Одеси можуть розміщуватись виключно в рамках чинного законодавства, зокрема, з урахуванням вимог наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» та «Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі» затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI. Вказаним листом управління погодило місце розміщення групи тимчасових споруд (павільйони) площею 47,60 кв.м. за вказаною адресою на термін дії висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів та повідомило про необхідність отримати погодження КП «Міськзелентрест» та служб експлуатуючих інженерні мережі міста.

Матеріали справи містять паспорт прив`язки ТС - група стаціонарних тимчасових споруд - павільйони (загальна площа твердого покриття 47,6 кв.м.) АДРЕСА_3 (реєстраційний номер паспорту - 01-08/100), оформлений на позивача.

14.02.2017 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (уповноважений орган) та ФО-П Балєвою Марією Миколаївною (користувач) укладено договір ТС-191/17 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, за яким уповноважений орган надав користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (ТС) загальною площею 47,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Згідно з п.2.2 договору підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив`язки, який є невід`ємною частиною цього договору.

За п.п. 8.1-8.3 договору останній набирає чинності з моменту його укладання. Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір діє з 10.02.2017 по 30.01.2027.

Додатком №1 до договору є паспорт прив`язки від 06.02.2017 №01-08/100.

Як вбачається з додатку №2 до договору №ТС-191/17 розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди складає 2598,96 грн. на місяць.

За наявними матеріалами з лютого 2017 року по лютий 2018 року ФО-П Балєва М.МС. сплачувала за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди.

В матеріалах справи наявна засвідчена копія договору купівлі-продажу від 10.10.2017 між ФО-П Балєвою Марією Миколаївною (продавець) та ФО-П Самойловою Світланою Анатолівною (покупець), в якому вказано, що продавець продає, а покупець набуває приналежне продавцю майно у наступному складі: стаціонарна тимчасова споруда (павільйон), розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальна площа - 47,6 кв.м.; паспорт прив`язки, виданий управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 06.02.2017 №01-08/100; технічні умови АТ «Одесаобленерго» до електромереж.

У п.3.1 договору купівлі-продажу від 10.10.2017 вказано, що право власності на об`єкт, який є предметом договору та вказаний в п.1.1 виникає у покупця з моменту підписання сторонами акту прийму-передачі об`єкту.

У п.6.1 договору купівлі-продажу від 10.10.2017 зазначено, що суперечки, які випливають з даного договору, розглядаються в судовому порядку, передбаченому діючим законодавством.

Також в матеріалах справи наявна засвідчена копія акту прийому-передачі від 10.10.2017, в якому вказано, що ФО-П Балєва М.М. (продавець) передала, а ФО-П Самойлова С.А. прийняла тимчасову споруду (павільйон), площею 47,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3, а також документацію, вказану в п.1.1.2-1.1.5 договору купівлі-продажу.

Окрім того, в матеріалах справи наявні документи, надані відповідачем, а саме: Свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Самойлової Світлани Анатоліївни, виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, опис №Ф1-129526-ю/л від 08.11.2017, довіреність Балєвої Марії Миколаївни на ім`я ОСОБА_1 від 26.10.2017, заява ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради Управління розвитку споживчого ринку та захисту споживачів відповідно до п.4 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» про надання угоди про дострокове припинення дії договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_3, суб`єкт звернення - Балєва Марія Миколаївна.

Відповідачем також надано договір №ТС-1225/17 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 10.11.2017, укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту споживачів Одеської міської ради (уповноважений орган) та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатоліївною (користувач), відповідно до якого уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасово використовувати під розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 47,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Відповідно до п.2.2 даного договору підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив`язки, який є невід`ємною частиною цього договору.

За п.8.3 договору останній діє з 08.11.2017 по 30.01.2027.

В матеріалах справи наявний додаток №1 до договору №ТС-1225/17 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 10.11.2017 - паспорт прив`язки від 07.11.2017 №01-08/100; додаток №2 - розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди.

Також матеріали справи містять документи на переоформлення паспорту прив`язки ТС та самий паспорт прив`язки ТС - група стаціонарних тимчасових споруд - павільйони (загальна площа твердого покриття 47,6 кв.м.) АДРЕСА_3 (реєстраційний номер паспорту - 01-08/100), оформлений на відповідача.

Як стверджує ФО-П Балєва М.М., оспорюваний договір купівлі-продажу від 10.10.2017 позивач не підписувала, підпис, який міститься у договорі та акті прийому-передачі, вчинений іншою особою, без наступного схвалення. При цьому позивач посилається на те, що спірна стаціонарна тимчасова споруда (павільйон) встановлена позивачем для здійснення підприємницької діяльності та розміщена на визначеному місці під розташування групи тимчасових споруд у відповідності до виданого Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради паспорту прив`язку та укладеного останнім з позивачем договору від 14.02.2017. Обставина непідписання позивачем договору, на підставі якого відповідач придбав у позивача майно, на думку позивача створює підстави для визнання недійсними вказаного договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону) від 10.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною та його невід`ємної частини - акту прийому-передачі від 10.10.2017.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення і спричиненим цими діяннями наслідкам.

Така правова позиція сформульована у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами другою, третьої статті 203 ЦК України як загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено наявність в особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, та наявність вільного волевиявлення учасника правочину та відповідності правочину його внутрішній волі.

Отже, порушення вимог законодавства щодо вільного волевиявлення учасника правочину на його вчинення та наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності сторін правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним у силу ч.1 ст. 215 ЦК України, в якій законодавцем визначено підстави для визнання недійсними вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі, але не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункти 7.4-7.7 постанови).

Згідно з ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За ст. 206 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 208 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Юридичний аналіз вищезазначених приписів законодавства свідчить про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Водночас, якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункти 7.17-7.18 постанови).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

За ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Оцінюючи доводи позивача про не підписання нею оспорюваного договору, господарський суд зазначає наступне.

До предмета доказування при розгляді спору про визнання недійсним правочину на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України входить доведення належними і допустимими доказами факту укладення оспорюваного правочину в простій письмовій формі, з порушенням вимог статті 203 ЦК України.

Аналіз ч.1 ст. 205, ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони, та якщо правочин підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину на його вчинення, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відтак, при розгляді спору щодо дійсності правочину з підстав недотримання такої вимоги як вільне та таке, що відповідає внутрішній волі учасника правочину волевиявлення на вчинення правочину, суду необхідно з`ясувати, чи існував зовнішній прояв волевиявлення учасників правочину під час його вчинення у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії) та чи відповідає таке волевиявлення фактичній внутрішній волі учасників правочину.

Зазначені обставини можуть бути встановлені на підставі наданих учасниками справи доказів у розумінні ст. 73 ГПК України.

Спір у справі №916/1162/19 виник у зв`язку з оскарженням дійсності укладеного договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 47,6 кв.м, укладеного 10.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною з його невід`ємною частиною - актом прийому-передачі від 10.10.2017, за яким було продано належне позивачу майно.

Обґрунтовуючи підстави недійсності оспорюваного правочину, позивач зазначила про непідписання нею такого договору та акту до нього.

Доказом наявності оспорюваного правочину, який надав позивач на обґрунтування своїх вимог, є копія оспорюваної угоди.

На підтвердження факту укладення такої угоди відповідачем не подано на вимогу суду оригіналу такої угоди, а саме: оригіналу договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 47,6 кв.м, укладеного 10.10.2017 між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною з його невід`ємною частиною - актом прийому-передачі від 10.10.2017.

Частиною першою ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, законодавець надає господарському суду право у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц зауважила, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (пункти 7.21, 7.26 постанови).

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, відсутні підстави для визнання недійсним неукладеного правочину.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для визнання недійсним неукладеного договору викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2020 у справі №927/718/17.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи та об`єктивно оцінивши обставини справи в їх сукупності, дії та позиції сторін у справі, господарський суд дійшов висновку про неукладення між Фізичною особою-підприємцем Балєвою Марією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Самойловою Світланою Анатолівною договору купівлі-продажу стаціонарної тимчасової споруди (павільйону), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 47,6 кв.м, з його невід`ємною частиною - актом прийому-передачі від 10.10.2017, оскарження дійсності якого становить предмет даного позову.

За таких обставин відсутні підстави для визнання недійсним неукладеного правочину, у задоволенні позову судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Балєвої Марії Миколаївни відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 14 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля