Рішення № 91621750, 07.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2710/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: Бернатович О.О.( на підставі довіреності);

від відповідача: Єлін І.Ю. (самопредстаництво), Бондаренко Т.А. (самопредставництво);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна пл. 1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6)

про стягнення 189024,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 03.12.2018 року позивач – Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2921/18) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ”, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором №ДФ-28 від 20.09.2005р. у розмірі 178691,11 грн., пеню у розмірі 9535,94 грн. та 3% у розмірі 797,08 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №ДФ-28 від 20.09.2005р. щодо сплати орендної плати, в зв`язку з чим за підрахунком позивача заборгованість відповідача з липня 2018р. по жовтень 2018р. (станом на 21.11.2018р.) становить 178691,11 грн., на яку позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 797,08 грн. та пеню у розмірі 9535,94 грн. При цьому у позовній заяві позивач вказує, що він є балансоутримувачем переданого в оренду відповідачу майна.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2710/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 09.01.2019 року.

09.01.2019 року до суду від ТОВ „Морський клуб ТЦФ” надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №356/19 (том І а.с. 131-162), в якому відповідач заперечує проти позову державного підприємства, зокрема, з наступних підстав: щодо набуття позивачем майнових прав на державне нерухоме майно, що є предметом договору оренди від 20.09.2005р.; набуття позивачем правонаступництва за договором оренди від 20.09.2005р.; заперечує щодо обставин підписання 01.03.2016 року акту приймання-передачі майна; наполягає на відсутності обов`язку по сплаті орендної плати за договором оренди від 20.09.2005р., зазначаючи про нікчемність договору про внесення змін (без дати) до договору оренди від 20.09.2005р.; не погоджується із визначенням розміру орендної плати за базовий місяць у сумі 41515,36 грн., а також індексації при обрахуванні орендної плати, як і взагалі розміром заявлених до стягнення сум (основного боргу, пені, 3% річних).

Ухвалою суду від 09.01.2019 року підготовче засідання було відкладено, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 06.02.2019 року.

22.01.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вх. ГСОО №1294/19, в якій державне підприємство не погоджується із доводами викладеними відповідачем у відзиві. При цьому наполягає, що за результатами розгляду судових справ №№916/2536/16, 916/3089/16, 916/4494/15 судами встановлено преюдиційні обставини, зокрема, щодо розміру орендної ставки, яка підлягає застосуванню, правильності розрахунку орендної плати, правонаступництва за договором, порушення відповідачем умов договору, а також чинності договору зі змінами.

04.02.2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення вх. ГСОО №2231/19, в яких відповідач на своїй позиції наполягає. Крім того стверджує про неправомірність укладення в усній формі нікчемного договору про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005р. (без дати) на умовах договорів №ДФ-28/5, ДФ-28/6, які за твердженням відповідача припинили свою дію 06.07.2015р. та підписання на його виконання 01.03.2016р. відповідного акту приймання-передачі.

06.02.2019 року ОСОБА_1 в якості учасника ТОВ „Морський клуб ТЦФ” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору до відповідачів: ТОВ „Морський клуб ТЦФ” та ДП "АМПУ" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до заявленої ДП „АМПУ” заборгованості ТОВ „Морський клуб ТЦФ” за договором №ДФ-28 від 20.09.2005р. у розмірі 178691,11 грн., пені у розмірі 9535,94 грн. та 3% річних у розмірі 787,08 грн. на загальну суму 189024,13 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2019 року, в порядку ст. 175 Господарського процесуального кодексу України було відмовлено у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.02.2019 року строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, до 10.03.2019 року.

У судовому засіданні від 06.02.2019 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.02.2019 року.

15.02.2019 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення вх. ГСОО №3187/19, в яких позивач, серед іншого, зазначив, що ніяких договорів про внесення змін чи додаткових угод до договору від 20.09.2005р. після набрання законної сили рішенням суду від 14.12.2015р. у справі №916/4494/15 ні в усній ні в письмовій формі не укладалось, а тому копія договору б/н про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005р. відсутня, тоді як у справі №916/342/17 встановлено преюдиційний факт складання акту приймання-передачі майна від 01.03.2016р. до договору оренди від 20.09.2005р. (обліковий номер НОМЕР_1 ) та його дійсності.

У судовому засіданні від 15.02.2019 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.02.2019 року.

18.02.2019 року до суду від відповідача надійшла заява в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №2-747/19), в якій відповідач просив суд залучити до участі у даній справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (з урахуванням пояснень наданих відповідачем щодо технічної помилки у зазначені у вказаній заяві – на стороні позивача та вірним є – на сторін відповідача), оскільки позовні вимоги впливають на його права та обов`язки, як особи на захист порушених прав якого судом прийнято рішення у справі №916/4494/15 та його корпоративних прав.

19.02.2019 року до суду від позивача надійшли заперечення на зазначене вище клопотання відповідача (вх. ГСОО №3478/19), в яких позивач наполягає, що спір виник щодо сплати орендної плати товариством за відповідним договором та не стосується корпоративних прав учасника товариства.

За результатами розгляду відповідного клопотання відповідача судом було відмовлено у його задоволенні з підстав його необґрунтованості виходячи із суті корпоративних прав, в зв`язку з чим рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та обов`язки даної особи, про що зазначено у протоколі судового засідання від 19.02.2019 року.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 01.03.2019 року.

21.02.2019р. ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. у справі №916/2710/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2019р. провадження у справі №916/2710/18 зупинено до перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. у справі №916/2710/18 в порядку апеляційного провадження.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2019 року про відмову у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 по справі № 916/2710/18 скасовано, а матеріали справи №916/2710/18 повернуто до Господарського суду Одеської області 17.04.2019р.

З огляду на викладені обставини, ухвалою суду від 25.04.2019 року провадження у справі №916/2710/18 було поновлено та призначено розгляд справи в засіданні суду на 14.05.2019 року.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №270/19 від 06.02.2019р.) і додані до неї документи, в порядку ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України було повернуто.

13.05.2019р. ОСОБА_1 як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" до Господарського суду Одеської області подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019р. у справі №916/2710/18 про повернення ОСОБА_1 позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2019р. провадження у справі №916/2710/18 зупинено до перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2019р. у справі №916/2710/18 в порядку апеляційного провадження.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 року у справі № 916/2710/18 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 року у справі № 916/2710/18 залишено без змін.

На виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2019р справу № 916/2710/18 направлено до Верховного Суду у зв`язку із поданням касаційної скарги учасником Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019р.

Постановою Верховного суду від 16.08.2019 року касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський клуб ТЦФ” ОСОБА_1 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 916/2710/18 залишено без змін.

Ухвалою суду від 28.08.2019 року враховуючи, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №916/2710/18 усунено, провадження у справі №916/2710/18 було поновлено та призначено розгляд справи по суті в засіданні суду на 11.09.2019 року.

11.09.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження (вх. ГСОО №2-4376/19), згідно якого останній просив суд, в порядку ст. 42, п. 7 ст. 228, п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України зупинити провадження у справі №916/2710/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку великою Палатою Верховного Суду справи №916/2084/17 у подібних правовідносинах. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив про необхідність зупинення провадження у справі подібністю правовідносин у справах №916/2710/18 та №916/2084/17, а також наполягав, що за результатами розгляду справи №916/2084/17 визнано недійсними договори від 06.11.2013р. та від 04.09.2014 року про внесення змін до договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005 року. При цьому, вказав, що ухвалою суду від 15.05.2019 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справу №916/2084/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, розгляд якої в подальшому призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників на 08.10.2019 року. Отже, з урахуванням наведеного відповідач вважав, що з метою формування єдиної судової практики у подібних правовідносинах, провадження у даній справі підлягає зупиненню до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №916/2084/17.

У судовому засіданні 11.09.2019р. представник відповідача на необхідності зупинення провадження у даній справі наполягав з підстав викладених у відповідному клопотанні.

У судовому засіданні 11.09.2019р. представник позивача, надавши до суду заперечення вх. ГСОО №18416/19 проти зупинення провадження у справі заперечував та зазначив про відсутність обставин для задоволенні відповідного клопотання відповідача, посилаючись на відсутність підстав, визначених положеннями ст.ст. 227, 228 ГПК України. Крім того, зазначив, що справа №916/2084/17 є корпоративним спором та позивачем у ній виступає ОСОБА_1 (директор товариства відповідача).

За результатами розгляду клопотання відповідача, ухвалою суду від 11.09.2019 року, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі №916/2710/18 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №916/2084/17 та набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

24.10.2019 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі (вх. ГСОО №2-5186/19), згідно якої заявник повідомив про закінчення перегляду Верховним Судом справи №916/2084/17 про що надав роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Великої Палати Верховного суду від 08.10.2019 року по справі №916/2084/17.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року провадження у справі №916/2710/18 було поновлено та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 25.11.2019 року.

25.11.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. ГСОО №2-5726/19), згідно якого останній просив суд, в порядку ст. 42, п. 7 ст. 228, п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України зупинити провадження у справі №916/2710/18 до винесення Великою палатою Верховного Суду додаткової постанови у справі №916/2084/17 щодо розгляду вимоги про: визнання недійсними договору від 06.11.2013 року про внесення змін до договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005 та договору від 04.09.2014 про внесення змін до договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005 з підстав порушення особистого немайнового корпоративного права ОСОБА_1 на управління товариством. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що заявлені по справі № 916/2084/17 вимоги про: визнання недійсними договору від 06.11.2013 року про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005 та договору від 04.09.2014 про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005 з підстав порушення його особистого немайнового корпоративного права на управління товариством залишились не розглянутими Великою Палатою Верховного Суду, у зв`язку з чим учасник відповідача ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі № 916/2084/17. Як встановлено судом, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2019 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 03.12.2019 року.

Також 25.11.2019 року відповідачем до суду було подано клопотання про долучення роздруківок постанов Верховного суду, які містять висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин стороною яких є товариство та оцінки майна (вх. ГСОО № 24217/19, №24222/19), зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні документи долучені до матеріалів справи. В яких відповідачем також було зазначено про обставини виконання рішення у справі №916/4494/15 в порядку примусового виконання, а також щодо набуття відповідачем майна, що є предметом договору №ДФ-28 від 20.09.2005р. за відсутності договору про внесення змін до договору від 20.09.2005р. додатком до якого був акт приймання-передачі майна, без достатньої правової підстави. Водночас відповідачем також було повідомлено суду щодо наявності оголошення конкурсу з відбору суб`єктів оціночної діяльності стосовно відповідного майна.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року за результатами розгляду клопотання відповідача вх. ГСОО №2-5726/19 від 25.11.2019 року, провадження у справі №916/2710/18 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №916/2084/17.

24.04.2020 року до суду від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №916/2710/18 в зв`язку з закінченням розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви ОСОБА_1 та відмовою у прийнятті додаткового рішення.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року провадження у справі №916/2710/18 було поновлено та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 25.05.2020 року.

18.05.2020 року від відповідача надійшли додаткові пояснення вх. ГСОО №12377/20, в яких відповідач зазначає про обставини відсутності на обліку у Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області діючих договорів оренди майна станом на 27.07.2015 року з відповідачем та щодо виконання рішення суду у справі №916/4494/15, а також здійснення останньої оцінки відповідного майна 14.07.2005р. При цьому відповідач зазначає, що необхідно розрізняти договір оренди від 20.09.2005 та договір (без дати), на виконання умов якого 01.03.2016 підписано акт приймання-передачі до договору про внесення змін до договору оренди за обставинами укладення, формою та предметним складом їх істотних умов. При цьому, відповідач зазначає, що спірні відносини, які є предметом розгляду у даній справі, виникли внаслідок набуття відповідачем без достатньої правової підстави майнових прав на об`єкти нерухомого майна, через підписання учасниками даної справи 01.03.2016 року акту приймання-передачі до неукладеного договору, тобто у позадоговірний спосіб.

У судовому засіданні від 25.05.2020 року, судом за клопотанням відповідача вх. ГСОО №13200/20 від 25.05.2020 року, було оголошено перерву у розгляді справи до 17.06.2020 року.

16.06.2020 року до суду від відповідача надійшла заява (вх. ГСОО №15395/20), в якій відповідач просив суд визнати встановленими обставини невчинення відповідачем (товариством) дій, спрямованих на укладення додаткових договорів №№ДФ-28/4, ДФ-28/5, ДФ-28/6 та відсутності подій укладення відповідачем зазначених договорів , оскільки вважає їх такими, що в силу приписів ст.ст. 180, 181 ГК України, не відбулись, що за думкою відповідача, передбачає застосування до них наслідків недійсності правочину, через відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у ОСОБА_2 , як особи, що вчиняла вказані правочини від імені товариства відповідача.

Також, 16.06.2020 року до суду від відповідача надійшла заява (вх. ГСОО №15399/20), в якій відповідач просив суд визнати встановленими обставинами невчинення ДП „АМПУ” дій спрямованих на перехід за розподільчим балансом, складеним станом на 30.04.2013 року частини майна, прав та обов`язків, що є предметом договору №ДФ-28 від 20.09.2005р. та визнати встановленою відсутність події переходу під час державної реєстрації 27.05.2013р. до утвореного ДП „АМПУ” частини майна, прав та обов`язків, що є предметом договору №ДФ-28 від 20.09.2005р., стороною балансоутримувача за яким є ДП „ОМТП”, посилаючись на неправдиву інформацію щодо розподільчого балансу складеного станом на 13.06.2013 року.

Водночас, 16.06.2020 року до суду від відповідача надійшла заява (вх. ГСОО №15398/20), в якій відповідач просив суд визнати встановленими обставинами невчинення ДП „АМПУ” дій спрямованих на проведення переоцінки об`єкта оренди, як підстави для поновлення договору №ДФ-28 від 20.09.2005р. на умовах додаткових договорів №№ДФ-28/4, ДФ-28/5, ДФ-28/6 та визнати встановленою відсутність події поновлення договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005р. на умовах додаткових договорів №№ДФ-28/4, ДФ-28/5, ДФ-28/6, зазначаючи про відсутність нової (актуальної) чинної оцінки об`єкту оренди за договором №ДФ-28 від 20.09.2005р., що в силу закону, за думкою відповідача, свідчить про неможливість поновлення відповідного договору на умовах зазначених додаткових договорів.

У судовому засіданні від 17.06.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 20.07.2020 року.

09.07.2020 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи стосовно встановлених рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, обставин не виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 в частині здійснення передачі майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005р. (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області) та ТОВ з іноземними інвестиціями „Морський клуб ТЦФ”, правонаступником якого є ТОВ „Яхт клуб „Одеса-2009” вх. ГСОО №17897/20, в яких відповідач, зокрема, просив суд врахувати під час надання оцінки доказам і доводам сторін, обставинам викладеним у відповідних поясненнях, які за думкою заявника в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді цієї справи, як такі, що встановлені постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019р. по справі №916/4494/15 та від 28.05.2020р. по справі №916/2607/18 в частині встановлення обставин не виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 в частині здійснення передачі майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005р.

У судовому засіданні від 20.07.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 05.08.2020 року.

05.08.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання вх. ГСОО №20681/20, згідно якого останній просив суд відкласти розгляд справи призначений на 05.08.2020р. на іншу дату з урахуванням продовження строків на строк дії карантину.

У судовому засіданні від 05.08.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 07.09.2020 року.

У судовому засіданні 07.09.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2020 року проти задоволення позову державного підприємства заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

Як встановлено матеріалами справи 20.09.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (надалі – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Морський клуб ТЦФ” (надалі – орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ-28 (надалі – договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (надалі – об`єкт оренди), а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. „Б”: 81 - малий елінг, 96 - великий елінг; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 – рундуки на другому поверсі, 16 – магазин, 20 - склад магазину, 41, 42 – вмивальня, 43, 44, 45, 48, 49 – душова, 50, 46, 47 – туалети; 38 – кладова, 34, 24 - диспетчерські; 15, 16, 17, 25 – офіс, 23 - коридор; 26, 27, 28 – приміщення, 12 - кімната для переговорів, 13 – кухня, 11 - кают-компанія, 18, 22 – вмивальня, 19, 21 - туалети; 20 - ванна; загальною площею 2084,8 кв.м.; 54/1000 холлу - 8, що перебувають на балансі Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (надалі – підприємство), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 (том І а.с. 14-18).

Пунктом 1.2 договору визначено, що згідно до незалежної оцінки вартості об`єкту оренди, що була проведена ТОВ „Інюг Експертиза”, вартість об`єкту оренди станом на 14.07.2005р. становить 1563000,00 грн.

У відповідності до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Із змісту п. 2.3 договору вбачається, що передача об`єкту оренди в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеними згідно до незалежної оцінки вартості об`єкту оренди, що була проведена ТОВ “Інюг Експертиза”, вартість об`єкту оренди станом на 14.07.2005 становить 1563000,00 грн.

За умовами п 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 19.01.2000р. № 75 і становить без врахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2005р.): 13064,08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.3 та п. 3.4 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Одночасно копії платіжних доручень на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% та 30% балансоутримувачу надсилається орендарем орендодавцеві.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що розмір орендної плати підлягає перерахунку на вимогу однієї із сторін у разі змін чинного законодавства, Методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Умовами п. 5.2 договору встановлено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору, договір укладено терміном до 20.09.2012 включно, який діє з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 10.9 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови погодження Міністерства транспорту та зв`язку України.

Додатками до вказаного договору є розрахунок орендної плати та акт приймання-передачі об`єкту оренди(том І а.с. 19-20).

Зазначений договір укладено з дотриманням нотаріальної форми, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстровано за №2592.

Також із матеріалів справи (том І а.с. 24-44) вбачається, що сторонами неодноразово вносились зміни у зазначений вище договір оренди, шляхом підписання договорів про внесення змін, а саме:

1) 20.06.2007р. договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.05р. (обліковий номер договору №2098409534) № ДФ-28/1№ ДФ-28/1, згідно з умовами якого п. 3.1 та п. 3.2 договору викладено в такій редакції: „3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006р. № 1846) і становить без урахування ПДВ за місяць розрахунку грудень 2006р.: 22627,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

3.2 Орендна плата за місяць оренди січень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди грудень 2006р. на індекс інфляції за січень 2007р. включно”.

Згідно з п. 4 договору від 20.06.2007р., ці зміни діють з 01.01.2017р. є невід`ємною та складовою частиною договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005р.

Відповідно до п. 5 договору від 20.06.2007р., розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна від 20.09.2005р. до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005р. вважати таким, що витратив чинність;

2) 05.03.2009р. договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ-28/2, згідно з яким п. 3.1 та п. 3.2 розділу 3 договору оренди викладено в наступній редакції: „3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006р. № 1846) і становить без врахуванням ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2006р.: 22627,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

3.2. Орендна плата за поточний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції поточного місяця включно”;

3) 04.09.2014р. договір про внесення зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005р. (обліковий номер договору №2098409534) №ДФ-28/6, згідно з яким п. 3.1 та п. 3.2 розділу 3 договору оренди викладено в наступній редакції: „3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить без врахуванням ПДВ: за базовий місяць розрахунку – серпень 2011 року: 41515,36 грн.; за базовий місяць розрахунку – жовтень 2013 року: 29153,27 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

3.2. Орендна плата за місяць оренди листопад 2013р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць жовтень 2013р. на індекс інфляції листопада 2013р.”.

Водночас в матеріалах справи наявний актом прийому-передачі (повернення) майна від 06.11.2013р. щодо повернення частини орендованого майна загальною площею 627,3 кв.м. (том І а.с. 41).

При цьому в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору №2098409534) від 20.09.2005р., згідно якого 29.09.2014 року ТОВ „Яхт клуб „Одеса-2009”, як орендар передав, а ДП „АМПУ” (адміністрація Одеського морського порту), як балансоутримувач прийняв у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: частину комплексу будівель морському вокзалу: у літ „Б”: 96 - великий елінг; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі; 41, 42 - вмивальня; 43, 44, 45, 48, 49 - душова; 46, 47, 50 - туалети; 38 - кладова; 24, 34 - диспетчерські; 27 - приміщення; 18, 22 - вмивальні; 19, 21 - туалети; 20 - ванна, загальною площею 1370,70 кв.м.; 54/1000 частин холу – 8 (4,96 кв.м.), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6; частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ „Б”: 15, 16, 17, 25 - офіс, загальною площею 86,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6. У даному акті сторони підтвердили про відсутність жодних претензій щодо складу та стану вищевказаного майна, а також взаємних розрахунків за його платне користування (том І а.с. 49).

Водночас, рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 року по справі №916/4494/15 визнано договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ з іноземними інвестиціями “Морський клуб ТЦФ”, правонаступником якого є ТОВ “ЯХТ КЛУБ “Одеса-2009”, поновленим на строк і умовах, передбачених Договором оренди від 20.09.2005 року (обліковий номер 2098409534), з дати набрання судового рішення законної сили, а також зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005р. (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ з іноземними інвестиціями “Морський клуб ТЦФ”, правонаступником якого є ТОВ “ЯХТ КЛУБ “Одеса-2009”.

Так, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі державного нерухомого майна від 01.03.2016 року (том І а.с. 50) у відповідності до змісту якого Регіональне відділення Фонду державного майна України передало, а ТОВ “Яхт клуб “Одеса-2009” прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом в обсязі, встановленому первісним договором, а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. „Б”: 81 - малий елінг – 343,2 кв.м; 96 - великий елінг – 952,0 кв.м; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі – 193,3 кв.м; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі – 92,2 кв.м; 16 - магазин – 35,8 кв.м; 20 - склад магазину – 26,2 кв.м; 41, 42- вмивальня – 29,1 кв.м; 43, 44, 45, 48, 49 – душова – 10,0 кв.м; 50, 46, 47 – туалети – 7,9 кв.м; 38 – кладова – 15,5 кв.м; 34, 24 – диспетчерські – 48,5 кв.м; 15, 16, 17, 25 – офіс – 86,8 кв.м; 23 – коридор – 20,4 кв.м; 26, 27, 28 – приміщення – 52,3 кв.м; 12 - кімната для переговорів – 48,6 кв.м; 13 – кухня – 17,5 кв.м; 11 - кают-компанія – 98,2 кв.м; 18,22 – вмивальня – 2,7 кв.м; 19, 21 – туалети – 2,3 кв.м; 20 – ванна – 2,3 кв.м; загальною площею 2084,8 кв.м.; 54/1000 холлу 8 – 4,96 кв.м.

Зазначені вище обставини встановлені за результатами розгляду господарської справи №916/3089/16.

Після підписання акту приймання-передачі від 01.03.2016 року відповідач продовжував користуватися усім майном, переданим йому за договором оренди державного майна від 20.09.2005р. Зазначені обставини встановлені Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 у справі № 916/2536/16 за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯХТ-КЛУБ “ОДЕСА-2009” за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області про стягнення 154 237,46 грн.

Також, в матеріалах справи наявні рахунки щодо сплати орендної плати у спірний період (том І а.с.73-76).

У зв`язку з несплатою відповідачем своєчасно та в повному обсязі орендної плати, державне підприємство, як балансоутримувач переданого в оренду майна, звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості, пені та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із змісту договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005 року, за своєю правовою суттю вказаний договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Як вище встановлено судом, порядок визначення розміру орендної плати та базового розміру орендної плати унормовано сторонами положеннями п. 3.1 та п. 3.2 договору оренди, первісна редакція, яких за взаємною згодою сторін змінювалась в подальшому.

Так, відповідно до договору про внесення зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005р. (обліковий номер договору №2098409534) №ДФ-28/6 від 04.09.2014р., згідно з яким п. 3.1 та п. 3.2 розділу 3 договору оренди викладено в наступній редакції: „3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить без врахуванням ПДВ: за базовий місяць розрахунку – серпень 2011 року: 41515,36 грн.; за базовий місяць розрахунку – жовтень 2013 року: 29153,27 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за місяць оренди листопад 2013р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць жовтень 2013р. на індекс інфляції листопада 2013р.

Як встановлено вище судом, згідно п. 3.3 та 3.4 договору в первісній редакції (зазначені положення договору сторонами не змінювались), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Одночасно копії платіжних доручень на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% та 30% балансоутримувачу надсилається орендарем орендодавцеві.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 19, ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об`єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди. Відповідно до п. 8 Методики орендна ставка визначається на підставі додатку № 2 до Методики та для частини комплексу будівель морського вокзалу для розміщення кают-компанії, зберігання, сервісного обслуговування яхт орендна ставка становить 15 %, а для частини комплексу будівель морського вокзалу для розміщення офісу – 18 %.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 13 Методики).

З урахуванням Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно з п. 3.1 Договору зі змінами, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2011 р.) – 41 515,36 грн. Розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.3 Договору).

За таких обставин суд дійшов висновку, що шляхом укладення договору про внесення змін № ДФ-28/6 від 04.09.2014 р. до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005 р. (є невід`ємною частиною Договору) сторонами було встановлено, що базовим місяцем оренди є серпень 2011 року і розмір орендної плати за цей базовий місяць оренди складає 41 515,36 грн. без ПДВ, та відповідно розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 9 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” призупинено на 2016 рік дію норми ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в частині індексації орендної плати.

Так, розмір орендної плати за базовий місяць оренди складає 41 515,36 грн без ПДВ, відповідно, корегуючи цей розмір орендної плати на відповідний індекс інфляції 2,122749 та з урахуванням орендних ставок 15 % та 18 %, розмір місячної орендної плати за липень 2018 року з ПДВ за договором становить: 44063,35 грн.

Таким чином, перевіривши розрахунок орендної плати за період з липня по жовтень 2018 року (том. І а.с. 7-8), суд погоджується із правильністю її нарахування у загальному розмірі 178691,11 грн., з яких: розмір орендної плати за липень 2018р. – 44063,35 грн., за серпень 2018р. – 44063,35 грн., за вересень 2018р. – 44900,55 грн. та за жовтень 2018 – 45663,86 грн.

Згідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як стверджує позивач, станом на 21.11.2018 року загальна сума основної заборгованості, що підлягає сплаті відповідачем на користь балансоутримувача за договором №ДФ-28 від 20.09.2005 року за період з липня по жовтень 2018 року становить 178691,11 грн., докази супротивного в матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту наявності заборгованості за спірний період у розмірі 178691,11 грн. та щодо належного виконання відповідачем у спірний період обов`язків по сплаті орендної плати.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач у встановлений договором строк не здійснило сплату орендної плати у відповідності до умов договору №ДФ-28 від 20.09.2005 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог державного підприємства в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №ДФ-28 від 20.09.2005р. у розмірі 178691,11 грн.

При розгляді даної справи судом враховується, що Постановою Великої Палата Верховного Суду по справі №916/2084/17 від 08.10.2019 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський клуб ТЦФ” та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” про визнання недійсними укладені між відповідачами договір №ДФ-28/5 від 06.11.2013 про внесення змін до договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005 та договір №ДФ-28/6 від 04.09.2014 про внесення змін до договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005, рішення Господарського суду Одеської області від 11 грудня 2018 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 916/2084/17 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 .

Отже, наразі відповідні договори про внесення змін до договору оренди №ДФ-28 від 20.09.2005р. є чинними, а тому мають бути враховані при розгляді справи у тому числі як такі, дія яких узгоджена сторонами з моменту їх підписання та є невід`ємною та складовою частиною договору оренди.

При цьому судом, в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не враховуються заперечення відповідача щодо набуття позивачем правонаступництва за договором оренди від 20.09.2005р., оскільки обставини того, що ДП „Адміністрація морських портів України” є правонаступником майнових прав ДП “Одеський морський торговельний порт” за договором № ДФ-28 від 20.09.2005р. встановлені Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р. у справі №916/2536/16.

Водночас, суд зазначає, що заяви щодо встановлення певних обставин, на вимогу відповідача є неспроможними, оскільки не спростовують висновку суду щодо чинності договору оренди та користування відповідачем орендованим майном саме на підставі договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005р. При цьому, суд зазначає, що договір оренди від 20.09.2005р. не продовжувався та не переукладався, а був визнаний поновленим згідно з рішення суду від 14.12.2015р. у справі №916/4494/15, в зв`язку з чим твердження відповідача щодо невідповідності оцінки майна та відповідно розміру орендної плати, судом до уваги не приймаються. Більш того, обставини встановлення яких вимагає відповідач, вже були дослідженні та встановлені у інших судових провадженнях (однак не на користь відповідача) про які відповідач достеменно обізнаний, оскільки приймав участь у цих провадженнях, як сторона у справі, а тому такі обставини мають преюдиційне значення при розгляді даної справи та не підлягають переоцінці.

Разом з тим, оцінюючи складений акт приймання-передачі державного нерухомого майна від 01.03.2016 року судом враховуються приписи ст. 213 Цивільного кодексу України, а тому суд у сукупності триваючих відносин між сторонами у справі щодо оренди відповідного майна, подальшої поведінки сторін, зокрема, відповідачем не спростовано обставин користування майном переданим за відповідним актом, що у сукупності наявності рішення у справі №916/4494/15, ухваленого до дати складання акта від 01.03.2016 року, дає суду можливості дійти висновків щодо складання відповідного акту саме за наслідками поновлення договору №№ ДФ-28 від 20.09.2005р. на підставі відповідного рішення суду, оскільки таке майно було повернуто 29.09.2014 року.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що наявність Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №916/4494/15, при розгляді даної справи не спростовує вищевказаних висновків суду, адже при розгляді скарги на дії органу виконавчої служби при примусовому виконанні рішення суду у справі №916/4494/15 не було встановлено обставин, які б дали змогу дійти висновку, що акт від 01.03.2016 року не було укладено, а майно не було передано на виконання договору, що у будь-якому разі свідчить про відсутність підстав для застосування судом при вирішенні даного спору положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України у конструкції Цивільного кодексу України розташована у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 кодексу, відтак приписами зазначеної статті визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

За таких обставин приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 797,08 грн. окремо щодо кожного зобов`язання зі сплати орендної плати з яких допущено прострочення платежу, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За умовами п. 3.8 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.4 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати пені у розмірі 9535,94 грн., що наведений у розрахунку позивача (том І а.с. 9) вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) та стягнення з відповідача заборгованості за договором №ДФ-28 від 20.09.2005р. у розмірі 178691,11 грн., пені у розмірі 9535,94 грн. та 3% річних у розмірі 797,08 грн.

При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2835,36 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6; код ЄДРПОУ: 30256779) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ: 38727770) в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна пл. 1; код ЄДРПОУ: 38728457) 178691(сто сімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 11 коп. заборгованості, 9535/ дев`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять/грн. 94 коп. пені, 797/сімсот дев`яносто сім/грн. 08 коп. 3% річних та 2835/дві тисячі вісімсот тридцять п`ять/грн. 36 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 17 вересня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська