Рішення № 91621748, 07.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/342/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярова С.В. (на підставі ордеру);

від відповідача: Іскров К.М. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нетафім Україна” (адреса місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, буд. 7; поштова адреса: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Дружби, 2)

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Криничне” (68742, Одеська обл., Болградський р-н, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146);

про стягнення 216808,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 11.02.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Нетафім Україна” вх. ГСОО №361/20 до відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Криничне”, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу №23 05 2019 від 23.05.2019р. у сумі 216808,50 грн., а також фактично понесені та документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 23 05 19 від 23.05.2019 року, в частині проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою суду від 13.02.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/342/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 04.03.2020 року.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 20.03.2020 року.

19.03.2020р. та 20.03.2020р. від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження на всій території України карантину в зв`язку з коронавірусом.

Ухвалою суду від 20.03.2020 року підготовче засідання враховуючи наявні в матеріалах справи клопотання сторін про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання було відкладено на 13.04.2020 року.

Аналогічні клопотання від сторін надійшли до суду 10.04.2020 року та 13.04.2020 року вх. ГСОО № 9254/20 та №9299/20 відповідно.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року, 13.05.2020 року підготовче засідання у даній справі було відкладено на 13.05.2020р., 02.06.2020 року відповідно, з підстав запровадження на території України карантину через спалах коронавірусу.

У судовому засіданні від 02.06.2020 року судом було постановлено протокольну ухвалу, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якою підготовче засідання відкладено на 08.07.2020 року.

19.06.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач посилаючись на скрутний фінансовий стан, наявність кредитний зобов`язань перед банком, запровадженням карантину, специфіку його діяльності, яка пов`язана з здійсненням виключно виробництва та збирання сільськогосподарської продукції, просив суд розстрочити сплату заборгованості, шляхом здійснення п`яти платежів згідно наведеного графіку (а.с. 181).

07.07.2020р. позивач подав до господарського суду розрахунок витрат на правничу допомогу вх. ГСОО №17661/20, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 17991,16 грн. витрат, зазначивши, що розмір коштів, сплачених адвокату становить 15000грн., адвокатом надано послуги на 17991,16 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2020 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 27.07.2020 року.

У судовому засіданні від 27.07.2020р. судом було постановлено, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу, якою підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 06.08.2020 року.

У судовому засіданні 06.08.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 07.09.2020 року.

У судовому засіданні 07.09.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2020 року проти позову не заперечував, однак наполягав на наявності обставин для розстрочення рішення суду. При цьому щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу просив суд відмовити, з підстав, викладених раніше поданому до суду клопотанні.

В судовому засіданні 07.09.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.09.2020р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, 13.06.2019 року між ТОВ „Нетафім Україна” (надалі - продавець) та СВК „Криничне” (надалі – покупець) було укладено договір купівлі-продажу №23 05 2019 (надалі – договір), згідно умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар у власність від продавця та сплатити ціну товару на умовах цього договору. Повний перелік товару наведений у специфікації товару, яка є додатком 1 до цього договору, який, в свою чергу, є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.1 договору, вартість товару на дату підписання цього договору становить 372808,50 грн.

Положеннями п. 4.1 договору встановлено, що покупець здійснюватиме оплату вартості товару наступним чином та відповідно до наступного графіка (додаток 2) до цього договору, який є його невід`ємною частиною: перший платіж (авансовий) в сумі 186404,25 грн., у тому числі ПДВ 20% - 31067,38 грн., що є еквівалентом 7087,61 доларів США, що склад 50% від вартості товару, у строк - до 28 травня 2019р. включно, шляхом переказу коштів на поточний рахунок продавця; другий платіж в сумі 186404, 25 грн., у тому числі ПДВ 20% - 31067,38 грн., що є еквівалентом 7087,61 доларів США, що склад 50% від вартості товару, у строк - до 25 листопада 2019р. включно, шляхом переказу коштів на поточний рахунок продавця.

Із змісту п. 5.1 договору вбачається, що право власності на товар переходить до покупця в момент підписання видаткових накладних на передачу товару (або підписання акту-приймання-передачі товару).

Відповідно до п. 12.2 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У додатку №1 до договору сторонами визначено перелік товару вартістю 372808,50 грн., а у додатку №2 сторонами договору №23 05 2019 від 23.05.2019р. визначено графік платежів, який відповідає положенням п. 4.1 договору.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №23 05 2019 від 23.05.2019р. позивачем 18.06.2019р. було передано відповідачу товар на загальну суму 372808,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №635 від 18.06.2019р. та товарно-транспортною накладною №Р635 від 18.06.2019р. (а.с. 50-51).

При цьому, позивач наполягає, що вартість поставленого товару відповідачем сплачено частково, в зв`язку з чим, заборгованість відповідача за спірною поставкою становить 216808,50 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у спірній сумі, як і не спростовано наявності заборгованості у розмірі 216808,50 грн. за договором №23 05 2019 від 23.05.2019р.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази часткової сплати вартості переданого товару, лише у сумі 156000,00 грн. (а.с. 52-53), що ніяким чином не заперечується відповідачем.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу купілі-продажу товару.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору №23 05 2019 від 23.05.2019р., а саме за фактично отриманий товар не розрахувався у визначений договором строк, в зв`язку з чим, на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 216808,50 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Нетафім Україна” в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу №23 05 2019 від 23.05.2019р. у розмірі 216808,50 грн.

Надаючи правову оцінку заяві відповідача щодо наявності обставин для розстрочення заборгованості за рішенням суду у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача, адже незадовільний майновий стан останнього не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого ним порядку його виконання (який мав наступити ще до ухвалення рішення суду). Крім того, боржником не доведено, що в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення він зможе добровільно виконати судове рішення в зазначений період, тоді як подані відповідачем докази скрутного становища свідчать про вірогідність недотримання запропонованого порядку виконання рішення, тоді як купуючи спірний товар, відповідач мав врахувати ризиковий характер діяльності, яку він здійснює, а також наявність кредитних зобов`язань. Більш того, обставини наявність карантину на території України, стосується обох сторін справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність винятковості обставин та особливого їх характеру на які посилається відповідач, як такі що можуть ускладнити або виключити виконання рішення, в зв`язку з чим у розстроченні рішення суду слід відмовити.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3252,13 грн. покладаються на відповідача.

З приводу вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 17991,16 грн. суд зазначає таке:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2020р. ТОВ “Нетафім Україна” подало суду розрахунок витрат, пов`язаних із розглядом справи (на правничу допомогу), в якому просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 17991,16 грн. Так, згідно наведеного розрахунку до витрат на правничу допомогу позивачем включено роботи з вивчення та ознайомлення з матеріалами позовної заяви, складання позовної заяви, складання заяви про забезпечення позову, ознайомлення з відзивом та додатками до нього; участь у трьох судових засіданнях в режимі відеоконференції (з врахуванням часу витраченого адвокатом на явку до суду), підготовка та подання до суду інших заяв процесуального характеру (а.с.209).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Таким чином, витрати на правничу допомогу адвоката для подальшого їх розподілу між сторонами визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.58-60), 27.01.2020р. між Фізичною особою-підприємцем Яровою Світланою Вікторівною (адвокат) та ТОВ “Нетафім Україна” (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №03/2020, відповідно до умов п.1.1 якого клієнт поручає, а адвокат зобов`язується, в порядку та на умовах визначених даним договором, надати правову допомогу клієнту, яка полягає в наступному: складання процесуальних документів, організація підготовки до судового розгляду, здійснення представництва, захист прав, свобод та інтересів клієнта в Господарському суді Одеської області в ході розгляду справ за позовом ТОВ “Нетафім Україна” до ФГ “Стоянова І.С.” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №31 05 17 від 31.05.2017р. та за позовом ТОВ “Нетафім Україна” до СВК “Криничне” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №23 05 19 від 23.05.2019р.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору від 27.01.2020р. з урахуванням складності справ, кваліфікації та досвіду адвоката, винагорода адвоката (гонорар) за здійснення правничої допомоги, передбаченої п.1.1 вказаного договору у фіксованому розмірі становить 30000грн. без ПДВ. Гонорар адвокату сплачується клієнтом у відповідності до ч.2 ст.30 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” в безготівковій формі на розрахунковий рахунок адвоката в момент підписання даного Договору.

На доведення понесених в ході розгляду справи витрат на правничу допомогу під час розгляду справи позивачем надано квитанцію до прибуткового ордера №03/2020 від 27.01.2020р. про сплату ТОВом “Нетафім” адвокату Яровій С.В. 15000грн. за договором №03/2020 від 27.01.2020р. (а.с.63).

У розрахунку витрат , повязаних із розглядом справи (на правничу допомогу) позивачем наведений “детальний розрахунок роботи (участі) адвоката в справі та їх вартість” (а.с.209), усього 17991,16 грн.:

- 27.01.2020р. вивчення та ознайомлення з матеріалами позовної заяви час, витрачений у зв`язку із наданням правової допомоги – 1 год, вартість - 2102грн.;

- 05.02.2020р. складання позовної заяви – 3год.20хвил., 7006,66грн.;

- 05.02.2020р. складання заяви про забезпечення позову – 1год, 2102грн.;

- 04.03.2020р. участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (з врахуванням часу витраченого адвокатом на явку до суду) - 45хв,– 1576грн.;

- 02.06.2019р. участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (з врахуванням часу витраченого адвокатом на явку до суду) - 45хв,– 1576грн.;

- 03.07.2020р. ознайомлення з відзивом та додатками до нього – 30хв., 1051грн.;

- 08.07.2020р. участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (з врахуванням часу витраченого адвокатом на явку до суду) - 45хв,– 1576грн.;

- 27.01.2020р. - 08.07.2020р. – підготовка та подання до суду інших заяв процесуального характеру, 1000грн.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із п.4 ч.1 ст.1 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За ч. 3 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вище наведені вимоги закону, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і нормами ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті як гонорар адвокату іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з ст.30 ЗУ “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №922/1163/18, від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 колегією суддів за результатами перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 з підстав різної практики застосування положень частини 1 статі 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; визначено перелік можливих доказів як належних та зазначено, що вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені; натомість, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №906/194/18 акцентує увагу саме на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Так, як вище встановлено судом у договорі №03/2020 від 27.07.2020р. (п.1.1) зазначено, що клієнт поручає, а адвокат зобов`язується, в порядку та на умовах визначених даним договором, надати правову допомогу клієнту, яка полягає в наступному: складання процесуальних документів, організація підготовки до судового розгляду, здійснення представництва, захист прав, свобод та інтересів клієнта в Господарському суді Одеської області в ході розгляду справ за позовом ТОВ “Нетафім Україна” до ФГ “Стоянова І.С.” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №31 05 17 від 31.05.2017р. та за позовом ТОВ “Нетафім Україна” до СВК “Криничне” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №23 05 19 від 23.05.2019р.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору від 27.01.2020р. з урахуванням складності справ, кваліфікації та досвіду Адвоката, винагорода Адвоката (гонорар) за здійснення правничої допомоги, передбаченої п.1.1 вказаного Договору у фіксованому розмірі становить 30000грн. без ПДВ. Гонорар Адвокату сплачується клієнтом у відповідності до ч.2 ст.30 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвоката в момент підписання даного Договору.

Отже суд зазначає, що умови договору від 27.01.2020р. не містять розмежування гонорару окремо по ФГ “Стоянова І.С.” та по СВК “Криничне” у відповідних судових справах.

Не зазначена у договорі і вартість 1 години надання адвокатом правової допомоги.

З наведеного вбачається, що договір позивача з адвокатом не містить домовленості сторін ані щодо фіксованого розміру вартості адвокатських послуг саме у судовому спорі з СВК “Криничне”, ані щодо погодинної оплати послуг адвоката всупереч вимогам ст.30 ЗУ “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.

При цьому суд зазначає, що неможливо визначити вартість послуг адвоката іншим шляхом, оскільки:

- адвокатом не наданий акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) з фіксацією їх вартості шляхом підписання такого акту ТОВ “Нетафім Україна” та адвокатом;

- квитанція до прибуткового касового ордеру (а.с.63) №03/2020 від 27.01.2020р. є доказом оприбуткування адвокатом коштів у сумі 15000грн. та за відсутності видаткового ордеру на суму 15000грн., оформленого ТОВ “Нетафім Україна” не доводить з достатністю обставину понесення позивачем цих витрат;

- квитанція до прибуткового касового ордеру (а.с.63) №03/2020 від 27.01.2020р. незалежно від вищевикладеного, не є документом, передбаченим договором від 27.01.2020р., за пунктом 5.2 якого гонорар сплачується адвокату товариством у безготівковій формі на її розрахунковий рахунок.

За сукупністю встановлених обставин та оцінки поданих адвокатом доказів щодо витрат позивача на оплату правничої допомоги суд дійшов висновку про неможливість визначення вартості адвокатських послуг відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, ст.30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, поза як жодний з поданих адвокатом доказів не доводить погодження ТОВ “Нетафім Україна” як замовником послуг адвоката їх вартості.

Неможливість визначення вартості адвокатських послуг в свою чергу виключає підстави для їх розподілу між сторонами за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, наслідком чого є відмова у задоволенні вимог позивача про стягнення з СВК „Криничне” витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Криничне” (68742, Одеська обл., Болградський р-н, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146; код ЄДРПОУ 03768954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нетафім Україна” (адреса місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, буд. 7; поштова адреса: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Дружби, 2; код ЄДРПОУ 36631390) заборгованість за договором купівлі-продажу у розмірі 216808/двісті шістнадцять тисяч вісімсот вісім/ грн. 50 коп. та 3252/три тисячі двісті п`ятдесят дві/грн. 13 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 17 вересня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська