Ухвала суду № 91621685, 14.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

14 вересня 2020 року Справа № 915/114/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 (вул.Південна, 52, м. Миколаїв, 54034)

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)

до приватного підприємства “МІСЬКА АПТЕКА” (пр. Миру, 4-а (вул. Будівельників, 10/1), м. Миколаїв, 54034),

про: скасування запису про державну реєстрацію права власності та об`єкт нерухомого майна та знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості,

встановив:

04.02.2020 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до приватного підприємства “МІСЬКА АПТЕКА” про:

- визнання незаконним та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №32695354 від 02.08.2019 про реєстрацію за ПП “МІСЬКА АПТЕКА” права власності на об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 164,4 кв.м за адресою: вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаєві;

- зобов`язання ПП “МІСЬКА АПТЕКА” знести самочинно збудований об`єкт нерухомості – прибудову до нежитлових приміщень літ. А-9 частина І поверху геометричними розмірами 2,7 х 16 м, розташовану по вул. Будівельників, 10/1 у м. Миколаєві.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.02.2020 головуючим у справі визначено суддю Коваля С.М.

Ухвалою від 05.02.2020 судом визнано обгрунтованою та задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №8 від 05.02.2020 у справі призначено повторний автоматизований розподіл на підставі ухвали суду від 05.02.2020 про самовідвід головуючого судді Коваля С.М.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.02.2020 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання прокурором приписів п.2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

21.02.2020 прокурором подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, з доказами сплати судового збору у розмірі 362,00 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23 березня 2020 року о 10:50 год, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

Підготовче засідання у справі, призначене на 23.03.2020 о 10:50 год, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Ухвалою суду від 30.03.2020 підготовче засідання у справі №915/114/20, яке було призначено на 23.03.2020 о 10:50. Судом постановлено перенести підготовче засідання на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” (з подальшими змінами і доповненнями) з 22 травня 2020 р. до 31 липня р. на всій території України встановлено карантин.

Ухвалою суду від 04.06.2020 у зв`язку з послабленням карантинних заходів підготовче засідання у справі призначено на 30 червня 2020 року о 10:00.

30.06.2020 відповідачем подано до суду клопотання, яким просить суд:

- надати можливість на ознайомлення з матеріалами справи,

- визначити термін для написання відзиву та складання правової позиції,

- перенесення підготовчого засідання на іншу дату.

30.06.2020 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на строк дії карантину та відкладення підготовчого засідання на 04 серпня 2020 року об 11:40 год.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з наступними змінами та доповненнями) з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

03.08.2020 представником відповідача подано до суду заяву про усунення від представництва Миколаївської міської ради у справі Миколаївської місцевої прокуратури як неналежної сторони.

Заяву обгрунтовано посиланням на норми ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та мотивовано тим, що прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Миколаївської міської ради у цій справі.

04.08.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14 вересня 2020 року о 09:50 год.

19.08.2020 прокурором подано до суду заперечення на заяву ПП «Міська аптека» про усунення Миколаївської місцевої прокуратури №2 від представництва Миколаївської міської ради.

Прокурор зазначає, що можливість звернення прокурора з відповідним позовом на захист інтересів держави передбачена законодавством. Такі повноваження регламентовані ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України. Процесуальний закон встановив рівні умови для всіх учасників справи.

Прокурор наголосив, що як зазначено у тексті позовної заяви, прокурор звернувся з даним позовом до суду на виконання своєї конституційної функції представництва інтересів держави в суді, оскільки за наявності порушень вимог закону при здійсненні будівництва на земельній ділянці комунальної власності, уповноваженим органом – Миколаївською міською радою самостійно не вжито вичерпних заходів, спрямованих на усунення наявних порушень та захисту інтересів держави, шляхом пред`явлення до суду відповідного позову.

На думку прокурора, твердження ПП «Міська аптека», що Миколаївська міська рада ухиляється від виконання наданих їй законом повноважень, оскільки просить розгляду справи за відсутності уповноваженого представника, лише додатково підтверджує наявність у прокурора підстав для представництва інтересів цього органу в суді у відповідності зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

31.08.2020 на електронну адресу суду надійшла заява представника Миколаївської міської ради про розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства у конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття і реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням земель, що перебувають під особливою охороною держави, становлять суспільний інтерес, а незаконне їх використання такому суспільному інтересу не відповідає.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

(правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Прокурором при поданні позову дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України. Прокурор обгрунтовує порушення та необхідність захисту інтересів держави посилаючись на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України ділянка, на якій побудовано спірний об`єкт, відноситься до земель комунальної власності, а її власником (розпорядником), враховуючи положення ст. 122 Земельного кодексу України, є Миколаївська міська рада. Отже, Миколаївська міська рада у даному випадку є уповноваженим територіальною громадою органом, який розпоряджається землями зазначеної категорії.

Самовільне будівництво ПП «МІСЬКА АПТЕКА» об`єктів нерухомості на земельній ділянці комунальної власності порушує інтереси територіальної громади міста Миколаїв та позбавляє Миколаївську міську раду права законного розпорядника на вільне використання та розпорядження землями, призводить до недоотримання орендних платежів та, як наслідок, неможливості реалізації соціально-економічних і культурних програм відповідного рівня.

Попри тривалість та очевидність порушень законодавства при використанні земельної ділянки комунальної власності та самовільного будівництва об`єктів нерухомості на ній, Миколаївською міською радою не вжито заходів до усунення порушень законодавства та не пред`явлено позов про знесення споруди.

Миколаївській міській раді, як власнику земель комунальної власності, про незаконне будівництво об`єкта нерухомості та використання ділянки було відомо з липня 2019 року, оскільки Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, яке є виконавчим органом ради, за фактом незаконного улаштування фундаменту для прибудови виявлено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та відповідачу внесено припис від 12.07.2019 №39.

Окрім цього, з метою отримання документів та надання оцінки викладених у мережі Інтернет на сайті «Ник-Вести» фактів незаконної забудови земельної ділянки до Миколаївської міської ради 06.08.2019 місцевою прокуратурою скеровувався відповідний запит №32/1-118 вих-19, на виконання якого проводився огляд земельної ділянки, збирались матеріали.

Зазначені обставини підтверджені доказами, доданими до позовної заяви та є підставами вважати, що Миколаївській міській раді про факт незаконного будівництва було відомо ще з липня 2019 року.

Водночас, незважаючи на обізнаність міської ради та її виконавчих органів про факт незаконного використання та забудови земельної ділянки по вул. Будівельників, перевірки управління земельних ресурсів та управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, останніми не вжито заходів до реального усунення порушень законодавства та знесення самочинного збудованого об`єкту нерухомості.

З зазначеного витікає, що Миколаївська міська рада не здійснює належним чином захист інтересів Українського народу - членів територіальної громади, що в свою чергу відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 131-1 Конституції України відноситься до «виключних випадків», які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Стосовно твердження відповідача про відсутність такого правоохоронного органу як Миколаївська місцева прокуратура №2 суд зазначає, що в додатку до чинного Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 міститься перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур, до якого входить і Миколаївська місцева прокуратура №2.

Пунктом 24 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, установлено, що Додаток "Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур" до Закону України "Про прокуратуру" втрачає чинність із дня початку роботи окружних прокуратур.

Отже, підстави для задоволення заяви відповідача про усунення Миколаївської місцевої прокуратури №2 від представництва Миколаївської міської ради відсутні.

Стосовно клопотання відповідача від 30.06.2020 в частині визначення терміну для написання відзиву та складання правової позиції суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 25.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судом встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи, зокрема п.5 резолютивної частини зазначеної ухвали судом запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Зазначену ухвалу надіслано відповідачеві за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 4-а та повернуто суду без вручення за «закінченням встановленого строку зберігання» 06.03.2020.

Отже, останній день, встановленого судом строку для подання відзиву – 21.03.2020.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID– 19)” (далі – Закон № 540-ІХ), яким розділ Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: “під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі – Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином”.

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII “Прикінцеві положення” Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідача у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні обгрунтованих заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення клопотання відповідача в частині визначення терміну для написання відзиву відсутні.

Керуючись ст. ст. 53, 177-185, 196, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволені заяви відповідача – приватного підприємства “МІСЬКА АПТЕКА” про усунення від представництва Миколаївської міської ради у справі №915/114/20 Миколаївської місцевої прокуратури – відмовити.

2.Звернути увагу Відповідача на обставини, пов`язані із перебігом процесуальних строків (в т.ч. на подання відзиву), наведені в мотивувальній частині цієї ухвали.

3.Дану ухвалу надіслати учасникам справи.

4.Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено і підписано 18.09.2020.

Суддя В.О.Ржепецький