Рішення № 91621570, 18.09.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м. Харків Справа № 913/439/20

Провадження № 3/913/439/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області", м. Попасна Луганської області

до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Гірське Попаснянського району Луганської області в особі Відокремленого підрозділу шахти "Гірська" Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Гірське Попаснянського району Луганської області

про стягнення 616 387 грн 24 коп.

без повідомлення (виклику) сторін

в с т а н о в и в:

Комунальне некомерційне підприємство "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу шахти "Гірська" Державного підприємства "Первомайськвугілля" про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг від 19.03.2018 № 101/12, від 20.03.2018 № 101/13, від 21.03.2018 № 101/16, від 01.03.2019 № 101/9 та № 101/10 в загальній сумі 503 642 грн 34 коп., пені в сумі 66 996 грн 83 коп., 3% річних в сумі 20 038 грн 40 коп., інфляційних втрат в сумі 25 709 грн 67 коп., всього 616 387 грн 24 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами про надання послуг від 19.03.2018 № 101/12, від 20.03.2018 № 101/13, від 21.03.2018 № 101/16, від 01.03.2019 № 101/9 та № 101/10 в частині своєчасної оплати наданих послуг. У зв`язку з тим, що відповідач за надані послуги своєчасно не розрахувався, позивачем відповідно до п. 4.4 договорів нараховано пеню, а згідно зі ст. 625 ЦК України – 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/439/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

18.08.2020 від відповідача у справі надійшов відзив від 13.08.2020 № 01/4-1-180, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та зазначає, що позивачем порушено правило об`єднання позовних вимог, тому у задоволенні позову просить відмовити.

19.08.2020 від позивача у справі за заявою від 14.08.2020 № 1078 надійшли додаткові документи, які судом долучаються до матеріалів справи.

Від позивача у справі 26.08.2020 судом одержана відповідь на відзив від 20.08.2020 № 1111, в якій останній посилаючись на прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі зазначає, що заперечення відповідача щодо порушення правил об`єднання позовних вимог не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між Комунальною установою "Попаснянська центральна районна лікарня" та Державним підприємством "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу шахта "Гірська" Державного підприємства "Первомайськвугілля" укладено 5 договорів про надання послуг:

- від 19.03.2018 № 101/12;

- від 20.03.2018 № 101/13;

- від 21.03.2018 № 101/16;

- від 01.03.2019 № 101/9;

- від 01.03.2019 № 101/10 (аркуші справи 14-34, 119, 120).

Відповідно до п. 1.1 договорів Комунальна установа "Попаснянська центральна районна лікарня", правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" – позивач у справі, виконавець за договором, в порядку та на умовах, визначених договорами, зобов`язалась надавати Державному підприємству "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу шахта "Гірська" – відповідачу у справі, замовнику за договорами, протягом визначеного в договорах строків послуги з проведення попереднього та періодичного медичного огляду співробітників замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно п. 1.2 договорів вартість медичних послуг, які надаються за договорами, визначаються відповідно до тарифів на медичні послуги, згідно додатку № 1 до договору.

Додатками № 1 до укладених договорів визначений перелік спеціалістів та обстежень для проведення періодичного медичного огляду у 2018-2019 роках, а також вартість медичних послуг.

За умовами п. 3.1 договорів загальна сума за договором від 19.03.2018 № 101/12 складає 89 672 грн 37 коп.; за договором від 20.03.2018 № 101/13 – 134 229 грн 19 коп.; за договором від 21.03.2018 № 101/16 – 65 410 грн 84 коп.; за договором від 01.03.2019 № 101/9 – 98 723 грн 77 коп.; за договором від 01.03.2019 № 101/10 – 195 380 грн 36 коп.

До вказаних договорів сторонами укладались додаткові угоди, у зв`язку із зменшенням кількості чоловік по проведенню медичних оглядів та збільшенням кількості необхідних аналізів під час проведення медичних оглядів:

- додаткова угода від 27.06.2018 до договору від 19.03.2018 № 101/12 загальна сума договору склала – 67 573 грн 01 коп.;

- додаткова угода від 27.06.2018 до договору від 20.03.2018 № 101/13 загальна сума договору склала – 134 495 грн 54 коп.;

- додаткова угода від 27.06.2018 до договору від 21.03.2018 № 101/16 загальна сума договору склала – 27 183 грн 70 коп.

Додаткові угоди про зміну умов п. 3.1 договорів від 01.03.2019 № 101/9 та № 101/10 не укладались.

У відповідності до п. 3.3 договорів № 101/12, № 101/13, № 101/16 замовник оплачує послуги згідно рахунку, що поступив від виконавця після підписання сторонами акту прийому виконаних робіт.

Замовник оплачує послуги згідно рахунку, що поступив від виконавця після підписання сторонами акту прийому виконаних робіт, можлива інша форма сплати послуги за згодою сторін, яка не суперечить законодавству України (п. 3.3 договорів № 101/9, № 101/10).

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт та здійснюється після кожного звітного місяця, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.4 договорів № 101/12, № 101/13, № 101/16, № 101/9).

Згідно з п. 3.4 договору № 101/10 здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт та здійснюється після кожного звітного місяця, який підписується повноважними представниками сторін протягом 5 робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання акту приймання виконаних робіт представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.5 договорів № 101/12, № 101/13, № 101/16, № 101/9, № 101/10). Оплата за надані послуги з проведення медичних оглядів проводиться після підписання акту приймання виконаних робіт (п. 3.6 договорів № 101/12, № 101/13, № 101/16, № 101/9, № 101/10).

Сторони в п. 4.4 договорів № 101/12, № 101/13, № 101/16, № 101/9 погодили, що за порушення строків оплати наданих послуг замовник на вимогу виконавця зобов`язується сплатити пеню у розмірі 0,5 облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення оплати, від вартості послуг, оплата яких прострочується, за кожний день прострочення, а у п. 4.4 договору № 101/10 сторони передбачили, що за порушення строків оплати наданих послуг замовник на вимогу виконавця зобов`язується сплатити пеню у розмірі одинарної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення оплати, від вартості послуг, оплата яких прострочується, за кожний день прострочення.

Договори від 19.03.2018 № 101/12, від 20.03.2018 № 101/13 та від 21.03.2018 № 101/16 вступають в силу з моменту їх підписання і діють до 31.12.2018, але до повного виконання сторонами зобов`язань згідно договорів.

Договір від 01.03.2019 № 101/9 вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але до повного виконання сторонами зобов`язань згідно договору.

Договір від 01.03.2019 № 101/10 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 договору, і закінчується 31.12.2019.

Факт наданих послуг за вказаними договорами в загальному розмірі 503 642 грн 34 коп. підтверджується актами виконаних робіт по проведеним медичним оглядам:

- від 27.06.2018 № 69 на суму 67 573 грн 01 коп.;

- від 27.06.2018 № 67 на суму 134 495 грн 54 коп.;

- від 27.06.2018 № 70 на суму 27 183 грн 70 коп.;

- від 10.06.2019 № 15 на суму 91 993 грн 89 коп.;

- від 10.06.2019 № 16 на суму 182 396 грн 20 коп. (аркуші справи 56, 58, 60, 62, 65).

Відповідач за вказаними актами прийняв надані позивачем послуги без зауважень.

Відповідачу для оплати наданих послуг виставлялись рахунки:

- від 27.06.2018 № 69 на суму 67 573 грн 01 коп.;

- від 27.06.2018 № 67 на суму 134 495 грн 54 коп.;

- від 27.06.2018 № 70 на суму 27 183 грн 70 коп.;

- від 10.06.2019 № 15 на суму 91 993 грн 89 коп.;

- від 10.06.2019 № 16 на суму 182 396 грн 20 коп. (аркуші справи 57, 59, 61, 63, 64).

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 22.01.2019 № 106, № 107, № 108 про оплату заборгованості за надані послуги за договорами від 21.03.2018 № 101/16 в сумі 27 183 грн 70 коп., від 20.03.2018 № 101/13 в сумі 134 495 грн 54 коп. та від 19.03.2018 № 101/12 в сумі 67 573 грн 01 коп., які одержані останнім 25.01.2019, проте залишилась без відповіді, заборгованість відповідачем не погашена (аркуші справи 50-53).

Також позивач звертався до відповідача з претензіями від 01.07.2020 № 831 та № 832 про оплату заборгованості за надані послуги за договорами від 01.03.2019 № 101/10 в сумі 182 396 грн 20 коп. та від 01.03.2019 № 101/9 в сумі 91 993 грн 89 коп., які одержані останнім 07.07.2020, проте на момент звернення з відповідним позовом до суду 27.07.2020 відповідь на претензії не надійшла, заборгованість відповідачем не погашена (аркуші справи 67-69).

Після звернення відповідача з позовом до суду від відповідача надійшла відповідь на претензії від 01.07.2020 № 831 та № 832 про визнання заборгованості в сумі 182 396 грн 20 коп. за договором від 01.03.2019 № 101/10 та в сумі 91 993 грн 89 коп. за договором від 01.03.2019 № 101/9 (аркуш справи 117).

Доказів сплати боргу на час прийняття рішення відповідачем не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договори від 19.03.2018 № 101/12, від 20.03.2018 № 101/13, від 21.03.2018 № 101/16, від 01.03.2019 № 101/9 та № 101/10, що укладені сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Загальні положення про послуги визначені главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами укладених договорів замовник зобов`язався оплатити надані послуги після підписання акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Проаналізувавши зміст договорів, з огляду на приписи ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що при визначенні строку оплати наданих послуг необхідно керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки в договорах про надання послуг чітко не визначено строків оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями від 22.01.2019 № 106, № 107, № 108 та від 01.07.2020 № 831, № 832 про оплату заборгованості за надані послуги за договорами від 21.03.2018 № 101/16 в сумі 27 183 грн 70 коп., від 20.03.2018 № 101/13 в сумі 134 495 грн 54 коп., від 19.03.2018 № 101/12 в сумі 67 573 грн 01 коп.; за договорами від 01.03.2019 № 101/10 в сумі 182 396 грн 20 коп. та від 01.03.2019 № 101/9 в сумі 91 993 грн 89 коп., які одержані останнім відповідно 25.01.2019 та 07.07.2020, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (аркуші справи 53, 69). Оскільки оплату відповідач у семиденний строк з моменту отримання претензій не здійснив, то прострочення виконання зобов`язань відбулось.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 503 642 грн 34 коп. є обґрунтованими.

Що стосується доводів відповідача щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову – це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Тобто, позовні вимоги можуть вважатися однорідними, такими, що виникають з аналогічних підстав (договорів про надання послуг) і пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів – шляхом стягнення заборгованості за порушення строків оплати наданих послуг.

Позивачем у справі заявлено вимоги про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, які обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за 5 договорами про надання послуг, які є однаковими за своєю правовою природою та пов`язані між собою поданими доказами, тому суд дійшов висновку, що позивачем не порушено правило об`єднання позовних вимог, тому такий висновок зроблений відповідачем без врахування принципу процесуальної економії, який передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків, у зв`язки з чим доводи відповідача є необґрунтованими та відхиляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг і наявність заборгованості, яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2019 і станом на день розгляду справи не погашена, тому суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 503 642 грн 34 коп. обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п. 4.4 договорів № 101/12, № 101/13, № 101/16, № 101/9 передбачено, що за порушення строків оплати наданих послуг замовник на вимогу виконавця зобов`язується сплатити пеню у розмірі 0,5 (за умовами п. 4.4 договору № 101/10 одинарної) облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення оплати, від вартості послуг, оплата яких прострочується, за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 66 996 грн 83 коп. за прострочення оплати наданих послуг за договорами:

- від 19.03.2018 № 101/12 в сумі 9 685 грн 97 коп. за період з 27.06.2018 по 30.04.2020;

- від 20.03.2018 № 101/13 в сумі 25 494 грн 94 коп. за період з 27.06.2018 по 30.04.2020;

- від 21.03.2018 № 101/16 в сумі 3 896 грн 52 коп. за період з 27.06.2018 по 30.04.2020;

- від 01.03.2019 № 101/9 в сумі 6 752 грн. 08 коп. за період з 10.06.2019 по 30.04.2020;

- від 01.03.2019 № 101/10 в сумі 21 167 грн 32 коп. за період з 10.06.2019 по 30.04.2020.

Водночас, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (аркуші справи 35-39), суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

З вимогами про погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензіями від 22.01.2019 № 106, № 107, № 108 та від 01.07.2020 № 831, № 832, які отримані відповідачем 25.01.2019 та 07.07.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України відповідач повинен був сплатити заборгованість позивачеві у строк до 01.02.2019 та 14.07.2020, тому початком прострочення виконання зобов`язання за договорами № 101/12, № 101/13, № 101/16 є 02.02.2019, за договорами № 101/9 та № 101/10 – 15.07.2020.

Крім того, розрахунок пені здійснений позивачем без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом здійснено власний перерахунок пені, з урахуванням якого задоволенню підлягає пеня за прострочення оплати наданих послуг за договорами від 19.03.2018 № 101/12, від 20.03.2018 № 101/13 та від 21.03.2018 № 101/16 за період з 02.02.2019 по 02.08.2019 в сумі 10 109 грн 08 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені за прострочення оплати наданих послуг за вказаними договорами слід відмовити.

Що стосується нарахованої пені за прострочення оплати наданих послуг за договорами від 01.03.2019 № 101/9 та № 101/10, то суд зазначає, що з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України початком для нарахування пені є 15.07.2020. Позивач звертаючись 27.07.2020 з позовом до суду визначив період з 10.06.2019 по 30.04.2020, тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені за прострочення оплати наданих послуг за вказаними договорами слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 20 038 грн 40 коп., а також інфляційні втрати в загальній сумі 25 709 грн 67 коп. за прострочення оплати наданих послуг за договорами:

- від 19.03.2018 № 101/12: 3% річних в сумі 3 741 грн 52 коп. та інфляційні втрати в сумі 6 441 грн 78 коп. за період з 27.06.2018 по 30.04.2020;

- від 20.03.2018 № 101/13: 3% річних в сумі 7 447 грн 03 коп. та інфляційні втрати в сумі 13 361 грн 69 коп. за період з 27.06.2018 по 30.04.2020;

- від 21.03.2018 № 101/16: 3% річних в сумі 1 505 грн 16 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 703 грн 60 коп. за період з 27.06.2018 по 30.04.2020;

- від 01.03.2019 № 101/9: 3% річних в сумі 2 462 грн 43 коп. та інфляційні втрати в сумі 593 грн 07 коп. за період з 10.06.2019 по 30.04.2020;

- від 01.03.2019 № 101/10: 3% річних в сумі 4 882 грн 26 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 609 грн 53 коп. за період з 10.06.2019 по 30.04.2020.

Перевіривши розрахунок 3% річних (аркуші справи 40-44), наданий позивачем, суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Судом здійснено власний перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, з урахуванням якого задоволенню підлягають 3% річних за прострочення оплати наданих послуг за договорами від 19.03.2018 № 101/12, від 20.03.2018 № 101/13 та від 21.03.2018 № 101/16 за період з 02.02.2019 по 30.04.2020 в сумі 8 548 грн 34 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України – стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат (аркуші справи 45-49), судом встановлено, що він зроблений невірно, тому судом здійснено власний перерахунок, з урахуванням якого задоволенню підлягають інфляційні втрати за прострочення оплати наданих послуг за договорами від 19.03.2018 № 101/12, від 20.03.2018 № 101/13 та від 21.03.2018 № 101/16 за період з березня 2019 року по квітень 2020 року в сумі 9 291 грн 34 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Всього підлягає стягненню 531 591 грн 10 коп., у тому числі: 503 642 грн 34 коп. – борг, 10 109 грн 08 коп. – пеня, 8 548 грн. 34 коп. – 3% річних, 9 291 грн 34 коп. – інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача в сумі 7 973 грн 87 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта судового збору покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу шахти "Гірська" Державного підприємства "Первомайськвугілля" про стягнення 616 387 грн 24 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Первомайськвугілля", місцезнаходження: вул. Івана Данькова, будинок 21, м. Гірське, Попаснянський район, Луганська область, 93292, ідентифікаційний код 32320594 в особі Відокремленого підрозділу шахти "Гірська" Державного підприємства "Первомайськвугілля", місцезнаходження: вул. Івана Данькова, будинок 21, м. Гірське, Попаснянський район, Луганська область, 93292, ідентифікаційний код 26402894 на користь Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області", місцезнаходження: вул. Сонячна, будинок 35А, м. Попасна, Луганська область, 93300, ідентифікаційний код 01983654 заборгованість в сумі 503 642 грн 34 коп., пеню в сумі 10 109 грн 08 коп., 3% річних в сумі 8 548 грн 34 коп., інфляційні втрати в сумі 9 291 грн 34 коп., судовий збір в сумі 7 973 грн. 87 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повне рішення складено – 18.09.2020.

Суддя А.В. Секірський