
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.09.2020Справа № 910/6106/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, 08702) до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (вул. Олени Теліги, буд. 8, м. Київ, 04112) про стягнення 1 058 268,42 грн та за зустрічним позовом Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (вул. Олени Теліги, буд. 8, м. Київ, 04112) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, 08702) про визнання правочину недійсним,
Представники сторін:
від позивача (за первісним позовом) - Бохан С.О. ( довіреність від 28.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 6846/10 від 05.09.2018);
від відповідача (за первісним позовом) - Похиленко А. В. (довіреність № 192/06-20-1 від 12.06.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2527 від 30.03.2006).,
В С Т А Н О В И В:
04.05.2020до Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення 1 058 268,42 грн та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС від 21.05.2019 в частині своєчасної оплати поставки, у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 641 867,62 грн. заборгованості за поставлений товар, 110 099,30 грн. пені, 168 373,52 грн. штрафу, 124 773,34 грн. 30% річних та 13 153,64 грн. індексу інфляції, а всього 1 058 268,43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
18.05.2020 до Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 12.05.2020, надійшли письмові пояснення з уточненою позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.06.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, а також визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 01.06.2020, про що свідчить реєстр поштового відправлення (https://track.ukrposhta.ua/tracking_RU.html).
16.06.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у позові, посилаючись на те, що директор Благовіщенської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» уклав спірний договір з перевищенням повноважень.
16.06.2020 до суду від Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» надійшло клопотання щодо колегіального розгляду справи № 910/6106/20.
16.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» про визнання правочину недійсним, подана в межах розгляду справи № 910/6106/20.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що директор Благовіщенської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» не може діяти на підставі Статуту тому, що діяльність Філій регулюється Положеннями про філію. Відповідно до норм Статуту в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору, без погодження з Вищим органом управління Підприємства, Міністерства аграрної політики та продовольства України, укладання значних господарських зобов`язань категорично заборонено. Всі договори, які укладаються Філіями, суми яких перевищують 20 000,00 грн., в обов`язковому порядку повинні отримати погодження від Підприємства. Керівник та вищий орган управління Підприємства не надавав повноваження директору Філії на укладання спірного договору поставки. Спірний правочин не схвалено Підприємством, від імені якого його укладено.
17.06.2020 до суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» надійшла заява, в якій позивач просить суд підготовче засідання 18.06.2020 провести без участі представника позивача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2020 зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про визнання правочину недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічні позовні вимоги об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/6106/20. Відкладено підготовче засідання на 16.07.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо колегіального розгляду справи № 910/6106/20.
13.07.2020 відповідач за первісним позовом подав документи для долучення до матеріалів справи.
15.07.2020 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача, не зазначені обмеження у відповідача на укладення правочинів. В установчих документах, наданих відповідачем, не зазначені обмеження на укладання договорів директором філії в розмірі 20 000,00 грн. відповідачем в подальшому було схвалено правочин, оскільки позивач поставив, а відповідач частково оплатив поставлений обумовлений сторонами у договорі поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС від 21.05.2019 товар.
Також, 15.07 2020 позивач за первісним позовом подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на ті ж обставини, що й у відповіді на відзив. Зазначав, що схвалення оспорюваного правочину зі сторони відповідача унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
16.07.2020 розгляд справи відкладено на 06.08.2020.
23.07.2020 відповідач за первісним позовом подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 06.08.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2020 о 12:15.
10.09.2020 оголошено перерву до 17.09.2020.
У судове засідання 17.09.2020 з`явилися представники сторін позивача та відповідача.
В судовому засіданні 17.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
21.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» (далі - постачальник) в особі директора Малярчука Д.В., який діє на підставі Статуту, та Благовіщенською філією державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (далі - покупець), в особі директора Уліча О.Л., який діє на підставі Статуту, укладено договір поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, згідно з цим договором поставки постачальник зобов`язується продати та поставити покупцеві засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника згідно замовлень покупця, за умови наявності товару на складі постачальника. Замовлення можуть подаватися покупцем шляхом надіслання постачальнику відповідних повідомлень телефонним зв`язком, електронною поштою, факсом або поштою.
Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, номенклатура, кількість, ціна, строки оплати та характеристики товару визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній Специфікації та видаткових накладних, які складають невід`ємну частину цього договору.
За вимогами п. п. 2.1.1, 2.2.1 постачальник зобов`язаний продати та передавати у власність покупця відповідну партію товару, щодо якої сторонами ужгоджена і підписана відповідна специфікація та/або специфікації, а покупець зобов`язаний оплатити товар в строки та на умовах, передбачених договором та/або специфікаціями (додатковими угодами, якщо вони були укладені) до нього шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.
Ціна товару та/ або його окремої партії визначається та вказується в специфікаціях до цього договору та/або видаткових накладних на дату їх складення, що є його невід`ємними частинами. Сторони встановлюють та вказують ціну товару (та/або кожної партії товару) у національній валюті України - гривні, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, доларах США та/або Євро про що зазначають в специфікації (п. 3.1 договору).
Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 4.1 договору покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у строки (терміни) встановлені в специфікаціях до цього договору.
Товар оплачується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника в національній валюті - гривні, згідно цін, вказаних у специфікаціях до договору, скоригованих у порядку, визначеному п. 3.2 цього договору та є грошовим зобов`язанням покупця перед постачальником з оплати товару (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 договору приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар. Датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару. Товар та/або його відповідна партія, вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю в момент передачі згідно умов, визначених п. 5.1 цього договору.
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення строків (термінів) оплати товару, визначених в п. 4.1 договору та специфікаціях, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.
У разі прострочення покупцем строків (термінів) оплати товару (його партії), більш ніж 10 календарних днів - покупець додатково до пені, визначеної в п. 7.3, сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми заборгованості (п. 7.5 договору).
Згідно з п. 7.6 договору крім того відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Сторони прийшли до взаємної згоди, що оскільки товар за цим договором продається покупцю з відстроченням або з розстроченням платежу, постачальник має право, а покупець погоджується з тим, що у разі порушення покупцем строків оплати вказаних в договорі (та/або специфікаціях до договору) товар вважається проданим на умовах товарного кредиту та відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, постачальник нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару (п. 7.7 договору).
Відповідно до п. 7.9 договору, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховується до моменту належного та повного виконання відповідного зобов`язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 10.1 договору).
За умовами п. п. 1.1, 1.2 договору, а також специфікацій №№ 1-5, відповідачу був поставлений товар відповідно до видаткових накладних: №2295 від 21.05.2019 на суму 549 101,28 грн. (специфікація №1 від 21.05.2019), №2387 від 24.05.2019 на суму 59 930,10 грн. (специфікація №2 від 24.05.2019), №2625 від 11.06.2019 на суму 132 000,00 грн. (специфікація №3 від 24.05.2019), №2626 від 11.06.2019 на суму 41 074,80 грн. (специфікація № 004 від 11.06.2019), №2627 від 11.06.2019 на суму 59 761,44 грн. (специфікація № 005 від 11.06.2019), всього на суму 841 867,62 грн.
Також матеріали справи містять довіреності №№ 3-5 про отримання матеріальних цінностей завідуючою складом Погосян М.В. за вказаними накладними.
Крім того, сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019-16.07.2019, відповідно до якої заборгованість відповідача за первісним позовом становить 841 867,62 грн.
17.07.2019 між Первісним кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»), новим кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» та Благовіщенською філією державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (боржник) укладено договір про відступлення прав вимоги №001-101/ПКЗ, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС від 21.05.2019 на суму 841 867,62 грн.
Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги №001-101/ПКЗ від 17.07.2019, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань згідно договору поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС від 21.05.2019 у відповідності до строків виконання такого зобов`язання, в тому числі, але не виключно, оплату вартості товару в розмірі 841 867,62 грн. в т.ч. ПДВ 20%.
Пунктом 3.3 договору про відступлення прав вимоги №001-101/ПКЗ від 17.07.2019 передбачено, що первісний кредитор та новий кредитор допускають проведення розрахунків за цим договором в будь-який інший спосіб, не заборонений чинним законодавством, зокрема, але не виключно, шляхом зарахування однорідних грошових вимог тощо.
На виконання вказаного пункту договору між ТОВ «Спектр-Агро» та ТОВ «Седна-Агро» була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №0212/01, відповідно до якої заборгованість позивача перед первісним кредитором на суму 841 867,62 грн. за договором відступлення була припинена в повному обсязі.
Матеріали справи містять платіжне доручення № 817 від 12.12.2019 на суму 100 000,00 грн. та платіжне доручення №823 від 19.12.2019 на суму 100 000,00 грн., відповідно до яких Благовіщенська філія державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» частково оплатила ТОВ «Спектр-Агро» заборгованість за договором поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС від 21.05.2019.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Спектр-Агро» посилався на те, що у відповідача за первісним позовом наявна заборгованість у розмірі 641 867,62 грн. (841 867,62 - 200 000,00 грн)., а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення також 110 099,30 грн. пені, 168 373,52 грн. штрафу, 124 773,34 грн. 30% річних та 13 153,64 грн. індексу інфляції, а всього 1 058 268,43 грн.
Відповідач заперечує проти позову та подав зустрічну позовну заяву, наполягаючи на відсутності правовідносин поставки з позивачем, посилаючись на те, що керівник філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» не мав повноважень на вчинення відповідних правочинів в подальшому не відбулось схвалення цього правочину юридичною особою.
Вислухавши пояснення представниківсторін, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
Спір між сторонами виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За умовами п. п. 1.1, 1.2 договору, а також специфікацій №№ 1-5, відповідачу був поставлений товар відповідно до видаткових накладних: №2295 від 21.05.2019 на суму 549 101,28 грн. (специфікація №1 від 21.05.2019), №2387 від 24.05.2019 на суму 59 930,10 грн. (специфікація №2 від 24.05.2019), №2625 від 11.06.2019 на суму 132 000,00 грн. (специфікація №3 від 24.05.2019), №2626 від 11.06.2019 на суму 41 074,80 грн. (специфікація № 004 від 11.06.2019), №2627 від 11.06.2019 на суму 59 761,44 грн. (специфікація № 005 від 11.06.2019), всього на суму 841 867,62 грн.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять підпис особи, яка передавала товар та приймала його.
Крім того, матеріали справи містять довіреності №№ 3-5 про отримання матеріальних цінностей завідуючою складом Погосян М.В. за вказаними накладними.
Також сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019-16.07.2019, відповідно до якої заборгованість відповідача за первісним позовом становить 841 867,62 грн.
Відповідачем за первісним позовом сплачено на рахунок позивача 200 000,00 грн на виконання умов вказаного договору поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС від 21.05.2019, що підтверджується платіжними дорученнями № 817 від 12.12.2019 на суму 100 000,00 грн. та №823 від 19.12.2019 на суму 100 000,00 грн.
Доводи відповідача стосовно того, що спірний договір підписаний директором Благовіщенської філії Улічем О.Л. із перевищенням повноважень, що свідчить про недійсність вказаного договору судом розцінюються критично з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-4 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі за текстом - Постанова) наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.
Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
При цьому за наукою цивільного права схвалення дій представника можливе в різних формах: 1) схвалення шляхом заяви про це; 2) схвалення мовчазною згодою; 3) схвалення шляхом здійснення так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину. За своєю юридичною природою схвалення є одностороннім правочином, що потребує сприйняття його третьою особою і представником. У схваленні виражається воля особи, яку представляють, наділити юридичною силою конкретну угоду, укладену для неї з перевищенням повноважень. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Суд дійшов висновку про наявність підстав вважати схваленим відповідачем договір шляхом вчинення ним конклюдентних дій, пов`язаних зі здійсненням ним часткової оплати поставок продукції за договором на користь відповідача шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.
Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача, не зазначено обмежень у повноваженнях на укладення договорів.
Зі змісту оскарженого договору вбачається, що договір поставки укладено директором Благовіщенської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» Улічем О.Л., який діє на підставі Статуту.
Статутом відповідача, який доданий до зустрічної позовної заяви, чітко не визначено права підприємства або його керівника, зокрема, з якої суми необхідно погодження вищого керівництва на укладення правочинів з іншими юридичними особами.
Відповідно до п. п. 8.4, 8.6.9 Положення про Благовіщенську філію державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» повноваження керівника філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю, виданою підприємством. Керівник філії укладає від імені підприємства договори в межах сум, передбачених довіреністю.
Разом з тим, на підтвердження зустрічного позову, зокрема, щодо перевищення повноважень керівником філії, позивачем не надано будь-якої довіреності із додатковим визначенням його повноважень та сум, в межах яких він міг укладати договори.
Таким чином, враховуючи те, що видатковими накладними було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням передачі товару, крім того, відповідачем було вчинено конклюдентні дії, які свідчать про подальше схвалення ним договору, суд дійшов висновку про наявність достатньої кількості доказів для здійснення позивачем права вимоги до відповідача щодо оплати грошових коштів за договором.
Крім того суд зазначає, що 17.07.2019 між Первісним кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»), новим кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» та Благовіщенською філією державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (боржник) укладено договір про відступлення прав вимоги №001-101/ПКЗ, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки ЗЗР в кредит 2019 №014-КС від 21.05.2019 на суму 841 867,62 грн.
Тобто договір про відступлення прав вимоги №001-101/ПКЗ укладався за присутності Благовіщенської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (боржника).
Відповідно до додатків до договору (специфікацій), остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити до 30.09.2019.
Проте, всупереч умов спірного договору та додатків до нього, які є його невід`ємною частиною, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар на суму 200 000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення з позовом до суду становить 641 867,62 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 641 867,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 110 099,30 грн. пені, 168 373,52 грн. штрафу, 124 773,34 грн. 30% річних та 13 153,64 грн. індексу інфляції.
Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».
З урахуванням приписів ст.549, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно частини 1 ст.546 та ст.547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення строків (термінів) оплати товару, визначених в п. 4.1 договору та специфікаціях, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.
У разі прострочення покупцем строків (термінів) оплати товару (його партії), більш ніж 10 календарних днів - покупець додатково до пені, визначеної в п. 7.3, сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми заборгованості (п. 7.5 договору).
Згідно з п. 7.6 договору крім того відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Сторони прийшли до взаємної згоди, що оскільки товар за цим договором продається покупцю з відстроченням або з розстроченням платежу, постачальник має право, а покупець погоджується з тим, що у разі порушення покупцем строків оплати вказаних в договорі (та/або специфікаціях до договору) товар вважається проданим на умовах товарного кредиту та відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, постачальник нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару (п. 7.7 договору).
Відповідно до п. 7.9 договору, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховується до моменту належного та повного виконання відповідного зобов`язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин в частині граничного строку виконання зобов`язань з оплати поставленого товару та погоджених обома сторонами умов Договору щодо застосування трирічної позовної давності, тобто збільшеного строку позовної давності, яка за умови відсутності визначених Договором обмежень застосовується до всіх вимог, що випливають зі спірного Договору, як про сплату основного боргу, так і штрафних санкцій, здійснивши арифметичний перерахунок пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, дійшов висновку про задоволення позовних вимогТовариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» в повному обсязі та відмови в задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (вул. Олени Теліги, буд. 8, м. Київ, 04112, код 37884028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, 08702, код 36348550)заборгованість за поставлений товар у розмірі 641 867 (шістсот сорок одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн 62 коп., пеню у розмірі 110 099 (сто десять тисяч дев`яносто дев`ять) 30 коп., штраф у розмірі 168 373 (сто шістдесят вісім тисяч триста сімдесят три) грн 52 коп., 30% річних у розмірі 124 773 (сто двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн 34 коп.,інфляційні втрати у розмірі 13 153 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят три) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 15 874 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 03 коп.
3. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 18.09.2020.
Суддя В.О.Демидов
Судове рішення № 91621366, Господарський суд м. Києва було прийнято 17.09.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/6106/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: