Ухвала суду № 91621113, 15.09.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" вересня 2020 р. Справа № 906/805/20.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Кудряшової Ю.В.

розглянувши заяву Житомирського обласного "Благодійного фонду милосердя" (вх. №02-44/1448/20 від 15.09.2020) про забезпечення позову у справі №906/805/20 за позовом: Житомирського обласного "Благодійного фонду милосердя"

до Оліївської сільської ради

про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: Заворотнюк Л.М. - головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність

№09-02/20 від 17.03.2020.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною з дня набрання чинності даним рішенням додаткової угоди до договору оренди землі від 14.01.2010, укладеної між Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області та Житомирським обласним "Благодійним фондом милосердя", зареєстрованого у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 14.01.2010 за №041020900001 редакції, наведеній в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми ст. 33 Закону України" та те, що позивач по закінченню строку дії договору оренди землі продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою і сплачує орендну плату.

Господарським судом ухвалою від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.09.2020 о 15:20.

Також, 15.09.2020 через загальний відділ суду надійшло клопотання Житомирського обласного "Благодійного фонду милосердя" за вх. № 02-44/1448/20 про забезпечення позову, відповідно до якого позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 0,15000 га, що була надана в орендне користування Житомирському обласному "Благодійному фонду Милосердя" відповідно до договору № 04102900001 від 14.01.2010, яка знаходиться на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області у межах села Оліївка (р-н Крошня) на полі №3.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що вищезгадана земельна ділянка була виставлена на продаж Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області. Стовпчик з оголошення про продаж земельних ділянок було встановлено на території орендованої землі.

Продаж відбувається шляхом поділу земельної ділянки 0,15000 га на частки меншого розміру. Ціна однієї сотки землі - 1000 доларів США, така інформація була озвучена по телефону, який вказаний в оголошенні про продаж землі (фото оголошення додається).

Саме тому, позивач вважає, що є всі підстави вважати, що земля була виставлена на продаж з метою унеможливлення виконання рішення господарського суду, щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі № 04102900001 від 14.01.2010 щодо продовження оренди земельної ділянки площею 0,15000 га, яка знаходиться на території Оліївської сільської ради Житомирського району у межах села Оліївка (р-н Крошня) на полі № 3.

На підтвердження фактів, викладених в заяві про забезпечення позову, позивач подав фото земельної ділянки, на якій розміщено оголошення наступного змісту: "Продам участок" та зазначено контактний номер телефону.

В судове засідання 15.09.2020 представник позивача не прибув.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що наразі договір припинений та знятий з державної реєстрації. Повідомила, що земельна ділянка зареєстрована за сільською радою і сільська рада нічого не продає.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16.06.2011 №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в обґрунтуваннях щодо вжиття заходів забезпечення позову не додано переконливих доказів щодо можливості реалізації земельної ділянки площею 0,15000 га, що була надана в орендне користування Житомирському обласному "Благодійному фонду Милосердя" відповідно до договору № 04102900001 від 14.01.2010, або невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Оголошення, сфотографоване позивачем, жодним чином не доводить, намір продажу власником (відповідачем) земельної ділянки.

Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що Оліївська сільська рада нічого не продає.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви Житомирського обласного "Благодійного фонду милосердя" (вх. №02-44/1448/20 від 15.09.2020) про забезпечення позову у справі №906/805/20 слід відмовити.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Житомирського обласного "Благодійного фонду милосердя" (вх. №02-44/1448/20 від 15.09.2020) про забезпечення позову у справі №906/805/20.

Ухвала набирає законної сили з дня підписання та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 255 ГПК України та п. 17.5) Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду підписана: 18.09.2020.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)