Рішення № 91620889, 18.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2020р. Справа № 904/2072/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ», м. Нова Каховка

До: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград

Про: стягнення 382 373, 31 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «НВЦ «НКЕМЗ» (позивач) з урахуванням уточнень (збільшення) розміру позовних вимог звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (відповідач) про стягнення 382 373, 31 грн. (в т.ч.: 368 997, 66 грн. - оснований борг; 8 640, 24 грн. - пеня, 3 285, 83 грн. - інфляційні витрати та 1 449, 58 грн. -3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №2514-ПУ від 04.08.17р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою суду від 26.05.20р. відкрито провадження у справі № 904/2072/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (відповідач) у відзиві на позов просив зменшити розмір неустойки , нарахованої позивачем, посилаючись на тяжке фінансове становище. Також повідомив про повне погашення після відкриття провадження у справі основної заборгованості перед позивачем за договором на загальну суму 368 997, 66 грн. На підтвердження вищезазначених обставин надав для залучення до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень №1657087 від 30.07.20р. - на суму 41 400, 00 грн. , №1660321 від 31.07.20р. - на суму 125 999, 10 грн. та №1660322 від 31.07.20р. - на суму 201 598, 56 грн.

ТОВ «НВЦ «НКЕМЗ» (відповідач) своїм правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.17р. між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) та ТОВ «НВП «НКЕМЗ» (постачальник ) укладено договір поставки №2514-ПУ, відповідно до умов якого та специфікації до нього постачальник 29.12.19р. за видатковою накладною №ВП00000702 від 24.12.19р. та 30.01.20р. за видатковою накладною №ВП00000022 від 30.01.20р. здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 368 997, 66 грн. (а.с.17, 48) ; а покупець відповідно до пункту 5.4. договору (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 21.02.19р., а.с.16) зобов`язався здійснити розрахунки за поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 5 (п`яти) робочих днів з 60 (дня) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 даного договору.

В п.6.7. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець по письмовій вимоги постачальника сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно несплаченої продукції , але не більше 5% від вартості своєчасної несплаченої продукції (а.с.6-11, 12, 13-15).

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив; у зв`язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку на час звернення з цим позовом до суду) за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 368 997, 66 грн.

Окрім того – позивач відповідно до п. 6.7. договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 8 640, 24 грн. - пеня, 3 285, 83 грн. - інфляційні витрати та 1 449, 58 грн. -3% річних. (а.с.41-42).

На час винесення рішення у справі відповідач надав докази погашення (після відкриття провадження у справі) основної заборгованості за договором в розмірі 368 997, 66 грн. (що підтверджується відповідними платіжними дорученнями); однак доказів погашення пені, інфляційних втрат та 3% річних перед позивачем не надав.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до приписів ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Положення статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене суд , суд приходить до висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача: 3 285, 83 грн. - інфляційних втрат та 1 449, 58 грн. - 3% річних.; в частини позовних вимог про стягнення з відповідача 368 997, 66 грн. – основної заборгованості за договором суд вважає за необхідне закрити провадження у справі – за відсутністю предмету спору ( оскільки відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено основну заборгованість). Одночасно, враховуючи , що умовами договору відповідачу було надано відстрочку в оплаті товару , що розмір пені обмежений 5 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару; незначну суму пені, суд не вбачає достатньо правових підстав для зменшення розміру пені.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 231, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; код ЄДРПОУ 00178353) на користь позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (62371, с. Подвірки Дергачівського району Харківської області, вул. Сумський шлях, 53; код ЄДРПОУ 30357250): 8 640, 24 грн. грн. - пені; 3 285, 83 грн. - інфляційних втрат; 1 449, 58 грн. - 3% річних та 5 735, 60 грн. – витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. Закрити провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 368 997, 66 грн. - основної заборгованості за договором поставки №2514-ПУ від 04.08.17р.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 18.09.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв