Рішення № 91620828, 18.09.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2020 року Справа № 903/539/20

Суддя Господарського суду Волинської області Кравчук А. М., розглянувши матеріали по справі № 903/539/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт", с.Липляни, Ківерцівський р-н., Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія", с.Озеряни, Турійський р-н., Волинська обл.

про стягнення 46 546 грн. 22 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 27.07.2020 на адресу суду надійшла позовна заява №759 від 24.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" про стягнення 46 546 грн. 22 коп., з яких 37 236 грн. 98 коп. основного боргу, 9 309 грн. 24 коп. штрафу та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору складського зберігання від 11.07.2019 №1107/89539 зобов`язань щодо оплати отриманих послуг.

Ухвалою суду від 28.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана сторонам поштовим зв`язком 29.07.2020, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції. Ухвала суду отримана відповідачем 04.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038680700.

Строк для подання відзиву – по 19.08.2020.

Відповідач у відзиві від 08.08.2020 (надісланий суду та позивачу 08.08.2020) позов в частині основного боргу в сумі 37 236 грн. 98 коп. не заперечує, щодо 9 309 грн. 24 коп. штрафу не визнає, мотивуючи тим, що постановою правління НБУ №41 від 22.02.2019 з 05.08.2019 були внесені зміни у платіжні реквізити підприємств, тому починаючи з 12.01.2020 товариство не може здійснити оплату за надані послуги. ТОВ «Волинська аграрна компанія» зверталось з листом № 7 від 24.01.2020 до ТОВ «Волинь-зерно- продукт» з проханням надати нові банківські реквізити (IBAN, що мають починатись UA та містить 28 цифр відповідно до Постанови НБУ №162 від 28.12.2018 з усіма змінами та доповненнями) будь-якими засобами зв`язку та/або із зазначенням правильних банківських реквізитів для подальшої оплати за надані послуги, проте позивачем не було надано відповіді. Позивач уже звертався до суду у наказному порядку, проте за заявою товариства, в т.ч. через відсутність банківських реквізитів, судовий наказ у справі №903/440/20 скасовано. Вважає, що неповне виконання грошових зобов`язань відбулось саме з вини позивача в зв`язку з неповним виконання взятих на себе первісних зобов`язань щодо надання нових банківських реквізитів, відсутність яких до цього часу і є перешкодою для виконання відповідачем своїх зобов`язань в повному обсязі, що в свою чергу свідчить про відсутність будь-якої бездіяльності та/або вини у відповідному господарському зобов`язанні, а й відповідно про відсутність підстав застосування господарсько-правової відповідальності у вигляду штрафу. Штрафні санкції у розмірі 25% є значним ступенем покладення відповідальності на відповідача. Просить в повному обсязі відмовити в задоволенні заяви.

Відзив позивачем отриманий 13.08.2020, що підтверджується витягом з сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження поштового пересилання. Строк для подачі відповіді – по 17.08.2020.

Позивач у відповіді на відзив від 18.08.2020, який з метою повного та всебічного розгляду справи долучений до матеріалів справи, доводи відповідача, викладені у відзиві, заперечує як необґрунтовані. Зауважує, що неможливість оплачувати послуги за старими реквізитами виникла з 12 січня 2020 року. Відповідач мав майже два з половиною місяці після настання кінцевого строку оплати – 06.11.2019 для оплати послуг за наявними в нього реквізитами. Цією можливістю відповідач не скористався. Щодо нарахованих штрафних санкцій за порушення строків оплати, вважає такі санкції правомірними, оскільки умовами договору передбачено сплату штрафу в розмірі 25% від суми простроченої заборгованості за порушення строків оплати. Право на стягнення такого штрафу виникло у позивача в перший день порушення строків оплати відповідачем. Правом нарахування пені позивач не скористався, обмежився лише штрафом.

Відповідь на відзив відповідач отримав 20.08.2020, що підтверджується витягом з сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження поштового пересилання. Строк для подачі заперечень – по 23.08.2020.

21.08.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі в яких повідомив про сплату основного боргу в сумі 37 236 грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1876 від 19.08.2020. Просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та відмовити в стягненні 9 309 грн. 24 коп. штрафу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи,

встановив:

11 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання Вз№1107/89539, згідно п. 2.1 якого предметом договору є домовленість сторін про надання зерновим складом за плату послуг по доведенню товару, що передається поклажодавцем, до відповідних кондицій згідно ДСТУ, ГОСТ, параметрів, державних стандартів, послуг зі зберігання, сушки, очистки, прийомки та погрузки товару та повернення товару останньому (чи особі, зазначеній ним як одержувач) у кількості та умовах, визначених цим договором (а.с. 3-8).

Згідно п. 3.4 договору послуги за зберігання товару, нараховані згідно тарифів, що вказані в п. 3.2 даного договору, починаючи з першого дня зберігання сплачуються поклажодавцем щомісяця, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунку та акту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зернового складу.

Неоплата відповідачем наданих послуг згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1716 від 31.08.19, № 1420 від 30.09.19 та № 1321 від 31.10.19 в сумі 37 236 грн. 98 коп. стала причиною звернення позивача з позовом до суду.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено основний борг в сумі 37 236 грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1876 від 19.08.2020 з призначенням платежу «оплата за послуги зг. дог. № 1107/89539 від 11.07.2019», у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч .1. ст. 231 ГПК України.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар сплачується штраф в розмірі 25% від несплаченої суми (а.с. 7).

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості оплати вчасно наданих послуг у зв`язку із ненаданням позивачем банківських реквізитів, оскільки, згідно п. 3.4. договору складського зберігання послуги оплачуються поклажодавцем протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунку та акту наданих послуг. Таким чином, зобов`язання з оплати послуг згідно актів виникли у відповідача 06.09.2019, 07.10.2019, 07.112019. Неможливість оплачувати послуги за старими реквізитами виникла з 12 січня 2020 року. Тобто відповідач прострочив оплату послуг ще до зміни банківських реквізитів. Правом виконання зобов`язання внесенням боргу на депозит нотаріуса відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 ЦК України не скористався.

Сплата штрафу є його договірним зобов`язанням, не пов`язаним з періодом нарахування за дні прострочення, а за факт порушення строків оплати. Будь-які обґрунтування неможливості сплати штрафу через важкий фінансовий стан чи з інших причин, відповідач не навів.Наскільки штраф є значним ступенем відповідальності не зазначив. Послався лише на неможливість оплати через відсутність банківських реквізитів та вину позивача. На актах здачі-приймання робіт (надання-послуг) зазначена дата підписання їх сторонами. Настання строків оплати відповідач не заперечує.Зменшення штрафних санкцій допускається у виняткових випадках.

Суд, перевіривши розрахунок нарахування штрафу за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що стягнення 9 309 грн. 24 коп штрафу є підставним та підлягає до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог в сумі 420 грн. 40 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Судовий збір, нарахований пропорційно на суму 37 236 грн. 98 коп., оплачену відповідачем під час розгляду справи, підлягає поверненню позивачу за його заявою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (вул. Шкільна, 21, с. Озеряни, Турійський р-н, Волинська обл., 44860, код ЄДРПОУ 39516106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (вул. Козацька, 22, с. Липляни Ківерцівський р-н, Волинська обл., 45240, код ЄДРПОУ 31496816)

- 9 309 грн. 24 коп. штрафу, 420 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 9 729 грн. 64коп. (дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять грн. 64 коп.)

3. Провадження у справі на суму 37 236 грн. 98 коп. закрити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук