Рішення № 91619826, 15.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020Справа № 910/8360/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Енд Фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ"

про стягнення 283 219,12 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілк Енд Фуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Житомирські ласощі" про стягнення 283219,12 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 3 від 21.06.2017 не здійснив оплату поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 266200,18 грн, пеню у розмірі 12742,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 4276,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Енд Фуд» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази, які підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

01.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає її такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

10.08.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 60000,00 грн основної заборгованості та розстрочити виконання рішення на два місяці.

25.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтвердив сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 60000,00 грн після звернення позивача до суду з даним позовом та заперечив проти задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілк Енд Фуд» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 3 (Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати покупцю цукор білий кристалічний (товар), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість і асортимент товару визначається кожного разу на підставі узгоджених з постачальником замовлень покупця, а також в товарно-транспортних накладних на відпуск товару. Узгодження відбувається шляхом передачі підписаного покупцем замовлення довільної змістовної форми по факсу, електронною поштою (або іншим способом) постачальнику та повернення підписаного постачальником замовлення з внесеними змінами згідно наявності товару на складі постачальника.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в рахунках-фактурах.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцю 100% вартості поставленого товару (кожної окремої партії) протягом 21 календарного дня з дня здійснення поставки (підтверджується підписаною представниками видатковою накладною) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі та/або у рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару. Рахунок-фактура надсилається покупцю засобами факсимільного зв`язку, по телефону або на е-мейл (п. 4.4 Договору в редакції, викладеній в Угоді від 16.09.2019 про внесення змін до договору поставки № 3 від 21.06.2017).

Відповідно до п. 10.1 Договору в редакції, викладеній в Угоді від 16.09.2019 про внесення змін до договору поставки № 3 від 21.06.2017, даний договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (00421 цукор білий кристалічний в мішках) у кількості 22.000 т на загальну суму 266200,18 грн з ПДВ, що підтверджується Видатковою накладною № РН-000041 від 12.02.2020.

Зазначену видаткову накладну підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 3 від 21.06.2017 не здійснив оплату поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 266200,18 грн, пеню у розмірі 12742,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 4276,24 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 60000,00 грн. підлягає закриттю, інші вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 21.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілк Енд Фуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» було укладено договір поставки № 3, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати покупцю цукор білий кристалічний (товар), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (00421 цукор білий кристалічний в мішках) у кількості 22.000 т на загальну суму 266200,18 грн з ПДВ, що підтверджується Видатковою накладною № РН-000041 від 12.02.2020.

Відповідно до положень п. 4.4 Договору в редакції, викладеній в Угоді від 16.09.2019 про внесення змін до договору поставки № 3 від 21.06.2017, покупець зобов`язаний сплатити продавцю 100% вартості поставленого товару (кожної окремої партії) протягом 21 календарного дня з дня здійснення поставки (підтверджується підписаною представниками видатковою накладною).

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 25.06.2020, 13.07.2020, 16.07.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача 60000,00 грн заборгованості за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 13296, № 13395, №4155, копії яких подано відповідачем разом з відзивом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

З огляду на викладене, у зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 60000,00 грн після пред`явлення позову позивачем, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 60000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 206200,18 грн (за вирахуванням 60000,00 грн, провадження в частині стягнення яких підлягає закриттю) підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню (у розмірі 206200,18 грн.), з урахуванням того, що провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 60000,00 грн підлягає закриттю.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.5 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати товару, згідно з умовами відповідних додаткових угод, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 05.03.2020 по 08.06.2020, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 12742,70 грн за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період березень-квітень 2020 року (як визначено позивачем у позові), судом встановлено його обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4276,24 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду строком на два місяці, суд зазначає таке.

Приписами ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Обґрунтовуючи клопотання про розстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначає, що невчасне виконання ним своїх зобов`язань за Договором зумовлене сезонним характером господарської діяльності, яка пов`язана з реалізацією та попитом на продукцію підприємства, а також впровадженням в країні епідеміологічних заходів, з огляду на які відповідачем зменшено кількість робочих годин працівників підприємства, а відтак і обсяги виробництва.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не доведено суду належними доказами наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.

Відтак, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, покладається на відповідача, з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд інших вимог покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські Ласощі» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11; ідентифікаційний код: 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Енд Фуд» (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 48; ідентифікаційний код: 38931639) основний борг у розмірі 206200 (двісті шість тисяч двісті) грн 18 коп., пеню у розмірі 12742 (дванадцять тисяч сімсот сорок дві) грн 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 4276 (чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 4248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн 29 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева