Рішення № 91619801, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020Справа № 910/7922/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Державного підприємства "ЕЛЕКТРОНМАШ"

про стягнення 425 956,55 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Електронмаш" про стягнення 425956,55 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору про постачання електричної енергії споживачу №77ПВ від 19.12.2018 несвоєчасно здійснив оплату спожитої електричної енергії, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 415523,83 грн., пеню у розмірі 3062,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 4364,19 грн та 3% річних у розмірі 3006,06 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає її такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

21.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, відповідач не мав об`єктивної можливості сплатити кошти за договором №77ПВ від 19.12.2018 у визначений період через відсутність доступу до електронного кабінету підприємства, оскільки, відбувалася систематична зміна керівництва ДП «Електронмаш», що в свою чергу зумовлювало затрату часу на оформлення кваліфікованого електронного підпису.

13.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 340523,83 грн основного боргу, 3062,47 грн пені, 3006,06 грн 3% річних та 4364,19 грн інфляційних втрат. А також, 13.07.2020 через відділ діловодства суду позивачем було подано клопотання про повернення частини сплаченого судового збору у розмірі 1125,00 грн.

24.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, оскільки, обставини, на які посилається ДП «Електронмаш» не є підставами для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив, інших заявах та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір постачання електричної енергії споживачу № 77ПВ (далі - Договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

Пунктом 5.3 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4 Додатку 3 до Договору «Умови користування інтернет-сервісом «Особистий кабінет для споживачів електроенергії» у разі наявності у постачальника показів комерційних засобів обліку електричної енергії споживача, підтверджених автоматизованою системою комерційного обліку електричної енергії, локальним устаткуванням збору та обробки даних, контрольним оглядом засобів обліку споживача основним споживачем, постачальник має право на підставі цієї інформації здійснити нарахування споживачу та надіслати йому (за допомогою інтернет-сервісу) пакет розрахункових документів разом з Актом прийняття-передавання товарної продукції та іншими документами. У такому випадку, споживач, у якого наявний ЕЦП, зобов`язаний протягом двох днів підписати ЕЦП документи, сформовані за допомогою інтернет-сервісу та повернути постачальнику зазначені документи за допомогою інтернет-сервісу. У разі неповернення постачальнику вищезазначених документів у зазначений термін, вони вважаються дійсними та узгодженими сторонами за наявності ЕЦП постачальника.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на підставі даних комерційного обліку щодо обсягу спожитої електроенергії, які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та відповідачем, позивачем за допомогою Інтернет-сервісу було сформовано наступні рахунки: № 77/11/1 від 25.11.2019 на суму 744524,46 грн, № 77/12/1 від 01.01.2020 на суму 1079846,83 грн, № 77/1/1 від 01.02.2020 на суму 911971,42 грн, № 77/3/1 від 01.03.2020 від 845523,83 грн.

Листом № 20/01-10 від 11.02.2020 Державне підприємство «Електронмаш» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про розірвання Договору № 77 від 19.12.2018 у зв`язку зі зміною постачальника.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №77ПВ від 19.12.2018 щодо своєчасного здійснення оплати спожитої електричної енергії, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 415523,83 грн., пеню у розмірі 3062,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 4364,19 грн та 3% річних у розмірі 3006,06 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 75000,00 грн. підлягає закриттю, інші вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 19.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір постачання електричної енергії споживачу № 77ПВ, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

Пунктом 5.3 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Судом було встановлено, що на підставі даних комерційного обліку щодо обсягу спожитої електроенергії, які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та відповідачем, позивачем за допомогою Інтернет-сервісу було сформовано наступні рахунки: № 77/11/1 від 25.11.2019 на суму 744524,46 грн, № 77/12/1 від 01.01.2020 на суму 1079846,83 грн, № 77/1/1 від 01.02.2020 на суму 911971,42 грн, № 77/3/1 від 01.03.2020 від 845523,83 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, разом з заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем було надано Довідку про надходження від ДП «Електронмаш» грошових коштів за спожиту електроенергію у розмірі 75000,00 грн, які було сплачено в липні 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих позивачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 75000,00 грн після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення з відповідача 75000,00 грн основного боргу, у зв`язку із чим провадження у справі підлягає закриттю в зазначеній частині відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів сплати основного боргу у розмірі 340523,83 грн, а строк оплати відповідно до положень Договору є таким, що настав. З огляду на викладене, суд приходь до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 340523,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4364,19 грн та 3% річних у розмірі 3006,06 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних за періоди визначені в позовній заяві позивачем, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за періоди з першого дня прострочення, з урахуванням часткових оплат, вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 3006,06 грн.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є обґрунтований, арифметично правильний, з огляду на що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4364,19 грн. підлягають задоволенню

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3062,47 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом п. 5.8 Договору та п. 8.1 Комерційної пропозиції у разі порушення відповідачем строків оплати, позивач має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, до дати повної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, встановлених законом обмежень щодо періоду нарахування та розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично неправильним, відтак, зробивши перерахунок, суд приходить до висновку, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 3060,98 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на приписи пунктів 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення штрафних санкцій просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Однак, відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених Договором.

У даному випадку суд враховує, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленої електричної енергії на умовах Договору не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми поставленої електричної енергії по договору.

Згідно з ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України, для зменшення розміру його відповідальності або звільнення його від відповідальності.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов`язань за Договором, суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Електронмаш» (03180, м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 4; ідентифікаційний код: 14312789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 31; ідентифікаційний код: 41916045) основний борг у розмірі 340523 (триста сорок тисяч п`ятсот двадцять три) грн 83 коп., пеню у розмірі 3060 (три тисячі шістдесят) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 3006 (три тисячі шість) грн 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 4364 (чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 5264 (п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 33 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева